Ухвала суду № 127853614, 04.06.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3337/25

Провадження № 2-а/461/117/25

У Х В А Л А

про передання справи за підсудністю

04.06.2025 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

представниці відповідача Вовк І. В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

У провадженні судді Галицького районного суду м. Львова перебуває вказана справа.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2025 суддя відкрила провадження у справі, справу вирішила розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

14.05.2025 до суду через систему Електронний суд надійшла заява від представника Відповідача Качмара Ю. Ю., у якій останній просить надіслати справу за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду та скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова про забезпечення позову від 13.05.2025.

В обґрунтування заяви зазначає, що предметом оскарження є протокол та припис Офісу охорони культурної спадщини, а не постанова у справі про адміністративне правопорушення, а тому у цьому випадку не застосовуються положення КАС України щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та зазначена справа повинна розглядатись в Львівському окружному адміністративному суді.

Представниця Відповідача Вовк І. В. у судовому засіданні заяву підтримала з підстав, наведених у ній, просила таку задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, був повідомлений про розгляд справи шляхом скерування судової повістки на адресу його проживання. Скерував до суду заперечення на заяву, у якій, з-поміж іншого, зазначає, що підстав для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю не існує.

При вирішенні питання щодо розгляду вказаної заяви у відсутності Позивача, суд враховує обізнаність Позивача про наявність вказаної заяви, надання судом можливості Позивачу висловити свої заперечення щодо цієї заяви, а також відомостей про повідомлення Позивача про розгляд цієї справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд клопотання у відсутності Позивача.

Заслухавши пояснення представниці Відповідача, перевіривши матеріали клопотання та справи, суддя приходить до висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2)адміністративні справи,пов`язані звиборчим процесомчи процесомреферендуму,щодо: оскарженнярішень,дій чибездіяльності дільничнихвиборчих комісій,дільничних комісійз референдуму,членів цихкомісій; уточненнясписку виборців; оскарженнядій чибездіяльності суб`єктіву сферімедіа,підприємств,установ,організацій,їх посадовихта службовихосіб,творчих працівниківсуб`єктів усфері медіа,що порушуютьзаконодавство провибори тареферендум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3)адміністративні справи,пов`язані зперебуванням іноземцівта осіббез громадянствана територіїУкраїни,щодо: примусовогоповернення вкраїну походженняабо третюкраїну іноземцівта осіббез громадянства; примусовоговидворення іноземцівта осіббез громадянстваза межіУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; продовженнястроку затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства довирішення питанняпро визнанняїх біженцямиабо особами,які потребуютьдодаткового захистув Україні,або особамибез громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, такий поданий з приводу визнання нечинними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВ №001124 від 11.04.2025 та припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 14.04.2025.

Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (надалі офіс) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та діє на підставі Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 28.01.2025 № 52.

Згідно з пп. 1.1 п. 4 Положення до компетенції офісу належить реалізація політики, визначеної Львівським міським головою, міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до компетенції, і реалізація прийнятих ними рішень.

Відповідно до п.1 ч. Іст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб зі суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст.20КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, тобто які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб зі суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, суддя вважає, що зазначену позовну заяву слід передати за підсудністю, оскільки спір з приводу визнання нечинними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 001124 від 11.04.2025 та припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 14.04.2025, є публічно-правовим спором, а тому підсудний Львівському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч.6ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить зі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

ЧиннийКодекс адміністративного судочинстване передбачає механізму передачі справи з одного адміністративного суду до іншого, у зв`язку з порушенням правил предметної підсудності при подачі позову.

Разом з тим, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями20,22,25-28цьогоКодексу(ч. 1ст. 318 КАС України).

Одночасно у пункті 2 ч. 1 ст. 29КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

Згідно зістаттею 6Конвенціїпро захистправлюдиниі основоположнихсвобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За таких обставин вважаю за доцільне, можливе та необхідне застосувати аналогію закону, а саме положенняКодексу адміністративного судочинства України, що регулюють порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, у випадку порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Враховуючи наведене, суд вважає, що ця справа не підсудна Галицькому районному суду м.Львова як адміністративному, а тому, з метою дотримання правил предметної підсудності, адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слідпередати на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Щодо вимоги заяви про скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова про забезпечення позову від 13.05.2025, у її задоволенні слід відмовити, адже така ухвала підлягає оскарженню відповідно до ст. 295 КАС України. Окрім цього, суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішеннясправи посуті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.20, 29 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Заяву представника відповідача Качмара Ю. Ю. про передачу справи за підсудністю задовольнити частково.

2. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - передати на розгляд Львівському окружному адміністративному суду за підсудністю.

3. У решті вимог заяви відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цієї Ухвали виготовлений 04.06.2025.

Суддя Ольга ПАВЛЮК