Рішення № 127851327, 03.06.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3068/25

Провадження 2-а/465/168/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2025 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі судових засідань Безпяткової Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4419689 від 03.04.2025 року, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.04.2025 року інспектором УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим капітаном поліції Пельчарською Н.О. було винесено постанову відносно мене серії ЕНА №4419689 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 гривень.

Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, поліцейська зазначає, що ОСОБА_1 03.04.2025 року об 22:41:57 год. в м. Львові по вул. Володимира Великого - вул. Янева, керуючи т/з Mazda МХ30 д.н.з. НОМЕР_1 проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3. «е» ПДР - порушення проїзду на заборонний сигнал червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миг., за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважаэ, що накладене на позивача адміністративне стягнення є незаконним, а постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності

необґрунтованою та такою що не відповідає дійсним обставинами справи.

03.04.2025 року позивач мала намір виїхати з вул. Янева на вул. Володимира Великого у м. Львові, а саме виконати маневр повороту праворуч на вул. Володимира Великого. Близько 22:40 год. 03.04.2025 року позивач, керуючи автомобілем Mazda MX30 д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася вул. Янева в напрямку перехрестя з вул. Володимира Великого та перед виїздом на вул. Володимира Великого зупинилася перед світлофором, так як за напрямком її руху на світлофорі був увімкнений заборонний червоний сигнал. Коли на світлофорі увімкнувся зелений сигнал, який дозволяв їй рух, позивач розпочала рух автомобілем та почала виконувати маневр повороту праворуч на вул. Володимира Великого, під час виконання даного маневру, виїхавши на вул. Володимира Великого вона зупинилась перед регульованим пішохідним переходом, надавши дорогу пішоходам, які переходили дорогу по пішохідному переході, тобто виконала вимоги п. 16.2 ПДР України, після чого продовжила рух.

Рухаючись вул. Володимира Великого від перехрестя з вул. Янева, позивача було зупинено працівниками поліції на службовому автомобілі та повідомлено, що вона проїхала на заборонний сигнал світлофора.

Дане твердження поліцейських не відповідає дійсності.

Позивач пояснила, що виїжджала з вул. Янева на вул. В. Великого лише тоді, коли їй загорівся зелений сигнал світлофора, тобто на дозволений сигнал, і її дії відповідали вимогам п. 8.7.3. «а».

Подальші дії позивача регулювалися п. 16.2 ПДР України, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку. Відповідно до вимог даного пункту, виїхавши з вул. Янева та повернувши праворуч, вона зупинилася перед пішохідним переходом на вул. В.Великого, надаючи дорогу пішоходам, які рухалися пішохідним переходом і переконавшись, що пішоходів немає, позивач продовжила рух.

Зазначає, що перед регульованим пішохідним переходом ні праворуч від проїзної частини, ні над проїзною частиною немає світлофора, який би регулював рух позивача, а відтак при виїзді з вул. Янева вона повинна була керуватися виключно світлофором, який встановлений на вул. Янева перед виїздом на вул. В. Великого і порушень сигналу даного світлофора позивач не вчиняла, оскільки розпочала рух з вул. Янева на вул. В.Великого на зелений сигнал світлофора.

Світлофор, який розташований над правою смугою руху на вул. В. Великого за напрямком руху від вул. Тролейбусна в сторону вул. Стрийської не регулює її рух, оскільки такий, відповідно до п. 7.22 та Таблиці 10 ДСТУ 4092-2002 «Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосування та вимоги безпеки», є дублюючим світлофором для світлофорів, розташованих праворуч від проїзної частини та над проїзною частиною перед перехрестям вул. В. Великого з вул. Янева та регулює рух транспортних засобів, які рухаються вулицею В.Великого від вул. Стрийської в напрямку перехрестя з вул. Янева.

Також, відповідно до вимог п. 7.16 ДСТУ 4092-2002 «Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосування та вимоги безпеки» розташованість дорожній світлофорів повинна забезпечувати видимість їх сигналів на відстані не меншій ніж 100 м з будь-якої смуги руху, на яку поширюється їх дія, за будь-яких погодних умов. У іншому випадку треба попередньо встановити дорожні знаки 1.24 «Світлофорне регулювання».

На перехресті вул. Янева з вул. В. Великого відсутні дорожні знаки 1.24 «Світлофорне регулювання».

Отже, цей дублюючий світлофор не може регулювати рух позивача, оскільки коли знаходишся перед світлофором на вул. Янева зазначений дублюючий світлофор не видно і за напрямком руху позивача відсутні дорожні знаки 1.24 «Світлофорне регулювання».

У зв`язку з викладеним відсутні в діях позивача порушення вимог п. 8.7.3. «е» ПДР України і поліцейською безпідставно винесено відносно неї оскаржувану постанову.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і була змушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 25.04.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами, передбаченими ст. 286 КАС України. Призначено дану справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних зазначивши, що постанову, яка оскаржується було винесено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також просив суд розглянути справу без участі сторони відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст.229КАС Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1ст.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.62Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ізст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно дост.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 03 квітня 2025 року ком.роти 2 рота 3 бат. Управління патрульної поліції у Львівській області капітаном поліції Пельчарською Н.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EHA №4419689 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2ст. 122 КУпАПта накладено на нкї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 03 квітня 2025 о 22 год. 41 хв., у м. Львові, вул. В. Великого Янева водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е. ПДР порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миг, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 122 КУпАП.

Судом досліджено відеозаписи, які були долученні представником відповідача, проте на них відсутній факт здійснення правопорушення позивачем.

Будь-які інші докази на підтвердження правопорушення позивачем відсутні в матеріалах справи.

Відповідно дост.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно зіст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з п. 1ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події та складу адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, а саме з відеозаписів, які долучені стороною відповідача не вбачається адміністративного правопорушення позивачем.

Аналіз положень КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.283,284 КУпАП.

Згідно з п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окрім того, у постанові слід вказати відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Як вбачається з оспорюваної постанови, графа 7 : «до постанови додаються …»інспектором не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до ч. 1ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст.73,76КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1, 2ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказане вбачається також із правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни відповідач, відповідно до ст.251КУпАПмав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Однак, на підтвердження винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, належних та допустимих доказів суду відповідачами не надано та не доведено правомірності свого рішення.А сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши додані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.

Згідно із частиною першою статті 132Кодексу адміністративногосудочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особи.

У постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення теж складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зістаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2025 становить 3028 грн.

Із урахуванням наведеного ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви становить 605,60 грн.

За обставин цієї справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №6795-3921-2888-8161 від 07.04.2025 року.

Відтак позивачу з Державного бюджету України необхідно повернути 605,60 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.2,6,19,20,73-77,241-245,286 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4419689 від 03 квітня 2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2статті 122 КУпАПу виді штрафу у розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., який відповідно до квитанції №6795-3921-2888-8161 від 07.04.2025, платник ОСОБА_1 , отримувач ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача 38008294.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Суддя Мартьянова С.М.