Рішення № 127850122, 27.05.2025, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5013/21

провадження №2/216/129/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Стартановича Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравець А.С.,

представника позивача Жданової Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

СУТЬ СПОРУ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 02.03.2007 року, згідно якої отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, що затверджені наказом, та Тарифами Банку, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та Банком відповідний договір.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, а позичальник зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.

Станом на 08.07.2021 заборгованість відповідача становить 33 302,29 грн., яка складається з: 27 526,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7150,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками 1203,46 грн., заборгованість за простроченими відсотками 4571,84 грн., тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 302,29 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2021 року справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін по справі (а.с. 54).

25.11.2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволені позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02.03.2007 року, відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 302,29 грн., оскільки позивачем пропущений строк позовної давності. Як передбачено умовами надання споживчого кредиту № б/н від 02.03.2007 року укладеного між позивачем та відповідачем визначено обов`язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки, які визначені в Заяві. У разі не погашенні суми кредиту в строки зазначені в Заяві, заборгованості в частині непогашеної суми кредиту вважається такою, що прострочена. Кінцевою датою виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту і визначеною в Заяві до кредитного договору № б/н від 02.03.2007 року, було визначено дату яка відповідає терміну дії кредитної карти № 4149605338019961, зазначеної в Договорі. Проте, Позичальником повністю не було здійснено повернення кредитних коштів. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У довідці наданій до суду АТ КБ "ПРИВАТБАНК" термін дії кредитної карти № 4149605338019961 позначений 03/14. Таким чином, вже починаючи з квітня 2014 року Банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов`язання так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Тобто починаючи з 2017 року по сьогоднішній день строк позовної давності, щодо кредитного договору № б/н від 02.03.2007 року та стягнення неустойки сплив, а Банк звернувся до суду за захистом своїх прав лише у вересні 2021 року. Позивачем не надано інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суму наданого кредиту, видачу картки та її виду, терміну дії та інших умов. Відповідач зазначає, що позов взагалі не містить посилання на дату порушення зобов`язань за договором і взагалі посилається на ЗУ «Про захист прав споживачів» та зазначає, що споживчий кредит є нікчемним і не потребує визнання недійсним (позиція викладена у постанові ВС від 27.02.2019 року справа № 342/180/17-ц провадження № 61-28274св18, постанова ВС від 06.09.2017 року справа № 6-2071цс16) (a.с. 58-63).

Крім того, 25.11.2022 року відповідач додатково звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності по кредитному договору, оскільки позивач пропустив строк для звернення до суду з позовом, тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви за безпідставністю та не обґрунтованістю позовних вимог, а також у зв`язку зі спливом строку позовної давності (a.с. 66-67).

13 квітня 2023 року представник позивача звернувся до суду з відзивом на заяву про застосування позовної давності (а.с. 75-76), де зазначив, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов"язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6 - 61це 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору." Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2021 року. На підтвердження отримання Клієнтом кредитних карток з певним терміном дії, банком також надано довідку. З довідки вбачається, що відповідач отримав три картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , остання з них мала термін дії до 07.2021 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 06.08.2021 року до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

13.04.2023 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що сторонами при укладенні договору обговорені усі істотні його умови. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, Банк та Позичальник уклали договір у письмовій формі, укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить, між сторонами були здійснені всі необхідні дії. Зазначають, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Щодо строків позовної давності необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні переваги особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальне, платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо, прийнятих в договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніш виданого кредиту Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6 -61пc 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2021 року. Позивач звернувся до суду із цим позовом 09 серпня 2021 року, тобто до спливу строку позовної давності. З урахуванням викладеного, представник просить суд задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 82-87).

13 квітня 2023 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якому представник позивача збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № б/н від 02.03.2007 року в розмірі 34 029,99 грн. (27526,99 грн. заборгованість за тілом кредиту в т.ч. 27526,99 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6503,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати (а.с. 93-94).

26 травня 2025 року позивач подав додатково письмові пояснення, в яких зазначив, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло 16 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Повторно зауважують на ЗУ "Про захист прав споживачів", який не поширюється на спірні правовідносини, оскільки вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними (а.с. 109-117).

01 травня 2023 року відповідач надав письмові заперечення на відповідь на відзив позичальника (а.с. 127-143), в яких зазначив, що до позовної заяви позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позичальник, відповідач, підписуючи анкету-заяву, розумів саме ті тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надано позивачем до позову. Крім того «Умови та правила про надання банківських послуг», що були актуальні на березень 2007 року та з якими нібито був ознайомлений відповідач в письмовій формі, на офіційному сайті позивача взагалі відсутні. При цьому, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов"язання позичальник, відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов"язання з повернення кредиту, а також проценти та штрафи, які нараховані позивачем у позовній заяві. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2017 року (справа № 6-2320ц 16). Зі змісту довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», долученої до позовної заяви вбачається, що вона не уповноважена здійснювати дану операцію (п. 2.5 Положення № 88). Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15. Вказаний кредитний договір між позивачем та відповідачем № б/н від 02.03.2007 року (про відкриття карткового рахунку, обслуговування платіжної картки, встановлення кредитного ліміту на платіжну картку), відповідач отримав у позивача кредит 2500 грн. Для своїх потреб зі сплатою 36% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з порядком погашення заборгованості щомісячними платежами 7% від суми заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту - до закінчення строку дії картки, картка видавалася терміном дії (а.с. 16), як вбачається з доданої до позову банком виписки по картрахунку до 30.09.2011 року, тому позивач у праві пред`явити свої вимоги, пов`язані з порушенням зобов`язання під час договору протягом строку позовної давності, тобто з моменту порушення під час дії договору з 02.03.2007 до 30.09.2011. Позовну заяву подано 20.07.2021, але вона не містить жодного посилання на дату порушення договору в межах строку його дії (з 02.03.2007 до 30.09.2011), без чого неможливе вирішення даного спору по суті. Відповідач наполягає на застосуванні ч. 4 ст. 267 ЦК України, яка є підставою для відмови в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

20.08.2024 року відповідач надав суду додатково письмові аргументи, доводи та міркування щодо спірних відносин (а.с. 151-161), де зазначив, що документи у вигляді розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.03.2007 року та виписка по рахунку не є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не містять всіх (12) обов`язкових реквізитів, не відомо де, коли і якою посадовою особою дані документи було складено. Крім того, жоден документ бухгалтерського обліку, які додані до справи в якості доказів заборгованості не містять підписів ні Головного бухгалтера, ні Керівника банку та печатки банку. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.50) позивач міг довідатися про порушення свого права з 08.02.2008 року коли Відповідачем була проведена остання дія по картці № НОМЕР_5 під час дії даного договору. 29.02.2008 року відповідач дізнався щодо свого порушеного права і навіть якщо саме з цієї дати відповідно ч.1 ст. 261 ЦК України почати відлік строку позовної давності у три роки (ч.1 ст. 257 ЦКУ) то він закінчився 28.02.2011 року. Позовну заяву подано 20.07.2021, але вона не містить жодного посилання на дату порушення договору в межах строку його дії (з 02.03.2007 до 30.09.2011) без чого неможливе вирішення даного спору по суті. Тому наполягає на застосуванні ч.4 ст.267 ЦК, яка є підставою для відмови в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Згідно розпорядження заст. керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Подгородньої І.В. № 653/24 від 26.12.2024 року, у зв`язку з тим, що суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з 03 грудня 2024 року, цивільна справа № 216/5013/21, пров. № 2/216/213/24, відповідно до п. 2.3.50 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", шляхом повторного перерозподілу, передана судді Стартановичу Д.В. (а.с. 163).

Ухвалою судді Стартановича Д.В. від 30.12.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання (а.с. 165).

14.04.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з письмовими поясненнями на аргументи, доводи та міркування відповідача, в яких зазначив, що відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору. Щодо ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, то позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 02.03.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила (в), що Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді.... Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, банком до позовної заяви було додано копію Наказу № С-169 від 23.08.2006 року яким було затверджено умови та правила надання Банківських послуг, що були актуальні на момент підписання кредитного договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду України у справі №6- 16цс15 від 11 березня 2015 року у даному випадку є неправильним. У вказаній справі відповідач заперечував проти пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам Розстрочка (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності та посилався на те, що зміст цього пункту, зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу, тому було надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі Перелік № 578/5). Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Щодо строків позовної давності зазначають повторно, що згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 09.01.2021 р., підтвердженням є виписка з рахунку (додана до позову). Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 06.08.2021 року до спливу строку позовної давності (поштовий реєстр відправки позову міститься у матеріалах судової справи). У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Представник позивача Жданова Ю.Г. в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги позивача та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

В матеріалах справи є заява відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності відповідача, просив у задоволенні позову відмовити на підставі пропуску строків позовної давності позивачем, про що було зазначено у запереченнях, викладених у відзиві на позовну заяву та інших додаткових поясненнях наданих до суду.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.03.2007 року відповідач по справі ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 02.03.2007 року про відкриття карткового рахунку обслуговування платіжної картки, згідно якої отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з порядком погашення заборгованості щомісячними платежами 7 % від суми заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до закінчення строку дії картки, картка видавалася з терміном дії (а.с. 16).

На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 31000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.14). Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_5 , строк дії - 03/14, тип - Універсальна (а.с.15).

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: кредитна картка номер НОМЕР_6 , строк дії - 03/16, тип - Універсальна; кредитна картка № НОМЕР_7 , строк дії 12/19, тип Універсальна, кредитна картка № НОМЕР_8 , строк дії 07/21, тип Універсальна, кредитна картка № НОМЕР_4 , строк дії 07/21, тип Універсальна, що підтверджується довідкою про видачу карток (а.с.15).

На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості (а.с. 6-13, 16-22).

Роздруківка Умов із сайту банку - позивача належним доказом її погодження позичальником бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Про те, що вказані умови та правила розроблені банком, мають мінливий характер, постійно змінюються, свідчить сам примірник Умов доданих до позову, адже посилаючись на підстави застосування підвищених відсотків за кредитом, позивач вказує на порушення Умов (а.с. 17-22), якого долучені ним до позову Умови взагалі не містять. Відповідно, за відсутності підпису ОСОБА_1 на вказаних документах, запереченням ним їх змісту, як документів щодо надсилалися йому для ознайомлення при підписанні анкети-заяви, за відсутності доказів підписання таких умов та змін до них відповідачем, суд позбавлений можливості однозначно встановити, з якими саме Умовами ознайомлювався та відповідно на які умови погоджувався відповідач підписуючи заяву-анкету від 02.03.2007. Достовірно відомими є лише ті умови договору, що містяться в самій анкеті-заяві, яка підписана сторонами.

Саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідача із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання, без надання позивачем відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги судом, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. Доказів таких ознайомлень та погоджень відповідачем, позивач суду не надав.

Відповідно, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, Паспорт та Тарифи, з огляду на їх мінливий характер, заперечення їх відповідачем та відсутності підпису останнього на них, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.

Разом з тим, на підставі вказаної Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 02 березня 2007 року, ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка у розмірі 2500 гривень, що в подальшому збільшено до 31000 грн., що підтверджується довідками про наявність рахунку та розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 14-15). Вказані довідки є належним чином посвідченими, а тому доводи відповідача про їх неналежність як доказів є безпідставними. Доказів на спростування інформації вказаної у довідках відповідачем суду не надано.

Той факт, що відповідачу відкрито вказаний рахунок зі встановленим кредитним лімітом, підтверджено детальною випискою по рахунку, яка відображає всі операції по рахунку за період з 01.07.2021 - коли відповідачу встановлено кредитний ліміт 2500 грн. та ним здійснено витрачання кредитних коштів (а.с. 90-98). Доводи відповідача про неналежність вказаної виписки як доказу, суд до уваги не приймає, оскільки виписка містить повну інформацію про рух коштів з моменту отримання кредиту.

У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по рахунку відповідача. Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надав.

Таким чином, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.

Обґрунтовуючи поданий позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що відповідач належним чином не виконав умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, станом на 08.07.2021 у розмірі 33302,29 грн., яка складається з: 27526,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 20376,59 грн. заборгованість за поточним тілом кредита, 7150,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 1203,46 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 4571,84 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 6-13).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою статті 1050 ЦК України закріплено право Банку вимагати достроково виконання зобов`язання в цілому у разі невиконання позичальником зобов`язання.

Відповідно до ст.13 та ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про повне погашення суми заборгованості у добровільному порядку.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Таким чином, надана банком виписка по картковому рахунку позичальника, у сукупності з іншими наданими позивачем доказами (анкетою-заявою позичальника від 02.03.2007 року, довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту), підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по договору.

Доводи відповідача про відсутність доказів отримання ним картки, суд до уваги не приймає та спростовується вищезазначеними доказами. Факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджено перед судом належним доказом випискою по рахунку (а.с. 35-50).

Судом встановлено, що відповідач дійсно активно користувався кредитними коштами в період з 01.06.2007 по 01.07.2021 (розраховувався за покупки, здійснював перерахування між картками, частково сплачував заборгованість шляхом зарахування коштів на рахунок).

Щодо поданої відповідачем до ухвалення рішення заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як слідує з виписки по рахунку ОСОБА_1 , останній періодично здійснював погашення кредиту, поповнюючи картку, останній раз 09.01.2021 року. Здійснюючи часткове погашення кредиту, відповідач вчиняв дії, які свідчать про визнання ним обов`язку з погашення кредиту, відповідно переривав строк позовної давності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Щодо вимог відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне, відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком. Так, згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 09.01.2021 р., тобто строк позовної давності було перервано, підтвердженням є виписка з рахунку (а.с. 50). При цьому, з даним позовом Банк до суду звернувся 09.08.2021 року тобто, в межах строків позовної давності (а.с. 4). У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду, тому вимоги відповідача не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення тіла кредиту позивачем не пропущений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13 квітня 2023 року уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором № б/н від 02.03.2007 року в розмірі 34 029,99 грн. (27526,99 грн. заборгованість за тілом кредиту в т.ч. 27526,99 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6503,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати (а.с. 93-94).

Посилання відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів» в даних правовідносинах є безпідставними, оскільки вищезазначений закон не поширюється на вказані правовідносини, а лише визначає поняття споживчого кредиту. Як відомо, споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що спростовує доводи відповідача, а протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, у добровільному порядку ухиляється від сплати всієї суми заборгованості, тому суд дійшов висновку, що уточнені вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.03.2007 року у розмірі 34 029,99 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача, судові витрати зі сплати судового збору (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 02.03.2007 року в загальному розмірі 34 029,99 (тридцять чотири тисячі двадцять дев`ять гривень дев`яносто дев`ять копійок, з яких:

- 27 526,99 (двадцять сім тисяч п`ятсот двісті шість гривень дев`яносто дев`ять копійок) заборгованість за тілом кредиту;

- 6 503,00 (шість тисяч п`ятсот три гривень 00 копійок) заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, у рахунок відшкодування судових витрат 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 30 травня 2025 року о 15-00 год.

Головуючий суддя: Д.В. Стартанович