Ухвала суду № 127849880, 02.06.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 189/257/25

2/212/1664/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

02 червня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районнийсуд містаКривого Рогуу складіголовуючої суддіШвець М.В.;за участісекретаря судовогозасідання МайданикМ.Є.,розглянувши успрощеному позовномупровадженні звикликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив таке.

До суду звернувся позивач із зазначеним позовом. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони скористалися можливістю обміну змагальними документами.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відзиві на позов відповідач поставив під сумнів надані позивачем на підтвердження переходу права вимоги до нього за договорами факторингу документи та подав клопотання про витребування доказів - оригіналів документів від позивача. Суд витребував від позивача своїми ухвалами від 10 квітня 2025 року та 25 квітня 2025 року (повторно) оригінали або електронні копії Реєстрів заборгованостей, укладених за умовами договорів факторингу № 2112 від 21.12.2021 та № 310323-ФК від 31.03.2023; оригінали інших документів, які підтверджують обставини передачі прав вимоги за договорами факторингу (реєстру прав вимог/реєстру боржників тощо); встановив строки для надання витребуваних документів - до 25 квітня 2025 року; повторно - до 21 травня 2025 року.

У клопотанні від 28.05.2025 (тобто з пропуском встановленого судом для надання доказів строку) представник позивача повідомив суд, що не може надати витребувані документи, посилаючись на таке. Позивачем не може бути надано весь реєстр прав вимог до договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 та реєстр прав вимог до договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року оскільки реєстр прав грошової вимоги містить інформацію не лише щодо зобов`язань відповідача, але й дані про інших більше ніж 10 000 клієнтів та їхні фінансові операції, що становить таємницю надання фінансової послуги. Відповідно до п. 61 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", інформація щодо фінансових операцій клієнтів є фінансовою таємницею. Розголошення такої інформації без їх згоди є порушенням законодавства. Порядок та межі розкриття інформації, що становить таємницю фінансової послуги встановлено Положенням про таємницю надання фінансової послуги, що затверджене Постановою правління НБУ №163 від 15.12.2023 р. Право на доступ до інформації має бути пропорційним та відповідати цілі судового розгляду. У даному випадку достатнім є надання витягу з реєстру, який включає лише інформацію, що стосується відповідача та спірних прав грошової вимоги. Це дозволяє забезпечити дотримання принципу конфіденційності та уникнути розголошення інформації інших споживачів фінансових послуг. Надання реєстру в повному обсязі створює ризик розкриття відомостей про інших клієнтів, що виходить за межі потреб розгляду справи та порушує принцип законності обробки персональних даних (ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних"). Позивач також зауважив, що предметом даної справи є стягнення заборгованості, а не визнання договору факторингу чи його окремих пунктів недійсним.

Наведені аргументи позивача суд відхиляє як помилкові та необґрунтовані, а причину ненадання документів, які витребував суд, оцінює як неповажну з огляду на таке. Встановлення обставин переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як первісним кредитором до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», та надалі до позивача є істотним для вирішення спору. Якби позивач був первісним кредитором, було б достатньо встановити обставини укладення кредитного договору та надання кредитних коштів. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги такими обставинами (переходу права вимоги до нього внаслідок укладення двох договорів факторингу) повинен довести ці обставини належними, допустимими та достатніми в своїй сукупності доказами. Оскільки договори факторингу самі по собі є загальними та не містять інформації про боржника та підставу виникнення заборгованості, право вимоги за якою передається, необхідним є надання і дослідження судом документів, в яких детально відображено таку інформацію (реєстри прав вимог/реєстри боржників/реєстри заборгованостей тощо). Обидва реєстри, надані позивачем на підтвердження переходу права вимоги (Реєстр прав вимоги № 4 як додаток № 1 до Договору факторингу від 21.12.2021 (а. с. 36 зворот-37) та Реєстр боржників як додаток № 1 до Договору факторингу від 31.03.2023 (а. с. 47 зворот-48); далі разом «Реєстри»), не відповідають вимогам до оформлення витягів з документів п. 12 глави 11 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 (далі «Правила № 1000/5). Зазначеним пунктом передбачено, що витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог:

у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»;

відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа;

з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна;

відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису);

проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, самостійно вирішив питання необхідності надання саме витягів із зазначених Реєстрів, а не копій/оригіналів. Водночас ці Реєстри не відповідають наведеним вимогам щодо витягів. Вони також не відповідають вимогам щодо копій документів, передбаченим п. 2, 6 глави 11 Розділу ІІ вказаних Правил № 1000/5. Відповідно до зазначених пунктів 2, 6 установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку; копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину. До позову позивач долучив лише окремі сторінки вказаних Реєстрів: зокрема, відомості про відповідача зазначені на сторінці з номером 70 Реєстру боржників (додаток до Договору факторингу від 31.03.2025; а. с. 48), а підписи та печатки фактора і клієнта містяться на сторінці під номером 1 (а. с. 48 зворот); нумерація самих боржників також свідчить про те, що до суду наданий не цілісний документ (це стосується обох Реєстрів). Аналогічний вигляд мають Рєестри у системі «Електронний суд» (файл «Додатки до позовної заяви відповідно до переліку додатків що наведені в позові», вхідний номер 765-25/вх, вхідна дата 20.01.2025). Саме це і послугувало причиною витребування судом оригіналів відповідних документів.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачено, що надавач фінансових послуг та/або посередник має право надавати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, зокрема, суду, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є, в Україні і за кордоном. Це спростовує аргумент позивача про те, що розголошення такої інформації без згоди клієнтів фінансових послуг є порушенням законодавства - законом встановлено винятки.

У рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Витребування доказів судом передбачено і врегульовано ст. 84, 95, 100 ЦПК України.

За приписами ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Суд також зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки, відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних оригіналів письмових доказів, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд

постановив таке.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без розгляду.

Роз`яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 04 червня 2025 року.

Суддя М. В. Швець