Ухвала суду № 127848457, 21.05.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4194/25

Провадження № 2-з/752/106/25

У Х В А Л А

21.05.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/4194/25 за позовом Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, поданим в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наступними позовними вимогами:

-усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141) у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:90:039:0033), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.05.2021, індексний номер 58193250 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 41997323, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2361020780000);

-усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141) у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га. (кадастровий номер: 8000000000:90:039:0033), шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Плющ Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі №1184;

- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141) у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:90:039:0033), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2021, індексний номер 59254325, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 42959471, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2361020780000);

-усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141) у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га. (кадастровий номер: 8000000000:90:039:0033), шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0033 площею 0,1 га. по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

15.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов у цій справі шляхом:

- накладення арешту, до набрання рішенням суду законної сили, на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2361020780000), що на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- заборони, до набрання рішенням суду законної сили, державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2361020780000), у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. по АДРЕСА_1 та подальша державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:039:0033 здійснені у порушення вимог законодавства та підлягають скасуванню.

Земельна ділянка комунальної власності за вищевказаною адресою в установленому законом порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи у користування, у тому числі для будівництва не передавалась, право оренди чи власності на земельну ділянку не реєструвалося.

Позивач вважає, що державна реєстрація права власності на майно за ОСОБА_2 , у разі відсутності забезпечення позову, дає право останньому здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчинення інших дій, а саме вільно ним розпоряджатися, у тому числі, відчужувати третім особам (як фізичним та і юридичним), що у подальшому призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, у зв`язку із набуттям права власності на майно.

В цьому випадку позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог, визначати підсудність вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Позивач також вказує, що на його думку, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, що могли би підтвердити наміри відчужити об`єкт нерухомого майна, не спростовують наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно розпорядитися нерухомим майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд вбачає, що обґрунтування позивача у необхідності накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору полягає виключно у його припущеннях, що відповідач може відчужити, здійснити поділ, об`єднання або виділення частки такого майна, що на думку позивача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

При цьому до негативних наслідків розпорядження відповідачем своїм майном, яке є предметом спору, позивач відносить необхідність збільшення позовних вимог, необхідність визначення підсудності вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі.

Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

На підставі наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 426822045; сформованої 14.05.2025) суд встановив, що на сьогоднішній день власником житлового будинку загальною площею 58,3 кв.м., житловою площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 здійснював або здійснює дії з реалізації або іншого розпорядження житловим будинком по АДРЕСА_1 з метою ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду матеріали справи та подана заява про забезпечення позову не містять.

Необхідність вчинення позивачем додаткових процесуальних дій у разі зміни власника вказаного вище нерухомого майна в жодному разі не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок належний відповідачу.

Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Голосіївської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви Голосіївської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 58,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2361020780000), що на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Чекулаєв