Рішення № 12784728, 09.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.09.2010р.Справа № 14/127

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Новофарм-Інвест", фактична адреса: вул. Привокзальна, 1-а, с. Кільчень, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51233; поштова адреса: вул. Б. Хмельницького, 4, м. Дніпропетровськ, 49051

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36021

про стягнення 10709,51 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники

від позивача: Сидоренко О.І., дов. б/н від 18.08.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_1, підприємець

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, збитків від інфляції та 3% річних в сумі 10709,51 гривень, з яких сума основного боргу, яка утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору № NIV-05 Т-08 поставки сільськогосподарської техніки від 05.06.2008 р., 8303,33 гривень, збитки від інфляції 1992,80 гривень та 3% річних 413,38 гривень.

В судовому засіданні 09.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.09.2010 р.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи той факт, що відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, витребуваних ухвалами суду від 02.07.2010 р. та 19.08.2010 р. матеріалів та доказів не подав, суд ухвалою від 19.08.2010 р. продовжив строк вирішення спору в термін більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, проти позовних вимог не заперечує.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача та особисто відповідача, суд встановив, що 05 червня 2008 року між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Новофарм-Інвест", с. Кильчень (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № NIV-05 Т-08 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується передати у власність Покупця (Відповідач у справі) сільськогосподарську техніку (далі по тексту Товар) згідно з умовами оплати, викладеними в п. 3.3.

Згідно із п. 3.3. Договору Покупець (Відповідач у справі) зобов'язаний провести оплату за Товар в сумі 440000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20% - 73333,33 гривень двома частинами відповідно до п. 3.3.1. та п. 3.3.2. (п. 3.3.1. - оплатити першу частину вартості Товару в сумі 88000,00 гривень, що становить 20% від загальної вартості Товару, у т.ч. ПДВ 20% - 14666,67 гривень в термін до 10 червня 2008 р.; п. 3.3.2. - оплатити другу частину вартості Товару в сумі 352000,00 гривень, що становить 80% від загальної вартості Товару, у т.ч. ПДВ 20% - 58666,67 гривень в термін до 30 червня 2008 р.).

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що ціна на Товар, який поставляється за цим Договором, встановлюється в гривнях, грошові зобов'язання Покупця (Відповідач у справі) існують і підлягають сплаті в гривнях. Покупець сплачує за Товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (Позивач у справі) відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до вказаних вище умов Договору Позивачем Відповідачу було поставлено Товар - сільськогосподарську техніку - на суму 440000,00 гривень, у тому числі ПДВ 73333,33 гривень, що підтверджується Актом приймання-передачі техніки № 494 від 07.07.2008 р. та видатковою накладною № ЛНА-000005 від 07.07.2008 р. на суму 440000,00 гривень, у тому числі ПДВ 73333,33 гривень. Товар було отримано Відповідачем (паспорт КН № 902588, виданий Октябрьським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.04.1999 р.) по довіреності № ЯПГ № 650356 від 07.07.2008 р.

Відповідачем з порушенням строків оплати було сплачено 431696,67 гривень, що підтверджується банківськими виписками:

- від 19.06.2008 р. на суму 22000,00 гривень;

- від 01.07.2008 р. на суму 331696,67 гривень;

- від 03.07.2008 р. на суму 66000,00 гривень (копії в матеріалах справи).

Відповідач не сплатив за поставлений Товар 20303,33 гривень.

Листом від 01.07.2008 р. Відповідач просив розстрочити оплату за поставлений Товар. Позивач листом № 080 від 17.07.2008 р. надав свою згоду на розстрочення і встановив терміни для оплати - 10000,00 гривень до 15.08.2008 р. та 10303,33 гривень до 15.09.2008 р.

На виконання досягнутої домовленості Відповідач оплатив 12000,00 за поставлений товар:

- 08.09.2008 р. в сумі 10000,00 гривень;

- 18.09.2008 р. в сумі 2000,00 гривень.

Таким чином, несплаченою за Товар залишилась сума в розмірі 8303,33 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 8303,33 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані збитки від інфляції в сумі 1992,80 гривень за період з 16.09.2008 р. по 13.05.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи) та 3% річних в сумі 413,38 гривень за період з 16.09.2008 р. по 13.05.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи).. Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 8303,33 гривень, збитки від інфляції в сумі 1992,80 гривень та 3% річних 413,38 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 107,10 гривень.

Згідно із ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються, при задоволені позову - на відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36021 (р/р НОМЕР_2 в ОПФ "Фінанси та Кредит", МФО 331832, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Новофарм-Інвест", фактична адреса: вул. Привокзальна, 1-а, с. Кільчень, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51233; поштова адреса: вул. Б. Хмельницького, 4, м. Дніпропетровськ, 49051 (р/р 26001050301762 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 33171049) суму боргу в розмірі 8303,33 гривень, збитки від інфляції в сумі 1992,80 гривень, 3% річних 413,38 гривень, суму державного мита в розмірі 107,10 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 15.09.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.