Рішення № 127846523, 16.05.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №947/774/25

Провадження №2/522/3824/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2025 року Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у якій позивачка просить суд:

- стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» грошову суму у розмірі 11363,97 гривень як доплату частки належного страхового відшкодування, що підлягає виплаті внаслідок ДТП;

- стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» грошову суму у розмірі 5000,00 гривень в якості оплати послуги з проведення експертизи;

- стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» грошову суму у розмірі 2000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 гривень;

- стягнути з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 45242,20 гривень в якості відшкодування шкоди, завданої ДТП;

- стягнути з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 2000,00 гривень в якості моральної шкоди.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання призначено на 17 березня 2025 року.

06 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі.

07 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовче засідання, призначене на 17 березня 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час там місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 16 квітня 2025 року.

27 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь на відзив, у якому позивачка просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

10 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі.

16 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_3 адвоката Топунової Анни Миколаївни надійшла заява про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 16 квітня 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 08 травня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 08 травня 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час, та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання, призначене на 08 травня 2025 року, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що проголошення судового рішення відбудеться 16.05.2025 року.

04 червня 2024 року о 08:10 год, в м. Одеса, вул. Педагогічна, 58, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «DAEWOO MATIZ», д/н НОМЕР_1 , другорядною дорогою, не поступився транспортному засобу «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Зазначене підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року у справі № 522/10442/24 та не оспорюється сторонами.

На момент ДТП, цивільно правова відповідальність водія т/з «DAEWOO MATIZ», д/н НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «АЛЬАФА ГАРАНТ», що не заперечується сторонами та підтверджується відомостями з веб-порталу МТСБУ.

04 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» із повідомленням про ДТП.

27 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» із заявою про страхове відшкодування. До заяви в тому числі було подано висновок експерта №0506Д-24.

Так, на замовлення позивачки, 07 червня 2024 року судовим експертом Хоменком Владиславом було проведено огляд колісного транспортного засобу «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 , за результатами чого складено протокол огляду колісного транспортного засобу, що долучений до висновку експерту.

Відповідно до копії висновку експерта №0506Д/24, що складений 13.06.2024 року судовим експертом Хоменком Владиславом Валерійовичем на замовлення позивачки, розмір матеріальних збитків нанесених власнику т/з «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТВ від 04.06.2024 року склав 37499,00 гривень. У тексті висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту складає 82744,20 гривень.

Також, 07 червня 2024 року на замовлення ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» було проведено огляд транспортного засобу за результатами чого складено акт огляду №ЦВ/24/3375.

Пізніше, 09 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_4 було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/24/3375, відповідно до якого вартість матеріального збитку склало 29838,03 гривень. У тексті звіту зазначено, що вартість відновлювального ремонту склала 67222,43 гривень.

Страховиком було виплачено ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 26135,03 гривень, що не оспорюється сторонами.

У позовній заяві позивачка посилається на те, що виплачений страховиком без погодження з нею, оскільки таке рішення приймалося страховиком одноосібно.

Тому, зазначає, що з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» підлягає стягненню грошова сума у розмірі 11363,97 гривень в якості доплати частки належного страхового відшкодування.

На момент виникнення страхового випадку, залишався чинним закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, а тому, норми зазначеного закону підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно із ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 9.1. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди житло, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 зазначеного закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У відзиві на позовну заяву ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» посилається на те, що 07.06.2024 року представником товариства було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено відповідний протокол, який було підписано позивачем та на підтвердження цього було надано зазначений акт.

Проте, у зазначеному акті відсутній підпис позивачки, який би підтверджував згоду із зазначеним актом. Більше того, у зазначеному акті взагалі відсутні відомості про осіб, що були присутні під час його складання.

У відзиві на позовну заяву, ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» зазначає про те, що в межах встановленого строку було складено страховий, затверджено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування.

Проте, у матеріалах справи відсутня копія зазначеного страхового акту, а також копія розрахунку страхового відшкодування, що погоджені позивачем. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що між учасниками справи було погоджено суму страхового відшкодування надано не було.

У відзиві на позовну заяву ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» посилається на те, що на разі пошкоджений транспортний засіб відновлено.

Проте, у пункті 33.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказано звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Акти огляду транспортного засобу було складено як експертом на замовлення позивача так і оцінювачем на замовлення страховика 07.06.2024 року.

Тобто, у наданому позивачем висновку експерта вирішується питання про визначення розміру шкоди до його відновлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що саме на страховика покладено обов`язок з визначення розміру збитків.

З приводу цього, суд зазначає, що страхувальник (потерпіла особа) не позбавлений права провести експертизу задля визначення розміру завданої шкоди. Це зокрема передбачено у ст.34.4 Закону, де вказано, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Звіт про оцінку майна, наданий відповідачем, був складений 09 вересня 2024 року, тобто, через 3 місяці після дорожно-транспортної пригоди, в результаті якої було завдано шкоду.

Зазначений звіт не є висновком. У письмовій заяві оцінювача вказано, що такий звіт виконано відповідно до закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а не в порядку закону України «Про судову експертизу». Більше того, в письмовій заяві оцінювача зазначено, що проведений аналіз, міркування та висновки обмежуються виключно припущенням та обмежувальними умовами, і представляють власне професійне судження оцінювача. Більше того, складаючи зазначений звіт, оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність за викладені в звіті обставини.

В той же час, на підтвердження завданої шкоди, позивачем подано як страховику так і до суду саме висновок експерта ОСОБА_5 , який має відповідну кваліфікацію. У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Відповідачами не надано будь-яких інших доказів, які б спростовувати зазначений висновок.

Також учасниками справи в процесі розгляду справи не заявлялися клопотання про проведення експертизи.

На момент складання звіту, поданого ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ», вони мали у розпорядженні висновок експерта, що виготовлений на замовлення позивачки.

Проте, зазначений висновок не було враховано спеціалістом під час складання поданого ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» звіту.

Матеріали висновку експерта містять детальний протокол огляду КТЗ, із переліком пошкодження, їх характеру. Наведені у ньому порушення підтверджуються фототаблицею, що є додатками до висновку.

Акт огляду КТЗ, що наявний у звіті, який поданий ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ», в ньому зазначено лише види пошкоджень, без зазначення їх характеру. Фототаблиця, додана до звіту є менш розширеною, та не містить усіх пошкоджень, що були встановлені експертом.

Страховиком також не наведено будь-яких аргументів, які б підтверджували необхідність визначення розміру страхового відшкодування саме на підставі звіту, складеного за їх замовленням, а не на підставі висновку експерта, складеного за замовленням позивачки, який був наданий їм у розпорядження разом із заявою про виплату страхового відшкодування.

У відзиві зазначено про те, що звіт, виконаний на замовлення ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» є дійсним та не спростованим, а позивачем не оспорювано цей звіт.

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 29.04.2025 року у справі № 214/5519/22 вказано, що доводи апеляційної скарги відповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про те, що ним було виконано обов`язок зі сплати страхового відшкодування в розмірі 48 307 грн і позивач по справі не заперечувала вказаного, розмір страхового відшкодування не оскаржувала не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», оскільки факт того, що позивач розмір страхового відшкодування не оскаржувала не знімає з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» обов`язку виплатити страхове відшкодування.

Також зазначено про те, що висновок експерта може бути доказом лише тоді, коли він проведений на підставі ухвали суду. Суд не погоджується із зазначеним, оскільки, у статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Тому, враховуючи те, висновок від 13.06.2024 року №0506Д/24 було складено безпосередньо після ДТП, судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію та який на момент складання висновку був попереджений про кримінальну відповідальність, беручи до уваги той факт, що зазначений висновок не спростовується іншими доказами по справі, а клопотання про проведення повторної експертизи не заявлялося, суд доходить до висновку про те, що висновок від 13.06.2024 року №0506Д/24 є належним доказом, який підтверджує розмір завданої шкоди, та з якого можна обчислити розмір страхового відшкодування.

Під час виплати страхового відшкодування, розмір суми було зменшено на розмір ПДВ, тобто, на 12,5% (26135,03/29 838,03).

Відповідно до копії висновку експерта №0506Д/24, що складений 13.06.2024 року судовим експертом Хоменком Владиславом Валерійовичем на замовлення позивачки, розмір матеріальних збитків нанесених власнику т/з «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТВ від 04.06.2024 року склав 37499,00 гривень.

Розмір виплаченого страхового - 26135,03 гривень.

Різниця між виплаченим розміром страхового відшкодування та реальним розміром завданої шкоди 11363,97 гривень (37499-26135,03).

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги до ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» та стягнення з останнього різницю між завданою шкодою та розміром страхового відшкодування у розмірі 11363,97 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 різниці між виплатою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту, суд зазначає наступне.

04 червня 2024 року о 08:10 год, в м. Одеса, вул. Педагогічна, 58, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «DAEWOO MATIZ», д/н НОМЕР_1 , другорядною дорогою, не поступився транспортному засобу «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Зазначене підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року у справі № 522/10442/24 та не оспорюється сторонами. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до копії висновку експерта №0506Д/24, що складений 13.06.2024 року судовим експертом Хоменком Владиславом Валерійовичем на замовлення позивачки, розмір матеріальних збитків нанесених власнику т/з «HYUNDAI IX35», д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТВ від 04.06.2024 року склав 37499,00 гривень. У тексті висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту складає 82744,20 гривень.

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 посилається на те, що оскільки страховий ліміт становить 160000,00 гривень, та така сума підлягає стягненню зі страхової компанії а не з нього.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У ч.1 ст.18 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Згідно пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Зазначена норма свідчить про те, що страховиком відшкодовується лише сума матеріального збитку, тоді як інша частина підлягає відшкодуванню винною особою.

Вартість відновлювального ремонту 82744,20 гривень.

Розмір страхового відшкодування з урахування стягнутої у рішенні суду суми 37499,00 гривень.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку 45245,20 гривень (82744,20 37499,00).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 посилається на те, що такий висновок не підписаний експертом.

Зазначене не відповідає дійсності, оскільки такий висновок підписано ЕЦП, про що свідчить копія протоколу створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого підпису.

Тому, враховуючи те, що вина ОСОБА_2 підтверджується належними та допустимими доказами по справі, беручи до уваги той факт, що заявлений до стягнення розмір шкоди є обґрунтованим, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві з відповідачів моральну шкоду по 2000,00 гривень з кожного.

Позовна заява в цій частині обґрунтована тим, що весь процес відшкодування збитків негативно позначився на психологічному стану здоров`я позивача, внаслідок чого вона зазнала сильних душевних страждань. Сам факт участі у ДТП є для неї стресовою ситуацією, що супроводжувався стресом та напругою. Бездіяльність відповідачів щодо неналежного відшкодування шкоди посилило такий стрес, та призвело до щоденного відволікання від буденного життя, у неї виникла необхідність звертатися до фахівців.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд виходить із того, що ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» не є особою, винною у заподіянні позивачці шкоди. При цьому, вина ОСОБА_2 підтверджується доказами по справі, та не заперечується учасниками справи.

Тому, суд вважає, що підстави для стягнення з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» моральної шкоди відсутній.

За таких обставин, враховуючи характер правопорушення, відсутність фізичних та глибоких душевних страждань, беручи до уваги часткове погіршення стану життя позивача та необхідності нести додаткові витрати, пов`язані з ремонтом транспортного засобу суд вважає, що стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень у повній відшкодує завдану шкоду, буде розумною, виваженою та справедливою.

Щодо витрат на проведення експертизи, суд зазначає наступне.

У позові просить стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» вартість проведеної експертизи.

На підтвердження таких витрат, позивачкою було подано до суду копію квитанції від 08.06.2024 року №0.0.3689914096.1, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 5000,00 гривень в якості оплати послуг експерта.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 містила висновок про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС та КЦС ВС щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи, визначивши, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Так, відповідно до Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Оскільки, суд врахував звіт від як доказ у справі задля визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди, існують підстави для вирішення питання про відшкодування витрат понесених для його складання.

У позові позивачка просить стягнути такі судові витрати з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ». Проте, у ч.2 ст.141 ЦПК України вказано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

- у разі задоволення позову - на відповідача;

- у разі відмови в позові - на позивача;

- у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному конкретному випадку, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, стягнення з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» з урахуванням розміру моральної шкоди грошової суми у розмірі 12363,97 гривень та з ОСОБА_2 з урахуванням розміру матеріальної шкоди у розмірі 46245,20 гривень.

Тому, витрати на проведення експертизи повинні розподілятися пропорційно задоволеним позовним вимогам між двома відповідачами.

До ціни позову без належних на те підстав включено витрати на проведення експертизи, а тому, для проведення розрахунку витрат береться ціна позову у розмірі 60609,17 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 58609,17 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог до ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» - 11363,97 гривень.

Питома вага 0,187 (11363,97/60 609,17).

Розмір витрат на проведення експертизи, що підлягає стягненню 935,00 гривень (5000*0,186).

Розмір задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 - 46245,20 гривень.

Питома вага 0,763 (46245,20/60 609,17).

Розмір витрат на проведення експертизи, що підлягає стягненню 3815,00 гривень (5000*0,763).

В іншій частині витрати на проведення експертизи не підлягають відшкодуванню, оскільки, суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнув з відповідачів по 1000,00 гривень в якості моральної шкоди.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» витрат на проведення експертизи у розмірі 1015,00 гривень та з ОСОБА_2 3815,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 1211,20 гривень.

Позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір розподіляється між усіма учасниками справи та не може бути покладено тільки на ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ».

До ціни позову без належних на те підстав включено витрати на проведення експертизи, а тому, для проведення розрахунку витрат береться ціна позову у розмірі 60609,17 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 58609,17 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог до ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» - 11363,97 гривень.

Питома вага 0,187 (11363,97/60 609,17).

Розмір судового збору, пропорційного задоволеним позовним вимогам 226,49 гривень (1211,20*0,187).

Розмір задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 - 46245,20 гривень.

Питома вага 0,763 (46245,20/60 609,17).

Розмір судового збору, пропорційного задоволеним позовним вимогам 924,14 гривень (1211,20*0,763).

В іншій частині витрати на проведення експертизи не підлягають відшкодуванню, оскільки, суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнув з відповідачів по 1000,00 гривень в якості моральної шкоди.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» суми сплаченого судового збору у розмірі 245,87 гривень та з ОСОБА_2 924,14 гривень.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ», м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову суму у розмірі 11363 (одинадцять тисяч триста шістдесят три) гривні 97 (дев`яносто сім) копійок.

Стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ», м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на проведення експертизи 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 (нуль) копійок та суму сплаченого судового збору, пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 226 (двісті двадцять шість) гривень 49 (сорок дев`ять) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову суму у розмірі 45245 (сорок п`ять тисяч двісті сорок п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на проведення експертизи 3815 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять) гривень 00 (нуль) копійок та суму сплаченого судового збору, пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 924 (дев`ятсот двадцять чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 3 червня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.