Рішення № 12784630, 07.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.09.2010р.                                                                                          Справа № 14/113

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькомплект", юридична адреса: пров. Рибальський, 12, к. 200, м. Полтава, 36037; фактична адреса: вул. Миру, 12, оф. 101, м. Полтава, 36037

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009

про стягнення 30967,12 гривень

                               Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: Завора А.О. дов. № 178 від 06.09.2010 р.

Рохманов В.І., дов. № 2 від 15.06.2010 р.

Яненко І.П., дов. б/н від 15.06.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 30967,12 гривень, із яких сума основного боргу складає 23956,43 гривень, збитки від інфляції 5745,24 гривень та 3% річних в сумі 1265,45 гривень.

В судовому засіданні 07.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 14.09.2010 р.

          Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

          Враховуючи той факт, що відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, витребуваних ухвалами суду від 17.06.2010 р. та 13.07.2010 р. матеріалів та доказів не подав, суд ухвалою від 13.07.2010 р. продовжив строк вирішення спору в термін більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

          До початку судового засідання від відповідача за вхід. № 10153д від 06.09.2010 р. канцелярії суду поступив лист № 52 від 06.09.2010 р., що містить в собі клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника у відрядженні. Суд вказаний лист із клопотанням, що міститься в ньому, прийняв, розглянув та відхилив його за безпідставністю виходячи з наступного.

          Відповідно до ч. 5 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Позивач та його представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх підтвердженими належними по справі доказами та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали і докази по суті предмету спору не надав.

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289, у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Частиною 7 цього ж пункту роз'яснення Вищого арбітражного суду України визначено, що у разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК України), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК України або статтею 90 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача, суд встановив, що 10 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталькомплект", м. Полтава (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір (надалі Договір).

          Згідно п. 1 договору Позивач реалізував Відповідачу металопрокат в асортименті:

          1. круг діам. 30 ст. 3пс., кількість 0,006, ціна (без ПДВ) 7380, 00 грн.;

          2. круг діам. 70 ст. 20, кількість 0,016, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          3. круг діам. 100 ст. 45, кількість 0,093, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          4. круг діам. 120 ст. 20, кількість 0,178, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          5. круг діам. 60 ст. 45, кількість 0,055, ціна (без ПДВ) 7245, 00 грн.;

          6. круг діам. 70 ст. 45, кількість 0,015, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          7.круг діам. 80 ст. 45, кількість 0,020, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          8. круг діам. 90 ст. 20, кількість 0,075, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          9. круг діам. 150 ст. 45, кількість 0,069, ціна (без ПДВ) 7245, 00 грн.;

          10. круг діам. 50 ст. 35, кількість 0,015, ціна (без ПДВ) 7245,00 грн.;

          11. швелер 6,5, кількість 0,213, ціна (без ПДВ) 7025,00 грн.;

          12. швелер 14, кількість 0,037, ціна (без ПДВ) 7045,00 грн.;

          13. труба Ду 32, кількість 0,049, ціна (без ПДВ) 7135,00 грн.;

          14. труба Ду 50, кількість 0,002, ціна (без ПДВ) 6785,00 грн.;

          15. лист товщ. 3,0, кількість 0,600, ціна (без ПДВ) 6440,00 грн.;

          16. лист товщ. 3, кількість 0,539, ціна (без ПДВ) 6440,00 грн.;

          17. лист товщ.4,0, кількість 0,636, ціна (без ПДВ) 6440,00 грн.;

          18. лист товщ. 6,0, кількість 0,180, ціна (без ПДВ) 6440,00 грн.;

          19. лист товщ. 10,0, кількість 0,072, ціна (без ПДВ) 6695,00 грн.;

          20. лист товщ.12,0, кількість 0,028, ціна (без ПДВ) 6695,00 грн.;

          21. лист товщ.20,0, кількість 0,192, ціна (без ПДВ) 6890,00 грн.;

          на загальну суму 24756,43 гривень, в тому числі ПДВ 3320,91 гривень.

          Пунктом .2 Договору визначено, що Постачальник (Позивач у справі) відвантажує металопрокат Замовнику (Відповідач у справі) без попередньої оплати 10 вересня 2008 року. Замовник зобов'язаний оплатити вартість отриманого металопрокату до 30 вересня 2008 року. В разі невиконання даної умови Замовник сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

          Відповідно до п. 4 Договору, він дійсний до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

          Згідно видаткової накладної № 2872 від 11.09.2008 року (копія в матеріалах справи) Позивач передав у власність Відповідача, а Відповідач, в свою чергу, отримав металопрокат на загальну суму 24756,43 гривень, що підтверджується довіреністю серія ЯПЛ № 248236 від 11.09.2008 р., виданої ім'я Тютюнника Івана Григоровича (копія в матеріалах справи).

          У визначений Договором строк Відповідач за поставлений металопрокат не розрахувався з Позивачем.

          25.11.2008 року за вих. № 17 Позивач направив на адресу Відповідача лист-вимогу, в якому вимагав від останнього погасити існуючу заборгованість протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даного листа (копія в матеріалах справи). Відповідач лист отримав 27.11.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням (копія в матеріалах справи).

          10.12.2008 року Відповідач направив на адресу Позивача відповідь на претензію, в якій повідомив про неможливість погашення заборгованості та просив реструктуризувати її, продовжити термін оплати на півроку (копія в матеріалах справи) у зв'язку із тяжким становищем.

          15.12.2008 року у своєму листі за вих. № 192 Відповідач пропонував Позивачу затвердити графік погашення заборгованості на загальну суму 24756,43 гривень. Проти затвердження графіку сплати заборгованості Позивач не заперечував.

          Згідно затвердженого графіку Відповідач повинен був сплатити борг за поставлений металопрокат протягом шести місяців - до 30.05.2009 року але, він не зміг виконати умови графіку погашення заборгованості, які сам же запропонував Позивачу, оплативши виниклу заборгованість частково в сумі 800,00 гривень, а саме: 500,00 гривень 29.12.2009 р. (копія банківської виписки в матеріалах справи.); 300,00 гривень 30.04.2010 р. (копія банківської виписки в матеріалах справи.)

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 30967,12 гривень, із яких сума боргу 23956,43 гривень, збитки від інфляції в сумі 5745,24 гривень та 3% річних 1265,45 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до статей 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховані Відповідачу збитки від інфляції за період із 01.10.2008 р. по 31.05.2010 р. в сумі 5745,24 гривень (розрахунок в матеріалах справи) та 3% річних в сумі 1265,45 гривень за період із 30.09.2010 р. по 14.06.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          З метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Рохманова Володимира Івановича.

          03.06.2010 р. між Позивачем та адвокатом Рохмановим Володимиром Івановичем, м. Полтава було укладено договір № 12 про надання юридичних послуг. Рохманов В.І. є адвокатом, в підтвердження чого надано копію посвідчення адвоката № 423, видане Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області.

          Позивачем відповідно до п. 2.2. договору про надання юридичних послуг сплачено адвокату 2500,00 гривень, що підтверджується копією Квитанції № 00633 від 14.06.2010 р.

          Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам - фізичним чи юридичним особам.

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 гривень обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.          

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу в розмірі 23956,43 гривень, збитки від інфляції в сумі 5745,24 гривень та 3% річних в сумі 1265,45 гривень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 309,67 гривень.

          Згідно із ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються, при задоволені позову - на відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" від 15.03.2010 р. № 01-08/140 передбачено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК України).

          На підставі п. 5 статті 83 ГПК України суд приходить до висновку про накладення штрафу на Відповідача у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом матеріалів та доказів по суті предмету спору, а також безпідставне затягування вирішення спору по суті.          

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення", у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                                                   В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009 (р/р 260030002221 ОПФ "Фінанси та кредит", МФО 331832, код ЄДРПОУ 30285038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькомплект", юридична адреса: пров. Рибальський, 12, к. 200, м. Полтава, 36037; фактична адреса: вул. Миру, 12, оф. 101, м. Полтава, 36037 (п/р 2600940011 в ПФ ВАТ "Мегабанк", МФО 331757, код ЄДРПОУ 31801412) суму основного боргу в розмірі 23956,43 гривень, збитки від інфляції в сумі 5745,24 гривень, 3% річних в сумі 1265,45 гривень, суму державного мита в розмірі 309,67 гривень, витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009 (р/р 260030002221 ОПФ "Фінанси та кредит", МФО 331832, код ЄДРПОУ 30285038) в рахунок Державного бюджету України (рахунок № 3111510670002, КБК 21081100 "Адміністративні штрафи та інші стягнення", УДК у м. Полтаві, банк ГУ ДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698804) - 1700,00 гривень штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом матеріалів та доказів по суті предмету спору, а також безпідставне затягування вирішення спору по суті.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 14.09.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.