Рішення № 12784622, 09.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.09.2010р.Справа № 14/165

за позовом Закритого акціонерного товариства "Західно-Укаїнський Консорціум", місцезнаходження: вул. Джерельна, 29/7, м. Львів, 79053; адреса для листування: вул. Жилянська, 59, к. 1610, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівський молочний комбінат", місцезнаходження: вул. Половка, 64, м. Полтава, 36010, адреса для листування: вул. Заводська, 1, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541

про стягнення суми вексельного боргу в розмірі 182181,80 гривень Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Лахно О.Ю., дов. № 202 від 03.06.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення вексельного боргу в сумі 182181,80 гривень, із яких вексельний борг з нарахованами відсотками 164832,04 гривень, відсотки, нараховані згідно п. 2 абз. 1 ст. 48 Уніфікованого закону 6349,76 гривень та відсотки за користування чужими грошовими коштами 11000 гривень.

В судовому засіданні 09.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.09.2010 р.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 18.08.2010 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача , суд встановив, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівський молочний комбінат" (надалі Відповідач) є векселодавцем трьох простих векселів, виданих на користь ТОВ ВКТ "Арго": серії АА № 1401025, виданого 14 серпня 2009 року, номінал 116328,00 гривень, проценти 25 % річних, за предявленням, але не раніше 29 серпня 2009 року, місце платежу м. Полтава, АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, рах. № 26008570244; серії АА № 1401026, виданого 02 жовтня 2009 року, номінал 193322,25 гривень, проценти 25 % річних, за предявленням, але не раніше 17 жовтня 2009 року, місце платежу м. Полтава, АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, рах. № 26008570244; серії АА № 1401028, виданого 11 жовтня 2009 року, номінал 192307,50 гривень, проценти 25 % річних, за предявленням, але не раніше 26 жовтня 2009 року, місце платежу м. Полтава, АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, рах. № 26008570244.

Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42).права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно ст. 14 Уніфікованого закону, індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

ТОВ ВКТ "АРГО", згідно іменного індосаменту, передало зазначені векселі Закритому акціонерному товариству "Західно-Український Консорціум", м. Львів (надалі Позивач). Таким чином, Позивач є законним держателем вищезазначених векселів.

Відповідач прийняв зазначені векселі від Позивача до платежу зі строком платежу протягом одного банківського дня: серії АА № 1401025, 18 лютого 2010 р. згідно Акту предявлення векселя до оплати № 1 на суму 130112,07 гривень (в тому числі 116328,00 гривень сума основного платежу та 13784,07 гривень сума процентів), тобто з оплатою до 20 лютого 2010 року; серії АА № 1401026, 4 березня 2010р. згідно Акту предявлення векселя до оплати № 2 на суму 211595,18 гривень (в тому числі 193322,25 гривень сума основного платежу та 18272,93 гривень сума процентів), тобто з оплатою до 06 березня 2010 року; серії АА № 1401028, 12 березня 2010р. згідно Акту предявлення векселя до оплати № 3 на суму 210352,79+ гривень (в тому числі 192307,50 гривень сума основного платежу та 18045,29 гривень сума процентів), тобто з оплатою до 16 березня 2010 року.

Відповідно ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за предявленням підлягає оплаті при його предявленні.

В порушення вимог ст. 34 Уніфікованого закону, векселедавець (Відповідач) не здійснив повного та своєчасного платежу по векселям, здійснивши лише часткові платежі по векселю: серії АА № 1401025, 22 лютого 2010 р. в сумі 105500,00 гривень сума основного платежу, 05.03.2010 року в сумі 10828,00 гривень сума основного платежу та не здійснив оплати на момент розгляду спору по суті 13784,07 гривень суми процентів; серії АА № 1401026, 05 березня 2010р. в сумі 193322,00 гривень сума основного платежу та не здійснив оплати на момент розгляду спору по суті 18272,93 гривень суми процентів; серії АА № 1401028, 12 березня 2010р. в сумі 49077,75 гривень сума основного платежу, 15 березня 2010р. в сумі 28500,00 гривень сума основного платежу, а всього 77577,75 гривень та не здійснив оплати на момент розгляду спору по суті 114729,75 гривень суми основного платежу та 18045,29 гривень суми процентів.

За змістом статей 53 і 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, у разі закінчення строків, встановлених для здійснення протесту в неплатежі векселя, векселедержатель втрачає свої права проти індосаментів, але не векселедавця. Отже векселедержатель зберігає протягом встановленого терміну вексельної давності (три роки) право вимоги проти векселедавця простого векселя і в тому разі, коли вексель не був опротестований.

Відповідно ст. 48 Уніфікованого закону, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;(2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу відповідно абз. 5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно; (3) витрати, повязані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Сума відсотків, передбачених ст. 48 Уніфікованого закону за несвоєчасну оплату векселів, складає 6349,76 гривень. Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів" вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобовязання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК України з урахуванням їх особливостей.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобовязання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобовязаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Вищезазначеними векселями встановлені проценти у розмірі 25 % річних.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, в звязку із неповною оплатою векселя АА № 1401028 на суму заборгованості за номіналом векселя в 114729,75 гривень за період з 16.03.2010 року по 02.08.2010 року (140 днів) складає 11000,00 гривень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму вексельного боргу з нарахованими відсотками в розмірі 164832,04 гривень, відсотки, нараховані згідно п. 2 абз. 1 ст. 48 Уніфікованого закону, в розмірі 6349,76 гривень та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 11000,00 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 1821,81 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівський молочний комбінат", вул. Половка, 64, м. Полтава, 36010, адреса для листування: вул. Заводська, 1, с. Ланна, Карлівський район, Полавська область, 39541 (р/р 26008570244 в АБ "ПолтаваБанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 3514370) на користь Закритого акціонерного товариства "Західно-Укаїнський Консорціум", місцезнаходження: вул. Джерельна, 29/7, м. Львів, 79053; адреса для листування: вул. Жилянська, 59, к. 1610, м. Київ, 01033 (р/р 26006010029179 а ПАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, код ЄДРПОУ 30583551) вексельний борг з нарахованими відсотками в розмірі 164832,04 гривень, відсотки, нараховані згідно п. 2 абз. 1 ст. 48 Уніфікованого закону, в розмірі 6349,76 гривень, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 11000,00 гривень, суму державного мита в розмірі 1821,81 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 15.09.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.