Рішення № 12784581, 08.09.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2010 р.Справа №19/122

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м.Полтава, вул.Комарова, 2а

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 36028, АДРЕСА_1, адреса місця діяльності: АДРЕСА_2

про стягнення 9407,16 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача Міняйло Г. Ю.;

від відповідача ОСОБА_1

Розглядається позовна заява про стягнення 9407,16 грн., у тому числі 8523,22 грн. заборгованості за теплову енергію, поставлену згідно договору № 499 від 01.08.2006р., 442,59 грн. пені, 354,34 грн. інфляційних, 87,01 грн. 3% річних.

Позивач повідомив про сплату відповідачем 2000,00 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Відповідач усно повідомив, що звертався до позивача з заявами про відключення від теплопостачання, але позивач йому відмовив, заборгованість виникла внаслідок тяжкого фінансового становища.

В судовому засіданні 08.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено договір № 499 від 01.08.2006р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1) позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень відповідача (споживача) до межі розподілу будівель нежитлового приміщення по вул. М.Бірюзова, 96, в м.Полтава.

Згідно п.17 Договору, договір укладений на період по 31.12.2008р. і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Доказів зміни чи розірвання договору, доказів односторонньої відмови від договору сторони суду не надали.

Згідно п.10. Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводиться "споживачем" стягується на основі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

За п. 11 Договору кінцевий розрахунок проводиться до 30 числа поточного місяця.

27.03.2009р. рішенням третьої сесії Полтавської обласної ради "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води" встановлені тарифи для гарячого постачання.

Пунктом 20 Договору передбачено, що у випадку зміни тарифів "теплопостачальна організація" повідомляє про це "Споживачу" і розрахунок проводиться з дня підтвердження нових тарифів.

Листом № 9/933 від 09.04.2009р. позивач повідомив відповідача про зміну тарифів, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №35 та квитанцією № 4563 від 27.04.2009 року (а.с.29-30).

За період з жовтень 2009 р. квітень 2010р. позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 8523,22 грн. (детальний розрахунок а.с.14).

На оплату вказаної суми позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки, які були вручені відповідачу, що підтверджується реєстрами рахунків (а.с.31-34, 35-41).

Відповідач у встановлений в договорі строк оплати спожитої теплоенергії не провів.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року N 1875-IV (далі Закон № 1875) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За статтями 13, 20 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання віднесено, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади тарифів на теплову енергію.

Статтею 25 Закону № 2633 встановлено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Частиною пятою ст. 32 Закон № 1875 також визначено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону № 2633 споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено 2000,00 грн. в рахунок погашення основного боргу, що підтверджується довідкою ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" від 07.09.2010р. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами в цій частині. Отже провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 6523,22 грн.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати залишу боргу відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6523,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 11 Договору у випадку неоплати у вказані строки застосовується пеня в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 442,59 грн. пені за період 01.11.2009р. 30.04.2010р. Після перевірки правильності розрахунку судом встановлено, що сума пені за вказаний період становить 437,91 грн. (розрахунок суду залучено до справи).

В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 4,68 грн. пені у позові слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні в сумі 354,34 грн. за період жовтень 2009 березень 2010. та 3 % річних в сумі 87,01 грн. за період за період з 01.11.2009 р. по 02.06.2010р. Після перевірки правильності розрахунку судом встановлено, що вказані суми обчислені вірно (розрахунок суду залучено до справи). В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог, провадження по яким припинено.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 36028, АДРЕСА_1, адреса місця діяльності: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030, інші відомост: р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанк в м.Харкові, МФО 351016) 6523грн. 22 коп. основного боргу, 437грн. 91 коп. пені, 354грн. 34 коп. інфляційних, 87грн. 01 коп. 3% річних, 101грн. 95 коп. витрат з оплати державного мита, 235грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.У позові в частині стягнення 4,68 грн. пені відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Рішення підписано: