Рішення № 127839435, 03.06.2025, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/590/25

пров. № 2/544/345/2025

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді: Малицької О. Л.

секретаря судового засідання Пірогова В. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

за участю: представника відповідача Антіховича В.В.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї на свою користь заборгованість за договором надання споживчого кредиту №7156907 від 18.11.2023 в сумі 28536,74 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.11.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7156907, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до положень договору: сума кредиту (загальний розмір) складає: 12000,00 грн, строк кредиту становить 105 днів, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.12.2023р., поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02.03.2024 р. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2700.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту: 1200.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 12000 грн відповідачу. У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку, становить 28536,74 грн.

26.04.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №7156907 від 18.11.2023.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 28536,74 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5890,54 грн; заборгованість за відсотками - 21446,20 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн.

Тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідачки вказану суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 05.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі за цим позовом.

24.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Антіховича В. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, заперечує факт отримання кредитних коштів. Також в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора. Окрім цього, до позову не надано доказів виконання кредитором умов кредитного договору. Окрім цього, представник відповідача вказав, що положення договору про нарахування комісії являється нікчемним. Також представник відповідача просив врахувати, що не підтверджено факт переходу прав вимоги до позивача за кредитним договором.

28.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач здійснила волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 7156907 від 18.11.2023 року. Відповідач передбачала всі наслідки, була ознайомлена з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Належним підтвердженням факту укладення правочину є Довідка про ідентифікацію, яка міститься у матеріалах справи, в якій також вказується на який номер телефону був відправлений ідентифікатор. Враховуючи те, що в ІТС товариства зафіксовано надсилання ідентифікатора, у Довідці про ідентифікацію вказано номер на який було його відправлено, та сам факт укладення кредитного договору, підтверджують відправлення Відповідачу одноразового ідентифікатора. На думку Позивача, ним надано суду достатньо доказів щодо підписання договору про споживчий кредит № 7156907 від 18.11.2023 року. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості виконаний ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від Відповідача, приймається судом як достовірний. Отже усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому розрахунки заборгованості є правильними та підлягають до стягненню. Окрім цього, представник позивача вказав, що на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Отже, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Окрім цього, відповідно до чинного законодавства, комісія за видачу кредиту може стягуватися з позичальника за умови, що така комісія чітко зазначена в умовах кредитного договору. Також, позивач позбавлений можливості отримати виписку про рух коштів по карті відповідача, щоб довести надходження кредитних коштів за спірним договором, однак відповідачка особисто має доступ до такої інформації і може надати її на підтвердження свої доводів про неотримання грошових коштів за кредитним договором. Перехід права вимоги за кредитним договором № 7156907 від 18.11.2023 року підтверджено належними та допустимими доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача 03 квітня 2025 року надав заперечення в яких вказав, що відповідачка не визнає позовних вимог та заперечує отримання кредитних коштів. Окрім цього, позивачем не надано детального розрахунку нарахованих відсотків. До позову не надано доказів виконання кредитором умов спірного договору. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази відступлення права вимоги до позивача. Також, відсутні будь - які правові підстави для стягнення комісії.

Представник позивача в судове засідання 03.06.2025 не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04 квітня 2025 року пояснив, що відповідачка не визнає позовних вимог, оскільки позивачем не доведено перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Окрім цього, виникають сумніви в підписанні представником кредитора Договору № 7156907 від 18.11.2023 року, оскільки неможливо перевірити електронний підпис, а також, що умови договору не були змінені первісним чи новим кредитором. Також, представник відповідача звернув увагу на неспівмірність нарахованих відсотків з тілом кредиту. Окрім цього, адвокат Антіхович В. В. зауважив, що не доведено перехід права вимоги до позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання 03.06.2025 не з`явились.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18.11.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7156907 (далі - Договір №7156907), відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с.8-13).

Відповідно до п.п. 1.2 Договору №7156907, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000.00 гривень.

Відповідно до п.п. 1.3 Договору №7156907, кредит надається загальним строком на 105 днів з 18.11.2023р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.12.2023р. (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02.03.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.п. 1.5.1. Договору №7156907, комісія за надання кредиту: 1200.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.п. 1.5.2. Договору №7156907, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2700.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.п. 1.5.3. Договору №7156907, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п.п. 2.3 Договору №7156907, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту. Строк продовження, днів: 3 дні максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00%; 7 днів максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 6,00%; 15 днів максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10,00%.

Згідно Термінів та визначень Договору №7156907, проценти за порушення грошового зобов`язання - міра відповідальності за порушення позичальником грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісій, що сплачується позичальником на вимогу кредитодавця, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, пп.4.2,4.3 цього договору.

Відповідно до п.п. 4.2. Договору №7156907, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.5.3. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.5.3. Договору.

Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

До договору додано: Графік платежів, додаток №2 до Договору про споживчий кредит №7156907; додаток №3 до Договору про споживчий кредит №7156907 (а.с. 13-14).

Вищевказаний кредитний договір та його складові були підписані споживачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (НОМЕР_5).

Копія електронного доказу, а саме Договору про споживчий кредит №7156907, що надійшов за ухвалою суду та був приєднаний до матеріалів електронної справи в КП «Д-3», була досліджена судом за допомогою підсистеми «Електронний суд» та судом встановлено наявність проставленого електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, а також наявність проставленого електронного цифрового підпису уповноваженого представника первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН» Вініченка О. В. (позначка часу 18.11.2023 о 11:12:25) Окрім цього, було встановлено, що умови спірного кредитного договору не змінювалися з моменту підписання договору.

Згідно довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 з якою укладено Договір №7156907, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Позичальник підписала договір аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора НОМЕР_5, відправленого 18.11.2023 о 11:12:24 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Договором №7156907 виконало належним чином, перерахувавши на банківську картку ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 12000 грн, що підтверджується випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 12.05.2025, за договором № б/н на період 01.11.2023-30.11.2023 (а.с. 122-126) та платіжним доручення №115530201 від 18.11.2023 (а.с. 16).

Видача кредиту ОСОБА_1 в сумі 12000 грн та нарахування відповідних відсотків також підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення та Випискою з особового рахунку за НОМЕР_2 (а.с. 17-18).

Згідно вказаного розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становила 28536,74 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5890,54 грн; заборгованість за відсотками - 21446,20 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається Договір про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року,укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в самому договорі, а також відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідачем та її представником не надано жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення відповідачем вказаного договору позики в електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису (одноразового ідентифікатора) ніж зазначеного у таких договорах, внаслідок чого відповідні аргументи представника відповідача суд відхиляє.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів, що підтверджували б надання ОСОБА_1 кредитних коштів у відповідності з укладеним договором, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19); від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21); від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 (провадження №61-168св21); від 13.10.2021 у справі №209/3046/20 (провадження №61-9207св21); від 01.12.2021 у справі №752/14554/15-ц (провадження №61-14046св21), від 01.06.2022 у справі №175/35/16-ц (провадження №61-648св21).

Суд звертає увагу на те, що саме такою випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 12.05.2025, за договором № б/н на період 01.11.2023-30.11.2023 (а.с. 122-126) по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджено реальне виконання вищевказаного договору. Тому, твердження представника відповідача про те, що відсутні докази на підтвердження надання кредитних коштів первісним кредитором - безпідставні.

Окрім цього, судом було встановлено, що 26.04.2024 було укладено договір відступлення прав вимоги №105 МЛ відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН»відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року (а.с. 19-26).

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів відступлення прав вимоги за Договором про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року, суд вказує, що такі твердження спростовуються наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 26 квітня 2024 року (а.с. 24), Додатковою угодою №1 від 04 лютого 2025 року (а.с. 24-25), Платіжною інструкцією №1401 від 26 квітня 2024 року (а.с. 25), Витягом з Реєстру боржників (а.с.26), Претензією №23577773/1612 від 04 лютого 2025 року (а.с. 26).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Докази про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами Договору про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року, зобов`язань, повернення суми позики матеріали справи не містять.

Що стосується нарахування комісії за Договору про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року в сумі 1200 грн суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами при укладенні Договору про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитних договорів про споживчий кредит, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Так, п. 1.5.1. Договору про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року погоджено, що комісія за надання кредиту становить 1200 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п.1.5.1. договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача обумовленої у вищезазначеному договорі комісії за видачу кредиту в розмірі 1200 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 21446,20 грн. заборгованості за несплаченими процентами, суд зазначає наступне.

Вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом згідно з Кредитним договором підлягає частковому задоволенню, оскільки не підлягають стягненню проценти за порушення грошового зобов`язання, нараховані поза межами строку кредитування.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, здійсненим первісним кредитором ТОВ «Мілоан» (а.с. 17-18), сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 21446,20 грн, що відповідає сумі процентів, заявленій позивачем до стягнення з відповідача.

Разом з тим, такий розрахунок проведено за період 18.11.2023 - 14.04.2024, тобто поза межами строку надання кредиту (з 18.11.2023 по 02.03.2024).

Пунктом 4.2. Договору про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року погоджено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.5.3. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.5.3. Договору.

Тобто, умовами договору встановлена відповідальність відповідача перед кредитодавцем за порушення грошового зобов`язання та відповідно до вказаного пункту договору нараховані відсоткипоза межами строку надання кредиту, а саме в сумі 8865,31 грн за 43 дні (43 * 206,17 = 8836,31).

Однак, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення відсотків, що були нараховані поза межами строку надання кредиту, в якості відповідальності в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, стягненню не підлягають.

Тому з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному умовами Кредитного договору, згідно з розрахунком позивача в межах погодженого сторонами строку кредитування - 105 днів, в сумі 12580,89 грн (за вирахуванням сум, нарахованих поза межами строку кредитування).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 19671,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5890,54 грн; заборгованість за відсотками - 12580,89 грн, заборгованість за комісією - 1200,00 грн.

В іншій частині позову належить відмовити у зв`язку за безпідставністю.

Інші аргументи представника відповідача суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, а тому не заслуговують на увагу суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Щодо судових витрат на оплату судового збору, суд зазначає, що позивач надав суду докази сплати ним судового збору в сумі 2422,40 грн (платіжна інструкція № 3394 від 20.02.2025 року). Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 2 359,30 грн з розрахунку: 19671,43 грн х 2422,40грн / 28536,74 грн = 1669,85грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236), заборгованість за Договором про споживчий кредит №7156907 від 18.11.2023 року, яка становить 19671(дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236), 1669,85 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місце знаходження: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Антіхович Володимир Володимирович , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Л.Малицька