Рішення № 12783654, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 32/216 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства «ТрастТер», м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів.

Про визнання, того що ТзОВ «ТрастТер»станом на 01.07.2009р. мало право не складати акт прийому-передачі про повернення майна (трьох залізничних напіввагонів) по договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Яворський В.І. –представник (довіреність б/н від 06.12.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали.

На вимогу позивача запис судового засідання здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Суть спору: Приватне підприємство «ТрастТер», м.Львів звернулось із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів про визнання, того що ТзОВ «ТрастТер»станом на 01.07.2009р. мало право не складати акт прийому-передачі про повернення майна (трьох залізничних напіввагонів) по договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р.

Ухвалою суду від 18.11.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2010р.

В судовому засіданні 07.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями №5714965 від 18.11.2010р. - вручено 20.11.2010р. та № 5214990 від 18.11.2010р. - вручено 20.11.2010р.

Станом на 07.12.2010р. від сторін заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи, додаткові пояснення через канцелярію господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача суд, встановив:

11.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (лізингодавець) та Приватним підприємством «ТрастТер»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308.

У зв»язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. ПП «ТрастТер»передало, а ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»прийняло напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2 –01124454-032-2004 в кількості 3-х штук за №№ 56263122, 56263130, 56263148 шляхом підписання 01.07.2009р. акту прийому-передачі майна.

Позивач вважає дії щодо повернення предмету лізингу протиправними, вказуючи при цьому, що ПП «ТрастТер»мало право не повертати предмет лізингу станом на 01.07.2009р., оскільки пунктом 10.2 договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. встановлено, що у випадку виникнення підстав вилучення майна згідно з п.10.1 даного договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення майна із зазначенням терміну і місця передачі. Після отримання такого повідомлення лізингоодержувач зобов»язаний за свій кошт здійснити повернення майна про що складається акт прийому-передачі.

Позивач стверджує, що в строк до моменту вилучення 01.07.2009р. напіввагонів відповідач письмове повідомлення про вилучення майна не надсилав, тому ПП «ТрастТер»не мало обов»язку складати акт прийому-передачі від 01.07.2009р.

Крім цього, як вказує позивач, вищевказаний акт прийому-передачі був підписаний помилково.

Відтак, за наведених вище підстав, посилаючись на ст.16, ч.3 ст.583, ст. 629 ЦК України, позивач просить суд визнати, що ТзОВ «ТрастТер»станом на 01.07.2009р. мало право не складати акт прийому-передачі про повернення майна (трьох залізничних напіввагонів) по договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Слід зазначити, що предмет даного спору опосередковано пов'язаний з виконанням господарського договору, зокрема договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. проте, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Договором фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. також не встановлено такого способу захисту.

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належними доказами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, відтак задоволенню не підлягають.

Закон покладає на позивача обов’язок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 43, 32-34, 43, 49, 82-84,85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.