Рішення № 127836446, 02.06.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2626/25

Провадження № 2/159/1107/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі ТОВ «Він Фінанс, товариство) через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № L0023129 від 28.12.2018 в розмірі 27622,19 гривень, з яких 18378,99 - заборгованість, 7590,60 сума інфляційних втрат, 1652,60 гривень 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.12.2018 ОСОБА_1 , підписавши в електронній формі Спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG7222948, уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі ТОВ «ФК «Дінеро») кредитний договір № L0023129, отримала в безготівковій формі на свій рахунок кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, внаслідок чого перед первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 18 378,99 грн, яка складалася з тіла кредиту в розмірі - 8900,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 579,00 грн, штрафу 4449,99 грн, комісії 4450,00 грн.

На підставі договору відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019 відбулася заміна кредитора у договорі кредитної лінії №L0023129 з ТОВ «ФК «Дінеро» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»)», яке 25.07.2024 змінило назву на ТОВ «Він Фінанс».

Після відступлення права вимоги новий кредитор на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 1652,60 грн та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання відповідачем кредитних зобов`язань у сумі 7590,60 грн.

Позивач проситьпоновити строкпозовної давностідля зверненнядо судуз позовомпро стягненняз ОСОБА_1 заборгованості закредитним договором№ L0023129від 28.12.2018,посилаючись нате,що увідповідності допункту 12Перехідних іприкінцевих положеньЦКУкраїни строки звернення до суду з позовом продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим. Окрім того, позивач посилається на те, що введення в Україні режиму воєнного стану 24.02.2022 на підставі Указу ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Враховуючи викладене, позивач просив суд:

- поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №L0023129 від 28.12.2018;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №L0023129 від 28.12.2018 у загальному розмірі 27622,19 гривень, з яких 18378,99 грн кредитна заборгованість, 7590,60 сума інфляційних втрат, 1652,60 гривень 3% річних;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою від 29.04.2025 на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляду справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата (трекінг №06102498446 51).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду від 01.05.2025.

Керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

28.12.2018 ОСОБА_1 у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію», уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» кредитний договір № L0023129 шляхом підписання Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG7222948, за умовами якого отримала кредит у сумі 4 000,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 178,80%; відсоткова ставка в день 0,50%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 60 грн; штраф, якщо є - 50%; дата повного погашення 27.01.2019 (а.с.42 зворот).

14.01.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладені Додаткові угоди № AМ0965460 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG7222948, за умовами яких відповідач отримала кредит у сумі 2800,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 234,55%; відсоткова ставка в день - 0,65%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 42 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 26.02.2019 ( а.с.43, 44).

19.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № AМ5012534 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG7222948, за умовами якої відповідач отримала кредит у сумі 600,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 406,29%; відсоткова ставка в день - 1,13%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 9 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 26.02.2019 (а.с.32).

20.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладені Додаткові угоди № AМ5629628 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG7222948, за умовами якої відповідач отримала кредит у сумі 700,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 406,20%; відсоткова ставка в день - 1,13%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 10,5 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 28.03.2019 (а.с.33,34).

27.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № AМ8810183 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG7222948, за умовами якої відповідач отримала кредит у сумі 800,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 236,23%; відсоткова ставка в день - 0,66%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 12 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 28.03.2019 (а.с.34 зворот).

Загальні умови кредитування наведені в Паспорті споживчого кредиту (а.с.35-42).

Згідно з п.3.10 кредитного договору кредит надається відповідачу шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок відповідача. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем.

Кредитний договір № L0023129та Додатковіугоди донього підписані електронним підписом позичальника.

ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору пройшла ідентифікацію ТОВ «ФК «Дінеро» за її фінансовим номером та наданими відповідачкою персональними даними (РНОКПП, паспортом, електронною адресою), про що зазначено у довідці про ідентифікацію, з якої вбачається, що 28.12.2018 о 16:23:18 год, 14.01.2019 о 14:47:56 год, 19.02.2019 о 14:47:42 год, 20.02.2019 о 09:32:37 год та 27.02.2019 о 07:40:44 год були подані та підписані електронним підписом Otp-пароль 45696, 521403, 978619, 131596, та 553723 відповідно заявки на кредит у загальному розмірі 8 900 грн (4000+2800+600+700+800), дати банківських переказів коштів - 28.12.2018 о 16:25:22 год, 14.01.2019 о 14:49:12 год, 19.02.2019 о 14:54:22 год, 20.02.2019 о 09:56:39 год та 27.02.2019 (а.с.34).

Відповідно до виписки з рахунку по кредитному договору № L0023129 від 28.12.2018 ОСОБА_1 27.012019 сплатила 500 гривень в рахунок погашення відсотків.

Згідно з розрахунком первісного кредитора заборгованості за Договором №AG7222948 за період з 28.12.2018 до 15.07.2019 заборгованість відповідача становила 18378,99 грн з яких: тіло кредиту - 8900 грн; проценти для початково зазначеної тривалості - 579 грн; штрафи/пеня 4449,99 грн; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю - 4450 грн (а.с.38 зворот).

01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення прав вимоги № 01072019, відповідно до умов якого, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості) (а.с.12-23).

Після відступлення права вимоги новим кредитором нараховані 3% річних та інфляційні втрати за період з 09.04.2022 до 31.12.2023, відповідно до якого загальний розмір заборгованості у період прострочення грошового зобов`язання (632 дні) становить 27622,19 грн та складається з: 18378,99 грн (сума боргу) + 7590,60 грн (інфляційні втрати) + 1652,60 грн (3% річних) = 27622,19 грн.

Наказом №55-к від 25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с.45,46).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постановівід 07.04.2021у справі№623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору проходила ідентифікацію за ідентифікаційним кодом, паспортними даними, номером мобільного телефону.

Відповідач, підписавши вказаний договір, не лише погодила умови договору, але йскористалася кредитом,який перерахованийна вказанийнею картковийрахунок,та здійснила платіж на його повернення.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору відступлення прав вимоги, з додатковими угодами до нього, витяг з реєстру боржників, акт прийому-передачі реєстру боржників за спірним кредитним договором, тому суд вважає, що ТОВ «Він Фінанс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором № L0023129 від 28.12.2018, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро».

Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно знаданим розрахункомза ОСОБА_1 перед первіснимкредитором ТОВ«Дінеро» рахуєтьсязаборгованість задоговором №AG7222948,за періодз 28.12.2018до 15.07.2019вона становить18378,99грн зяких:тіло кредиту-8900грн;проценти дляпочатково зазначеноїтривалості -579грн;штрафи/пеня 4449,99грн;комісія запідготовку танаправлення документів/повідомленьу зв`язкуз простроченоюзаборгованістю -4450грн.Вказана заборгованістьвиникла передпервісним позичальником.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 8900 гривень (тіло кредиту), а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Крім тіла кредиту позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 579 гривень, нараховані на 15.07.2019.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Проценти, які просить стягнути позивач з ОСОБА_1 були нараховані первісним кредитором з урахуванням здійсненого відповідачем 21.01.2019 платежу в сумі 500 грн на часткове погашення відсотків. Оскільки відсотки нараховані в межах строку кредитування (станом на 15.07.2019), тому їх розмір також підлягає стягненню з відповідача.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в сумі 4450 грн та штрафу /пені в сумі 4449,99 грн.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, включені в загальні витратиза споживчимкредитом.

В силу частини шостої статті 12 Закону України «Про споживчекредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Сплата комісіїта штрафупередбачена умовамикредитного договору№ L0023129від 28.12.2018,є складовими загальних витрат за кредитом, нараховані станом на 15.07.2019, тобто до введення в Україні воєнного стану, тому підлягають сплаті відповідачем.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно допункту 4частини третьоїстатті129Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач розмір заборгованості перед первісним позичальником та правильність її розрахунку не спростувала. А тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суду зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховані після закінчення строку кредитування 3% річних за період з 09.04.2022 до 31.12.2023 та інфляційні втрати за період з 09.04.2022 по 07.04.2025.

Відповідно до ч.2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем у період дії на території України воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо строку позовної давності за заявленими вимогами необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пункт 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На всій території України карантин діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 27.06.2023 №651)

Крім того, згідно з п.19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, у даному випадку має місце зупинення перебігу строку позовної давності.

Ураховуючи наведене строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості , що виникла у 2019 році на час ухвалення рішення не закінчилися.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог 1611,86 грн (2422,40х66,54%).

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то позивач заявив на відшкодування 5000 грн.

Частиною третьою статті 133ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

-

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За матеріалами справи, професійна правова допомога ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Він Фінанс», надавалася адвокатським бюро «Анастасія Міньковська» на підставі договору про надання правової допомоги №36 та додаткової угоди до нього від 25.04.2024 (а.с.26).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надані детальний опис робіт (послуг), відповідно до якого загальна вартість робіт за підготовку позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості становить 5000 грн, Акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги з адвокатом від 24.04.2025 (а.с.24,31,47).

Перевіряючи зміст поданих документів суд встановив, на час ухвалення рішення витрати на правничу допомогу позивачем не оплачені.

Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт від 24.04.2025 до складу витрат на правничу допомогу, окрім витрат в розмірі 3500 грн за складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (позиція «1»), включена позиція «2» - направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» (вартість 1500 грн), що на переконання суду є суто технічною функцією, а тому ці витрати не підлягають відшкодуванню, що відповідає позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 19.06.2024 у справі № 170/332/22.

З урахуванням критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 2328,90 гривень витрат на правничу допомогу (3500х66,54%), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог, відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 76-81, 137, 141, 247, 268, 274-278, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 509, 512, 514, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1055, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Він Фінанс»заборгованість за кредитним договором № L0023129 від 28.12.2018 у сумі 18 378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 99 копійок, з яких 8 900,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 579,00 гривень заборгованість за відсотками; 4 449,99 гривень штраф; 4 450,00 гривень комісія.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Він Фінанс»1611(однутисячу шістсотодинадцять)гривень 86копійок сплаченого судового збору та 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 90 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 02.06.2025.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК