Рішення № 12783635, 09.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10                                                                                           Справа№ 32/156 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Автомобільна компанія "Укртранс", м.Київ.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м.Стрий Львівська область.

Про стягнення 16 377,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Ковалишин А.З. –юрисконсульт (довіреність №1 від 04.01.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Автомобільна компанія "Укртранс", м.Київ до Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м.Стрий про стягнення 16 377,91 грн. з яких 11 631,51 грн. основний борг та 4 746,40 грн. штрафу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Згідно розпорядження голови господарського суду від 25.10.2010р. справу передано для подальшого розгляду судді Сухович Ю.О.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, ухвалою суду від 19.10.2010р. його явка визнавалась необов»язковою. В попередніх судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги повністю та подано пояснення про порядок зарахування сплачених відповідачем коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні надав підписаний між сторонами акт звірки, згідно якого основний борг відповідача становить 11631,51 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 4746,40 грн. просив відмовити, в зв»язку з пропуском позивачем скороченого строку позовної давності встановленого ч.1 ст.258 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

встановив:

11.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Автомобільна компанія "Укртранс" (перевізник) та Відкритим акціонерним товариством „Меблевий комбінат „Стрий” (замовник) було укладено договір №36-Е про транспортно-експедиційні послуги (надалі –договір №36-Е) за умовами якого перевізник зобов’язувався доставити або організувати перевезення від свого імені і за рахунок замовника/експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За умовами п.2.1. договору №36-Е на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується замовником/експедитором і надається перевізнику за допомогою факсимільного зв’язку та є невід' ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну силу замовлення (заявки), що надається факсимільним зв’язком.

Відповідно до п.3.1.13. договору №36-Е замовник зобов’язувався оплатити послуги та витрати перевізника на умовах, зазначених у цьому договорі.

На виконання умов договору №36-Е між сторонами були підписані заявка від 06.11.2007р., згідно якої позивач (перевізник) зобов'язувався здійснити перевезення вантажу (стільці) по маршруту Україна (Стрий) –Швеція (Тібро). Вартість послуг згідно замовлення становить 1600 євро по курсу НБУ на день виставлення рахунку по факту доставки та заявка №1 від 22.01.2008р., згідно якої позивач (перевізник) зобов'язувався здійснити перевезення вантажу (стільці) по маршруту Україна (Стрий) –Швеція (Тібро). Вартість послуг згідно замовлення становить 1700 євро по курсу НБУ на день виставлення рахунку по факту доставки.

Позивач на виконання умов договору №36-Е та заявок надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за міжнародними маршрутами: Україна (Стрий) - Швеція (Тібро) згідно міжнародних товарно-транспортних накладних (СМР) № 001057 від 08.11.2007р. та № 147293 від 31.01.2008р.

Відповідачу було виставлено рахунки № 27/459 від 26.02.2008р. на суму 11868,00 грн., який 17.06.2008р. був частково оплачений в сумі 5000,00 грн. та рахунок № 27/2812 від 21.11.2007р.на суму 11864,00 грн., який був частково оплачений на суму 7100,49 грн.Вартість перевезення в сумі 11 631,51 грн. відповідачем не сплачена.

На підставі п.4.12. договору №36-Е нарахував відповідачу штраф в сумі 4 746,40 грн.

Позивач надіслав відповідачу претензію вих. №449 від 27.08.2008р. про повернення боргу в сумі 11 631,51 грн. та сплату штрафу в сумі 4 746,40 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 16 377,91 грн. з яких 11 631,51 грн. основний борг та 4 746,40 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) №147293 від 31.01.2008р. і №001057 від 08.11.2007р. та актами №8576 від 26.02.2008р. і №7833 від 21.11.2007р. про надання послуг, які підписаний та скріплені печатками сторін у справі (оригінали знаходяться в матеріалах справи) всього на загальну суму 23 732,00 грн. Послуги надані належним чином, претензій щодо їх виконання відповідачем не висловлено.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.3. договору №36-Е сторони погодили, що оплата за виконане перевезення здійснюється замовником/експедитором на підставі цього договору протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів документів: акта виконаних робіт, податкової накладної (у разі потреби), рахунку-фактури з прикладеною копією товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR) й оригінальних квитанцій за додаткові витрати перевізника або його третьої особи (штраф за перевантаження, наявність наднормативних простоїв під навантаженням/розвантаженням, штраф за скасування завантаження і т.п.), якщо інші терміни та умови не обумовлені в замовлені (заявці). Оплата провадиться без урахування взаємних претензій шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника або шляхом внесення готівки в касу перевізника, якщо інше не узгоджено в замовленні.

Необхідні для здійснення оплати документи були отримані відповідачем 03.03.2008р. по рахунку № 27/459 від 26.02.2008р. та 03.12.2007р. по рахунку № 27/2812 від 21.11.2007р., що підтверджується поштовими повідомленнями № 310 від 28.02.2008р. та № 1822 від 27.11.2007р., відтак строк сплати настав 11.03.2008р. та 11.12 2007р.

Відповідач провів оплату на загальну суму 12100,49 грн., а саме: 7100,49 грн. –по рахунку № 27/2812 від 21.11.2007р.; 5000,00 грн. по рахунку № 27/459 від 26.02.2008р. відповідно до банківських виписок від 07.05.2008р. в сумі 2100,49 грн.; від 17.06.2008р. в сумі 5000,00 грн. та від 16.07.2008р. в сумі 5000,00 грн. Як вказав позивач у своєму поясненні частина коштів відповідно до банківської виписки від 07.05.2008р. зарахована позивачем в рахунок недоплати відповідачем в сумі 1631,51 грн. (391,50 грн. –по рахунку № 27/2038 від 05.09.2007р. та 1240,01 грн. по рахунку № 25/50 від 24.01.2008р.).

Відтак, борг становить 11 631,51 грн., що відображено також сторонами в підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 11 631,51 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 4.12. договору №36-Е сторони встановили, що у разі прострочення замовником/експедитором платежів за надані перевізником або його довіреною особою послуги більше ніж на 15 календарних днів з моменту спливу строку оплати, згідно з п.5.3. договору, перевізник має право вимагати від замовника/експедитора оплати штрафу в розмірі 20% від вартості наданої послуги.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу 20% від вартості наданої послуги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України.

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач просить стягнути штраф який згідно поданого ним розрахунку становить 4 746,40 грн. Борг по рахунку-фактурі №27/2812 від 21.11.2007р. виник 11.12.2007р., а по рахунку-фактурі №27/459 від 26.02.2008р. виник 11.03.2008р., позов подано до суду 08.09.2010р., відтак позивач пропустив річний строк позовної давності по пред'явленню вимоги про стягнення штрафу.

Враховуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, подане ним до прийняття рішення, вимога про стягнення штрафу в сумі 4746,40 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 11 631,51 грн. основного боргу.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Грабовецька, 3; код ЄДРПОУ 00274878) на користь Відкритого акціонерного товариства „Автомобільна компанія "Укртранс" (01003, м.Київ, вул.Саксаганського, 83-а; р/р 26007000004904 в АКБ "Київ"; МФО 322498) 11 631,51 грн. основного боргу, 116,31 грн. держмита та 167,60 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 4746,40 грн. штрафу відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.