Рішення № 12783600, 08.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.10                                                                                           Справа№ 3/177(10)

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів

До відповідача: Львівського комунального підприємства „Граніт”, м. Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 164003,57 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Брич Л.Б. –представник

від відповідача: Кузмінська М.Є. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Відкритим акціонерним товариством „Львівський локомотиво ремонтний завод” до відповідача Львівського комунального підприємства „Граніт” про стягнення заборгованості в розмірі 164003,57 грн.

Ухвалою господарського суду львівської області від 11.10.2010 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 25.10.2010 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду від 25.10.2010 року та від 29.11.2010 року.

В судовому засіданні 29.11.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник Відповідача в судовому засіданні 08.12.2010 року позовні вимоги визнала в повному обсязі, про що зазначила у письмовій заяві від 08.12.2010 року.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 08.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15 жовтня 2008 року між ВАТ „Львівський локомотиворемонтний завод” (Постачальник) та Львівським комунальним підприємством „Граніт” (Споживач) укладено Договір № 30-Т-12-ВГЕ-08 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з розділом 1 Договору, Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Позивачем було надано Відповідачу послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді в період 2009-2010 років. Однак, свої договірні зобов’язання по оплаті за надані послуги відповідач виконав неналежним чином.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 159767,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1566,49 грн. та три відсотки річних в сумі 2669,27 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 30-Т-12-ВГЕ-08 від 15.10.2008 року позивач надавав послуги в потрібних відповідачу обсягах по постачанню теплової енергії в гарячій воді в період 2009-2010 років та виставив ЛКП „Граніт” відповідні рахунки-фактури, які відповідач не оплатив.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 159767,81 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 2669,27 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1566,49 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник Відповідача в судовому засіданні 08.12.2010 року позовні вимоги визнала в повному обсязі, про що зазначила у письмовій заяві від 08.12.2010 року.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1640,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства „Граніт” (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 17, код ЄДРПОУ 20826386) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод” (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 1А, код ЄДРПОУ 00740599) –159767,81 грн. –основного боргу, 1566,49 грн. - інфляційних втрат, 2669,27 грн. три відсотки річних, 1 640,04 грн. –державного мита, 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.12.2010 року.

Суддя                                                                                           Березяк Н.Є.