Рішення № 127835384, 02.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1113/25

02 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАІНДАСТРІ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮАІНДАСТРІ" (далі - ТОВ "ЮАІНДАСТРІ", Товариство, позивач) через представника звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару (металоконструкції зварні, решітки) уповноваженим представником Товариства подано відповідачу електронну митну декларацію (далі - МД) № 25UA403070001274U0 від 11.02.2025 з вартістю товару за ціною договору з усіма необхідними документами на підтвердження заявленої митної вартості. Заявлена митна вартість становила 1157804,08 грн.

Проте митний орган прийняв спірне рішення, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) збільшивши її до 36807,75 євро, аргументуючи наступним: банківський документ про оплату товару не містить підпису; наявність сумнівів щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, бо інформація щодо включення навантажувальних робіт у вартість товару не підтверджується документами, поданими до митного оформлення. Рахунок-фактуру до митного оформлення не подано. Для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано: заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн, у довідці про транспортно-експедиторські витрати ФОП ОСОБА_1 від 21.01.2025 зазначені відомості про вартість транспортно-експедиторські послуги за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м. Біла Церква, Київська обл. (Україна), через що неможливо пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На підтвердження митної вартості товару за ціною договору відповідачу надані такі документи як: договір поставки, комерційний інвойс, пакувальний лист, платіжний документ, що підтверджує розрахунки за поставлений товар, договори перевезення, CMR, заявку, рахунок, висновки експертів, докази витрат на перевезення товару та інші.

Жодних розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення і які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Щодо твердження відповідача про те, що платіжна інструкція не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, бо не містить обов`язкових реквізитів, то вважає, що Тернопільська митниця не вказала яким чином впливає на визначення складових митної вартості товару відсутність в платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Переказ коштів здійснено позивачем з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Оформлення електронного платіжного документу позивач виконав у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Вважає, посилання відповідача на відсутність в платіжній інструкції дати, підпису та відбитку штампу банку як неможливість перевірити суму коштів, що були перераховані продавцю, безпідставними.

Стосовно відсутності витрат на навантажувальні роботи, то Товариство зазначає, що оскільки за умовами поставки товару FCA PL Nowa Wies постачання здійснювалося у приміщенні вантажовідправника (продавця за умовами контракту між ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" та фірмою FEROPORTO LLC), то саме останній ніс відповідальність та витрати за навантаження товару. Ще пояснив, що транспортні витрати підтверджується заявкою № 1 від 21.01.2025 на перевезення вантажу, CMR та довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 (Додаток 11).

Таким, що не відповідає дійсності, вказує позивач твердження відповідача у запиті митного органу про те, що «рахунок-фактуру до митного оформлення не подано», бо це спростовується відомостями графи 44 МД №25UA403070001274U0, код митного документа 3004 - рахунок на оплату №5044 від 30.01.2025.

Щодо мотивації відповідача, що для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн, в довідці про транспортно-експедиторські витрати ФОП ОСОБА_1 від 21.01.2025 №б/н зазначені відомості про вартість транспортно-експедиторські послуги за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м.Біла Церква, Київська обл. (Україна), на підставі чого зазначено, що неможливо пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування, то Товариство вказує, що відповідачем не доведено яким чином транспортування по території України впливає на визначення складових митної вартості товару.

Декларант не повинен доводити факти відсутності витрат, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів, та фактично ним понесені. Натомість, якщо митниця стверджує, що витрати не включені у митну вартість оцінюваного товару, то митниця повинна довести наявність цього факту.

Ще позивач зауважує, що Тернопільська митниця у рішенні про коригування митної вартості поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинна була навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позивач імпортував товари у великому обсязі, проте відповідач не вказав у спірному рішенні обсяг партії, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості. Крім цього, у спірному рішенні не наведено цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та не пояснив з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати. До позову долучені докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу, які за розрахунком адвоката складають 12000,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Осташ А.В.) від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 24.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Осташа А.В. (у провадженні якого перебувала дана справа) 31.03.2025 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Чепенюк О.В.

Ухвалою суду від 03.04.2025 новим складом суду прийнято справу до провадження, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 11.02.2025 уповноваженою особою позивача подано МД, у якій до митного оформлення заявлено товар: вироби з чорних металів у вигляді металевих зварних решіток. До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію та документи надані декларантом разом з МД та виявлено, що до митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті №39 від 23.01.2025, яка не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпису платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216). Ще у митниці вининикли сумніви щодо включення ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" до митної вартості всіх визначених частиною 10 статті 58 МК України її складових, зокрема, вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, оскільки зазначена в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 №б/н інформація щодо включення навантажувальних робіт у вартість товару не підтверджується документами, поданими до митного оформлення; рахунок-фактуру до митного оформлення не подано. Ще один недолік стосувався того, що декларантом надано заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн, а в довідці про транспортно-експедиторські витрати зазначені відомості про їх вартість за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м.Біла Церква, Київська обл. (Україна), тобто неможливо пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування.

У митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим розпочато процедуру консультацій. Додатково поданих документів було недостатньо для прийняття заявленої декларантом митної вартості за ціною договору, заявлену декларантом митну вартість товару не підтверджено, через що прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. У графі 33 цього рішення зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за МД від 16.10.2024 №UA100250/2024/604496 на рівні 1,89 євро/кг.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, бо такий розмір витрат є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та обсягом наданих послуг, а також дана категорія справ є справами незначної складності та по них є стала судова практика, а тому, на думку митниці, написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

06.01.2025 між ТОВ «ЮАІНДАСТРІ» (покупець) та компанією «FEROPORTO LLC» (Польща) (продавець) укладено договір поставки (зовнішньо-економічний договір) № FP-UI250106 на постачання товарів.

На виконання зазначеного договору згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №FP-UI-25-0120 від 20.01.2025 позивачем на митну територію України ввезено такий товар: вироби з чорних металів у вигляді металевих зварних решіток. Призначені як основа для настилу проїжджої частини конструкції мобільних і стаціонарних рамп: Serrated Steel Grating 2000x1000mm, Hot galvanized - 275шт. (Гарячеоцинкована сталева решітка, рифлена, тип торця - закритий; розмір листа - 2000х1000 мм; розмір несучої полоси - 40х3 мм; довжина несучої полоси - 2000 мм; діаметр прутка, що з`єднує несучі полоси - 5 мм; розмір комірки - 34х38 мм; крок опорної планки - 34 мм; крок поперечини - 38 мм; тип поперечини - 5х5 мм; кручена планка довжиною - 1000 мм; покриття не менше 60 мікрон.); Serrated Steel Grating 1000x750 mm. Hot galvanized -150шт. (Гарячеоцинкована сталева решітка, рифлена, 1000х750 мм, тип торця - закритий; розмір листа - 1000х750 мм; розмір несучої полоси - 40х3 мм; довжина несучої полоси - 1000 мм; діаметр прутка, що з`єднує несучі полоси - 5 мм; розмір комірки - 34х38 мм; крок опорної планки - 34 мм; крок поперечини - 38 мм; тип поперечини - 5х5 мм; кручена планка довжиною - 750 мм; покриття не менше 60 мікрон.); Марка сталі: АБТМ A36 Виробник: ANPING XINBOYUAN WIRE MESH PRO DUCTS CO.,LTD. Країна вирoбництва: CN Торговельна марка: немає даних.

11.02.2025 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом позивача подано до Тернопільської митниці МД № 25UA403070001274U0 (а.с.24).

Відповідно до відомостей графи 44 МД разом з нею до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 20.01.2025; рахунок-фактура (інвойс) № FP-UI-25-0120 від 20.01.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 28.01.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) №FP-UI-25-0120 від 20.01.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару, - №39 від 23.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №№5044 від 30.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка б/н від 21.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № FP-UI250106 від 06.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №ATSF-UA-250122 від 22.01.2025; договір (контракт) про перевезення №ТП230928 від 28.09.2023; інші некласифіковані документи - технічний опис товару від 30.01.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25PL451010000FT4B3 від 29.01.2025 (а.с.11-23).

Фактурна вартість товару визначена за ціною договору та вказана в МД у розмірі 25 820,00 євро, до складових митної вартості включені витрати на перевезення товару на суму 50242,27 грн, а всього задекларована митна вартість склала 1157804,08 грн (25 820,00 євро х 43,6192 грн + 50242,27 грн).

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; « 115-7 Перевірка з метою виявлення товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності відповідно до розділу XIV Митного кодексу України». Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення про початок консультації з митним органом, в якому вказано, що до митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті №39 від 23.01.2025 на суму 25 820 дол. США, однак дана платіжна інструкція не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і/ електронний(і)] відповідальної их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216). Ще зазначено, що відповідно до положень Інкотермс-2020 термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (...назва місця) означає, що поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є площа продавця. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за завантаження товару відповідальності не несе. За результатами опрацювання поданих документів виникають сумніви щодо включення ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" до митної вартості всіх її складових, зокрема, вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, оскільки, зазначена в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 №б/н інформація щодо включення навантажувальних робіт у вартість товару не підтверджується документами, поданими до митного оформлення. Рахунок-фактуру до митного оформлення не подано. Для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано: заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн. Разом з тим, у довідці про транспортно-експедиторські витрати ФОП ОСОБА_1 від 21.01.2025 №б/н зазначені відомості про вартість транспортно-експедиторські послуги за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м.Біла Церква, Київська обл. (Україна). Таким чином, не можливо пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування.

У письмовому повідомленні Тернопільська митниці після зазначення вказаних вище обставин, просила надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні(перевізні) документи, та додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.26).

Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково надано до Тернопільської митниці: заявку №1 від 21.01.2025; договір (контракт) про перевезення №1 від 01.11.2022; висновок №3-3/1155 від 22.112024; висновок №20-14/10-2013 від 08.10.2024. Листом від 11.02.2025 декларант повідомив митницю про те, що всі необхідні документи подані (а.с.28).

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; митна декларація країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною.

Ще в рішенні вказані ті ж обставини, що й у письмовому повідомленні від 11.02.2025 про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті №39 від 23.01.2025 на суму 25 820 дол. США. не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпису; зазначена в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 №б/н інформація щодо включення навантажувальних робіт у вартість товару не підтверджується документами, поданими до митного оформлення, рахунок-фактуру до митного оформлення не подано; для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн, в довідці про транспортно-експедиторські витрати ФОП ОСОБА_1 від 21.01.2025 №б/н зазначені відомості про вартість транспортно-експедиторські послуги за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м.Біла Церква, Київська обл. (Україна). Таким чином, не можливо пересвідчитись у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування.

Відповідач вважав, що наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості.

За результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 МК України та статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України.

За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за МД від 16.10.2024 №UA100250/2024/604496 на рівні 1,89 євро/кг (товар - Настил який призначено для використання у конструкції мобільних та стаціонарних рамп у виді сталевих зварних решіток певних форм та розмірів). Наведено усі відомості про цей товар. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с.30).

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.32).

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з`ясував таке.

Декларантом позивача подані до Тернопільської митниці документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до переліку, який визначений у частині другій статті 53 МК України, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки №FP-UI250106 від 06.01.2025 (а.с.11);

рахунок-фактура (інвойс) № FP-UI-25-0120 від 20.01.2025 на поставку товару на загальну суму 25820,00 євро (а.с.12, 82);

на підтвердження розрахунків митному органу подавався банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару, № 39 від 23.01.2025 на суму 25820,00 євро, у призначенні платежу вказано посилання на договір поставки №FP-UI250106 від 06.01.2025 та рахунок-фактуру (інвойс) № FP-UI-25-0120 від 20.01.2025 (а.с.16);

інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - пакувальний лист № FP-UI-25-0120 від 20.01.2025 (а.с.12 зворот);

на підтвердження транспортних витрат надано такі перевізні документи: договір №ТП230928 транспортного експедирування від 28.09.2023, договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 01.11.2022, заявка № 1 від 21.01.2025 на перевезення вантажу, рахунок на оплату по замовленню № 5044 від 30.01.2025, автотранспортна накладна (CMR) №б/н від 28.01.2025, довідка про транспортно-експедиторські витрати № б/н від 21.01.2025 (а.с.17-23, 80-81, 83).

Декларант позивача надав митному органу ще й документи, визначені частиною третьою статті 54 МК як додаткові, серед яких, копія митної декларації країни відправлення № 25PL451010000FT4B3 від 29.01.2025, висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» №3-3/1155 від 22.11.2024, висновок експерта ТОВ «ОДЕСЬКИЙ АУКЦІОННИЙ ЦЕНТР» №20-14/10-2023 від 08.10.2024 (два останні документи суду не надано).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки №FP-UI250106 від 06.01.2025 визначає предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії та основні зобов`язання продавця та покупця тощо і вказує, що ціна поставлених товарів вказується в інвойсах, наданих продавцем.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № FP-UI-25-0120 від 20.01.2025 загальна вартість товару становить 25 820 євро. Ціна товару вказана в інвойсі відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA403070001274U0 від 11.02.2025 (графа 22).

Умови оплати за товар відповідно до договору поставки визначалися у строк 5 робочих днів після підписання сторонами інвойсу.

Такі умови дотримані, декларантом позивача надано банківський платіжний документ № 39 від 23.01.2025 про перерахування коштів продавцю в сумі 25820,00 євро.

Заявлена декларантом вартість товару за ціною договору підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Стосовно інших складових, які включаються до митної вартості товару за ціною договору, то відповідно до відомостей МД № 25UA403070001274U0 від 11.02.2025 та графи 17 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025 декларантом позивача заявлені витрати за кодом 10 (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) в сумі 50242,27 грн. На підтвердження цих витрат до митного оформлення разом з МД подано перевізні документи, перелік яких наведено вище.

Повертаючись до підстав, які митний орган вказує в оскаржуваному рішенні, то сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару зводяться до такого:

1) до митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті №39 від 23.01.2025 на суму 25 820 дол. США, яка не містить підпису відповідальної особи платника і не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар;

2) наявність сумнівів щодо включення ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" до митної вартості всіх визначених частиною 10 статті 58 МК України складових, зокрема, вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, оскільки зазначена в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 №б/н інформація щодо включення навантажувальних робіт у вартість товару не підтверджується документами, поданими до митного оформлення; рахунок-фактуру до митного оформлення не подано;

3) наявність сумнівів у достовірності заявлених відомостей щодо витрат на транспортування, бо для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано заявку від 21.01.2025 №1, в якій зазначено вартість фрахту в сумі 71774,67 грн, в довідці про транспортно-експедиторські витрати ФОП ОСОБА_1 від 21.01.2025 №б/н зазначені відомості про вартість транспортно-експедиторські послуги за маршрутом NOWA WIES (Польща) - м.Біла Церква, Київська обл. (Україна).

Надаючи оцінку кожній з цих підстав, суд встановив, що переказ коштів згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №39 від 23.01.2025 на суму 25 820 дол. США позивач здійснив з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Так, згідно з пунктом 1.4. цього Положення розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні.

Оформлення електронного платіжного документу позивач виконав у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Оригінал цього електронного документу зберігається на сервері банку. Товариством виготовлена паперова копія платіжної інструкції, яка містить усі передбачені пунктом 10.5 Інструкції реквізити. Паперові копії електронного документу (платіжної інструкції), які подані до митного органу засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої позивачем особи - митним брокером та згідно зі статтею. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" є належним підтвердженням відповідності оригіналу.

Зауваження Тернопільської митниці в частині недостатності доказів не підтвердження оплати за оцінюваний товар є безпідставними та надуманими.

Стосовно іншого твердження відповідача про сумніви щодо включення ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" до митної вартості всіх її складових, зокрема, вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пункт А.3 Правил Інкотермс для продавця визначає: а) відсутність зобов`язань щодо договору перевезення. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. У будь-якому випадку продавець може відмовитися від укладання такого договору. В такому разі він повинний негайно сповістити про це покупця.

Пунктом А.4 Правил Інкотермс за умовами поставки FCA поставка визначена так: продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє віє імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

Для покупця пункт Б.3. Правил Інкотермс передбачає: а) Договір перевезення. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а".

Оскільки за умовами поставки товару FCA PL Nowa Wies постачання здійснювалося у приміщенні вантажовідправника (продавця за умовами контракту між ТОВ "ЮАІНДАСТРІ" та фірмою FEROPORTO LLC), то саме останній ніс відповідальність та витрати за навантаження товару.

Не відповідає дійсності твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що рахунок-фактуру до митного оформлення не подано та спростовуються відомостями графи 44 МД №25UA403070001274U0, за кодом митних документів 3004 Тернопільський митниці одночасно з МД декларант позивача надав рахунок на оплату №5044 від 30.01.2025. Цей документ згадує сам же відповідач у картці відмови UA403070/2025/000089 від 11.02.2025, вказуючи, що до митного оформлення було подано такий документ як рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору та вказаний документ №5044 від 30.01.2025.

У заявці № 1 від 21.01.2025 на перевезення вантажу вказано маршрут від вантажовідправника Nowa Wies (Польща) до вантажоодержувача ТОВ «ЮАІНДАСТРІ» місто Біла Церква (Україна) з визначенням суми за послуги перевезення (фрахт) 71774,67 грн. У рахунку на оплату від 30.01.2025 перевізника ФОП ОСОБА_1 та довідці про транспортно-експедиторські витрати від 21.01.2025 вказана ця ж сума вартості транспортних послуг, але з їх поділом до митної території України (п/п Краківець) 50242,27 грн, та по території України від п/п Краківець до м.Біла Церква 21532,40 грн. До складових митної вартості включені витрати до митної території України на суму 50242,27 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було додано лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Жодних недоліків в оформленні та підтвердженні цієї складової митної вартості судом не виявлено, а сумніви митного органу є не обґрунтованими. Витрати на транспортування позивачем належним чином підтверджені, розбіжностей у документах судом не встановлено.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України та виснував: якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

З огляду на це суд зазначає, що наведені вище судом докази, які подавалися декларантом позивача на підтвердження транспортних витрат, є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації, на підставі якої було здійснено коригування митної вартості товару, характеристику товару, який взято за основу.

Проте митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №359 від 23.02.2025 (а.с.39).

Також Товариством заявлені до відшкодування з Тернопільської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги №060-МВ від 19.02.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АА №1547271; рахунок на оплату №21 від 19.02.2025; платіжна інструкція №2092 від 20.02.2025; акт прийому наданих послуг від 26.02.2025; додаток до акту (звіту) від 27.02.2025 (а.с.33-37).

Відповідно до додатку до акта (звіту) від 26.02.2025 прийому наданих послуг, складеного 27.02.2025, об`єм наданої правової допомоги (витрачених годин) за договором про надання правової допомоги № 060-МВ від 19.02.2025 складає такі роботи: знайомлення з матеріалами від клієнта - 1 год.; запит додаткових відомостей від клієнта, зустріч з клієнтом, узгодження правової позиції щодо майбутнього позову - 1 год.; аналіз правових позицій ВС та підбір рішень апеляційної та касаційної інстанції з подібними правовідношеннями для позову - 1 год.; підготовка позову, упорядкування документів, що додаються до позову, розрахунок судового збору - 7 год.; формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис КЕП, направлення в суд - 0,5 год. Загальна кількість витрачених годин адвокатом - 10 год. 30 хв.

Відповідно до пункту 4.1.2. договору сторони можуть погодити вартість роботи як фіксовану оплату. Пунктом 4.5. договору № 060-МВ від 19.02.2025 передбачено, що клієнт сплачує адвокатському бюро за підготовку, подання позовної заяви та ведення справи в суді першої інстанції на рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025 гонорар у фіксованому розмірі в сумі 12000,00 грн.

На підставі рахунка на оплату №021 від 19.02.2025 клієнтом сплачено 14422,40 грн, з них 12000,00 грн за правову допомогу (фіксований розмір) та компенсацію зі сплати судового збору 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 2092 від 20.02.2025.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

При вирішенні питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд виходить із того, що ця справа належить до справ незначної складності та її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Зважаючи на складність справи (є справою незначної складності та її розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання кожної із послуг та численної судової практики Верховного Суду (є сталою у такій категорії справ) суд, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАІНДАСТРІ" (вулиця Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ 44121849) до Тернопільської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000060/2 від 11.02.2025.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАІНДАСТРІ" судові витрати на суму 7422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві грн 00 коп.), у тому числі по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.