Рішення № 127835180, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне№640/6017/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 22.06.2020 №0248933-3314-2659, №0248931-3314-2659.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №640/6017/21 визначено суддю Греська О.Р.

Ухвалою від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/6017/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом з порушенням вимог чинного податкового законодавства, що в свою чергу призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі та у межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22.06.2020 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення (форма «Ф) щодо визначення грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік:

№0248931-3314-2659 на суму 98002,91грн;

№0248933-3314-2659 на суму 3363,44грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх до ДПС України.

Рішенням від 28.01.2021 за №396/Б/99-00-06-01-04-09 ДПС України залишило зазначені вище податкові повідомлення-рішення без змін.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд зазначає таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п. 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3).

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Стаття 265 ПК України визначає склад податку на майно. Згідно п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Позивач під час подання позову вказує, що він не має сплачувати податок посилаючись на підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у 2019 році не були об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Положеннями ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст. 30 ПК України).

Відповідно до підп. «є» підп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125)Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку

Системне тлумачення п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Кожен з визначених підп. 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Разом з тим, з аналізу пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень підпункту «є» підпункту266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

Законодавець визначає три критерії застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:

- об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, як вже зазначалося судом, одним із критеріїв застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №306 від 24.02.2020), секції B-F стосуються таких видів діяльності: секція B - добувна промисловість і розроблення кар`єрів; секція C - переробна промисловість; секція D - постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; секція E - водопостачання; каналізація, поводження з відходами; секція F - будівництво.

Як слідує з матеріалів справи, позивач займається підприємницькою діяльністю з основним видом діяльності згідно КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (окрім рису),бобових культур і насіння олійних культур та є власником нежитлового приміщення (будівлі), загальною площею 80,6кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Попільнянський р.н., с.Великі Лісівці, вул.Шевченка, 3а, нежитлового приміщення (цех по виробництву біопалива), загальною площею 2348,5кв.м., знаходиться за адресою: Житомирська обл., Попільнянський р.н., с.Великі Лісівці, вул.Шевченка, 1б.

Однак, основний вид діяльності позивача КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (окрім рису),бобових культур і насіння олійних культур відноситься до секції А КВЕД ДК 009:2010 сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач у 2019 році здійснював промислове виробництво, оскільки вони прямо не співвідносяться з основним видом господарської діяльності за КВЕД (не входить до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, як цього вимагає підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Позивач не навів жодних аргументів та не надав належних доказів використання вказаних нежитлових приміщень у власній підприємницькій діяльності для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не має підстав, передбачених підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Разом з цим, позивач вказує на невірне нарахування відповідачем сум податку.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що приміщення (цех по виробництву біопалива), загальною площею 2348,5кв.м є будівлею промисловості по коду 1251.7 ДК 018-2000 як «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості».

Згідно із п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

В свою чергу, відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішенням Попільнянської селищної ради Житомирської області від 26.06.2018 №575 встановлені ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2019 рік.

Згідно цього рішення для будівель підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості встановлено ставку податку для фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,7 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв, метр загальної площі.

Таким чином, розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2019 році становить 4173 грн (мінімальна заробітна плата на 01 січня 2019 року) Х 0,7% (ставка податку) = 29,211грн Х 2348,5кв.м. = 68602,03грн.

Разом з цим, згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням №0248931-3314-2659 відповідачем визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 98002,91грн, тобто виходячи зі ставки податку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Однак, такої ставки, яку застосував податковий орган - 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м вказаним рішенням не передбачено.

Отже, за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням невірно визначено відповідачем суму податкового зобов`язання.

Проте, станом на дату розгляду справи, позивачем не сплачено податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірах відповідно 0.7 % за будівлі промисловості.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0248933-3314-2659, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів, не вбачається, що податковим органом було визначено, до якого класу споруд відноситься нежитлова нерухомість загальною площею 80,6кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Попільнянський р.н., с.Великі Лісівці, вул.Шевченка, 3а та відповідно підстав застосування до такого об`єкту саме 1% ставки податку.

Відтак, за наявності у позивача невиконаного обов`язку зі сплати податку у визначених вище розмірах, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, та скасувати податкове повідомлення рішення №0248933-3314-2659 від 22.06.2020 та №0248931-3314-2659 від 22.06.2020 в частині нарахування суми зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих податковим органом - відповідно в сумі 29400,88грн., при цьому, залишивши в силі частину податкових повідомлень рішень в сумі зобов`язань, що підлягають сплаті позивачем відповідно до ставок 0.7 % - 68602,03грн.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №0248933-3314-2659 від 22.06.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №0248931-3314-2659 від 22.06.2020 в частині визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2019 рік на суму 29400,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві витрати у виді судового збору у сумі 760,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011)

Суддя Олег ГРЕСЬКО