Рішення № 127835138, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне №460/5170/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.02.2025 №2482/03-16 про відмову у страхових виплатах ОСОБА_1 ; постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.03.2025 №4507/03-16 про відмову у страхових виплатах ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що звертався до пенсійного органу із заявами про призначення одноразової грошової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого - чоловіка - ОСОБА_2 , проте Постановами від 10.02.2025 та від 05.03.2025 Відповідачем відмовлено у призначенні страхових виплат. Такі рішення Позивач вважає протиправними, оскільки пенсійному органу надані усі належні документи, необхідні для призначення виплати, а підстави для відмови є необґрунтованими. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач зазначає, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки заявником не надані документи на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з потерпілим - ОСОБА_2 на день смерті. Також зазначає, що надане заявником свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 не пройшло верифікацію, яку проводило Міністерство фінансів України 03.02.2025. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27.05.2025 витребувано у позивача докази з ініціативи суду.

За правилами частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до даних Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений шлюб 17.06.2024, про що 17.06.2024 складено актовий запис №2; прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 ; місце державної реєстрації - Повчанська сільська рада; дата видачі - 17.06.2024 (а.с. 16).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис №92) (а.с. 12).

Заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці затверджено Акт форми Н-1/П №2 розслідування (спеціального розслідування) групового нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося / сталася) 12 серпня 2024 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» код ЄДРПОУ 41099127, від 12.11.2024 (далі - Акт №2).

Дані Акта №2, зокрема:

відомості про потерпілого: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ;

відомості про підприємство: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» код ЄДРПОУ 41099127

обставини, за яких стався нещасний випадок: досудовим розслідуванням встановлено, що 12.08.2024 близько 18 год 00 хв водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем, порушив вимоги ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 , який стояв на правій смузі в попутному напрямку, виконуючи прикриття працівників дорожньої організації ТОВ «Техно-Буд-Центр», які здійснювали ремонтні роботи проїзної частини дороги; внаслідок зіткнення водій ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження; ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер;

висновок комісії: нещасний випадок із ОСОБА_2 стався під час прямування до об`єкта обслуговування для виконання дій, що належать до його трудових (посадових) обов`язків в робочий час, на транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору з іншим підприємством;

комісія зі спеціального розслідування одноголосно прийняла рішення визнати нещасний випадок таким, що є пов`язаним з виробництвом.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 від 03.02.2025.

Постановою від 10.02.2025 №2482/03-16 «Про відмову у страхових виплатах» відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 (далі - Постанова від 10.02.2025) (а.с. 17).

Підстави відмови: при розгляді поданих документів встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на день смерті неможливо.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 від 25.02.2025.

Постановою від 05.03.2025 №4507/03-16 «Про відмову у страхових виплатах» відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 (далі - Постанова від 05.03.2025) (а.с. 19).

Підстави відмови:

відповідно до вимог Закону №1871 документом, який підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є витяг з реєстру територіальної громади; довідка від 29.01.2025 №02-21/47/25, видана виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради, про проживання потерпілого ОСОБА_2 із заявницею ОСОБА_1 не є належним документом, який підтверджує місце проживання особи, в розумінні Закону №1871;

відповідно до Витягу з реєстру Тараканівської територіальної громади від 19.07.2024 №2024/008614127 реєстрація місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , відмінне від реєстрації місця проживання потерпілого ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .

до заяви долучено Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 17.06.2024, видане Повчанською сільською радою, проте при проходженні верифікації виявлено невідповідності: а саме: прізвище реципієнта не відповідає інформації про шлюб з Державного реєстру актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України;

органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями встановлювати факт сімейних відносин осіб, які зареєстровані за різними адресами або розглядати причини проживання подружжя окремо.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Постанови від 10.02.2025 та Постанови від 05.03.2025, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1105-XIV, для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону №1105-XIV, територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За правилами частини третьої статті 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Відповідно до статті 38 Закону №1105-XIV, територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

За приписами статті 39 Закону №1105-XIV, уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Частиною другою статті 39 Закону №1105-XIV визначено, що уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Суд зазначає, що положеннями Закону №1105-XIV встановлено два різні види грошової виплати:

(1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

(2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Отже, законодавець чітко розмежував страхові виплати, які виплачуються сукупно на сім`ю потерпілого (сорок розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату); та окремо кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого (вісім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату).

Постановою Правління Пенсійного фонду України 26.01.2024 № 4-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 р. за № 353/41698) затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Розділу I Порядку, цей Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема, страхові виплати в разі смерті потерпілого.

За правилами пункту 1 Розділу II Порядку, заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 2 Розділу II Порядку визначено, що заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається:

для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку;

для компенсації витрат на проїзд потерпілого, який став особою з інвалідністю, до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку та витрат на проїзд і житло особи, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі), за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку;

для відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до пункту Розділу II Порядку, незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає:

паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України) у разі призначення виплат на дитину;

документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Особа може пред`явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі.

Інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.

Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Розділу IX Порядку, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачуються такі страхові виплати: одноразова допомога сім`ї потерпілого; одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого; щомісячна страхова виплата особам, які втратили годувальника.

За приписами пункту 3 Розділу IX Порядку, для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.

Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;

виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв`язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності);

довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку;

надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.

Відповідно до пункту 4 Розділу IX Порядку, розмір одноразової допомоги сім`ї потерпілого (далі - одноразова допомога сім`ї) дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено механізм призначення, перерахування та проведення страхових виплат, та закріплено, що реєстрація місця проживання за однією адресою потерпілого, його дружини, а також його дітей є обов`язковою умовою для отримання такого виду страхової виплати як одноразова допомога на сім`ю потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві.

Водночас для отримання одноразової допомоги або щомісячних страхових виплат індивідуально кожним членом сім`ї та/або особами, які мають право на відповідні виплати, достатньо підтвердити наявність родинних зв`язків з померлим потерпілим.

Так, підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги сім`ї потерпілого відповідно до оскаржуваних Постанов від 10.02.2025 та від 05.03.2025 було те, що: при розгляді поданих документів встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на день смерті неможливо; відповідно до вимог Закону №1871 документом, який підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є витяг з реєстру територіальної громади; довідка від 29.01.2025 №02-21/47/25, видана виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради, про проживання потерпілого ОСОБА_2 із заявницею ОСОБА_1 не є належним документом, який підтверджує місце проживання особи, в розумінні Закону №1871; відповідно до Витягу з реєстру Тараканівської територіальної громади від 19.07.2024 №2024/008614127 реєстрація місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , відмінне від реєстрації місця проживання потерпілого ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-III (далі - СК України), Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

За правилами частини першої статті 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX (далі - Закон №1871-IX), громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

За правилами частин першої статті 4 Закону №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, врегульовуються Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).

Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV також встановлено, що:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

При цьому, мета та порядок реєстрації місця проживання визначаються положеннями Закону №1871-IX.

Статтею 3 Закону №1871-IX визначено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 2). Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений державою обов`язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено характером такого інструменту державного управління, з огляду на застосування останнього з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, в тому числі і для ведення офіційного листування з державними органами.

Так, Виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради видана Довідка від 04.09.2024 №526 про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; склад сім`ї: чоловік - ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживав без реєстрації (а.с. 21).

Виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради видана Довідка від 04.09.2024 №527 про те, що син - ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - не проживав (а.с. 22).

Виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради видана Довідка від 29.01.2025 про те, що ОСОБА_2 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав без місця реєстрації в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 постійно, до дня смерті проживала разом, вела спільне господарство та поховала за власні кошти чоловіка - ОСОБА_2 (а.с. 23).

Зазначені вище Довідки свідчать про те, що ОСОБА_2 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав без місця реєстрації в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 постійно, до дня смерті проживала разом, вела спільне господарство та поховала за власні кошти чоловіка - ОСОБА_2 .

З огляду на вищезазначене, враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Закону № 1382-IV передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, в контексті правовідносин, що виникли у цій справі, суд наголошує, що зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Довідка №526 від 04.09.2024 видана сільською головою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій зазначено, що вона особисто є у складі сім`ї; довідка місить корупційні складові.

Суд критично оцінює такі доводи пенсійного органу та зазначає, що описана обставина не була підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, та не описана в оскаржуваних Постановах від 10.02.2025 та від 05.03.2025.

Зазначене вище свідчить про те, що оскаржувана Постанова від 10.02.2025 про відмову у призначенні одноразової допомоги з підстави: при розгляді поданих документів встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на день смерті неможливо, є протиправною та підлягає скасуванню.

Також, суд зазначає, що оскаржувана Постанова від 05.03.2025 також є протиправною та підлягає скасуванню в частині підстави для відмови у призначенні одноразової допомоги: «відповідно до вимог Закону №1871 документом, який підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є витяг з реєстру територіальної громади; довідка від 29.01.2025 №02-21/47/25, видана виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради, про проживання потерпілого ОСОБА_2 із заявницею ОСОБА_1 не є належним документом, який підтверджує місце проживання особи, в розумінні Закону №1871; відповідно до Витягу з реєстру Тараканівської територіальної громади від 19.07.2024 №2024/008614127 реєстрація місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , відмінне від реєстрації місця проживання потерпілого ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 », з огляду на правові висновки суду, описані вище.

Щодо підстави для відмови у призначенні одноразової допомоги, яка міститься в оскаржуваній Постанові від 05.03.2025 «до заяви долучено Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 17.06.2024, видане Повчанською сільською радою, проте при проходженні верифікації виявлено невідповідності: а саме: прізвище реципієнта не відповідає інформації про шлюб з Державного реєстру актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України», суд зазначає таке.

Відповідно до даних Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений шлюб 17.06.2024, про що 17.06.2024 складено актовий запис №2; прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 ; місце державної реєстрації - Повчанська сільська рада; дата видачі - 17.06.2024 (а.с. 16).

Судом витребувано у Позивача оригінал Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та досліджено під час вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 95 КАС України, оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Суд зазначає, що оригінал Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 підлягає поверненню Позивачу до набрання судовим рішенням законної сили, а у справі залишатиметься засвідчена суддею копія письмового доказу. Така процесуальна дія вчиняється судом з метою збереження цілісності документа.

Також, Позивач надав Суду копію Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , як примірник, який було вручено чоловіку - ОСОБА_2 .

Обидва примірники Свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_6 містять усі належні реквізити.

Як зазначалося вище, за приписами статті 39 Закону №1105-XIV, уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Частиною другою статті 39 Закону №1105-XIV визначено, що уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, статтею 39 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік обставин, за яких уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.

Наявності таких обставин у спірних правовідносинах Відповідачем не доведено, а тому Позивачу безпідставно відмовлено у призначенні виплати.

Тому, заявлена позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішень - Постанови від 10.02.2025 та Постанови від 05.03.2024 підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на попередній висновок про протиправність оскаржуваних рішень, Суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов`язального характеру.

Суд зазначає, що зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого є належним способом захисту прав.

Такий спосіб захисту прав Позивача не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу одноразову допомогу у спірному випадку не стосується дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, оскільки йдеться про єдиний можливий правовий механізм захисту прав Позивача через констатацію факту протиправності Рішень, підставам прийняття яких надано оцінку.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплачена відповідно до квитанції від 28.03.2025 №8596-7529-9252-5424.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області «Про відмову у страхових виплатах» від 10.02.2025 №2482/03-16.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області «Про відмову у страхових виплатах» від 05.03.2025 №4507/03-16.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року

Суддя К.М. Недашківська