Ухвала суду № 127834868, 02.06.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11010/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23.

22.05.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт щодо судового контролю, в якому зазначено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 виконано всі можливі заходи стосовно виконання судового рішення від 28.11.2023 у справі №440/11010/23.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження питання щодо розгляду звіту про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

За приписами частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що Військовою частиною НОМЕР_1 разом із звітом про виконання рішення суду надано копію листа від 22.05.2025 №8906, адресованого позивачу, в якому зазначено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 в межах компетенції розглянуто рапорт ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/11010/23 від 08 квітня 2025 року.

У листі зауважено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 11.07.2023 року нижчепойменованих військовослужбовців вирішено зняти з усіх видів забезпечення в зв`язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з відпустки: солдат ОСОБА_1 , гранатометник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Вирішено зняти з грошового забезпечення 11 липня 2023 року. ОСОБА_1 у копії проекту рапорту, долученому до матеріалів справи від 12.06.2023 року, звертається безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , що є порушенням Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 потрібно звернутися до розташування військової частини, для здачі посади та подати рапорт, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з відповідними додатками.

Вирішуючи питання про те, чи свідчить лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 про фактичне повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23, суд виходить з такого.

Суд акцентує увагу на тому, що рішенням Полтавського від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 чітко зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У свою чергу у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 зазначено, що "зважаючи на те, що право видавати накази по особовому складу відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, тощо, тобто саме ці посадові особи можуть вирішити питання про звільнення з військової служби, то позивач обґрунтовано звернувся із рапортом безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 .

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач у зв`язку з самовільним залишенням військової частини не повернувся з відпустки, тому для розгляду документів ОСОБА_1 потрібно повернутися до розташування військової частини, для здачі посади та подати рапорт відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з відповідними додатками, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.

Жодний законодавчий акт не забороняє військовослужбовцю надіслати рапорт про звільнення з військової служби засобами поштового зв`язку та не встановлює перешкод для розгляду такого рапорту військовою частиною. Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, передбачаючи необхідність подання військовослужбовцем, який бажає звільнитися з військової служби, рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення, не визначає спосіб такого подання, зокрема, безпосередньо у військовій частині".

Разом з тим, у листі від 22.05.2025 №8906 Військовою частиною НОМЕР_1 констатовано, що рапорт від 12.06.2023 року подано безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , що є порушенням Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та фактично не розглянуто рапорт по суті.

При цьому у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 зазначено, що "позивачем подано до рапорту належні документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та /або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І або ІІ групи)".

Виходячи з викладеного, суд констатує, що лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 не свідчить про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а відтак не підтверджує виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.11.2023 по справі №440/11010/23.

При цьому відповідачем не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.

Посилання відповідача на здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави , що у свою чергу спричиняє додаткове навантаження на відповідних посадових осіб, не можуть бути розцінені як поважні причини невиконання судового рішення у справі № 440/11010/23, оскільки позиція Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує фактичне ухилення від виконання судового рішення, викладена у листі від 22.05.2025 № 8906, і жодним чином не пов`язана із виконанням заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд зауважує, що ситуація щодо невиконання рішення суду у справі № 440/11010/23 триває вже більше року (рішення суду набрало законної сили 29.12.2023).

Водночас відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги викладене, суд не вбачає підстав для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Згідно з частинами 3, 4 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 виклав правову позицію, в якій зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних заходів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідності вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому важливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Суд зазначає, що лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» по суті та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, натомість містить посилання на формальні обставини, оцінку яким надано у судовому рішенні, що фактично підтверджує свідоме ігнорування суб`єктом владних повноважень висновків суду у рішенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що має місце умисне невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.11.2023 по справі №440/11010/23 з боку Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, наявні підстави для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки всі можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані і відповідач, незважаючи на вказане, продовжує ухилятися від виконання судового рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.

Визначаючи розмір штрафу, суд прийшов до висновку про необхідність його застосування у мінімальному розмірі, тобто, на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір буде достатнім для спонукання відповідача виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Також відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України суд вважає за необхідне встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Достатнім строк для подання звіту про виконання судового рішення з урахуванням обставин виконання Військовою частиною НОМЕР_1 заходів і повноважень, передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану", суд вважає три місяці з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 у справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Половину штрафу у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Іншу половину штрафу у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України (отримувач ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету - 21081100)).

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/11010/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя М.В. Довгопол