Рішення № 127834637, 03.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3637/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень від 15.02.2025 просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Знам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 20.09.2022 № 35004/536833/21606/4 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.09.2022 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 року по 30.06.2024.

судовий збір стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 24.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача-1 як отримувач страхових виплат, є внутрішньо переміщеною особою, однак відповідач-2 всупереч вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) з 01.09.2022 припинив йому щомісячні страхові виплати у зв`язку з виїздом за кордон. Вважає протиправною постанову про припинення страхових виплат, тому просить задовольнити позов.

Відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами та подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до частини 11 статті 7 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706), внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Генічеський район Херсонської області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, з початку повномасштабного вторгнення, тобто з 24.02.2022, був тимчасово окупований російською федерацією. Відповідно до вимог частини першої статті 46 Закону № 1105-ХІV у редакції, що діяла до 01.01.2023, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Знам`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області винесено постанову від 20.09.2022№35004/536833/21606/4 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" з 01 вересня 2022 року, оскільки було встановлено факт перетину 10.07.2021 кордону України .

Відповідно до частини 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (із змінами), орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

В подальшому, позивач звернувся із заявою від 19.07.2024 до Головного управління про поновлення щомісячних страхових виплат та виплати заборгованості та відповідачем-1 було прийнято рішення про поновлення щомісячних страхових виплат з 01.07.2024. Позивач з 01.09.2022 по 30.06.2024 як внутрішньо переміщена особа до будь-яких відділень Фонду соціального страхування України або сервісних центрів Пенсійного фонду не звертався, тому страхова виплата за цей період не нараховувалась і не виплачувалась. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 не надав відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 , має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 16.03.2007.

Відповідно довідки МСЕК від 27.03.2007 року серії ДОН -04 № 066611, визнаний інвалідом третьої групи та має ступінь втрати працездатності 40% безстроково.

ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує щомісячні страхові виплати від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області).

З березня 2018 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Генічеському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області. Фактичне місце проживання/ перебування відповідно довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2016 №6507-2707, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 № 188-ОД, призначення та нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві, які перебували на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області здійснювало управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (далі - Управління у Кіровоградській області).

За результатами запиту сформованого 21.09.2022 Управлінням у Кіровоградській області в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України щодо відповідності повідомленої реципієнтом інформації, що впливає на визначення його права на отримання виплат виявлено, що гр. ОСОБА_1 за даними Державної прикордонної служби України 10.07.2021 перетнув кордон України в пункті перетину "Гоптівка" (тип документа "закордонний", серія та номер документа GA604403).

Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 (зі змінами), у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності здійснення страхової виплати.

Знам`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області винесено постанову від 20.09.2022 № 35004/536833/21606/4 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" з 01 вересня 2022 року з посиланням на ч. 3 ст. 44, ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

13.04.2024 ОСОБА_1 здійснив авторизацію в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "ДіяПідпис". За заявою гр. ОСОБА_1 від 19.07.2024 "Про здійснення страхових виплат" поновлено щомісячні страхові виплати з 01.07.2024.

Доказів нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01.09.2022 по 01.07.2024 матеріали справи не містять.

Фактично позивачу відмовлено у страхових виплатах за вказаний період.

Позивач вважає протиправними дії відповідача-2 щодо припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.09.2022 та просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 по 30.06.2024.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтями 2 та 3 Закону № 1706-VII установлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання. Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За змістом положень Закону № 1706-VII статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав і свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Положеннями статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

У частині другій статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також гарантії працюючих громадян стосовно їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю і пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені нормами Закону № 1105-ХІV. За пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг і виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, з території проведення антитерористичної операції або із зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

01.01.2023 набула чинності нова редакція Закону України № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" . Відповідно до ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.

У свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Отже, наразі належними відповідачами у справі є Головні управління Пенсійного фонду України в Херсонській та Кіровоградській областях.

Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення страхових виплат позивачу та відмови у їх виплаті за період, починаючи з 01.09.2022 по 01.07.2024.

Положеннями статті 3 Закону № 1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV (в редакції станом на 01.09.2022) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Доводи позивача, що йому встановлена втрата працездатності безстроково, підтверджуються довідкою МСЕК від 27.03.2007 № 066611, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат. Вказане жодним чином не спростовується відповідачами.

Аналогічні припиненню страхових виплат правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що "оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами".

У цьому рішенні Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність із Конституцією України положень інших законів, що регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у справі Pichkur v. Ukraine (№ 10441/06, від 07 листопада 2013 року) зазначив, що якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14. Сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі отримував би пенсію. Із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує. Суд зазначає, що заявник скаржився на відмінність у ставленні на основі місця його проживання, що для цілей статті 14 Конвенції становить аспект його особистого статусу. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. У зв`язку з цим Суд зазначає, що органи влади не надали ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном. У цьому контексті Суд зазначає, що Уряд не посилався на міркування щодо міжнародного співробітництва з метою обґрунтування поводження з пенсіонерами, які проживають в Україні, в інший спосіб, ніж з тими, які проживають за кордоном. У будь-якому випадку Суду не забороняється визначати на підставі Конвенції більш високі стандарти ніж ті, що містяться в інших міжнародних юридичних документах. Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися "з огляду на умови сьогодення" (Tyrer v. the United Kingdom, Series A № 26, § 31, від 25 квітня 1978 року). Підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років".

Результат аналізу наведених положень Конституції України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що:

право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;

держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;

реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв`язку з втратою працездатності, відповідачами не наведені аргументи про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.

Таким чином, частина перша статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка станом на 01.09.2022 передбачала припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, тому суд її не застосовує.

Суд визнає припинення виплати страхових виплат, призначених позивачу безстроково у зв`язку з профзахворюванням, лише за самим фактом проживання позивача за кордоном, необґрунтованим і таким, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності.

Суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено ненарахування та невиплату позивачу заборгованості зі страхових виплат з 01.09.2022 року, є підстави вважати, що постанова Знам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 20.09.2022 № 35004/536833/21606/4 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.09.2022 року є протиправною, адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.

Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача-1 поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 по 30.06.2024.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову .

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає про їх відсутність.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 243, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Знам`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 20.09.2022 № 35004/536833/21606/4 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.09.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 року по 30.06.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА