Ухвала суду № 127834029, 02.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02 червня 2025 рокусправа № 380/9413/25 місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду А.Г. Гулик, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056121, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд.85, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, на підставі звернення від 25.09.2024 щодо:

- невжиття заходів зберігання технічної та іншої, передбаченої законодавством документації на багатоквартирні будинки;

- відсутності контролю за діяльністю підпорядкованих підприємств, в тому числі ЛКП «Вулецьке», а саме відсутності контролю ефективності роботи, рівня та якості наданих послуг;

- визнання протиправною бездіяльності Львівського комунального підприємства «Вулецьке», на підставі звернення від 25.09.2024, що полягало в відсутності дій Управителя багатоквартирного будинку щодо примусового демонтажу встановлених водогонів та електричних дротів у димових каналах багатоквартирного будинку (приведення димових каналів до попереднього стану), як частини самовільного переобладнання багатоквартирного будинку;

- зобов`язання Франківської районної адміністрації Львівської міської ради зберігати та забезпечити доступ до технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирні будинки та їх прибудинкові території щодо багатоквартирного будинку № 1 по вулиці Київській міста Львова.

- зобов`язати Львівське комунальне підприємство «Вулецьке» в десятиденний термін демонтувати водогінні труби та електричні дроти неправомірно встановлені у димових каналах багатоквартирного будинку № 1 по вулиці Київській міста Львова.

Ухвалою від 19.05.2025 суддя відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Вулецьке» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії у частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Львівського комунального підприємства «Вулецьке», на підставі звернення від 25.09.2024, що полягало у відсутності дій Управителя багатоквартирного будинку щодо примусового демонтажу встановлених водогонів та електричних дротів у димових каналах багатоквартирного будинку (приведення димових каналів до попереднього стану) як частини самовільного переобладнання багатоквартирного будинку;

- зобов`язання Львівського комунального підприємства «Вулецьке» в десятиденний термін демонтувати водогінні труби та електричні дроти неправомірно встановлені у димових каналах багатоквартирного будинку № 1 по вулиці Київській міста Львова.

Ухвалою від 19.05.2025 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Вказаною ухвалою суд зобов`язав позивача подати до суду докази, які підтверджують, що Франківська районна адміністрація не здійснює зберігання та забезпечення доступу до технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирні будинки, а також відсутність контролю за діяльністю підпорядкованих підприємств, в тому числі ЛКП «Вулецьке», а саме відсутності контролю ефективності роботи, рівня та якості наданих послуг, а також заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

26.05.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Щодо усунення недоліків позовної заяви у частині подання доказів, які підтверджують, що Франківська районна адміністрація не здійснює зберігання та забезпечення доступу до технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирні будинки, а також відсутність контролю за діяльністю підпорядкованих підприємств, в тому числі ЛКП «Вулецьке», а саме відсутності контролю ефективності роботи, рівня та якості наданих послуг, суд зазначає, що у цій частині недоліки усунуті.

Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду обґрунтована тим, що позивач не зміг звернутися до суду, починаючи з 04.02.2025 у зв`язку із важкою хворобою, що підтверджується документами тимчасової непрацездатності позивача з особистого кабінету Пенсійного Фонду України.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Як вже зазначав суд, згідно з частиною першою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не згоден з протиправною бездіяльністю відповідача, що розпочалася 25.09.2024.

Проте з позовом до суду позивач звернувся лише 12.05.2025, тобто з пропуском визначеного строку.

Суд, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у клопотанні від 26.05.2025, висновує таке.

Суд встановив, що згідно з листками непрацездатності позивач перебував у стані тимчасової непарцездатності внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві, починаючи з 04.02.2025.

Суд критично оцінює такі аргументи позивача, оскільки поважною причиною пропуску строку звернення до суду може визнаватися перебування особи лише на стаціонарному лікуванні у медичному закладі. Проте з доданих документів суд позбавлений можливості визначити факт перебування позивача на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні.

Суддя також враховує, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Отже, з метою захисту своїх прав, позивач міг скористатись правом на професійну правничу допомогу, проте таким правом не скористався.

Суддя акцентує увагу на тому, що позов підписаний позивачем та скерований до суду 12.05.2025, заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду підписана позивачем 22.05.2025, тобто під час перебування його у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності №15632083-2031912776-1.1 та №15632083-2032222200-1.1. Такі факти свідчать про те, що перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності не перешкоджало зверненню до суду.

Інших причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом позивач не зазначає.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ), оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є неповажними, а тому у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Враховуючи викладене, позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнати неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович