Рішення № 127833858, 02.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 рокусправа № 640/5863/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банерс» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106Б, ЄДРПОУ 39383671) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

встановив:

На розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Банерс» до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №179215 від 20.01.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Банерс» до Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №640/5863/20 передано Львівському окружному адміністративному суду.

31 січня 2025 року адміністративна справа №640/5863/20 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Брильовського Р.М.

Ухвалою судді від 3.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/5863/20 та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевищення габаритно-вагових обмежень не було відображено посадовими особами Укртрансбезпеки в акті, оскільки відповідний акт не складався, як то передбачено пп.4 п.4 Порядку №1007/1207. Позивачу не вручалося/видавалася/надсилалася довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, як того вимагає пп.5 п.4 Порядку №1007/1207. Позивачу не вручалося/видавалася/надсилалася інші докази виміру або зважування транспортного засобу де б зазначалися результати здійснення габаритно-вагового контролю, та що було перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми більше ніж на 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу. В акті про проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 204347 від 13.12.2019 немає жодного посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача. Вказує, що жодним документом не підтверджується проведення посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області вимірювання або зважування транспортного засобу: марки DAF CF 85.410, днз НОМЕР_1 , з причепом марки TAD classic днз НОМЕР_2 . В жодному із наявних у Позивача документів взагалі відсутні відомості про справність обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю. Посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області при фіксації факту перевищення вагового нормативного параметру дозволено подальший рух транспортного засобу Позивача. Позивач вважає, що Відповідач не довів порушення визначене в Акті та Постанові. Стверджує, що автомобільним перевізником було саме ТОВ «Акріс Агро», а не Позивач. Відповідач, зазначивши в Постанові власника, а не автомобільного перевізника, який несе відповідальність за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - порушив законодавства України та права Позивача. Позивач об`єктивно не мав можливості брати участь у розгляді справи про порушення та надати пояснення. Розглянувши справу без участі Позивача, Відповідач позбавив його права на участь у розгляді справи та права щодо надання пояснень. Спірна Постанова абсолютно не відповідає Типовій інструкції, оскільки це ніким не засвідчена ксерокопія документу, яка до того ж не скріплена гербовою печаткою відповідного органу. Просить позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марк. DAF, номерний знак НОМЕР_3 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Банерс». За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено перевищення габаритних параметрів, а саме ширина склала 4 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 24,3 м при нормативно допустимому 22 м. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про результат здійснення габаритно-вагового контролю № 038492 від 08.11.2019. Відповідач склав Акт про перевищення транспортним засобі нормативних вагових параметрів № 0005567 від 13.12.2019. Стверджує, що у вказаному випадку вимірювальна техніка перебувала у справному стані про що свідчить Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, яке є чинним до 12.02.2020. Вказує, що посилання позивача на неналежне сповіщення про розгляд справи є безпідставним та таким, що не заслуговує уваги. 14.01.2020 лист був отриманий відповідно до трекінгу відправлень. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови №179215 від 20.01.2020. Вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.01.2020 року № 179215 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що відповідно до акту проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Банерс» виконувало вантажні перевезення з перевищенням габаритних норм, а саме ширина склала 4 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 24,3 м при нормативно допустимому 22 м (перевищення параметрів від нормативу 53,85%).

Заступник начальника Київського міжрегіонального управління Укртраснбезпеки 20.01.2020 прийняв постанову № 179215 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.2006 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів» участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Як було встановлено судом під час перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищено встановлених законодавством габаритно-вагових норм більше ніж на 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу, про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 204347 від 13.12.2019.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено перевищення габаритних параметрів, а саме ширина склала 4 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 24,3 м при нормативно допустимому 22 м.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про результат здійснення габаритно-вагового контролю № 038492 від 08.11.2019 року відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207.

Вищезазначені обставини позивачем не спростовані, що свідчить, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм транспортним засобом мало місце.

Відповідно до п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

У документах, складених за результатами зважування, не вказано яким саме пристроєм проведено вимірювання, коли він пройшов повірку та чи сертифікований для здійснення такої діяльності.

Вже у відзиві відповідач зазначає, що вимірювальна техніка перебувала у справному стані про що свідчить Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, яке є чинним до 12.02.2020.

Суд зазначає, що зазначені доводи позивача свідчать про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не спростовують правомірність прийнятої постанови.

Позивач вважає спірну постанову протиправною з підстав, що після проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб продовжив свій рух по маршруту та тимчасово не затримувався.

Стосовно не зупинення транспортного засобу, суд зазначає, що така бездіяльність інспекторів Укртрансбезпеки позивачем не оскаржується та не впливає на правомірність винесеної постанови, що узгоджується з позицією викладеною у постанові ВС № 817/1051/16 від 09.08.2019.

Щодо доводів позивача про не надання водію транспортного засобу для ознайомлення акта проведення перевірки, то суд відхиляє зазначені доводи, оскільки як слідує із копії акта наданого управлінням Укртрансбезпеки у графі «Пояснення водія про причини порушень» стоїть «з актом ознайомлений від підпису відмовився».

Однак, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Одеській області не склали Акт про відмову від підпису водія ОСОБА_1 .

Також відповідачем не надано доказів вручення водію транспортного засобу позивача надано довідки №038397 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.12.2019 та розрахунок №204347 від 13.12.2019 і Акт за № 204347 від 13.12.2019.

Вищезазначене підтверджує доводи позивача щодо не ознайомлення водія з актом проведення перевірки та не нарахування оплати за проїзд.

Відповідно до п.п.25-27 постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Суд встановив, що 09.01.2020 Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки надіслало на адресу ТОВ «Банерс» копію Акту та повідомлення про те, що розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт по Акту відбудеться 14.01.2020 з 09:30 до 17:00 год.

Вказане повідомлення Позивач отримав 14.01.2020 об 15 год. 01 хв., що підтверджується інформацією із сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором (№0308300697261).

Отже, розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що Порядком №1567 не передбачена можливість розгляду справи про порушення без участі суб`єкта господарювання у разі відсутності інформації щодо вручення суб`єкту господарювання повідомлення про розгляд справи.

Суд зазначає, що Позивач об`єктивно не мав можливості брати участь у розгляді справи про порушення та надати пояснення.

Суд дійшов висновку, що розглянувши справу без участі Позивача, Відповідач позбавив його права на участь у розгляді справи та права щодо надання пояснень.

Відповідачем не спростовано факту порушень права Позивача бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Щодо твердження позивача про те, що автомобільним перевізником було саме ТОВ «Акріс Агро», а не Позивач, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з статтею 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Суд встановив, що 02.01.2019 між ТОВ «Банерс» (орендодавець) та ТОВ «Акріс Агро» (орендар) було укладено договір оренди рухомого майна №1 ВАТ.

Відповідно до умов Договору оренди та Додаткової угоди №148 від 11.12.2019 сторони, зокрема, домовилися про передачу від ТОВ «Банерс» до ТОВ «Акріс Агро,- в строкове платне користування транспортного засобу марки DAF CF 85.410, днз НОМЕР_4 . Передача зазначеного транспортного засобу в оренду підтверджується складеним та підписаним Актом приймання-передачі майна від 11.12.2019.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно з частиною першою та другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .

Відповідно до пункту 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (чинного у період виникнення спірних відносин) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Суд встановив, що відповідно до товарно-транспортної накладної ТОВ «Акріс Агро» (Орендаря) №8364 від 12.12.2019 перевезення здійснювалося на транспортному засобі марки DAF CF 85.410, днз НОМЕР_1 , причепом TAD classic днз НОМЕР_2 , автомобільним перевізником, вантажовідправником вказується є одна і та сама особа - ТОВ «Акріс Агро», замовник та вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 , найменування вантажу - комбайн і жниварка, пункт навантаження - с. Новини, Корецький р-н, Рівненська обл., пункт розвантаження - смт. Сарата, Саратський р-н, Одеська обл.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що автомобільним перевізником було саме ТОВ «Акріс Агро», а не Позивач, а тому посадові особи Укртрансбезпеки неправомірно визначили Позивача таким, що порушив вимоги ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та є суб`єктом даного правопорушення.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу (оренди транспортного засобу) надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Суд зазначає, що вказані обставини не були спростовані відповідачем у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки приймаючи оскаржувану постанову, діяли неправомірно та не на підставі діючих норм законодавства України.

Встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскарженої постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності оскаржуваної постанови.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179215 від 20.01.2020.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Банерс» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106Б, ЄДРПОУ 39383671) судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович