Рішення № 12783324, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/63208.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скіфія"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонера страхова компанія "Оранта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:ОСОБА_1

простягнення 20 275,06 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Собур О.А.

від відповідача:ОСОБА_2.

від третьої особи:ОСОБА_1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Скіфія" (надалі ПрАТ "СК "Скіфія") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонера страхова компанія "Оранта" (надалі ВАТ "НАСК "Оранта") про стягнення 20 275,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство Страхова акціонерна фірма "Скіфія" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №04-09-14-НТ від 24.04.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Сузукі, реєстраційний номер 001-05 ОТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Сітроен, реєстраційний номер АА 5208 ЕТ, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1207256), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції у розмірі 742,81 грн. та 3% річних 214,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 08.12.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає частково у розмірі суми страхового відшкодування за вирахуванням франшизи за полісом.

Третя особа в судове засідання з'явилася, позовні вимоги просить задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2009 р. між Закритим акціонерним товариством Страхова акціонерна фірма "Скіфія" (після зміни назви та організаційно-правової форми ПрАТ "СК "Скіфія") (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Місто Банк" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №04-09-14-НТ (надалі "Договір"), предметом якого є майнові інтереси страхувальника та/або вигодо набувача, що не суперечать чинному законодавству України та повязані з володінням, користуванням транспортним засобом автомобілем Сузукі, реєстраційний номер 001-05 ОТ

Відповідно до п. 4 Договору страховими ризиками за даним договором є, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

25.01.2010 р. близько 07 год. 20 хв. в м. Києві на вулиці Мельникова було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Сузукі, реєстраційний номер 001-05 ОТ, та автомобіля Сітроен, реєстраційний номер АА 5208 ЕТ, а саме: ОСОБА_1. керуючи автомобілем Сітроен під час вибору швидкості не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Сузукі, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва №8560503 від 02.02.2010 р. та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2010 р. у адміністративній справі №3-2332/10, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №51 про оцінку автомобіля Suzuki grand Vitara держномер 001-05 ОТ, складеного 28.01.2010 р. субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 та листа ФОП ОСОБА_3 від 02.02.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сузукі, р.н. 001-05 ОТ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 20 793,66 грн.

На підставі страхового акту №6-НТ-К від 22.02.2010 р. та розрахунку розміру страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 18 917,68грн., що підтверджується платіжним дорученням №304 від 25.02.2010 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №260 від 08.02.2010 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ "СК "Скіфія" перейшло в межах суми 18 917,68 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 400,00 грн.

Із довідки відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва №8560503 від 02.02.2010 р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС204399 від 26.12.2007 р. вбачається, що транспортний засіб автомобіль Сітроен, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Сузукі, належить ОСОБА_1. та на момент скоєння ДТП знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1., який керував автомобілем Сітроен, реєстраційний номер 001-05 ОТ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Сітроен, реєстраційний номер 001-05 ОТ, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" згідно із полісом ВЕ/1207256.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1207256) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 30.12.2009 р. (00:00) по 29.12.2010 р.

Відповідно до п.4 полісу № ВЕ/1207256 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1. автомобіля Сітроен була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВЕ/1207256) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мазда з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 20 793,66 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 18 917,68 грн. та набуто право вимоги у розмірі 400,00грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВЕ/1207256 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензіями №05-10-01к від 05.05.2010 р. та №07-10-09 від 06.07.2010 р., що отримані відповідачем 13.05.2010 р. та 16.07.2010 р. відповідно, та до яких додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 18917,68грн.

Враховуючи визначені полісом № ВЕ/1207256 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 18 407,68 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування франшиза за полісом) до 13.06.2010 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Крім того, суд відзначає, що ДТП мало місце 25.01.2010 р., огляд транспортного засобу проведено 27.01.2010 р. (протокол №51Е), а звіт експерта складено 28.01.2010 р., що навіть за умови належного повідомлення відповідача про настання ДТП, позбавило останнього у визначений законом строк (три робочих дні) самостійно визначити розмір шкоди.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 400,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції у розмірі 742,81 грн. нарахованої за прострочення по сплаті страхового відшкодування у розмірі 18 917,68 грн. у період з липня по вересень 2010 року та 3% річних у розмірі 214,57 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті 18 917,68 грн. у період з 13.06.2010 р. по 29.10.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 14.06.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ПрАТ "СК "Скіфія" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.

Тобто, саме розмір основного зобовязання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому нарахування позивачем суми втрат від інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді сплати інфляційного втрат та 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2010 р. у справі 28/32-10-976.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення втрат від інфляції та 3% річних виходячи з встановленого судом розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, а також в частині нарахування 3% річних враховуючи день з якого відповідач є таким, що прострочив (14.06.2010 р.).

За перерахунком суду розмір втрат від інфляції та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 717,90 грн. та 208,79 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення втрат від інфляції та 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані позивачем невірно (від більшої ніж встановлена судом сума страхового відшкодування).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ПрАТ "СК "Скіфія" суми страхового відшкодування у розмірі 18 407,68 грн., втрат від інфляції у розмірі 717,90 грн. та 3% річних у розмірі 208,79 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скіфія" задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скіфія" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 3, кв. 308; ідентифікаційний код 20945990) суму страхового відшкодування у розмірі 18 407 (вісімнадцять тисяч чотириста сім) грн. 68коп., суму втрат від інфляції у розмірі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 208 (двісті вісім)грн. 79 коп., державне мито у розмірі 193 (сто девяносто три) грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225 (двісті двадцять пять) грн. 05коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 09.12.2010 р.