Рішення № 127833088, 03.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. справа № 300/8076/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним рішення від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову в переведенні з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, зобов`язання перевести з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з часу звернення - з 09.10.2024 із урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 № 124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 09.10.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Проте, відповідач 2 рішення від 17.10.2024 № 091630003339 відмовив у переведенні на інший вид пенсії, з тих підстав, що станом на 01.05.2016 позивач не перебував на державній службі. При цьому в цьому рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби складав 10 років 7 місяців 18 днів, тобто більше 10 років, хоча до цього часу не враховано строк військової служби та час роботи в органах державної податкової служби. Однак, позивач зазначає, що 30.04.1994 ним прийнята присяга державного службовця, а 21.05.2013 йому було присвоєно 9 ранг державного службовця, про що зроблено відповідні записи в трудовій книзі, що свідчить про перебування на державній службі. Отже, станом на 01.05.2016 позивач перебував на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, перебування на якій відповідно до норм законодавства дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.12.2024. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Як зазначено в рішенні умовний стаж державної служби станом на 01.05.2016 становить 10 років 7 місяців 18 днів. За період роботи з 20.07.1978 по 11.05.1979 та з 25.06.1981 по 02.04.1991. Станом на 01.05.2016 позивач на державній службі не перебував. Так, згідно із записами трудової книжки позивач з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював в Державній податковій службі. Однак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

05.12.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що станом на 01.05.2016, згідно положення статті 344 Податкового кодексу України, "Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.12.2024 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.10.2024 прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії за № 091630001319, оскільки у заявника право на переведення на пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не підтверджено, так як на 01.05.2016 необхідний стаж державної служби відсутній. Так, згідно записів трудової книжки Позивач у період з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області. Однак означений період не зараховано до стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до записів трудової книжки від 15.06.1975 та вкладки до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.01.2001 (а.с.6-30), ОСОБА_1 з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області; 30.04.1994 прийняв присягу державного службовця.

Також 21.05.2013 позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця, про що зроблено відповідні записи в трудовій книзі (а.с.23).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV. Така обставина визнається та не заперечується сторонами.

09.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, до якої додано довідки видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області: про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку (а.с.39-45).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач 2 рішенням від 17.10.2024 № 091630003339 відмовив позивачу в проведенні переходу на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №Д723-ХІІ, оскільки станом на 01.05.2016 (дата набуття чинності Закону № 889-VII) ОСОБА_1 не перебував на державній службі. Також, в цьому рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби складав 10 років 7 місяців 18 днів, тобто більше 10 років, хоча до цього часу не враховано строк військової служби та час роботи в органах державної податкової служби. В рішенні вказано, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 10 років 7 місяців 18 днів за період роботи з 20.07.1978 по 11.05.1979, з 25.06.1981 по 02.04.1991, що є недостатнім для переведення на інших вид пенсії. Станом на 01.06.2016 на державній службі не перебуває (а.с.24).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача 2 протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також передбачено право вибору пенсії.

Так, згідно вказаної статті особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VllI). який набрав чинності 01.05.2016.

Згідно із пунктом 10 розділуXIПрикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІдержавні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України«Про державну службу»та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України«Про державну службу»від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 11 розділуXIПрикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІперелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XIПрикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІвизначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону УкраїниПро державну службута актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону УкраїниПро державну службуу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з частиною першоюстатті 37 Закону №3723-XIIна одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинностіЗаконом №889-VIIIзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинностіЗаконом №889-VIIIмають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинностіЗаконом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно достатті 90 Закону №889-VIIIпенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинностіЗаконом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону №3723-ХІІлише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділуXIПрикінцеві та перехідні положенняЗакону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першоюстатті 37 Закону №3723-ХІІвік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17, від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а.

Суд зазначає, що відповідно до рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України"Про державну службу"періоди роботи позивача в податкових органах не враховано до стажу державної служби, у зв`язку з тим, що періоди роботи працівників/службових осіб державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання, не належать до посад, віднесених до категорій державних службовців.

Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 8 розділу XIПрикінцеві та перехідні положенняЗакону №889-VIIIвизначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Так, стаж державної служби до набрання чинностіЗаконом №889-VIIIобчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283(надалі, також - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України«Про порядок обчислення стажу державної служби»від 03 травня 1994 року №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону УкраїниПро державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби,державної податковоїта контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Частиною 17статті 37 Закону №3723-ХІІ, в редакціїЗакону №404-VII від 04.07.2013, визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах,на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб податкових органів в Україні, єПодатковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI(надалі, також -ПК України).

Відповідно до пункту341.1 статті 341 ПК Українислужба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт342.4 статті 342 ПК України).

Пунктом344.1 статті 344 ПК Українипередбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно доЗакону України "Про державну службу"незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, період роботи (служби) позивача в податкових (контролюючих) органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону УкраїниПро державну службу.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 591/6970/16-а.

Як встановлено судом вище на підставі записів трудової книжки від 15.06.1975 та вкладки до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.01.2001 (а.с.6-30), ОСОБА_1 з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області, що становить більше 23 років.

Такі періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, для позивача наявні всі необхідні умови, визначені частиною 1статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XIПрикінцеві та перехідні положенняЗакону №889-VIIIдля призначення пенсії за віком на умовахстатті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Стосовно посилань відповідачів, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону №3723-XІIта актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй, як посадовій особі контролюючого органу присвоювались спеціальні звання, то суд зазначає наступне.

Процедура присвоєння персональних звань, спеціальних звань посадовим особам податкових органів (органів доходів і зборів) врегульовувалася відповідними порядками та положеннями, які були затвердженіпостановами Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №559, від 22.02.1999 №258, від 22.09.2004 №1234, від 19.12.2012 №1169, від 23.10.2013 №839, від 09.10.2020 №945. Вказаними нормативним актами, зокрема передбачено присвоєння спеціальних (персональних) звань в податкових органах.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями"(надалі, такожПостанова №306затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних персональних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органівприрівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Так, додатками 6, 14 Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання " Інспектор податкової служби ІІ рангу " прирівнюється до 8 рангу державного службовця, " Інспектор податкової служби І рангу " прирівнюється до 7 рангу державного службовця, " Радник податкової служби ІІІ рангу " прирівнюється до 6 рангу державного службовця, " Радник податкової та митної справи ІІІ рангу " прирівнюється до 6 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи податкових органів (органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні (персональні) звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно доЗакону №889-VIII.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13. У вказаній справі касаційний суд вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно достатті 37 Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, є помилковими доводи відповідачів, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби.

Відтак, з урахуванням наведеного, а також того, що відповідачами не надано обґрунтованих та переконливих доказів, які підтверджують відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах державної податкової служби з 04.04.1991 по 04.10.2024, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача вказаний період роботи.

Інших підстав для не зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до стажу державної служби відповідачами не наведено, а судом не встановлено.

При цьому, вирішуючи питання стосовно зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 9 КАС Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, цією ж частиною 2статті 9 КАС Українивизначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Формулюючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача перевести з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, позивач не врахував, що для поновлення порушеного права необхідним є також і вирішення питання про зобов`язати зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 04.04.1991 по 04.10.2024, що власне і має значення для переведення з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, суд керуючисьстаттею 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 04.04.1991 по 04.10.2024.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, на момент звернення із заявою від 09.10.2024 про переведення на пенсію державного службовця, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" за №889-VIII від 10.12.2015.

При цьому, суд зазначає, що порядок призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14.09.2016 № 622, яка застосовується з 01.05.2016 (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку №622).

Відповідно до пунктів 10 і 12розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу"та на виконання пункту 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб",Міністерством соціальної політики України наказом від 10.05.2017 за №750затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (надалі Порядок №750).

Пунктами 2 і 5 Порядку №750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу"видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.

Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженимипостановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048 (надалі Постанова №3-1).

Так, пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення, згідно з пунктами 10 і 12розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", пенсії відповідно достатті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу", що додаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, разом із заявою від 09.10.2024 про призначення пенсії надана відповідачу довідки Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 № 124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку. Вказані довідки відповідають формам однойменних довідок, затвердженихпостановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3(а.с.42-45).

На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, факт долучення вказаних довідок до заяви позивача від 09.10.2024 не заперечується відповідачами.

Як наслідок, суд зазначає, що всі відображені в довідках види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони повинні враховуватися при розрахунку розміру пенсії позивача.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини 1статті 41 Закону №1058-ІV, відповідно до яких до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинностіЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"- максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Як наслідок, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України" Про державну службу", не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час звернення із заявою від 09.10.2024 у ОСОБА_1 були наявні всі умови для переведення із пенсії за віком на пенсію державного службовця, встановлені законодавцем.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, враховуючи, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу", то суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заявою від 09.10.2024 та відмовив позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший) перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з часу звернення із заявою, з 09.10.2024, із урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 № 124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, згідно квитанції №0.0.3962110920.1 від 22.10.2024 (а.с.48).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 04.04.1991 по 04.10.2024 та перевести його з 09.10.2024 з пенсії по віку на пенсію за віком згідноЗакону України «Про державну службу»із урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 № 124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121).

Суддя Микитин Н.М.