Рішення № 127832991, 03.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. справа № 300/6237/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 25 травня 2024 року №092250006579 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 09.07.1985 по 01.04.2003; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 13 березня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 13 березня 2024 року.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 09.07.1985 по 01.10.1987 та з 01.10.1987 по 01.04.2003. Вважає, що позивач не міг відповідати за правильність та повноту оформлення, ведення та заповнення трудової книжки на підприємстві, оскільки неналежний порядок ведення трудової книжки здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Стверджує, що не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, тому несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішенням від 21.05.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи не зараховано періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 18.05.1982, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції №58, а саме: з 09.07.1985 по 01.10.1987 номер та дату наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою; період з 01.09.1987 - оскільки в трудовій книжці є лише запис про прийом на роботу в кооператив «Плай» та про реорганізацію підприємства, але відсутній запис про звільнення з роботи. Стверджує, що до страхового стажу позивача після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.61).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач звернувся із заявою від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ розгляду заяви позивача, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами опрацювання заяви було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 21.05.2024. Згідно із наданими документами страховий стаж позивача становить 18 років 09 місяців 14 днів, за розрахунком права як фізичної особи-підприємця страховий стаж складає 20 років 09 місяців 15 днів. Стверджує, що до стажу роботи не зараховано періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 18.05.1982, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції №58. Також зазначає, що в системі персоніфікованого обліку відомості про страховий стаж ОСОБА_1 до 01.04.2003 відсутні. Стаж за період з серпня 1992 року по квітень 2003 року не підтверджується жодними документами, доданими до заяви про призначення пенсії чи позовної заяви. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.29).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

14.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.46-47).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що до стажу роботи не зараховано періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 18.05.1982, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції №58, а саме: з 09.07.1985 по 01.10.1987 номер та дату наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою, за період з 01.09.1987 відсутній запис про звільнення з роботи. До страхового стажу після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5. Страховий стаж роботи становить 18 років 09 місяців 14 днів, за розрахунком права як фізичної особи-підприємця загальний страховий стаж складає 20 років 09 місяців 15 днів (а.с.57).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 18 років 09 місяців 14 днів страхового стажу, а за розрахунком права як фізичної особи-підприємця загальний страховий стаж позивача складає 20 років 09 місяців 15 днів (а.с.58-59).

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктами 3, 17 18, 23 - 25 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла станом на 16.06.1992 та у період навчання позивача з 09.07.1985).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у періоди роботи позивача по 01.04.2003).

Згідно пункту 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).

За змістом пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1 Інструкції №58).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.05.1982 ОСОБА_1 у спірний період (а.с.55):

- 09.07.1985 прийнятий на роботу пакувальником складу готової продукції до Верховинського лісгоспу, наказ №118 від 08.07.1985,

- 01.10.1987 звільнений з роботи у зв`язку із переведенням для подальшої роботи до кооперативу «Плай», наказ від 28.10.1987 №95,

- 01.09.1987 прийнятий на роботу на посаду завскладу-експедитора в кооперативі «Плай», наказ від 21.09.1987 №1,

- 05.12.1989 обраний головою кооперативу, протокол №4 від 04.12.1989,

- 15.12.1994 кооператив «Плай» реорганізовано у виробничо-комерційне підприємство «Плай», розпорядження №266-1 виконавчого комітету Верховинської райради від 15.12.1994.

Суд зазначає, що запис №5 в трудовій книжці ОСОБА_1 про прийом 09.07.1985 на роботу до Верховинського лісгоспу відповідає вимогам заповнення трудової книжки, передбаченим Інструкцією №58, оскільки містить чітку дату прийому, номер наказу та його дату, посаду на якій працював позивач.

Запис №6 трудової книжки позивача про звільнення 01.10.1987 з роботи з Верховинського лісгоспу, завірений печаткою підприємства та містить підпис уповноваженої особи.

Твердження пенсійного органу про те, що номер та дата наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, в спірному випадку не є підставою для не зарахування до стажу роботи працівника.

Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19.

Тому, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність вказаних вище недоліків (номер та дата наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою) як підстави для не зарахування періоду роботи з 09.07.1985 по 01.10.1987 у Верховинському лісгоспі до страхового стажу позивача, є необґрунтованими та безпідставними. Відтак, період роботи ОСОБА_1 з 09.07.1985 по 01.10.1987 у Верховинському лісгоспі має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача.

Як слідує із записів №7 - 9 трудової книжки позивача від 18.05.1982 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.09.1987 прийнятий на роботу на посаду завскладу до кооперативу «Плай», 05.12.1989 позивача обрано головою кооперативу та 15.12.1994 кооператив «Плай» реорганізовано у виробничо-комерційне підприємство «Плай».

Запис про звільнення позивача із ВКП «Плай» в трудовій книжці від 18.05.1982 серії НОМЕР_1 відсутній.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області згідно наданих документів до стажу роботи не зараховано період роботи з 01.09.1987, оскільки у трудовій книжці позивача відсутній запис про звільнення з роботи. До страхового стажу після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5.

У позові позивач стверджує, що працював у кооперативі «Плай» (ВКП «Плай») з 09.07.1985 по 01.04.2003.

Судом встановлено, що всупереч приписам пунктів 2.4, 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення позивача з ВКП «Плай» в трудовій книжці від 18.05.1982 серії НОМЕР_1 відсутній. Вказане свідчить про грубе недотримання наведених вище вимог законодавства щодо порядку заповнення трудової книжки та в сукупності викликає обгрунтовані сумніви у достовірності внесених записів щодо стажу роботи позивача у ВКП «Плай».

Як зазначалося судом вище, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, у зв`язку з неточностями та невірними записами у трудовій книжці, що підтверджують наявний трудовий стаж, підтверджуючими документами можуть бути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи або ж довідки архівних установ.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відзиву на позов долучено довідку від 27.06.2024 №2, видану виробничо-комерційним підприємством «Плай», про заробітну плату для обчислення пенсії за період з вересня 1987 року по серпень 1992 року та довідку ВКП «Плай» від 13.05.2024 №1 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з вересня 1987 року по серпень 1992 року (а.с.40, 43).

За змістом акту перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.06.2024 №0900-1104-1/5585 у приватному підприємстві виробничо-комерційному підприємстві «Плай» сум нарахованої заробітної плати за період з 01.09.1987 по 31.08.1992 згідно довідки від 13.05.2024 №19, в особових рахунках, розрахункових відомостях по заробітній платі по кооперативу «Плай» з 01.09.1987 по 31.08.1992 нарахована заробітна плата ОСОБА_1 не відповідає щомісячно сумам нарахованої заробітної плати згідно розрахункових відомостей, які відображені в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 13.05.2024 №1, що видана ВКП «Плай» (а.с.38).

Таким чином, згаданими вище довідками про заробітну плату позивача для обчислення пенсії та актом перевірки підтверджено стаж роботи позивача в кооперативі «Плай» з 01.09.1987 по 31.08.1992.

Отже, період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 31.08.1992 має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача.

Позивач не надав суду жодних додаткових документів на підтвердження періоду роботи у ВКП «Плай» з 01.09.1992 по 01.04.2003.

Також позивачем не доведено належним чином обставину неможливості видачі роботодавцем документів для підтвердження стажу роботи у ВКП «Плай» з 01.09.1992 по 01.04.2003.

Суд наголошує на тому, що через відсутність відомостей про звільнення позивача з ВКП «Плай» (зокрема щодо дати звільнення) неможливо встановити період протягом якого позивач працював у вказаному підприємстві, тобто кінцеву дату звільнення з роботи.

Таким чином, пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період з 01.09.1992 по 01.04.2003.

Водночас, суд зауважує, що негативні наслідки для позивача пов`язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів щодо періоду роботи позивача з 01.09.1992 по 01.04.2003.

В спірному випадку суд враховує, що 09.07.1985 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Верховинського лісгоспу, 01.10.1987 позивача було переведено із Верховинського лісгоспу до кооперативу «Плай», при цьому 01.09.1987 позивача зараховано до вказаного кооперативу. Тобто, дата звільнення позивача із Верховинського лісгоспу охоплюється датою прийняття на роботу до кооперативу «Плай».

Таким чином, період роботи з 09.07.1985 по 31.08.1992 має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

За встановлених судом обставин, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Разом з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перевірку сум нарахованої заробітної плати позивача за період роботи з 01.09.1987 по 31.08.1992 в кооперативі «Плай», результати якої відображено в акті від 27.06.2024, після прийняття оскаржуваного рішення. Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не враховано результати цієї перевірки.

Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Суд зауважує, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень такого суб`єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, тому позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (50 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000).

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.