Рішення № 127832860, 03.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2025 року Справа № 280/2180/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнатипротиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084150005894 від 13 березня 2025 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з дати подачі заяви, а саме з - 05 березня 2025 року.

Позивач мотивуючи позовні вимоги вказав на безпідставну відмову у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до стажу роботи періоди згідно трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_4 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 01.09.1984 НОМЕР_5 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською). Позивач зазначає, що формальні неточності не можуть бути підставами для обмеження права особи на пенсійне забезпечення. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 03.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін(у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що 05.03.2025 року позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності, відповідачем прийнято рішення від 13.03.2025 року № 084150005894 про відмову в призначенні пенсії за віком. Страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , не зараховано період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_6 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 01.09.1984 НОМЕР_5 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською). Позивачем до заяви інші документи, які підтверджують роботу за ці періоди не було надано. Вказав, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить у позові відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій з позицією відповідача не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписівКодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач вернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.03.2025 №084150005894 відмовлено у призначені пенсії за віком. У підставах для відмови вказано, що до до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , не зараховано період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_6 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 01.09.1984 НОМЕР_5 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською).

В спірному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців 19 днів.

Матеріали справи містять копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 , в якій наявні записи про період навчання та роботи позивача у Василівський міськрайбуткомбінат, Токмацьке міжрайонне виробниче управління газового господарства (перейменоване Токмацьке управління з експлуатації газового господарства), ПАТ "ЗАПОР1ЖГАЗ", ВАТ "ЗАПОРІЖГАЗ" ФІЛІЯ ТОКМАЦЬКЕ УГГ, ТОВ ЗАПОРІЖСПЕЦТРАНСГАЗ.

Також матеріали справи містять відомості про трудове діяльність позивача з реєстру застрахованих осіб.

Позивач вважаючи, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком є незаконними, протиправними та такими, що прийнято з порушенням норм пенсійного законодавства, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зст. 44 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року(даліЗакон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"(далі - Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 26 Закону № 1058-ІVпередбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з ч. 1ст. 62 Закону № 1788-ХІІпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Разом з цим,постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 рокузатверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу, працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, і як наслідок не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист,

Відповідачем не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 01.09.1984 НОМЕР_5 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською).

Так, з приводу вказаних доводів відповідача, суд зазначає, що спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаноїІнструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

ПоложеннямиЗакону №1058-ІVпідставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а.

Судом також враховано, що згідно норм ч. 3ст. 44 Закону №1058-IVоргани пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку судом пенсійним органом не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 по справі №120/8471/23 зробив висновки, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно п. 4постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Також суд звертає увагу, що у постанові від 12.12.2019 р. по справі № 229/3431/16-а, в подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Відносно не зарахованого періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3статті 56 Закону № 1788-XIIдо стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2статті 181 КЗпП Українивідпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

01 вересня 1984 року, ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_6 , про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 101.

Вказане Свідоцтво про шлюб було складено російською мовою та дошлюбне прізвище, ім`я по батькові зазначено « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу).

В подальшому, до трудової книжки ОСОБА_1 було здійснено запис про зміну прізвища на підставі Свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , також у трудовій книжці було закреслено дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » і зазначено ОСОБА_3 .

20 лютого 2001 року, ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 видан виданий Василівським РВ УМВС України в Запорізький області 20.02.2001 року. У паспорті зазначено її прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження від 19.08.2024 НОМЕР_8 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Отже, з наведеного слідує, що відмова відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача, періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, є протиправною.

Враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зазначені висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 , та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_4 . Внаслідок вказаних дій пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, а тому суд вважає, що відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.03.2025, зарахувавши період роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 , та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_4 .

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положеньстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3ст. 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3статті 4 Закону №3674-VIставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Оскільки, на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025, позивачем подано уточнену позовну заяву, за звернення до суду з якою належало сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн., позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

З урахуванням механізму розподілу витрат зі сплати судового збору, якийзастосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20, сплачений позивачем судовий збір у 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст.2,5,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.09.2024 № 084050011103 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_2 , період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_3 , та період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_4 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 05.03.2025 року ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.06.2025.

Суддя А.В. Сіпака