Рішення № 127831189, 23.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1888/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Щербюк Г.Д.,

за участю представника позивача Кумановського Л.М.,

представника відповідача Яртись І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській обл., відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2024 за №0289012407 за формою «ПС», за неподання повідомлення за формою 20 ОПП щодо наявності 19 об`єктів рухомого та нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням; від 17.10.2024 за №0288952407 за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 32915,24 грн; від 17.10.2024 за №0288952407 за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 285726,71 грн; вимоги про сплату недоїмки від 17.10.2024 №Ф-0288972407 із сплати заборгованості з єдиного внеску на суму 283703,79 грн; рішення від 17.10.2024 №0288992407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 87351,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу №1126-п від 21.03.2024, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, направлень від 04.04.2024 №№1783, 1784 посадовими особами відповідача проведена документальна планова перевірка діяльності СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та iншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2022, із врахуванням вимог пункту 102.1, пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України (далі ПК України).

За результатами перевірки був складений акт №11256/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 02.05.2024, яким встановлено, що платником неправомірно віднесено до складу валових витрат, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, вартість придбаної сировини (поліпропілену та поліпропіленового грануляту), оскільки дані ТМЦ не реалізовувались та не використовувались в перевіряємому періоді, а саме: за 2017 рік в сумі 107635,83 грн, за 2019 рік в сумі 224585,38 грн, за 2020 рік в сумі 458159,74 грн, та за 2021 рік в сумі 2241119,35 грн. Відповідно встановлено та відображено в акті відхилення в нарахуванні ЄСВ за 2017 рік, 2019 рік, 2020 рік, за 2021 рік.

На підставі пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.5., статті 78 ПК України у зв`язку з поданням заперечень ФОП ОСОБА_1 на акт документальної планової виїзної перевірки від 02.05.2024 №11256/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , відповідно до наказу №2443-п від 05.07.2024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності СПД ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2022, із врахуванням вимог пункту 102.1, пункту 102.3. статті 201 ПК України, з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення.

За результатами позапланової перевірки складений акт перевірки №19684/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 25.07.2024, у якому контролюючий орган зазначив, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, відображених в Додатках Ф-2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи, встановлено, що СПД ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн.

В ході перевірки проведено аналіз наданих платником накладних та встановлено, що платником неправомірно віднесено до складу валових витрат, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, вартість придбаної сировини (поліпропілену та поліпропіленового грануляту), оскільки дані ТМЦ не реалізовувались та не використовувались в перевіряємому періоді, а саме: за 2017 рік в сумі 107635,83 грн, за 2020 рік в сумі 666291,38 грн, за 2021 рік сумі 431232,18 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2021 рік неправомірно включено вартість придбаного Поліетилену HXF 4810 H в кількості 16000 кг в сумі 434666,67 грн, оскільки витрати по придбанню ОСОБА_2 понесені у 2020 році та доходи отримані від реалізації даних ТМЦ отримані у 2020 році.

Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2022 рік включено витрати по придбанню барвника зеленого КТ, штучної хвої, підставок для ялинок на загальну суму 162850,75 грн, а саме: - на суму 55180.35 грн в ТзОВ «КАРАТ» (ЄДРПОУ 21328928) придбано Барвник зелений КТ, проте згідно відомості залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 вищевказані товарно-матеріальні цінності перебували в залишку, тобто дані витрати понесені платником безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу та відповідно не можуть бути включені до складу витрат.

На підставі акту перевірки №19684/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 25.07.2024 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 17.10.2024 №0289012407, форма «ПС», за неподання повідомлення за формою 20 ОПП щодо наявності 19 об`єктів рухомого та нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням; від 17.10.2024 №0288952407, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 32915,24 грн; від 17.10.2024 №0288952407, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 285726,71 грн, а також вимога про сплату недоїмки від 17.10.2024 №Ф-0288972407 зі сплати заборгованості з єдиного внеску на суму 283703,79 грн й рішення №0288992407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 87351,62 грн.

Позивач не погоджується із спірними рішеннями та зазначає, що складений за результатами перевірки акт від 25.07.2024 в частині визначення собівартості ТМЦ і неправомірності віднесення до валових витрат ТМЦ за 2017, 2020 та 2021 рік не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727), так як виявлені порушення податкового законодавства викладені нечітко, необ`єктивно та в неповній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податку під час перевірки та які ним були надані під час перевірки, розгляду заперечень і потім повторно в процесі перевірки.

Також в акті від 25.07.2024 відсутній період, в якому були не враховані ТМЦ в процесі виробництва, а саме: 2019 рік. В такому випадку при наявності одних і тих самих документів, наданих під час перевірки, податковим органом необґрунтовано прийнято рішення щодо зняття з валових витрат сировини, яку суб`єкт господарювання використовує під час виробництва, а саме: поліпропілен, поліпропіленовий гранулят, регранулят, а в інших періодах 2018, 2019, 2022 роки був взятий до уваги залишений.

З наданих у відповідь на запит перевіряючих документів вбачається, що під час перевірки були надані технічні умови на виготовлення виробів з пластмаси, зокрема на поліпропіленову нитку «пластмакс» із змінами до вказаних технічних умов «пластмакс», плівка поліпропіленова «пластмакс» із змінами до технічних умов. Згідно вказаних технічних умов встановлено, що для виготовлення нитки, плівки використовується сировина, поліпропілен, гранулят. Технічні умови щодо плівки та нитки, які були надані під час перевірки з усними поясненнями для перевіряючих процесу виробництва, як технічні умови застосовуються під час виготовлення товарів штучної хвої, штучних ялинок, товарів ритуального призначення, товарів господарського призначення. В тому числі були надані письмові пояснення.

Крім цього, позивач зазначає, що у відповідь 15.04.2024 на запит перевіряючих були надані технологічні карти на продукцію, яка виробляється суб`єктом господарювання для подальшої реалізації. За вказаними технологічними картами вбачається, що в процесі виробництва продукції застосовується штучна хвоя, встановлений розхід матеріалу для виробництва вказаних виробів, плівки поліпропіленової.

Також під час перевірки була надані інформація про прихід та розхід сировини, накладні на реалізацію сировини, відомості по рахунках 631 - розрахунки з постачальниками, відомості по рахунку 361 - розрахунки з покупцями; розшифровка витрат за всі роки перевірки, яка підтверджує структуру витрат суб`єкта господарювання; відомості залишків сировини та продукції на дату 01.01.2017, 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019, відомість залишків на дату 31.12.2020, відомість залишків на дату 31.12.2021, на 31.12.2022.

В подальшому СПД Чаруком були надані заперечення до акту перевірки з накладними на внутрішнє переміщення товару, який використовувався в процесі виробництва виробів з пластмаси. А саме накладні на внутрішнє переміщення №ПМ-000010 від 31.10.2017, №ПМ-000012 від 31.12.2017, №ПМ-000011 від 30.11.2018, №ПМ -000005 від 31.05.2018, №ПМ-000010 від 30.04.2019, №ПМ-000010 від 31.10.2019, №ПМ-000005 від 31.05.2021, №ПМ-000004 від 30.04.21, №ПМ-000007 від 31.07.2021, №ПМ-000002 від 23.02.2022, №ПМ-000011 від 30.11.22, №ПМ-00003 від 31.03.2020, №ПМ-000010 від 31.10.2020, які свідчать про використання ТМЦ в процесі виробництва, а саме: поліпропіленового грануляту, зокрема і за 2017, 2020 і 2021 роки в процесі виробництва, так і відповідно за інші періоди.

На думку позивача, вказаними накладними підтверджується переміщення сировини в процесі виробництва, при наявних основних засобах, які необхідні для виробництва, які описані в акті перевірки. Дані документи підтверджують в сукупності використання ТМЦ, зокрема і в тому числі за 2017, 2020 і 2021 роки. Також, факти використання ТМЦ в процесі виробництва підтверджуються наданими контролюючому органу банківськими виписками, розшифровкою кредиторської та дебіторської заборгованості, розшифровками по рахунках бухгалтерського обліку, зареєстрованими податковими накладними в ЄРПН.

Що стосується встановлення перевіркою факту порушення віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2022 рік витрат на барвник зелений, позивач зазначає, що такий висновок, на його думку, є помилковим.

Так, зокрема підприємцем в період перевірки було придбано в різних суб`єктів барвник зелений, зокрема згідно з видатковою накладною №3701 від 09.10.2020 був придбаний концентрат пігмента для поліолефенів темно-зелений. Крім цього, згідно видаткових накладних №0К00-002253 від 07.12.2023, №0К00-002385 від 28.12.2022 №0К00-001741 від 30.09.2022, №0К00-001593 від 14.09.20203 був придбаний барвник зелений на загальну суму 145800,00 грн. Вказані операції в повній мірі відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну кількість 850 кг. За вказаний барвник був здійснений розрахунок згідно платіжних інструкцій №2119 від 13.09.2022, №2133 від 30.09.2022, №2198 від 07.12.2022, №2216 від 27.12.2022 на загальну суму 145800,00 грн. Відтак вказані операції здійснені в межах року та відображені в витратах, які фактично підтверджуються документами про понесені витрати. В подальшому залишок барвника був відображений в відомості про залишок товару на складі, з якої вбачається, що залишок барвника включав весь барвник зелений не залежно від постачальників. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані.

Позивач зауважує, що контролюючий орган дійшов висновку, що барвник не відноситься до валових витрат, проте не дійшов висновок чому саме, адже в такому випадку по-перше слід ставити під сумнів взагалі діяльність фізичної-особи підприємця в частині виробництва продукції і формування витрат не тільки сировиною, але і наприклад електроенергією, оплатою праці, іншою сировиною, яка використовується в процесі виробництва, а по-друге за вказаний товар був проведений розрахунок в 2022 році, тобто в тому самому періоді. Факт підтвердження розрахунку існував і на момент проведення перевірки, оскільки посадовим особам контролюючого органу надавались банківські виписки, отже в даному випадку підприємець правомірно відобразив витрати щодо придбання товару, який йому необхідний у виробництві в одному звітному році.

Щодо висновків контролюючого органу в частині заниження військового збору і сум єдиного внеску, то такі висновки є похідними від наявності/відсутності порушення порядку визначення розміру оподатковуваного доходу і оподаткування під час перевірки.

Щодо неподання повідомлення за формою № 20-ОПП, то позивач вказує, що не залежно від кількості об`єктів розмір штрафу для самозайнятої особи мусить становити 340 грн, а не за кількісну складову об`єктів оподаткування, які перебувають у платника податків, як про це зазначено в акті. При цьому звертає увагу, що в повідомленні форми №20-ОПП від 16.02.2021 зазначив всі об`єкти, які перебували в нього та пов`язані з оподаткуванням. Отже, штраф мусив бути застосований саме за несвоєчасне подання.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.177).

У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.181-188) відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що для перевірки правильності визначення валових витрат, що пов`язані з одержанням доходу, використовувались рух коштів по розрахунковим рахункам підприємця, стан дебіторсько-кредиторської заборгованості, накладні на придбання товарів (робіт, послуг), структура валових витрат 2017-2022 роки, залишки ТМЦ, калькуляція виробленої продукції та документально підтверджені розрахунки за поставлений товар (роботи, послуги), що були використані при здійсненні підприємницької діяльності.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, відображених у Додатках Ф-2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018-2022 роки встановлено, що ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн.

Згідно наданої структури валових витрат та первинних документів, ОСОБА_1 до складу валових витрат включено ТМЦ сировина (поліпропілен, поліпропіленовий гранулят) за 2017 рік в сумі 670692,48 грн, за 2018 рік в сумі 803368,12 грн, за 2019 рік в сумі 1185479,79 грн, за 2020 рік в сумі 2706899,17 грн, за 2021 рік в сумі 7538418,1 грн, за 2022 рік в сумі 2900308,0 грн, які приймали участь у формуванні валових витрат за 2017-2022 роки.

Для перевірки платником надано документальне підтвердження та розрахунок собівартості використаного поліплопіленового грануляту, поліпропілену, який був використанний у виробництві з зазначенням обсягу сировини в кілограмах та її собівартість.

Проте, в ході аналізу стану залишків ТМЦ наданих платником, накладних зареєстрованих в ЄРПН, які підтверджують придбання, використання та реалізацію ТМЦ, видаткових та прибуткових накладних, перевіркою визначено собівартість використаного поліпропілену та поліпропіленового грануляту, яка може приймати участь у формуванні валових витрат, що підтверджується довідкою платника щодо суми собівартості ТМЦ (поліпропілен, поліпропіленовий гранулят, регранулят), які використані у виробництві по роках.

На підставі вищенаведеного, платником неправомірно віднесено до складу валових витрат що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, вартість придбаної сировини (поліпропілену та поліпропіленового грануляту), оскільки дані ТМЦ не реалізовувались та не використовувались в перевіряємому періоді, а саме: за 2017 рік в сумі 107635,83 грн, за 2020 рік в сумі 666291,38 грн та за 2021 рік в сумі 431232,18 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2021 рік неправомірно включено вартість придбаного поліетилену HXF 4810 H в кількості 16000 кг в сумі 434666,67 грн. Поліетилен HXF 4810 був придбаний підприємцем в ТОВ «ІВО-КОМ» згідно податкової накладної №835 від 25.11.2020 та оплачений згідно банківської виписки 25.11.2020 в повному обсязі.

В подальшому дані ТМЦ були реалізовані ТОВ «ЮПОЛ» на загальну суму 437280 грн згідно податкової накладної від 07.12.2020 №6 в кількості 5000 кг, згідно податкової накладної від 14.12.2020 №12 в кількості 5000 кг, згідно податкової накладної від 15.12.2020 №14 в кількості 6000 кг.

Оплату за дані ТМЦ проведено ТОВ «ЮПОЛ» 07.12.2020, 14.12.2020, 15.12.2020 в повному обсязі (призначення платежу: Оплата за поліетилен).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до складу витрат включаються витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу.

Оскільки витрати по придбанню поліетилену HXF 4810 понесені у 2020 році та доходи отримані від реалізації даних ТМЦ отримані у 2020 році, ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу валових витрат за 2021 рік витрати по придбанню поліетилену HXF 4810 в сумі 434666,67 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат за 2022 рік включено витрати по придбанню барвника зеленого КТ, штучної хвої, підставок для ялинок на загальну суму 162850,75 грн, а саме на суму 55180,35 грн в ТОВ «КАРАТ», придбано барвник зелений КТ.

Проте, згідно наданої ОСОБА_1 відомості залишків ТМЦ станом на 31.12.2022, вищевказані товарно-матеріальні цінності перебували в залишку, тобто дані витрати понесені платником безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу та відповідно не можуть бути включені до складу витрат.

Внаслідок вищенаведеного, ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2022 рік на суму 55180,35 грн.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2017-2022 роки, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, пункту 177.4.1 пункту 177.4.4 підпункту 177.4.5. статті177 ПК України, занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 305101,15 грн, а саме: за 2017 рік на суму 19374,44 грн, за 2020 рік на суму 119932,45 грн, за 2021 рік на суму 155861,80 грн та за 2022 рік на суму 9932,46 грн.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України) ФОП ОСОБА_1 є платником військового збору.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок порушень зазначених у пункту 2.1.2 акту перевірки, занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2017-2022 рік, відповідно базу оподаткування військовим збором на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн, чим порушено підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору на загальну суму 25725,00 грн, в т.ч. за 2017 рік 1614,53 грн, за 2020 рік 9994,3 грн, за 2021 рік 12988,48 грн, за 2022 рік 827,70 грн.

Щодо вимоги про сплату недоїмки від 17.10.2024 №Ф-0288972407 зі сплати заборгованості з єдиного внеску на суму 283703,79 грн та рішення від 17.10.2024 за №0288992407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 87351,62 грн, то внаслідок невірно заповнених звітів за 2017 рік, 2021 рік та 2022 рік та заниження суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн (пункту 2.1.2 акту перевірки), перевіркою встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску, з врахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1500563,82 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 144449,83 грн, за 2020 рік на суму 465604,08 грн, за 2021 рік на суму 833076,11 грн та за 2022 рік на суму 57433,8 грн, чим порушено пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VІ) та підпункту 3 пункту 5 розділу IV Наказу Мінфіну України №449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За період з 01.03.2020 по 31.05.2020 відповідно до пункту 910 Розділ VIII Закону №2464-VI ФОП ОСОБА_1 звільнений від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

В період з 01.03.2022 відповідно до абзацу 1 пункту 919 Розділ VIII Закону №2464-VI ФОП ОСОБА_1 звільняється від сплати ЄСВ за себе з 1 березня 2022 року.

Перевіркою встановлено заниження суми єдиного соціального внеску, нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 22% на загальну суму 330080,56 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 31778,96 грн, за 2020 рік на суму 102433,46 грн, за 2021 рік на суму 183276,74 грн та за 2022 рік на суму 12591,4 грн, внаслідок заниження бази оподаткування єдиним внеском за відповідні періоди та невірного заповнення звітів по ЄСВ за 2017 рік, 2021 рік та 2022 рік, чим порушено пункту 2 частини першої статті 7, частини 5 статті 8, частин другої, третьої статті9 Закону №2464-VI та підпункту 3 пункту 5 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.10.2024 за №0289012407, форма «ПС», яким застосовано штрафну санкцію за неподання повідомлення за формою 20-ОПП щодо наявності 19 об`єктів рухомого та нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням у розмірі 6460,00 грн, відповідач зазначив, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПК України, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень (п.117.1 ст.117 ПК України).

З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погодився та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (т.1, а.с.209-210).

Відповідач та позивач надали додаткові пояснення та просили долучити надані докази до матеріалів справи (т.2, а.с.1-46, 59-172).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 21.03.2024 №1126-п та направлень на перевірку від 04.04.2024 №№1783, 1784 у період з 05.05.2024 по 25.04.2024 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2022, із врахуванням вимог пункту 102.1, пункту102.3 статті 102 ПКУ, за результатами якої складено відповідний акт, який зареєстрований в контролюючому органі 02.05.2024 за №11256/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.12-33).

Не погодившись з висновками вищезазначеного акту, позивач звернувся до ГУ ДПС у Волинській області із запереченнями (т.1, а.с.62-64).

На підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, у зв`язку із поданням ОСОБА_1 заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 02.05.2024 №11256/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , відповідно до наказу №2443-п від 05.07.2024, направлення №3800 від 10.07.2024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2022, із врахуванням вимог пункту 102.1, пункту 102.3 статті 102 ПК України, з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення (а.с.198-199), за результатами якої складено відповідний акт, який зареєстрований в контролюючому органі 27.07.2024 за №19684/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.34-54).

Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту177.2, пункту 177.4.1 пункту 177.4.4 підпункту 177.4.5. статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 305101,15 грн, а саме: за 2017 рік на суму 19374,44 грн, за 2020 рік на суму 119932,45 грн, за 2021 рік на суму 155861,80 грн та за 2022 рік на суму 9932,46 грн;

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору на загальну суму 25725 грн, в т.ч. за 2017 рік 1614,53 грн, за 2020 рік 9994,3 грн, за 2021 рік 12988,48 грн та за 2022 рік 827,70 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8, частин другої, третьої статті 9 Закону №2464-VI та підпункту 3 пункту 5 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015, внаслідок чого занижено суму єдиного соціального внеску на загальну суму 330080,56 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 31778,96 грн, за 2020 рік на суму 102433,46 грн, за 2021 рік на суму 183276,74 грн та за 2022 рік на суму 12591,4 грн;

- пункту 22.1 статті 22, пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.4 розділу VIII Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, а саме неподання Повідомлення за формою №20-ОПП на 19 об`єктів основних засобів, які використовувалися в господарській діяльності.

На підставі акта перевірки від 27.07.2024 за №19684/03-20-24-07/2504218835 ГУ ДПС у Волинській області 17.10.2024 прийнято та надіслано позивачу:

- податкове повідомлення-рішення №0289012407 про застосування штрафу в сумі 6460 грн (неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявності 19 об`єктів рухомого та нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням);

- податкове повідомлення-рішення №0288952407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 32915,24 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0288952407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 285726,71 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0288972407 на суму 283703,79 грн;

- рішення №0288992407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 87351,62 грн (т.1, а.с.55-60).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Заперечуючи доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.07.2024 за №19684/03-20-24-07/2504218835, позивач вказує, що в частині визначення собівартості ТМЦ і неправомірності віднесення до валових витрат ТМЦ за 2017, 2020 та 2021 рік вказаний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку №727, так як виявлені порушення податкового законодавства викладені нечітко, необ`єктивно та в неповній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податку під час перевірки та які ним були надані під час перевірки, розгляду заперечень і потім повторно в процесі перевірки.

Щодо таких доводів позивача, то суд зазначає, що оформлення результатів перевірок регулюється Порядком №727, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 розділу І Порядку №727).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727).

Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, яка може бути спростована платником податків шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень на акт.

Таким чином, акт перевірки є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, до предмету доказування в якій входять обставини щодо наявності чи відсутності в поведінці платника податків податкового правопорушення. Водночас, акт перевірки не має виключного значення для встановлення таких обставин. Відсутність деталізації чи певні нечіткості в змісті акта перевірки не можуть бути єдиною та безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.11.2022 у справі №1.380.2019.004054.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду справи підлягали з`ясуванню обставини правомірності відображення в податковому обліку позивача витрат, понесених у зв`язку з провадженням господарської діяльності, в аспекті викладених в акті перевірки порушень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 16.06.1999, основний вид економічної діяльності позивача є: 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас (т.1, а.с.226-227).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України).

Як передбачає підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця, зокрема витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою підприємцем; документально не підтверджені витрати.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі ПСБО 16 «Витрати»), затвердженого наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

При цьому, відповідно до пункту 7 ПСБО 16 «Витрати» передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно із визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Таким чином, положення статті 177 ПК України вказують на те, що об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Під терміном «господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв`язок з виробництвом чи операціями, спрямованими на отримання доходу.

Наказом Міністерства фінансів України від 2 жовтня 2015 року №859, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1298/27743, було затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція).

Додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (пункт 2 глави ІІ Інструкції).

Пунктом 7 глави ІІ Інструкції передбачено, що достовірність даних декларації та додатків підтверджується власноручним підписом фізичної особи - платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації.

Главою ІV Інструкції врегульовано порядок заповнення додатків до декларації. Пункт 3 цієї глави Інструкції передбачає, що у додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до декларації:

1) у розділі I «Доходи від провадження господарської діяльності», який заповнюється ФО - підприємцями, зазначаються:

доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, що відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у графі 2 назви та у графі 3 - коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за провадження якого одержано дохід;

у графі 4 - сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності;

у графах 5-7 - сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування).

Таким чином, у додатку Ф2 декларації відображаються документально підтверджені витрати на придбання лише тих ТМЦ, які були реалізовані або використані у виробництві продукції протягом звітного періоду, за який подається декларація. Така вимога кореспондує з положеннями статті 177 ПК України, яка вказує на те, що до складу витрат у звітному періоді включаються лише документально підтверджені витрати, пов`язані з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності.

Отже, до моменту реалізації/використання ТМЦ в межах господарської діяльності та отримання у зв`язку з цим доходу, відсутні підстави відносити суми на придбання товарів до складу витрат звітного періоду. Залишки ТМЦ до моменту їх використання у господарській діяльності не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2018 року (справа №812/1823/17), від 21 травня 2020 року (справа №824/257/18-а), від 16 березня 2023 року (справа №560/4184/19).

Як слідує з акта перевірки від 27.07.2024 за №19684/03-20-24-07/2504218835 (сторінки 14-15), згідно наданої структури валових витрат та первинних документів ОСОБА_1 до складу валових витрат включено ТМЦ сировина (поліпропілен, поліпропіленовий гранулят) за 2017 рік в сумі 670692,48 грн, за 2018 рік в сумі 803368,12 грн, за 2019 рік в сумі 1185479,79 грн, за 2020 рік в сумі 2706899,17 грн, за 2021 рік в сумі 7538418,1 грн, за 2022 рік в сумі 2900308,0 грн, які приймали участь у формуванні валових витрат за 2017-2022 роки.

Проте, в ході аналізу стану залишків ТМЦ наданих платником, накладних зареєстрованих в ЄРПН, які підтверджують придбання, використання та реалізацію ТМЦ, видаткових та прибуткових накладних, перевіркою визначено собівартість використаного поліпропілену та поліпропіленового грануляту, яка може приймати участь у формуванні валових витрат, що підтверджується довідкою платника щодо суми собівартості ТМЦ (поліпропілен, поліпропіленовий гранулят, регранулят), які використані у виробництві по роках.

На підставі вищенаведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що платником неправомірно віднесено до складу валових витрат, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, вартість придбаної сировини (поліпропілену та поліпропіленового грануляту), оскільки дані ТМЦ не реалізовувались та не використовувались в перевіряємому періоді, а саме : за 2017 рік в сумі 107635,83 грн, за 2020 рік в сумі 666291,38 грн та за 2021 рік в сумі 431232,18 грн (таблиця на сторінці 15 акту перевірки).

Суд погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Як слідує з наданої позивачем до суду таблиці про рух сировини за 2017 рік (т.2, а.с.62), позивачем до складу витрат даного звітного періоду віднесено собівартість сировини, яка пов`язана з отриманням доходу за оплачений у 2017 році товар, а саме: придбаний у 2017 році поліпропіленовий гранулят, регранулят в кількості 18233,70 кг на загальну суму 563056,65 грн.

Крім того, до складу витрат за 2017 рік позивач також відніс собівартість сировини, яка пов`язана з отриманням доходу за відвантажений товар у 2016 році, але оплачений в 2017 році, в сумі 107635,83 грн.

Контролюючий орган правомірно не визнав витрати позивача за 2017 рік в сумі 107635,83 грн, оскільки платником самостійно зазначено, що такі витрати включені у собівартість продукції саме за 2016 рік.

При цьому суд зауважує, що факт відсутності оплати за відвантажений товар безпосередньо у 2016 році не має правового значення для невизнання таких витрат у складі собівартості продукції вказаного звітного періоду (2016 року), позаяк визначальним в даному випадку є факт використання відповідних ТМЦ у виробництві продукції у відповідному звітному періоді, що дає право платнику віднести витрати на ТМЦ у даному періоді.

В ході перевірки позивачем надано відомості про інвентаризацію залишків ТМЦ на складі (т.1, а.с.232-233), відповідно до яких:

у 2020 році придбано поліпропілену та поліпропіленового грануляту 114498,35 кг, використано у виробництві на виробництво продукції 70976,16 кг собівартість складає 1769144,54 грн; продано поліпропіленового грануляту 10382,583 кг собівартість складає 837754,63 грн;

у 2021 році придбано поліпропілену та поліпропіленового грануляту 136888,59 кг кг, використано у виробництві на виробництво продукції 164142,78 кг кг собівартість складає 6232158,97 грн згідно ТУ, наданих під час перевірки; продано поліпропіленового грануляту 26947,20 кг собівартість складає 1740925,80 грн.

Контролюючий орган не встановив розбіжності у собівартості використаного у виробництві поліпропілену, грануляту за 2020-2021 роки та визнав заявлену позивачем суму зазначених витрат у відповідних періодах (див. таблицю на сторінці 15 акту).

Проте, в ході перевірки відповідач на підставі наданих до перевірки видаткових накладних, які описані на сторінці 15 акта перевірки, встановив, що фактично собівартість реалізованого поліпропілену, грануляту становить у 2020 році 271463,25 грн, у 2021 875026,95 грн.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що собівартість реалізованої продукції у 2020-2021 роках відповідає показникам, зазначеним у відомості про інвентаризацію залишків ТМЦ на складі, яка надавалась в ході перевірки (т.1, а.с.232-233).

Разом з тим, як свідчать надані позивачем до суду таблиці про рух сировини за 2020 та 2021 роки (т.2, а.с.63, 66), у них позивач вказує, що собівартість реалізованих ТМЦ у 2020 році в кількості 10382,58 кг становить 271463,25 грн, собівартість реалізованих ТМЦ у 2021 році в кількості 26947,20 грн становить 875026,95 грн, тобто встановлені контролюючим органом дані щодо реалізованих товарів у вказаних звітних періодах відповідають даним, зазначеним у таблицях.

При цьому у таблицях про рух сировини за 2020 та 2021 роки містяться відмінні показники про собівартість сировини, яка була використана на виробництві, зокрема зазначено, що у 2020 році використано 71000,5 кг сировини собівартість становить 2040403,625 грн, також зазначено собівартість сировини, яка пов`язана з отримання доходу за відвантажений товар у 2019 році, але оплачений у 2020 році в кількості 27997,13 кг на суму 853946 грн; у 2021 році використано 170649,78 кг собівартість становить 0 грн, також зазначено собівартість сировини, яка пов`язана з отримання доходу за оплачений у товар 2021 році в кількості 8613,40 кг на суму 262718,90 грн.

Наведене свідчить, що позивач маніпулює показниками структури витрат, надавши контролюючому органу одні відомості, а до суду інші без підтвердження їх складу відповідними первинними документами.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2021 рік неправомірно включено вартість придбаного Поліетилену HXF 4810 H в кількості 16000 кг в сумі 434666,67 грн.

Висновки контролюючого органу в цій частині базуються на тому, що Поліетилен HXF 4810 був придбаний позивачем в ТОВ «ІВО-КОМ» згідно податкової накладної №835 від 25.11.2020 та оплачений згідно банківської виписки 25.11.2020 в повному обсязі, а в подальшому реалізований ТОВ «ЮПОЛ» на загальну суму 437280 грн згідно податкової накладної від 07.12.2020 №6 в кількості 5000 кг, згідно податкової накладної від 14.12.2020 № 12 в кількості 5000 кг, згідно податкової накладної від 15.12.2020 №14 в кількості 6000 кг з проведення оплати 07.12.2020, 14.12.2020, 15.12.2020, в повному обсязі.

Тобто, витрати по придбанню поліетилену повинні були бути відображені в декларації за 2020 рік, а не 2021 рік.

Позивач у позовній заяві не спростував дане порушення, в судовому засіданні представник позивача не заперечив, що віднесення витрат по придбанню Поліетилену HXF 4810 до складу витрат 2021 року відбулось у зв`язку з помилкою бухгалтера.

Таким чином, суд виснуває, що в цій частині порушення позивачем вимог податкового законодавства є доведеним.

Також обґрунтованими є висновки акта перевірки в частині завищення позивачем витрат на 2022 рік на суму 55180,35 грн по придбанню барвника зеленого, позаяк згідно відомості залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 (т.1, а.с.97) вищевказані товарно-матеріальні цінності перебували в залишку, тобто дані витрати безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу звітного періоду та відповідно не можуть бути включені до складу витрат, що узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду.

Отже, встановлені під час судового розгляду обставини справи свідчать, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.177.2, п.177.4.1 п.177.4.4 п.п.177.4.5. ст.177 ПК України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн, та як наслідок, занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1695006,41 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 107635,83 грн, за 2020 рік на суму 666291,38 грн, за 2021 рік на суму 865898,85 грн та за 2022 рік на суму 55180,35 грн, ґрунтуються на всебічно та об`єктивно досліджених первинних документах, наданих позивачем в ході перевірки, отже є доведеними.

За таких обставин, суд доходить висновку, що визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 285726,71 грн та військового збору в сумі 32915,24 грн згідно з податковими повідомленнями-рішенням від 17.10.2024 №0288952407 та №0289012407 відповідно, донарахування сум єдиного внеску в розмірі 283703,79 грн згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 17.10.2024 № Ф 0288972407 та застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 87351,62 грн відповідно до рішення від 17.10.2024 №0288992407 є правомірним, отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.10.2024 №0289012407, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 6460 грн за неподання повідомлення за формою 20-ОПП щодо наявності 19 об`єктів рухомого та нерухомого майна, пов`язаних з оподаткуванням, суд зазначає наступне.

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Разом з тим, Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588), розділ VIII якого визначає порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Так, пунктом 8.1 Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган з основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку №1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платник податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Таким чином, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, протягом 10 робочих днів після їх реєстрації.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

З акту перевірки слідує, що ФОП ОСОБА_1 протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2022 в господарській діяльності використовувалося 19 об`єктів (т.1, а.с.51зворот-52).

Судом встановлено і не заперечується позивачем, що останній подав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП на вказані об`єкти лише 16.02.2021 (т.1, а.с.159-162).

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Таким чином, суд погоджується з контролюючим органом, який дійшов правильного висновку при винесенні податкового повідомлення-рішення від 17.10.2024 №0289012407, яким застосовано штрафні санкції на суму 6460 (340 грн х19) грн.

Посилання скаржника на те, що нарахування штрафу за кожну одиницю є некоректним та неправомірним суд вважає безпідставними, оскільки вони не знаходять свого нормативного підтвердження.

Встановлені у пункті 8.4 Порядку №1588 правила щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень.

Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій.

Оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року.