Рішення № 127824844, 02.06.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1051/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, Херсонська обл., місто Херсон, Острівське шосе, будинок 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Юр" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Порт-Елеватор, будинок 1)

про стягнення 294 920,04 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго".

20.03.2025 Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Юр", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за фактично надані послуги з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по лютий 2024 року в сумі 202 050,53 грн, пеню у сумі 36 914,51 грн, 3% річних у сумі 10 106,90 грн, інфляційні втрати у сумі 31 704,56 грн, штраф у сумі 14 143,54 грн та судовий збір.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1051/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 25.03.2025 була надіслана позивачу до електронного кабінету 26.03.2025 о 21:15, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, а також надіслана на юридичну адресу відповідача, втім, поштове повідомлення повернулося до суду неврученим через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить наявна в матеріалах справи поштова довідка.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду ухвали від 25.03.2025 з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.72-75), суд зазначає про виконання обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом відповідної процесуальної дії (відкриття провадження у справі).

Згідно з ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи необхідність забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в умовах воєнного стану, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго".

01.03.2015 сторонами був укладений договір про постачання теплової енергії за №1329, відповідно до якого позивач зобов`язувався здійснювати постачання теплової енергії в обумовлених договором обсягах, а відповідач зобов`язувався приймати теплову енергiю i оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбаченi цим договором (п.1.1 договору).

При цьому, як зазначає позивач, трубопроводи теплопостачання на об`єкт відповідача за адресою м.Херсон, вул. Порт-Елеватор, 1, під`єднані до теплових мереж позивача та об`єктів вироблення теплоносія котельні за адресою м.Херсон, вул. Червоностудентська, 22, й технічно постачання теплової енергії відповідачу можливо лише через зазначені об`єкти позивача.

Рішеннями виконавчого комітету Херсонської міської ради та розпорядженнями начальника Херсонської міської військової адміністрації затверджено наступні тарифи на опалення для інших споживачів за період утворення заборгованості, які оприлюднено на офіційному сайті Позивача (https://www.teploenergo.ks.ua/tariffs_other), а саме:

1) Тарифи на опалення для інших споживачів з 01.11.2021, згідно Рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 29.09.2021 №595, становили: з урахування витрат на утримання ЦТП - 3583,86 грн/Гкал з ПДВ, без урахуванням витрат на утримання ЦТП - 3615,35 грн/Гкал з ПДВ.

2) Тарифи на опалення для інших споживачів з 03.11.2021, згідно Рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 01.11.2021 №630, становили: з урахування витрат на утримання ЦТП - 5237,94 грн/Гкал з ПДВ, без урахуванням витрат на утримання ЦТП - 5265,43 грн/Гкал з ПДВ.

3) Тарифи на опалення для інших споживачів з 21.11.2023, згідно розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області №697р від 17.11.2023, становлять: з урахуванням витрат на утримання ЦТП - 4009,21 грн/Гкал з ПДВ, без урахуванням витрат на утримання ЦТП - 4028,04 грн/Гкал з ПДВ.

4) Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії на опалювальний період 2024-2025 років для інших споживачів, згідно розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації №109р від 10.02.2025, становлять: з урахуванням витрат на утримання ЦТП 4256,32 грн/Гкал з ПДВ, без урахуванням витрат на утримання ЦТП - 4210,28 грн/Гкал з ПДВ.

Як вказує позивач, він протягом 2021-2024 років (в т. ч. з листопада 2021 по лютий 2024 року) на виконання своїх обов`язків щодо безперебійного постачання теплової енергії в опалювальний період забезпечував вироблення та поставку теплоносія відповідачеві на його об`єкт, адже теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (частини 1, 5 статті 19 Закону №2633). Натомість, відповідач в свою чергу, здійснював фактичне споживання теплової енергії.

Факт підключення об`єкта відповідача також підтверджується в тому числі вчинення ним оплати спожитих послуг частково в листопаді-грудні 2021 року, січні-травні 2022 року, які відображено в акті звіряння, та отриманням первинних бухгалтерських документів (акти, рахунки) до початку повномасштабної агресії РФ.

Крім того, позивач зазначає, що жодних звернень про відсутність постачання теплової енергії від відповідача протягом листопада 2021-2025 років не надходило, за отриманням актів наданих послуг та/або рахунків на оплату за спожиті енергоносії відповідач не звертався, повідомлень про зміну поштової адреси або інших реквізитів не надавав. Загалом з листопада 2021 по лютий 2024 року позивачем відповідачеві надано послуг на суму 457 950,51 грн., з яких відповідачем частково сплачено 255 899,98 грн.

Таким чином, залишок боргу складає 202 050,53 грн з ПДВ, з яких:

- абонентська плата за листопад-грудень 2021 року та січень-березень 2022 року в сумі 7,09 грн щомісячно;

- вартість фактично спожитих послуг з постачання теплової енергії частково за лютий 2022 року в сумі 5 528,70 грн;

- вартість фактично спожитих послуг з постачання теплової енергії у повному обсязі за січень-лютий 2023 років та лютий 2024 року в сумі 80 350,49 грн, 25 274,08 грн, 21 661,99 грн, 69 199,82 грн відповідно.

В підтвердження надання послуг з листопада 2021 по лютий 2024 року позивачем повторно складено акти приймання-передачі теплової енергії відповідачу, які не сплачені останнім або сплачені у неповному обсязі, та виставлено відповідні рахунки на їх оплату.

Зазначені акти та рахунки, а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2021 до 29.02.2024, як зазначає позивач, направлені позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку повторно листом за вих.№1407/24-15 від 12.12.2024. Натомість, акти та рахунки останнім не отримано, не підписано та не повернуто позивачу.

Крім того, як зазначає позивач, у 2024 році акти та рахунки співробітники позивача намагались вручити особисто, але приміщення відповідача були зачинені. Попередні ж документи позивачем частково за 2021 та 2022-2023 роки втрачено у зв`язку з окупацією м.Херсон.

Таким чином, позивач зазначає, що наразі за відповідачем обліковується заборгованість за фактично спожиті послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 202 050,53 грн, які останній просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін позивач на підставі п.7.3.1 договору та ст.625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 36 914,51 грн, 3% річних у сумі 10 106,90 грн, інфляційні втрати у сумі 31 704,56 грн, штраф у сумі 14 143,54 грн.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.03.2015 між Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал Юр" (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії за №1329 (а.с.19-23), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язувався здійснювати постачання теплової енергії в обумовлених договором обсягах, а відповідач зобов`язувався приймати теплову енергiю i оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбаченi цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах, зазначених у додатку №1 до договору.

Згідно з п.2.2 договору обсяги теплової енергії, що підлягають передачі на об`єкти споживача, встановлюються у відповідності з проектною документацією на ці об`єкти. При відсутності проектних даних обсяги теплової енергії й теплових навантажень визначаються розрахунковим способом згідно з "Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива й теплової енергії на опалення житлових і господарських споруджень, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", КТМ204 України 244-94.

Початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради (п.2.3 договору).

Пунктом 3.2.4 договору передбачено, що споживач зобов`язується у випадку невиконання виробником умов договору в частині постачання теплової енергії відповідної якості у той же день (у найближчий робочий день) заявити про свої претензії в письмовій формі від дня виявлення порушення, викликавши представника виробника для спільного розгляду і складання відповідного акту. Невиконання цього зобов`язання з боку споживача позбавляє останнього права відмови від підписання акту прийому-передачі теплової енергії за відповідний розрахунковий період, посилаючись на невиконання зобов`язань виробником.

Пунктом 3.2.5 договору визначено обов`язок відповідача підписати акти виконаних робіт наданих за звітний період, завірити печаткою та один примірник повернути виробнику. У разі неповернення оформленого акту виконаних робіт, обсяг теплової енергії, зазначений у акті, рахується узгодженим та отриманим споживачем у повному обсязі.

Згідно з п.6.1 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі за тарифами, затвердженими в установленому законодавством порядку.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3 договору).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у разі, якщо споживач не отримав документи фінансово-бухгалтерської звітності, необхідні для розрахунків за отриману теплову енергію (рахунки, акти виконаних робіт, тощо) йому необхідно до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, прибути в МКП "Херсонтеплоенерго" за адресою м. Херсон, Острівське шосе, 1, та отримати платіжні документи.

Відповідно до п.7.3.1 договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно зі ст.231 Господарського кодексу України від 16.01.2003, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

У разі несплати, або несвоєчасної оплати споживач на вимогу виробника зобов`язаний сплатити суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми (п.7.3.2 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту укладення і діє до « 31» грудня 2015 року та вважається щорічно продовженим на такий же термін на останніх умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде письмова мотивована заява від однієї із сторін про наміри розірвання договору.

Додатком №1 до договору є кількість і порядок постачання теплової енергії 130,05 Гкал/рік, об`єкт опалення нежитлові приміщення за адресою: вул.Порт-Елеватор,1; котельня: Червоностудентська, 22.

Додатком №2 до договору є схема меж розподілу теплових мереж.

15.09.2015 сторони уклали додаткову угоду №16 до договору, відповідно до якої виклали пункт 6.2. договору у наступній редакції:

"6.2. Тариф на теплову енергію становить 1424,18 грн/Гкал без урахування податку на додану вартість за такими складовими:

- тариф на виробництво теплової енергії - 1366,98 грн/Гкал (без ПДВ)

- тариф на транспортування теплової енергії - 55,58 грн/Гкал (без ПДВ)

- ?тариф на постачання теплової енергії - 1,62 грн/Гкал (без ПДВ)

Крім того, додатково нараховується податок на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України."

Крім того, сторони виклали пункт 6.6. договору у наступній редакції:

"6.6. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно з умовами цього договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання в Філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 352457, р/р 26035303012749, код ЄДРПОУ 31653320 (Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року №217 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №444). Штрафні та фінансові санкції, які параховані за несвоєчасні розрахунки у попередні періоди, сплачуються згідно наданих рахунків на р/р НОМЕР_1 , Банк ЦВ ПАТ «Марфінбанк», м. Херсон, МФО 328168, код за ЄДРПОУ 31653320."

Інші умови договору залишено без змін.

Як вбачається з офіційного сайту позивача (https://www.teploenergo.ks.ua/tariffs_other), плата за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента (за відсутності вузла комерційного обліку, без врахування внесків на обслуговування та заміну приладів обліку), для комунальних послуг, що надаються МКП "Херсонтеплоенерго", з ПДВ, становить 7,09 грн/місяць.

В підтвердження надання послуг з листопада 2021 по лютий 2024 року позивачем складено акти приймання-передачі теплової енергії та виставлено відповідні рахунки на їх оплату (а.с.29-48), а саме:

1) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1892 від 30.11.2021 на суму 7,09 грн абонентської плати за листопад 2021 року та рахунок на оплату №2189 від 30.11.2021;

2) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2604 від 31.12.2021 на суму 7,09 грн абонентської плати за грудень 2021 року та рахунок на оплату №2875 від 31.12.2021;

3) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №467 від 31.01.2022 на суму 7,09 грн абонентської плати за січень 2022 року та рахунок на оплату №581 від 31.01.2022;

4) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №836 від 28.02.2022 на суму 58 183,02 грн за лютий 2022 року та рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №1000 від 28.02.2022;

5) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1128 від 28.02.2022 на суму 7,09 грн абонентської плати за лютий 2022 року та рахунок на оплату №1149 від 28.02.2022;

6) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1802 від 31.03.2022 на суму 7,09 грн абонентської плати за березень 2022 року та рахунок на оплату №2100 від 31.03.2022;

7) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №40 від 31.01.2023 на суму 80 350,49 грн за січень 2023 року та рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №317 від 31.01.2023;

8) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №278 від 28.02.2023 на суму 25 274,08 грн за лютий 2023 року та рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №66 від 28.02.2023;

9) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №660 від 31.03.2023 на суму 21 661,99 грн за березень 2023 року та рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №496 від 31.03.2023;

10) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №301 від 29.02.2024 на суму 69 199,82 грн за лютий 2024 року та рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №285 від 29.02.2024.

Позивачем також надано суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2021, від 28.02.2021 та відповідні рахунки на оплату стосовно послуг з абонентського обслуговування (у сумі 7,09 грн з ПДВ) та постачання теплової енергії, підписані з боку відповідача.

Матеріали справи містять акт звіряння, з якого вбачається, що за період листопад 2021 року жовтень 2024 року відповідач сплатив на користь позивача 255 899,98 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2024 складає 202 050,53 грн (а.с.28).

17.12.2024 позивач листом від 12.12.2024 направив на адресу відповідача для підписання наведений акт звіряння взаємних розрахунків та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.49-52), який був повернутий відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позивачем також надано суду розрахунок пені та штрафу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання відвідачем (а.с.58-59).

5. Позиція суду.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як встановлено судом, спірні правовідносини між Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал Юр" (Споживач) виникли на підставі договору про постачання теплової енергії №1329 від 01.03.2015 (а.с.19-23), відповідно до п.1.1 якого виробник зобов`язувався здійснювати постачання теплової енергії в обумовлених договором обсягах, а споживач зобов`язувався приймати теплову енергiю i оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбаченi цим договором.

Так, з аналізу вищевказаного договору у системному зв`язку з положеннями застосованих судом норм законодавства вбачається, що за своєю правовою природою укладений договір є договором постачання (купівлі-продажу) теплової енергії.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Так, матеріали справи не містять доказів розірвання, припинення або визнання недійсним договору, у зв`язку з чим суд вважає, що він є чинним та обов`язковим до виконання сторонами у справі.

Відповідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію. Жодних заперечень щодо обсягів спожитої теплової енергії чи її вартості відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначені обставини та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за фактично надані послуги з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по лютий 2024 року в сумі 202 015,08 грн, відповідач, згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати послуг з абонентського обслуговування у сумі 35,45 грн.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання, зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

На підставі частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Частина четверта статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначає, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Пункти 9, 30, 32 Правил № 630 визначають, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року № 1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.

Відтак, суд доходить висновку про те, що обов`язок справляння плати за абонентське обслуговування за наявності укладеного індивідуального договору з постачання теплової енергії є законодавчо встановленим.

При цьому, суд також враховує, що до спірного періоду відповідачем були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2021 та від 28.02.2021 та отримані відповідні рахунки стосовно послуг з абонентського обслуговування (у сумі 7,09 грн з ПДВ).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати послуг з абонентського обслуговування у сумі 35,45 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені та штрафу погоджена сторонами у п.7.3.1 договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно зі ст.231 Господарського кодексу України, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленої теплової енергії, враховуючи положення чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, сума яких становить 31 704,56 грн, суд вказує про його правильність та обґрунтованість вимог в цій частині. При цьому, неправильне визначення позивачем початкової дати нарахування не впливає на правильність суми інфляційних втрат.

Водночас, суд з огляду на неправильне визначення позивачем початкової дати нарахування 3% річних всупереч приписам ч.5 ст.254 ЦК України за допомогою системи Ліга-360 зробив власний розрахунок, згідно якого сума відсотків річних становить 10 089,54 грн, з огляду на що суд зазначає про часткове задоволення вимог позивача в цій частині.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 26/03/2022 до 31/12/2023 5 528,70 x 3 % x 646 : 365 : 100646293,55 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 5 528,70 x 3 % x 366 : 366 : 100366165,86 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 5 528,70 x 3 % x 70 : 365 : 1007031,81 грн.з 28/02/2023 до 31/12/2023 80 350,49 x 3 % x 307 : 365 : 1003072 027,47 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 80 350,49 x 3 % x 366 : 366 : 1003662 410,51 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 80 350,49 x 3 % x 70 : 365 : 10070462,29 грн.з 28/03/2023 до 31/12/2023 25 274,08 x 3 % x 279 : 365 : 100279579,57 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 25 274,08 x 3 % x 366 : 366 : 100366758,22 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 25 274,08 x 3 % x 70 : 365 : 10070145,41 грн.з 26/04/2023 до 31/12/2023 21 661,99 x 3 % x 250 : 365 : 100250445,11 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 21 661,99 x 3 % x 366 : 366 : 100366649,86 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 21 661,99 x 3 % x 70 : 365 : 10070124,63 грн.з 26/03/2024 до 31/12/2024 69 199,82 x 3 % x 281 : 366 : 1002811 593,86 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 69 199,82 x 3 % x 70 : 365 : 10070398,14 грн.з 28/12/2021 до 31/12/2023 7,09 x 3 % x 734 : 365 : 1007340,43 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 7,09 x 3 % x 366 : 366 : 1003660,21 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 7,09 x 3 % x 70 : 365 : 100700,04 грн.з 26/01/2022 до 31/12/2023 7,09 x 3 % x 705 : 365 : 1007050,41 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 7,09 x 3 % x 366 : 366 : 1003660,21 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 7,09 x 3 % x 70 : 365 : 100700,04 грн.з 26/02/2022 до 31/12/2023 7,09 x 3 % x 674 : 365 : 1006740,39 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 7,09 x 3 % x 366 : 366 : 1003660,21 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 7,09 x 3 % x 70 : 365 : 100700,04 грн.з 26/03/2022 до 31/12/2023 7,09 x 3 % x 646 : 365 : 1006460,38 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 7,09 x 3 % x 366 : 366 : 1003660,21 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 7,09 x 3 % x 70 : 365 : 100700,04 грн.з 26/04/2022 до 31/12/2023 7,09 x 3 % x 615 : 365 : 1006150,36 грн.з 01/01/2024 до 31/12/2024 7,09 x 3 % x 366 : 366 : 1003660,21 грн.з 01/01/2025 до 11/03/2025 7,09 x 3 % x 70 : 365 : 100700,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені, суд зазначає, що при розрахунку позивачем також не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України. Враховуючи викладене, судом за допомогою системи "Ліга 360" зроблено власний розрахунок.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 26/03/2022 до 25/09/2022 5 528,70 x 0.1 x 184 : 1001841 017,28 грн.з 28/02/2023 до 25/08/2023 80 350,49 x 0.1 x 179 : 10017914 382,74 грн.з 28/03/2023 до 25/09/2023 25 274,08 x 0.1 x 182 : 1001824 599,88 грн.з 26/04/2023 до 25/10/2023 21 661,99 x 0.1 x 183 : 1001833 964,14 грн.з 26/03/2024 до 25/09/2024 69 199,82 x 0.1 x 184 : 10018412 732,77 грн.

Таким чином, за проведеним судом розрахунком сума пені становить 36 696,81 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 14 143,54 грн, суд вважає його правильним.

Крім того, як встановлено судом, позивачем нараховано штрафні санкції на заборгованість з оплати абонентської плати за листопад-грудень 2021 року та січень-березень 2022 року, натомість, сторонами у п.7.3.1 договору встановлено можливість стягнення пені та штрафу саме за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію, до якої, у свою чергу, не входить плата за абонентське обслуговування, з огляду на що суд вважає нарахування пені та штрафу на суми абонентської плати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

При цьому, суд також враховує, що порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором мало місце під час дії в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також те, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 до 11.11.2022 була тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що в свою чергу не могло не вплинути на діяльність суб`єктів господарюванні на відповідній території, та, відповідно, можливість вчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваного штрафу та пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 10 000 грн та штрафу до 10 000 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд також бере до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які разом становлять 41 811,46 грн, тобто, 20% від суми основної заборгованості.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно без урахування зменшення пені та штрафу судом з власної ініціативи.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Юр" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Порт-Елеватор, будинок 1, код ЄДРПОУ 37744659) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, Херсонська обл., місто Херсон, Острівське шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 31653320) заборгованість за фактично надані послуги з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по лютий 2024 року в сумі 202 050 /двісті дві тисячі п`ятдесят/ грн 53 коп., пеню у сумі 10 000 /десять тисяч/ грн, 3% річних у сумі 10 089 /десять тисяч вісімдесят дев`ять/ грн 54 коп., інфляційні втрати у сумі 31 704 /тридцять одна тисяча сімсот чотири/ грн 56 коп., штраф у сумі 10 000 /десять тисяч/ грн та судовий збір у сумі 3 536 /три тисячі п`ятсот тридцять шість/ грн 22 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська