Ухвала суду № 127824838, 03.06.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" червня 2025 р. Справа № 916/2120/25Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв-Ін» (65023, Одеська обл., місто Одеса, провулок Маланова, будинок 1, офіс 4, ідентифікаційний код 20984139) про забезпечення позову до подачі позовної заяви за вх.№4-36/25 від 30.05.2026 стосовно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Державного закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я України» (04075, місто Київ, вул. Лінія 7, будинок 25, ідентифікаційний код 22872893)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйв-Ін» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, згідно з якою просить суд:

застосувати заходи забезпечення позову, якими заборонити Державному закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам вчиняти дії щодо унеможливлення доступу працівникам, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН»» та прямуючих транспортних засобів через ворота-шлагбаум (з боку Санаторного провулку) до об`єкту нежитлової нерухомості (пам`ятки культурної спадщини, ресторану «Дача»), що розташований за адресою: місто Одеса, бульвар Французький, буд. 85/5 (площею 712 кв.м.).

Заяву обґрунтовано такими обставинами.

ТОВ «Драйв-Ін» є власником нежитлової будівлі (площа 712 м. кв.), розташованої за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, будинок 85/5. Вказана будівля є об`єктом культурної спадщини місцевого значення, яка внесена до реєстру нерухомих пам`яток наказом Міністерства культури № 354 від 25.04.2019, з охоронним номером 1040-Од. Будівля розташована у парку-пам`ятці «Французький парк» (колишній Парк санаторію ім. Чкалова), відповідний статус присвоєно парку рішенням виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 18.05.1972 №234, рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 02.10.1984 №493.

На території цього об`єкту нежитлової нерухомості було створено у 2004 році належний ТОВ «ДРАЙВ ІН» ресторан «Дача», який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:47:004:0014, цільове призначення 06.01 Для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів та знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Французький, будинок 85.

Заявник вказує, що з 2021 року ТОВ «ДРАЙВ ІН» на підставі ч. 4 ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України набув право на укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:47:004:0014, площею 0,7692 га, є її володільцем та законним користувачем.

Крім того, між ТОВ «Драйв-Ін» та Державним закладом «Спеціалізований (Спеціальний) Клінічний Санаторій Імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України (надалі - ДЗ «ССКС імені В.П. Чкалова) було укладено меморандум від 30.12.2021, щодо організації харчування пацієнтів санаторію зі сторони ТОВ «Драйв-Ін». Таким чином, діяльність ТОВ "Драйв-Ін" серед іншого полягала в обслуговуванні санаторно-оздоровчого закладу, що свідчить про довірительні та довгострокові відносити між сторонами.

Проте, наприкінці 2024 року ДЗ «ССКС імені В.П. Чкалова» без правових підстав перекрив прохід та проїзд до ресторану «Дача», а з 01.01.2025 офіційно розмітив на воротах інформацію про блокування проходу та проїзду, що підтверджується долученими фотоматеріалами воріт з оголошенням про те, що «Проїзд на територію державного закладу з 01.01.2025 забороняється».

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.03.2024 № 438 Державний заклад «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я України» (надалі - ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ») є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України. Утворено Комісію з реорганізації державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України та затвердити його склад, що додається.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців з 14.05.2025 діяльність ДП «ССКС імені В.П. Чкалова» припинено.

Заявник стверджує, що перекриття проходу та проїзду до нежитлової будівлі ТОВ «ДРАЙВ - ІН» в якій розташований ресторан «ДАЧА» є умисним методом тиску на ТОВ «ДРАЙВ ІН», оскільки такі дії унеможливлюють користування нерухомим майном та блокують господарську діяльність ТОВ «ДРАЙВ-ІН»; спрямовані для примушування ТОВ «ДРАЙВІН» сплатити встановлене податковим органом заниження податкових зобов`язань, нарахованих ДЗ «ССКС імені В.П. Чкалова» з земельного податку на суму 626 114 грн. Станом на момент подачі цієї заяви ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» продовжує блокувати прохід та проїзд до належного ТОВ «ДРАЙВ-ІН» нерухомого майна, чим унеможливлює вільне користування належним майном та блокує господарську діяльність підприємства, оскільки до ресторану «Дача» неможливо довезти транспортом будь-яку необхідну продукцію та товари, а також вільно дійти пішки.

Зазначене в сукупності призводить до зниження ділової репутації та іміджу ресторану «Дача», станом на сьогодні кількість відвідувачів у порівнянні з 2024 роком зменшилася, що вплинуло на прибутки ТОВ «ДРАЙВ ІН».

Окрім того, дії ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» з перекриття проїзду транспорту на територію Парку (з боку Санаторного провулку) унеможливлюють відвідування парку.

На переконання заявника, що невжиття заходів забезпечення ускладнить виконання рішення суду по суті спору.

Окрім того, заявник вказав, що на виконання вимог ч. 3 ст. 138 ГПК України, тобто протягом 10 днів з дня подання цієї заяви, ТОВ «ДРАЙВ ІН» буде подано до Господарського суду Одеської області позов до ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» про усунення перешкод у користуванні нежитловим об`єктом нерухомості № 12521145 загальною площею 712 м. кв. , за адресою: місто Одеса, бульвар Французький, будинок 85/5 (пам`яткою культурної спадщини) шляхом зобов`язання ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» надати ТОВ «ДРАЙВ ІН» вільний прохід та проїзд (з боку Санаторного провулку) до об`єкту нерухомості (будівлі ресторану «Дача», пам`ятки культурної спадщини).

Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також виснувала, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (див. постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21(908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21).

За таких обставин обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має надати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Предметом розгляду майбутнього позову є усунення перешкод у користуванні нежитловим об`єктом нерухомості № 12521145, загальною площею 712 м. кв., за адресою: місто Одеса, бульвар Французький, будинок 85/5 (пам`яткою культурної спадщини) шляхом зобов`язання ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» надати ТОВ «ДРАЙВ ІН» вільного проходу та проїзду (з боку Санаторного провулку) до об`єкту нерухомості (будівлі ресторану «Дача», пам`ятки культурної спадщини).

Господарський суд звертає увагу на те, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, і судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою ТОВ «Драйв-Ін» повинно обґрунтувати та надати докази наявності підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких воно звернулося до суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Підставою майбутнього позову в даній справі заявник визначив порушення прав ТОВ «ДРАЙВ ІН» та мешканців м. Одеси в умисному перекритті ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ» проходу та проїзду до належного ТОВ «ДРАВ-ІН» майна, ресторану «Дача» та мешканцям міста Одеса до пам`ятки культурної спадщини. Такі дії, заявник вважає, зумовлені небажанням ТОВ «ДРАЙВ-ІН» оплачувати виставлений рахунок за фактом заниження податкових зобов`язань з земельного податку на суму 626 114 грн за період з 2018 по 2024 роки, які органи податкої служби нарахували саме - ДЗ «ЦПЗРВ «ЛІСОВА ПОЛЯНА «МОЗ УКРАЇНИ», а не ТОВ «ДРАЙВ - ІН».

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

В свою чергу суд зазначає, що вимога, викладена в поданій заяві про забезпечення позову шляхом заборони Державному закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам вчиняти дії щодо унеможливлення доступу працівникам, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» та прямуючих транспортних засобів через ворота-шлагбаум (з боку Санаторного провулку) до об`єкту нежитлової нерухомості (пам`ятки культурної спадщини, ресторану «Дача»), що розташований за адресою: місто Одеса, бульвар Французький, буд. 85/5 (площею 712 кв.м.), фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Застосування такого заходу забезпечення позову, на думку суду, за умови недоведеності наявності порушення права позивача, свідчить про його (захід забезпечення позову) неспівмірність та порушення збалансованості інтересів сторін.

Більш того, заява ТОВ «ДРАЙВ-ІН» обґрунтована самими лише посиланнями на потенційну можливість порушених прав останнього, без подання відповідних доказів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Варто зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Керуючись ст. 136, ст. 137, 139, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв-Ін» (65023, Одеська обл., місто Одеса, провулок Маланова, будинок 1, офіс 4, ідентифікаційний код 20984139) про забезпечення позову до подачі позовної заяви за вх.№4-36/25 від 30.05.2026 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 03.06.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 03.06.2025.

Суддя Т.Г. Деркач