Рішення № 127824556, 28.05.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 Справа № 914/320/25

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА»АДОР» АДОР»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА-ФАРМ»

про: стягнення 304 599,31 грн.,

представники:

позивача: Якімлюк Н.О.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

07.02.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» про стягнення 304 599,31 грн.

12.02.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 12.03.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

07.03.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка містить клопотання про повернення судового збору (вх.№931/25).

10.03.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу (вх.№6175/25).

12.03.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про проведення судового засідання за відсутності учасника справи, в якому позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення (вх.№6407/25).

26.03.2025р. суд протокольною ухвалою, зокрема, ухвалив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

07.05.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про проведення судового засідання за відсутності учасника справи (вх.№11958/25).

Позиція позивача:

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати простого векселя серії АА 2865215 від 11.01.2024 року у розмірі 300 000,00 грн. основного боргу та 4 599,31 грн. - шість відсотків річних.

В результаті зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму шести відсотків річних.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне.

21.12.2020 року між ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» та ТзОВ «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» укладено Договір купівлі-продажу насіння №17400 (надалі Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця в строки та на умовах, передбачених цим Договором, перелік Насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використати Насіння для власних потреб без права перепродажу.

У п.3.1 Договору зазначається, що поставка та приймання-передача Насіння між Сторонами цього Договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» в порядку та строк, який зазначений в Додатках.

Відповідно до п.2.1, Ціна визначається у Додатках до даного Договору, враховуючи умови доставки Насіння та умови оплати Насіння згідно комерційної політики, опублікованої на офіційному сайті Продавця.

23.11.2023 року сторонами на виконання Договору укладено Додаток №3802098516 до Договору, який має відомості замовлення та рахунку-фактури, оскільки в ньому зазначено асортимент, кількість та ціну насіння, а також умови оплати та поставки.

У вказаному додатку сторони погодили поставку насіння кукурудзи на суму 1 701 668,42 грн (в тому числі ПДВ 208 976,82 грн) та наступні умови оплати:

-не пізніше 26.11.2023 року покупець має сплатити 20%, що становить 340 333,68 грн.

-не пізніше 20.10.2024 року покупець має сплатити 80%, що становить 1 361 334,74 грн.

23.11.2023 року сторони підписали Додаткову угоду №9 про зміни та доповнення до Додатку №3802098516 від 23.11.2023 року до Договору, в п.п. 1 та 2 якої погодили, що за відвантажене в кредит Насіння Покупець не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження Насіння надає Продавцю Простий Вексель з датою погашення «за пред`явленням, але не раніше 20.10.2024 року».

Згідно п.5 Додаткової угоди №9 від 23.11.2023 року, дана Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу насіння № 17400 від 21.12.2020 року та Додатку до договору № 3802098516 від 23.11.2023 року.

На виконання вказаного Додатку №3802098516, Відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 20%, що становить 340 333,68 грн. двома платежами:

-11.12.2023 року в розмірі 100 000,00 грн.,

-20.12.2023 року в розмірі 240 333,68 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 19.01.2025 року та довідкою АТ «СІТІБАНК» від 22.01.2025 року №250107/0401-1.

27.12.2023 року Позивач на виконання вказаного Додатку здійснив поставку насіння кукурудзи в сумі 1 701 668,43 грн. на адресу Відповідача, погоджену у Договорі, що підтверджується видатковою накладною №3807106805 від 27.12.2023 року.

На виконання Додаткової угоди №9 від 23.11.2023 року, ТзОВ «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» оплатило відвантажене у кредит насіння згідно накладної в сумі 1 361 334,74 грн., шляхом передання ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» простого векселя серії АА 2865215 від 11.01.2024 року, згідно Акту приймання-передачі векселя від 11.01.2024 року.

У вказаному простому векселі зазначається зобов`язання ТзОВ «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» оплатити ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» 1 361 334,74 грн за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2024 року.

В Акті приймання-передачі векселя від 11.01.2024 року, зазначено про те, що простий вексель серії АА 2865215 передається Позивачу в оплату за поставлений товар згідно видаткових накладних.

02.12.2024 року, не отримавши оплати за векселем, ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» пред`явило ТзОВ «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» вексель до оплати, шляхом направлення відповідного акту пред`явлення векселя до оплати від 28.11.2024 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа за номером відправлення №0505204403230.

Згідно з інформацією, що міститься на офіційному сайті АТ «УКРПОШТА», поштове відправлення листа за номером №0505204403230 прибуло до відділення 04.12.2024 року, отримано Відповідачем 05.12.2024р.

Відповідач в рахунок оплати простого векселя серії АА 2865215 від 11.01.2024 року здійснив часткову оплату на загальну суму 1 061 334,74 грн наступними платежами:

- 21.10.2024 року в розмірі 250 000,00 грн, - 01.11.2024 року в розмірі 350 000,00 грн.,

- 29.11.2024 року в розмірі 200 000,00 грн., - 03.01.2025 року в розмірі 261 334,74 грн.

внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 19.01.2025 року та довідкою АТ «СІТІБАНК» від 22.01.2025 року № 250107/0401-1.

28.01.2025 року Позивач надіслав Відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу від 28.01.2025 року про сплату заборгованості та неустойки за простим векселем, що підтверджується описом вкладення з трекінг - номером 0505245163724 та фіскальним чеком.

Відповідач вимогу отримав 25.03.2025р. оплату простого векселя серії АА 2865215 від 11.01.2024 року в повному обсязі не провів.

Відповідно заборгованість ТзОВ «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» перед ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» за простим векселем серії АА 2865215 від 11.01.2024 року склала 300 000,00 грн.

Після подання позову до суду Відповідач повністю здійснив оплату основної заборгованості за простим векселем в сумі 300 000,00 грн. на банківський рахунок Позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» від 04.03.2025 року, однак не сплатив нараховані 6 % у розмірі 4 559,31 грн.

Судом прийнято заяву Позивача про зменшення позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме щодо заявлених до стягнення 6 % у розмірі 4 559,31 грн.

Як зазначив Позивач, враховуючи, що заборгованість за простим векселем, станом на 05.12.2024 року становила 561 334, 74 грн, а також часткову оплату, починаючи з дати настання строку платежу до дати подання позову, відсотки нараховувались Позивачем за наступні періоди та на наступні суми:

- з 05.12.2024 року по 02.01.2025 року на суму 561 334, 74 грн.

- з 03.01.2025 по 10.02.2025 року на суму 300 000,00 грн.

При цьому, щодо здійсненого розрахунку Позивачем враховано наступне.

Згідно зі статтею 48 Уніфікованого закону право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов`язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Зокрема, Позивач вказав на те, що облікова ставка Національного банку України (інформація за посиланням https://bank.gov.ua/ua/monetary/archive-rish) є вищою 6 %, зазначених в п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону і Позивач нараховував на суму заборгованості за векселем відсотки у розмірі шести.

Розмір процентів у грошовому виразі за один день невиконання грошового зобов`язання за розрахунком Позивача становить: 561 334, 74 грн (сума заборгованості) х 6 % / 365 днів = 92,27 грн в день.

Отже, за розрахунком Позивача, сума шести відсотків річних, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за простим векселем становить 4 599,31 грн., яку він просить стягнути з Відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов`язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Порядок обігу векселів визначено Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) і Законом України «Про обіг векселів в Україні», якими встановлені правила як видачі векселів, так і їх передачі чи відчуження.

Відповідно до Уніфікованого закону, Позивач є законним векселедержателем, а Відповідач є векселедавцем.

Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Відповідно до ст.33 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий зі строком по пред`явленні.

Стяття 34 Уніфікованого закону передбачає, що переказний вексель строком по пред`явленні підлягає оплаті при його пред`явленні. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу по пред`явленні не може бути пред`явленим до платежу раніше визначеної дати.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред`явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

За ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов`язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов`язаною особою суми вексельного боргу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач виконав свої зобов`язання з оплати спірного векселя.

Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред`явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Дійсно, стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред`явлення або у визначений строк після пред`явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Частина 3 ст. 5 Уніфікованого закону передбачає, що такі відсотки нараховуються з дати складання переказного векселя, якщо не зазначено іншої дати.

П. 2 ст. 48 Уніфікованого закону встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

П. 1 ст. 48 Уніфікованого закону передбачає, що держатель може вимагати від того, до кого від звертається з регресом суму переказного векселя, не акцептовану або не оплачену, з процентами, якщо вони були обумовлені.

Таким чином, у пунктах 1 та 2 ст. 48 Уніфікованого закону передбачені різні відсотки, а саме:

- у п.1 йдеться про відсотки, які можуть бути визначені векселедавцем у векселі відповідно до ст.5 Уніфікованого закону, та які мають обчислюватись з дати складання векселя;

- у п.2 передбачені відсотки, які нараховуються відповідно до прямої вказівки та в розмірі, визначеному Уніфікованим законом, від дня строку платежу, тобто у разі, коли векселедавець не здійснив оплату векселя у встановлений строк.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 599,31 грн. відсотків у розмірі шести, нарахованих на суму платежу за векселем, тобто відсотки, передбачені п.2 ст.48 Уніфікованого закону.

При перевірці правильності нарахування шести відсотків судом встановлено, що відсутні підстави їх нарахування з 05.12.2024 року, оскільки надіслана Позивачем вимога про оплату векселя отримана Відповідачем 05.12.2024 року, тому відповідно до ст. 253 ЦК України прострочення виконання зобов`язання починається з 06.12.2024 року.

При цьому, судом приймається до уваги, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні», передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Суд враховує, що розмір відсотків, нарахованих Позивачем за відповідний період, не перевищує облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

Таким чином, позовні вимоги в частині шести відсотків є правомірними за загальний період з 06.12.2024 року по 10.02.2025 року в загальній сумі 4 507,04 грн. та підлягають задоволенню в цій частині.

В іншій частині вимоги про стягнення шести відсотків не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення шести відсотків у сумі 4 507,04 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №160033093 від 05.02.2025р. на суму 3 675,30 грн.

Водночас, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо можливості повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Однак, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд, судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Позовна заява у справі №914/320/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Отже, за подання позовної заяви з одною вимогою майнового характеру позивач мав сплатити 3 655,19 грн, а сплатив 3 675,30 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, позивач має право повернути судовий збір у розмірі 20,11 грн.

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що в результаті зменшення позовних вимог, ціна позову становить 4 559,31 грн, судовий збір за подання позову в електронному вигляді становить: 3 028,00 грн х 0,8 (понижуючий коефіцієнт) = 2 422,40 грн.

Внаслідок зменшення позовних вимог, підлягає поверненню позивачу судовий збір в розмірі: 3 655,19 грн - 2 422,40 грн = 1 232,79 грн.

Отже, разом підлягає до повернення сума судового збору (20,11+1 232,79)=1 252,90 грн., про що суд, враховуючи клопотання позивача, постановить відповідну ухвалу.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 2 422,40 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що ним буде понесено витрати орієнтовно в сумі 30 000,00 грн. на професійну правничу допомогу, а також у поданому клопотанні про відшкодування судових витрат просив відповідно стягнути з відповідача зазначену суму понесених витрат.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи.

Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує малозначність справи та її розгляд судом в порядку спрощеного провадження.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме:

1.Договором про надання правової допомоги № 01-LS/24 від 01.02.2024 року.

2.Додатком № 39 від 16.01.2025 року до Договору про надання правової допомоги №01-LS/24 від 01.02.2024 року.

3.Актом надання послуг №41 від 21.01.2025 року за Додатком № 39 від 16.01.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 01-LS/24 від 01.02.2024 року.

4.Рахунком на оплату № 41 від 21.01.2025 року на суму 30 000,00 гривень (оплата за фіксованою ставкою за послуги правової допомоги, наданої адвокатами АО «АВЕРУМ ЛІГАЛ» клієнту ТзОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді).

5.Платіжною інструкцією №160033189 від 14.02.2025 року на суму 30 000,00 гривень.

6.Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7316/10 від 01.03.2019р. та Ордер про надання правової допомоги від 06.02.2025р.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

Суд враховує висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 30 000,00 грн. не співмірний до предмета спору та складності цієї справи.

Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви, заяв по суті справи), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 15 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у зазначеному розмірі.

На переконання суду, обґрунтоване зменшення суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а тому адвокат позивача має правомірні очікування на отримання справедливого та розумного гонорару за виконану роботу та надані послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., та пунктів 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА-ФАРМ» (місцезнаходження: Україна, 82125, Львівська обл., Дрогобицький р-н, село Винники, вул.Кармелюка, будинок 51/1; ідентифікаційний код 40225988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» (місцезнаходження: Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 1; ідентифікаційний код 31352075) 4 507,04 грн. заборгованості, 2 422,40 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.06.2025р.

СуддяКороль М.Р.