Вирок № 127822439, 28.05.2025, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2858/25

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2025 року Подільський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025000000000048, внесеного до ЄРДР 13.01.2025 року, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - , громадянин України, українця, одружений, не працюючий, освіта вища, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст 383, ч 2 ст 384, ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У відповідності до обвинувального Акту від 25 лютого 2025 року У зв`язку з подіями в соціально-політичному житті держави, пов`язаними з рішенням Кабінету Міністрів України про зупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, починаючи з 21.11.2013 на Майдані Незалежності у м. Києві розпочалися безстрокові масові акції протесту у формі зборів (віче), мітингів, вуличних походів і демонстрацій на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України. У період з 21.11.2013 по 21.02.2014 акції протесту відбулися майже у всіх інших великих містах України, у тому числі м. Донецьку, м. Дніпропетровську, м. Івано-Франківську, м. Харкові, м. Луганську, м. Львові, м. Вінниці,

м. Ужгороді та м. Запоріжжі. Зазначені масові акції протесту, які отримали назви «Євромайдан», «Майдан», «Автомайдан», «Революція Гідності», тривали до 21.02.2014 та призвели до самоусунення 22.02.2014 Президента України ОСОБА_7 від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України. У свою чергу ОСОБА_6 , будучи обізнаним про численні випадки застосування працівниками міліції, зокрема підрозділів «Беркут», фізичного насильства, спеціальних засобів, техніки та вогнепальної зброї до учасників зборів громадян 18-19 лютого 2014 року у центральній частині м. Києва (Майдані Незалежності та прилеглих вулицях), маючи намір на отримання у подальшому одноразової грошової допомоги як особа, яка отримала тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в акціях в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21.11.2013 по 21.02.2014, передбаченою Законом України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 № 745-VII, а також з метою отримання такої допомоги ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що 18-19 лютого 2014 року він у м. Києві не перебував, участь у масових зборах громадян не брав, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримував, звернувся 14.07.2021 (більше ніж через 5 років після початку масових акцій протестів) до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення злочину у зв`язку з отриманням ним тілесних ушкоджень під час Революції Гідності, в якій повідомив завідомо неправдиві відомості щодо вчинення злочину - спричинення йому та його знайомому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень співробітниками спецпідрозділу особливого призначення «Беркут» в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності в м. Києві.

Крім того, з метою штучного створення доказів обвинувачення, у цій же заяві ОСОБА_6 просив Офіс Генерального прокурора допитати його з обставин подій, викладених у його заяві, а свідками його побиття «беркутівцями» вказав ОСОБА_8 та інших осіб. Також, в заяві від 13.08.2022 ОСОБА_6 просив слідчого Державного бюро розслідувань залучити його до провадження як потерпілу особу від дій співробітників спецпідрозділу «Беркут» на підставі ст. 55 КПК України, та у подальшому 13.10.2022 звернувся зі скаргою до Офісу Генерального прокурора на рішення слідчого щодо відмови у задоволені його заяви про визнання потерпілим у кримінальному провадженні.

У подальшому 12.08.2021, 22.11.2023 та 28.05.2024 під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, а саме допиту свідка, ОСОБА_6 , на підтвердження зазначених у своїй заяві від 14.07.2021 про вчинення кримінального правопорушення відомостей надав завідомо неправдиві показання свідка про нібито спричинення йому та ОСОБА_8 в ніч з 18 на 19.02.2014 року на Майдані Незалежності в м. Києві тілесних ушкоджень співробітниками спецпідрозділу «Беркут».

Крім того, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами, реалізуючи спільний умисел на заволодіння державними коштами у вигляді одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в акціях в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21.11.2013 по 21.02.2014, надав завідомо неправдиві показання щодо обставин своєї участі та участі ОСОБА_8 у масових акціях протесту в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року у м. Києві та спричинення їм тілесних ушкоджень співробітниками правоохоронних органів за наступних обставин.

12.08.2021, в період часу з 09 години 50 хвилин до 10 години 50 хвилини, перебуваючи у приміщенні Державного бюро розслідувань за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська 18, ОСОБА_6 , будучи допитаним слідчим Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 як свідок у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, заздалегідь попередженим належним чином про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, передбачену статтею 384 КК України, а також про можливість відмовитись від давання показань на підставі статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України, не скористався відповідним правом, а маючи намір на надання недостовірних відомостей щодо обставин своєї участі та участі

ОСОБА_8 у масових акціях протесту в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року у

м. Києві та спричинення тілесних ушкоджень співробітниками правоохоронних органів, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, надав завідомо неправдиві показання свідка. Так, ОСОБА_6 , відповідаючи на запитання слідчого, усвідомлюючи, що 18-19 лютого 2014 року він, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у м. Києві не перебували, участь у масових зборах громадян не брали, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримували, надав завідомо неправдиві показання про те, що в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 біля сцени на Майдані Незалежності у м. Києві йому та ОСОБА_8 працівники спецпідрозділу міліції «Беркут» спричинили тілесні ушкодження, чим ввів в оману орган, що здійснює досудове розслідування, тим самим штучно створивши докази обвинувачення (показання свідка).

Надалі, ОСОБА_6 повторно, продовжуючи реалізувати спільний з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 22.11.2023, в період часу з 09 години 56 хвилин до 11 години 02 хвилини, перебуваючи у приміщенні Державного бюро розслідувань за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська 18, будучи допитаним слідчим Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 як свідок у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, заздалегідь попередженим належним чином про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, передбачену статтею 384 КК України, а також про можливість відмовитись від давання показань на підставі статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України, не скористався відповідним правом, а маючи намір на надання недостовірних відомостей щодо обставин своєї участі та участі ОСОБА_8 у масових акціях протесту в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року у м. Києві та спричинення тілесних ушкоджень співробітниками правоохоронних органів, усвідомлюючи, що в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року він, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у м. Києві не перебували, участь у масових зборах громадян не брали, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримували, надав завідомо неправдиві показання про те, що в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 біля сцени на Майдані Незалежності у м. Києві йому та ОСОБА_8 нанесли тілесні ушкодження співробітники спецпідрозділу «Беркут», чим ввів в оману орган, що здійснює досудове розслідування, тим самим штучно створивши докази обвинувачення (показання свідка).

Крім того, ОСОБА_6 повторно, продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 28.05.2024 в період часу з 10 години 34 хвилини до 12 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні Державного бюро розслідувань за адресою: місто Київ, вулиця Борисоглібська 18, будучи допитаним слідчим Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 як свідок як свідок у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, заздалегідь попередженим належним чином про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, передбачену статтею 384 КК України, а також про можливість відмовитись від давання показань на підставі статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України, не скористався відповідним правом, а маючи намір на надання недостовірних відомостей щодо обставин своєї участі та участі ОСОБА_8 у масових акціях протесту в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року у м. Києві та спричинення тілесних ушкоджень співробітниками правоохоронних органів, усвідомлюючи, що в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Києві не перебували, участь у масових зборах громадян не брали, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримували, надав завідомо неправдиві показання про те, що в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 біля сцени на Майдані Незалежності у м. Києві йому та ОСОБА_8 нанесли тілесні ушкодження працівники спецпідрозділу «Беркут», чим ввів в оману орган, що здійснює досудове розслідування, тим самим штучно створивши докази обвинувачення (показання свідка).

Таким чином під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013 - допиту свідка ОСОБА_6 12.08.2021, 22.11.2023 та 28.05.2024, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами на заволодіння державними коштами шляхом обману, з корисливих мотивів, надав органу, що здійснює досудове розслідування, завідомо неправдиві показання свідка, чим штучно створив докази обвинувачення.

Водночас, ОСОБА_8 , не пізніше 10.12.2019, будучи обізнаним про численні випадки застосування працівниками міліції, зокрема підрозділів «Беркут», фізичного насильства, спеціальних засобів, техніки та вогнепальної зброї до учасників зборів громадян 18-19 лютого 2014 року у центральній частині м. Києва (Майдані Незалежності та прилеглих вулицях), внаслідок якого велику кількість мітингувальників вбито та спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, вирішив шляхом обману заволодіти одноразовою грошовою допомогою як особа, яка отримала тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в акціях в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., передбаченою Законом України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21 лютого 2014 року № 745-VII.

Для реалізації вказаного злочинного наміру ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що він в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року він у м. Києві не перебував, участь у масових зборах громадян не брав, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримував, звернувся 10.12.2019 (більше ніж через 5 років після початку масових акцій протестів) до Генерального прокурора України із заявою про вчинення злочину, у зв`язку з нібито з отриманням ним тілесних ушкоджень під час Революції Гідності, в якій повідомив завідомо неправдиві відомості щодо вчинення злочину - спричинення йому тілесних ушкоджень в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності в

м. Києві співробітниками спецпідрозділу міліції «Беркут».

У цій же заяві ОСОБА_8 просив Генеральну прокуратуру України залучити його до провадження як потерпілу особу від дій співробітників спецпідрозділу «Беркут» на підставі ст. 55 КПК України та Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 № 745-VII, зазначаючи, що матеріальної допомоги від держави він не отримував, а як на свідків його побиття «беркутівцями» вказав на своїх знайомих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та інших осіб.

В подальшому, 19.02.2020 ОСОБА_8 , за вищевказаних обставин, залучено до кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013 як потерпілого.

19.02.2020, 18.05.2021, 07.12.2022, 03.11.2023 та 21.05.2024 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати злочинні наміри на заволодіння чужим майном шляхом обману, під час допиту у якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, зазначив, що він брав участь у мирних зібраннях громадян у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. Як на очевидців спричинення йому тілесних ушкоджень в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 вказав на своїх знайомих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та інших осіб.

Ураховуючи зазначені вище показання ОСОБА_8 , останнього, на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31.12.2020 № 3093 «Про внесення змін до Переліку осіб за результатами судово-медичних експертиз, які отримали тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту» включено до Переліку осіб за результатами судово-медичних експертиз, які отримали тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26 липня 2016 № 764.

У подальшому Міністерством соціальної політики України на підставі листа Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації від 26.02.2021 № 9047/0/1-21 спрямовано бюджетні асигнування у сумі 200 тис грн Департаменту для подальшої виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_8 , як особі, яка отримала легкі тілесні ушкодження під час участі в акціях громадського протесту.

Після цього на підставі заяви ОСОБА_8 від 12.03.2021, поданої до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, та наказу Міністерства охорони здоров`я України № 3093 від 31.12.2020 «Про внесення змін до Переліку осіб за результатами судово-медичних експертиз, які отримали тілесні ушкодження під час участі у масових акціях протесту», на рахунок НОМЕР_1 відкритий у ТВБВ № 10013/0242 філії Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» 19.03.2021 ОСОБА_8 здійснено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200 (двісті) тис грн, як особі, яка отримала легкі тілесні ушкодження в порядку, передбаченому статтями 1, 4, Законом України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 № 745-VII.

Після незаконного отримання з державного бюджету одноразової грошової допомоги в сумі 200 тис грн, ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах, упродовж 2021-2023 років, зокрема, 26.03.2021, 06.08.2021, 03.11.2021, 13.05.2022, 09.06.2022. 21.07.2022, 05.09.2022, 26.10.2022, 19.12.2022, 23.02.2023, 28.02.2023, 10.04.2023, 08.08.2023, 22.09.2023 та інших, шляхом подання до Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань безпідставних, необґрунтованих звернень (заяв, скарг, клопотань) про необхідність проведення слідчих та інших процесуальних дій, у тому числі допит свідків, призначення судових експертиз, направлених на установлення факту нібито спричинення йому невстановленими співробітниками міліції тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, під час раніше повідомлених ним обставин участі в акції протесту на Майдані Незалежності в м. Києві в ніч з 18 на 19.02.2014, продовжив необґрунтовано заявляти про своє право на одержання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 № 745-VII, як особа, яка отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

При цьому, ОСОБА_8 у вказаних зверненнях від органу досудового розслідування та прокурора вимагав включити його до переліку осіб, які отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження під час Революції Гідності та подати до Міністерства охорони здоров`я для здійснення одноразової грошової допомоги у сумі 500 тис грн з державного бюджету у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 14 «Деякі питання використання коштів державного бюджету для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов`язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., та особам, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях».

З метою реалізації свого злочинного корисливого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах, а саме грошовими коштами з державного бюджету у вигляді одноразової грошової допомоги у сумі

500 тис грн, для надання своїм заявам і показанням у якості потерпілого правдивості, до скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_8 не пізніше 18.05.2021 залучив своїх знайомих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та інших осіб, домовившись спільно надати органу досудового розслідування однакові, завідомо неправдиві показання нібито про їх спільне перебування в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 в м. Києві на Майдані Незалежності та спричинення в цей день йому та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невстановленими співробітниками міліції біля сцени на Майдані Незалежності в м. Києві.

Так, 18.05.2021, 03.11.2023 та 21.05.2024 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільні з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 злочинні наміри на заволодіння чужим майном шляхом обману, під час допиту у якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013, повідомив, що він брав участь у мирних зібраннях громадян у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. Безпосередніми очевидцями спричинення йому тілесних ушкоджень співробітниками спецпідрозділу «Беркут» в ніч з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року зазначив ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та інших осіб.

У подальшому, 14.07.2021 (більше ніж через 7 років після завершення масових акцій протестів) ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння ним та ОСОБА_8 чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи, що в ніч з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Києві не перебували, участь у масових зборах громадян не брали, тілесні ушкодження від дій працівників органів правопорядку не отримували, звернувся до Генерального прокурора із заявою про злочин, а саме про нібито побиття його співробітниками міліції в ніч з 18 на 19.02.2014 під час надання ним допомоги ОСОБА_8 біля сцени на Майдані Незалежності в м. Києві та спричинення йому тілесних ушкоджень.

Надалі, ОСОБА_6 продовжуючи свої злочинні дії, упродовж 2021-2023 років, зокрема, 07.07.2022, 15.08.2022, 13.10.2022, 20.04.2023, 14.08.2023, 26.09.2023 подав до Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань безпідставні, необґрунтовані звернення (заяви, скарги, клопотання) про необхідність проведення слідчих та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, у тому числі допитів свідків, призначення судових експертиз, направлених на установлення факту нібито спричинення йому невстановленими співробітниками міліції тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, під час раніше повідомлених ним обставин участі в акції протесту на Майдані Незалежності в м. Києві 18.02.2014.

При цьому відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженими Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року №2212-ІХ) із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Водночас, 12.08.2021, а також під час дії воєнного стану, а саме 22.11.2023 та 28.05.2024 ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою реалізації спільних злочинних намірів на заволодіння ним та ОСОБА_8 чужим майном у спосіб незаконного одержання одноразової грошової допомоги, шляхом обману, під час допиту у якості свідка у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013 надав завідомо неправдиві показання про те, що про те, що був очевидцем як в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 біля сцени на Майдані Незалежності у м. Києві йому та ОСОБА_8 невідомі співробітники спецпідрозділу «Беркут», спричинили тілесні ушкодження, чим штучно створив докази обвинувачення.

Також, під час дії воєнного стану 03.11.2023 ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з метою реалізації спільних злочинних намірів на заволодіння ОСОБА_8 чужим майном у спосіб незаконного одержання одноразової грошової допомоги, шляхом обману, під час допиту у якості свідка у кримінальному провадженні

№ 42013110000001029 від 25.11.2013 надав завідомо неправдиві показання про те, що був очевидцем як в ніч з 18.02.2014 на 19.02.2014 біля сцени на Майдані Незалежності у м. Києві ОСОБА_8 співробітники спецпідрозділу «Беркут» спричинили тілесні ушкодження, чим штучно створив докази обвинувачення.

Отже, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб між собою та спільно з іншими особами, у період з 19.02.2020 по 28.05.2024, у тому числі в умовах воєнного стану, виконали усі дії, які кожен з них вважав необхідними для заволодіння ОСОБА_8 шляхом обману одноразовою грошовою допомогою у розмірі 500 (п`ятсот) тис грн, як особою, яка нібито отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості в порядку, передбаченому статтями 1, 4 Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 № 745-VII, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, а саме у наслідок викриття злочинної діяльності правоохоронними органами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та спільно з іншими особами, надаючи як свідок завідомо неправдиві показання щодо обставин своєї участі та участі ОСОБА_8 у масових акціях протесту в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року у м. Києві та спричинення ОСОБА_8 співробітниками правоохоронних органів тілесних ушкоджень, в умовах воєнного стану виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння ОСОБА_8 шляхом обману чужим майном (державними коштами) у розмірі 500 (п`ятсот) тис грн, що становить 373 (триста сімдесят три) неоподаткованих доходів громадян та відповідно до примітки 3 статті 185 КК України (стаття 185 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 1449-VI від 04.06.2009, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 2117-IX від 03.03.2022) є великим розміром, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме у наслідок викриття злочинної діяльності правоохоронними органами.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у завідомо неправдивому повідомленні прокурору про вчинення злочину, поєднаному із штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України.

Крім того, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у завідомо неправдивому показанні свідка, наданому органу, що здійснює досудове розслідування, поєднаному із штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 384 Кримінального кодексу України.

Крім того, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3233-IX від 13.07.2023).

15.01.2025 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно вказаної Угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч 2 ст 383, ч 2 ст 384, ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях, зобов`язався співпрацювати з правоохоронними органами, надавати слідчому, прокурору, достовірні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення іншими обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та іншими особами причетними до заволодіння державними кощтами. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_6 , за ч 2 ст 383 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч 2 ст 384 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України (в редакції Закону від 13.07.2023 року) у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст 70 КК України остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з урахуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч 2 ст 383, ч 2 ст 384, ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п. 1-4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 15.01.2025 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 15.01.2025 року про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст 383, ч 2 ст 384, ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України(в редакції Закону від 13.07.2023 року).

Призначити узгоджене сторонами покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- за ч 2 ст 383КК України у виді 2 років позбавлення волі,

- за ч 2 ст 384 КК України у виді 2 років позбавлення волі,

- за ч 2 ст 15 ч 4 ст 190 КК України (в редакції Закону від 13.07.2023 року) у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Запобіжний захід відсутній.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 99960,96 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_13