Рішення № 12781793, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/41829.11.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50932, 62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко В.В. представник за довіреністю № б/н від 05.01.2010 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50932, 62 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року.

Предметом даного договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії).

01 січня 2005 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд»укладений генеральний договір № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії.

21 січня 2005 року ОСОБА_1 подав відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд»заяву на страхування автотранспортного засобу марки Mercedes Benz S 320, д.н. НОМЕР_1 та уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року, загальна страхова сума якого склала 350000 грн. 00 коп.

На виконання умов генерального договору № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування, позивач прийняв за ковер-нотом № 3390 ризик по страхуванню зазначеного транспортного засобу, відповідальність по якому складає 310000, 00 грн.

У свою чергу позивач передав частину відповідальності в перестрахування відповідачу за ретроцесійним ковер-нотом № 1-20/0101/0004Р2 від 21 січня 2005 року.

Згідно даного договору перестрахування, частина відповідальності, якого складає 40000, 00 грн., що становить 11, 4286% від загальної страхової суми 350000, 00 грн.

18 січня 2006 року із застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок незаконне заволодіння транспортним засобом, що підтверджується постановою про зупинення досудового слідства слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 15.02.2006 року.

На виконання умов договору страхування та постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2008 року та на підставі страхового акту № 20-0101-0004 від 05.03.2008 року «Страхова компанія «Скайд»виплатила страхове відшкодування Грамадцькому Ернесту Мірчевичу в розмірі 332500, 00 грн.

У свою чергу позивач на підставі страхового акту № ВПФ-041-06 факультативного перестрахування від 11 березня 2008 року сплатив відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд»страхове відшкодування в розмірі 294495 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 22575 від 20.03.2008 року, № 23060 від 21.04.2008 року, № 836 від 19.05.2008 року, № 1472 від 06.06.2008 року, № 3222 від 07.08.2008 року, № 4788 від 14.01.2009 року.

Згідно п. 4.1. договору перестрахування під відповідальністю перестраховика розуміється обовязок відповідача виплатити страхове відшкодування в долі, що обумовлена конкретним договором перестрахування (ковер-нотом), при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування.

Відповідно п.4.5. договору перестрахування перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником по прийнятій у перестрахування частці (частини) ризику.

Оскільки, загальна сума страхового відшкодування за оригінальним договором страхування складала 332500, 00 грн., то частка відповідача становить:

332500, 00 грн. * 11, 4286% = 38000 грн. 10 коп.

26 січня 2009 року позивач надіслав відповідачу лист вих. № 2135 від 26 січня 2009 року з пакетом документів відповідно договору перестрахування, в якому просив сплатити його частку як ретроцесіонера у відшкодування в розмірі 38000 грн. 10 коп.

Пункт 8.1. договору перестрахування передбачає, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 5 (пяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника наступного комплекту документів, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за касовим чеком № 0295022, лист вих. № 2135 від 26 січня 2009 року з пакетом документів, був отриманий відповідачем 29 січня 2009 року, тобто відповідач повинен сплатити свою частку відповідальності в розмірі 38000 грн. 10 коп. до 06 лютого 2009 року.

Станом на листопад 2010 року відповідач не виконав зобовязання згідно договору перестрахування, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 року порушено провадження у справі № 33/418, розгляд справи призначено на 16.11.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2010 року розгляд справи відкладено на 29.11.2010 року у звязку із неявкою представників сторін в судове засідання.

У судове засідання 29.11.2010 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/418 від 04.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення № 11424337 від 19.11.2010 року.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2010 року, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Абзац 1. п.1.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року встановлює, що під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом ризику виконання усіх чи частин своїх обовязків перед страхувальником в іншого страховика.

01 січня 2005 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд»укладений генеральний договір № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії.

21 січня 2005 року, на підставі заяви на страхування автотранспортного засобу марки Mercedes Benz S 320, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1, між останнім та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року.

Відповідно п.п. 2.4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року страхова сума за договором страхування становить 350000, грн.

Як вбачається, з постанови про зупинення досудового слідства слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.02.2006 року18 січня 2006 року, що 18.01.2006 року сталось незаконне заволодіння транспортним засобом Mercedes Benz S 320, д.н. НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_1.

Підпунктом 3.1.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року передбачено, що страховим випадком є угон (незаконне заволодіння) ТЗ.

На виконання умов договору страхування та на підставі страхового акту № 20-0101-0004 від 05.03.2008 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2008 року та «Страхова компанія «Скайд»виплатила страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 332500, 00 грн.

На виконання умов генерального договору № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»передала позивачу у перестрахування, а останній прийняв за ковер-нотом № 3390 ризик по страхуванню зазначеного транспортного засобу, відповідальність по якому складає 310000, 00 грн.

У свою чергу позивач передав частину відповідальності в перестрахування відповідачу за ретроцесійним ковер-нотом № 1-20/0101/0004Р2 від 21 січня 2005 року.

Відповідно п. 15 ретроцеційного ковер-ноту № 1-20/0101/0004Р2 від 21 січня 2005 року розмір відповідальності ретроцесіонера становить 40000, 00 грн., що становить 11, 4286% від страхової суми.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»на підставі страхового акту № ВПФ-041-06 з вхідного факультативного перестрахування від 11 березня 2008 року сплатило відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд»страхове відшкодування в розмірі 294495 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 22575 від 20.03.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 23060 від 21.04.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 836 від 19.05.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 1472 від 06.06.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 3222 від 07.08.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 4755 від 14.01.2009 року на суму 44495, 25 грн.

Листом вих. № 1-1/2135 від 26 січня 2009 позивач просив відповідача перерахувати розмір страхового відшкодування у сумі 38000, 10 грн., який отриманий 29.01.2010 року, відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0295022 від 29.01.2010 року, тобто відповідач повинен сплатити свою частку відповідальності в розмірі 38000 грн. 10 коп. до 06 лютого 2009 року.

Відповідач свою частку відповідальності в розмірі 38000 грн. 10 коп. не сплатив.

Відповідно п.п. 3.3.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року перестраховик зобовязується перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою страхувальнику (вигодонабувачу) страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного перестрахування, у термін, передбачений цим договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.

Згідно п. 4.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року під відповідальністю перестраховика (перестрахувальною відповідальністю, перестрахувальним захистом) розуміється обовязок перестраховика виплатити страхове відшкодування в долі (частці), що обумовлена конкретним договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обовязок поширюється на всі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що відбулися в період дії звязаного з ним.

Відповідно п. 4.5. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником по прийнятій у перестрахування частці (частини) ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: за конкретними договорами пропорційного перестрахування пропорційно його частці в загальній сумі страхового відшкодування.

Згідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача частку страхового відшкодування в розмірі 38 000, 10 грн. згідно умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 416 грн. 33 коп.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п.п. 3.3.6 договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року відповідач повинен сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобовязань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Розрахунок пені за прострочений період складає з 06.02.2009 року по 06.08.2009 року:

(з 06.02.2009 року по 14.06.2009 року)

38000, 10 грн. (основна сума заборгованості) * 2 * 12% : 365 * 129 (кількість днів прострочення) = 3223, 24 грн.

(з 15.06.2009 року по 06.08.2006 року)

38000, 10 грн. (основна сума заборгованості) * 2 *11% : 365 * 53 (кількість днів прострочення) = 1168, 11 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 4391 грн.35 коп.

В частині стягнення пені у розмірі 24 грн. 98 коп. відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних за період з 06.02.09 по 01.11.10 року у розмірі 1980 грн. 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо індексу інфляції в розмірі 6 536 грн. 02 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок інфляційних витрат з 06.02.2009 року по 19. 07 2010 року:

38000, 10 грн. * 101,5% * 101,4% * 100, 9% * 100, 5% * 101, 1% *99, 9% * 99, 8% * 100, 8% * 100, 9% * 101, 1% * 100, 9% * 101, 8% * 101, 9% * 100, 9% * 99, 7% * 99, 4% * 99, 6% * 99, 8% = 42763 грн. 35 коп.

42763 грн. 35 коп. - 38000 грн. 10 коп. = 4763 грн. 25 коп.

Таким чином, в частині індексу інфляції витрат в розмірі 1 772 грн. 77 коп. відмовити.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 17 грн. 98 коп., на відповідача 491 грн. 35 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 8 грн. 33 коп., на відповідача 227 грн. 67 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, р/р 2650704300976 в «Укрпромбанк», МФО 321228, код ЄДРПОУ 32382598) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, п/р 26507300000777 в АКБ «Форум»м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) основний борг в розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 10 коп., пеню в розмірі 4 416 грн. (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 33 коп., три проценти річних у розмірі 1980 (одна тисяча девятсот вісімдесят) грн. 17 коп., індекс інфляції в розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістсот три) грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 491 (чотириста девяносто один) грн. 35 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 67 коп.

3. в іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 02.12.2010 року.