Ухвала суду № 127816441, 02.06.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/289/17-ц

(6/199/177/25)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання усунення порушення, -

ВСТАНОВИВ:

Стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, зазначивши, що постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 104 000 (сто чотири тисячі) гривень 00 копійок.

16 квітня 2025 року по даній справі було видано виконавчий лист.

Станом на 30 травня 2025 року боржником, Державною казначейською службою України не виконано вищевказане судове рішення. Заявник просив суд визнати неправомірною бездіяльність посадової особи Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра по справі № 199/289/17-ц (2/199/5/24) і зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної казначейської служби України усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно до положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Згідно ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Статтею 447ЦПК Українипередбачено,що судовий контрольза виконаннямсудових рішеньу цивільнихсправах здійснюєсуд,який розглянувсправу яксуд першоїінстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до вимог ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Однак вивчивши заявлені вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця. В той час, як органи Казначейства не є органами державної виконавчої служби. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ) передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так,статтею 3Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» передбачено,що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» орган Казначейства виконуючи рішення суду діє в межах Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон України Про виконавче провадження ) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства цим законом не визначено.

Отже органи Казначейства діють в межах наведеного вище Закону України «Про виконавче провадження». Однак Закон України Про виконавче провадження та ЦПК України передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця. В той час, як органи Казначейства не є органами державної виконавчої служби. Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 1 Положення № 215, державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів..

Згідно із статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься спір в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії не можуть бути оскаржені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень ЦПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності посадових осіб Державної казначейської служби щодо невиконання виконавчого листа, виданого судом, та зобов`язання усунути порушення, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Данні висновки погоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № № 916/1226/16, провадження № 12-85гс18.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вище викладене суд вважає за необхідне відмовити стягувачу у відкритті провадження по справі за його заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру. Отже, чинним законодавством передбачена чітка форма судового контролю, а саме зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, що здійснюється лише за письмовою заявою стягувача.

Керуючись ст.ст.186 , 453-1, ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання усунення порушення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури, роз`яснивши право повторного звернення з даними вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Руденко