Рішення № 12781371, 09.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.10 р.                     Справа № 15/247                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансова група “Простор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31996925)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробнича компанія “Хліб України” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33371959)

про стягнення заборгованості у розмірі 384430,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Луньов С.О. за довіреністю № 22/10 від 01.10.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансова група “Простор” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробнича компанія “Хліб України” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 384430,00 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/247, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 10.11.2010 р., 23.11.2010 р. відповідач в судові засідання 23.11.2010 р., 09.12.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/5789 від 24.11.2010 р., довідка з ЄДР серії АД № 931269 станом на 25.11.2010 р., з яких вбачається, що ТОВ “Торговельно-виробнича компанія “Хліб України”, ідентифікаційний код 33371959, зареєстровано за адресою: 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 43. Позивачем у позовній заяві вказана саме така адреса відповідача та саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2007 р. сторони уклали договір № 007, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався продати, а покупець (позивач) зобов’язався купити пшеницю продовольчу 3–го та 4–го класу на умовах даного договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що продавець зобов’язується поставити товар протягом 3 календарних днів з дати отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку–фактури.

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено здійснення покупцем 100% передоплати товару.

До спірного договору сторони уклали специфікацію, в якій передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість в розмірі 490000,00 грн. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 007 від 12.09.2007 р. на підставі рахунку–фактури № 31 від 12.09.2007 р. ним була здійснена передоплата товару на суму 490000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 354 від 13.09.2007 р. Призначенням платежу вказана оплата за пшеницю згідно рахунку № 31 від 12.09.2007 р. Відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковими накладними № 33 від 14.09.2007 р. в сумі 33180,00 грн., № 34 від 17.09.2007 р. на суму 36690,00 грн., № 35 від 19.09.2007 р. на суму 35700,00 грн. Тобто, загальна сума поставленого відповідачем товару склала 105570,00 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 384430,00 грн. В обґрунтування вказаної суми основного боргу позивач надав до суду акти звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 16.10.2007 р. та на 06.12.2010 р., заборгованість за якими на користь позивача складала 384430,00 грн. Акти звірки підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Завірена копія акту від 16.10.2007 р. та оригінал акту від 06.12.2010 р. містяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію № 31/08–10 від 31.08.2010 р., в якій вимагав допоставити товар або повернути передоплату на суму 384430,00 грн. Факт направлення позивачем відповідачу вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком № 5779 від 22.09.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 22.09.2010 р. Оригінали претензій, чеку та опису містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу пшеницю, що є підставою для повернення передоплати на суму недопоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 007 від 12.09.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Передбачений п. 4.4 договору № 007 від 12.09.2007 р. триденний строк поставки товару, виходячи з дати перерахування суми передоплати за пшеницю згідно платіжного доручення № 354 від 13.09.2007 р., наступив у відповідача в період з 14.09.2007 р. по 16.09.2007 р., а вже з 17.09.2007 р. для відповідача почалося прострочення поставки товару позивачу.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 007 від 12.09.2007 р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов’язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред’явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред’явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги. Доказом направлення вимоги позивачем відповідачу є фіскальний чек № 5779 від 22.09.2010 р. та опис вкладення до цінного листа від 22.09.2010 р.

Наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв’язку України передбачені нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку протягом 2 днів, без урахування дня подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана у період з 22.09.2010 р. по 24.09.2010 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання місцевих поштових відправлень), семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 25.09.2010 р. по 01.11.2010 р. включно, а вже з 02.11.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, підписав акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 06.12.2010 р., в якому визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 384430,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 348830,00 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на банківський рахунок № 26000033776000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Донецька, МФО 335076 та на все рухоме і нерухоме майно, що належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки в якості забезпечення позову при розгляді справи господарським судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробнича компанія “Хліб України” (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 43; код ЄДРПОУ 33371959; рахунок 26000033776000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансова група “Простор” (юридична адреса: 83095, м. Донецьк, вул. Узлова, 12; код ЄДРПОУ 31996925; рахунок 26006165164880 у ДОД АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) передоплату на суму 384430,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 3844,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 09.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя