Ухвала суду № 127808930, 30.05.2025, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1961/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_4 ,

лікаря ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81» про звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Баришівка Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

-30.03.2018 Баришівський районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 19.03.2019 Баришівський районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 15.02.2024 Баришівський районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки

- 26.07.2024 Баришівський районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, п. б ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

від подальшого відбування покарання відповідно доч. 2 ст. 84 КК України, -

в с т а н о в и в:

Начальник ДУ «Стрижавська виправна колонія №81» звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з клопотанням про звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_6 на підставіч. 2 ст. 84 КК України, мотивуючи його тим, що ОСОБА_6 по даній справі засуджений вироком Баришівського районного суду Київської області від 26.07.2024 за ч. 1 ст. 309, п. б ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку 02.10.2024; кінець строку 02.04.2030. Рішенням Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ центрального регіону визначено виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі та прийнято рішення про направлення для відбування покарання засудженого до ДУ «Бориспільска виправна колонія (№119)». 29.04.2024 засуджений ОСОБА_6 прибув до Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії Центру охорони здоров`я ДКВС України у Вінницькій області з ДУ «Старобабанівська ВК (№92)».

На адресу установи надійшов висновок ЛКК Стрижавської багатопрофільної лікарні №81 філії Центру охорони здоров`я ДКВС України у Вінницькій області про медичний огляд щодо наявності захворювання. Відповідно до вказаного висновку у засудженого ОСОБА_6 встановлено: хронічна хвороба нирок V ст. Хронічна ниркова недостатність ІІІ ст. Стриктура простатичного відділу уретри. Хронічна затримка сечі. Двобічний уретерогідронефороз справа ІІІ-IV ст., зліва IV ст. OU складний міопічний астигматизм слабого ступеню.

Враховуючи викладене адміністрація ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» просить вирішити питання щодо можливості звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення даного подання, вважаючи, що, наявна у засудженого ОСОБА_6 хвороба є перешкодою для його подальшого відбування покарання. Дана хвороба входить до переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Лікар ОСОБА_5 підтримав подання про звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання за хворобою та просив його задоволити.

Представник ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_4 також підтримав подання та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_6 просив задоволити подання про його звільнення від подальшого відбування покарання. Зазанчив, що з кожним днем йому стає гірше.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 539 КПК Українипитання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Стаття 152 КВК України визначає, що підставами звільнення від відбування покарання є хвороба засудженого.

В силу ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» від 28 вересня 1973 року №8, факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання.

Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

ОСОБА_6 засуджений вироком Баришівського районного суду Київської області від 26.07.2024 за ч. 1 ст. 309, п. б ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку 02.10.2024; кінець строку 02.04.2030.

Як слідує з висновку лікарсько-консультативної комісії №13 від 26.05.2025 у ОСОБА_6 діагностовано: хронічна хвороба нирок V ст. Хронічна ниркова недостатність ІІІ ст. Стриктура простатичного відділу уретри. Хронічна затримка сечі. Двобічний уретерогідронефроз справа ІІІ-IV ст., зліва IV ст. OU складний міопічний астигматизм слабого ступеню.

За наслідком розгляду комісія вирішила, що наявне у засудженого ОСОБА_6 захворювання входить до переліку захворювань, що є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення його від подальшого відбування покарання за хворобою.

Відповідно до Розділу ХІ Додатку 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання» до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №1348/5/572 від 15.08.2014, хронічні хвороби нирок IV, V стадій є підставою длязвільнення відподальшого відбування покарання.

Згідно матеріалів особової справи та висновку лікарсько-консультативної комісії №13 від 26.05.2025, ОСОБА_6 має хронічна хвороба нирок V ст. Хронічна ниркова недостатність ІІІ ст. Стриктура простатичного відділу уретри. Хронічна затримка сечі. Двобічний уретерогідронефроз справа ІІІ-IV ст., зліва IV ст. OU складний міопічний астигматизм слабого ступеню. Хвороба, на яку страждає засуджений, набула характеру зазначеного в Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

В ході судового розгляду, лікар ОСОБА_5 підтримав подання про звільнення засудженого ОСОБА_6 та просив його задовольнити. Також ним підтримано висновок №13 Лікарсько-консультативної комісії від 26.05.2025, відповідно до якого засуджений ОСОБА_6 не може далі відбувати призначене йому вироком суду покарання у виді позбавлення волі, оскільки наявна у ОСОБА_6 хвороба прогресує, а те лікування, що може надати йому установа виконання покарань складається із спазмалітики, антибіотиків та анальгетиків у мінімальних дозах. Тобто, лікування є симптоматичне. Спеціаліст уролог в установі відсутній. Хвороба у ОСОБА_6 має термінальну, останню 5 стадію. Наявне у ОСОБА_6 захворювання надалі буде лише ускладнюватися.

Таким чином, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_6 захворів на тяжку хворобу і ця хвороба перешкоджає подальшому відбуванню покарання засудженим.

Відповідно до ст. 7, 8 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Засуджений має право на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Нормами частини 1статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу зобов`язання охороняти право кожної людини на життя. Обов`язками держави з реалізації права на життя, яке є найбільшим і найважливішим із соціальних та правових благ особистості, є створення належних умов для реалізації цього права.

Так, в рішенні ЄСПЛ у справі «Коновальчук проти України» від 13.10.2016 року, ЄСПЛ підтвердив системні порушення права засуджених осіб на медичну допомогу, відсутність адекватного лікування, так і про неналежні умови перевезення, що в подальшому було визнано судом порушенням з боку держави Україна.

Враховуючи особу засудженого, встановлені в судовому засіданні обставини, пояснення учасників розгляду клопотання, дослідивши особову справу та висновок лікарсько-консультативної комісії №13 від 26.05.2025 на засудженого, суд вважає, що подання підлягає задоволенню.

Керуючисьст.84 КК України, ст. 537ч. 1 п. 9, ст. 539ч. 4КПК України, суд-

п о с т а н о в и в:

Подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81» відносно засудженого ОСОБА_6 про звільнення від подальшого відбування покарання відповідно доч. 2 ст. 84 КК України- задоволити.

Звільнити засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Баришівського районного суду Київської області від 26.07.2024 за ч. 1 ст. 309, п. б ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, у зв`язку з тяжкою хворобою, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_6 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1