Рішення № 127804080, 02.06.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1291/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач -1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2 або МВС України), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач -3 або ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника посадових осіб, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період, у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- скасувати наказ №71 о/с від 10.03.2025р. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про виключення сержанта ОСОБА_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про звільнення з військової служби Національної гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

1.2. Ухвалою суду від 25.03.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

1.3. Ухвалою суду від 11.04.2025 року залучено до справи в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі відповідач -4 або ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

1.4. 14.04.2023 року до суду надійшов відзив від МВС.

1.5. 25.04.2023 року до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він має законне право на відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що здійснює постійний догляд за хворою матір`ю дружини, яка потребує стороннього догляду, що підтверджено висновком ЛКК.

2.2. 09.03.2025 року позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_8 із доданими документами, які підтверджують право на відстрочку. Попри це, його було протиправно призвано на військову службу згідно з наказом ТЦК, а згодом направлено до ВЧ НОМЕР_2 .

2.3. Такі дії суперечать Порядку №560, затвердженому постановою КМУ від 16.05.2024, де передбачено, що до ухвалення комісією рішення щодо відстрочки, особа не підлягає призову, а також вимогам Закону №3543.

2.4. На думку позивача, у діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_8 вбачається неправомірність, оскільки було проігноровано належно подану заяву, а рішення про призов не відповідає вимогам законності, пропорційності, обґрунтованості та добросовісності.

2.5. Також, позивач вважає, що відповідачем-4 , порушено порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, зокрема обов`язок фіксувати право на відстрочку, що підтверджено відповідними положеннями Закону №1951.

2.6. Оскільки Військова частина НОМЕР_1 Нацгвардії діяла на підставі наказу про зарахування, який був виданий на виконання незаконного рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 , то її участь як відповідача обґрунтована та вона, спільно з МВС України, мають вчинити дії щодо відновлення порушеного права шляхом звільнення позивача із військової служби.

2.7. Також, у позові позивач звертає увагу на судову практику (справи КАС ВС №340/3208/22, №160/2592/23), яка підтверджує, що відмова в реалізації права на відстрочку є порушенням прав громадянина, яке підлягає судовому захисту.

Позиція відповідача -2 (МВС)

2.8. МВС просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначають, що відповідно до законодавства міністерство є центральним органом виконавчої влади, який формує державну політику, однак не здійснює безпосереднього керівництва військовими частинами Нацгвардії ці повноваження належать Головному управлінню Національної гвардії України.

2.9. Згідно з Законом України «Про Національну гвардію України» та відповідними положеннями, військове керівництво частинами НГУ здійснює командувач Нацгвардії, а не Міністр внутрішніх справ.

2.10. Військові частини, включно з частиною 3113, мають статус окремих юридичних осіб. Те саме стосується Головного управління НГУ (код ЄДРПОУ 08803498), яке самостійно виконує функції управління військовими формуваннями.

2.11. Таким чином, МВС не є органом, який приймав рішення щодо призову чи зарахування ОСОБА_1 , а отже, не є належним відповідачем у цій справі.

2.12. Позовні вимоги до МВС спрямовані не за адресою, оскільки компетенція щодо військової служби в НГУ належить Головному управлінню НГУ. Усі дії, що оскаржуються, не виходили з боку МВС.

Позиція відповідача 4

2.13. ІНФОРМАЦІЯ_7 заперечує проти позову, вважаючи призов ОСОБА_1 законним. Зокрема, зазначає, що призов останнього було здійснено на підставі Указів Президента про воєнний стан та загальну мобілізацію, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

2.14. Позивач пройшов медогляд, отримав висновок ВЛК про придатність до служби, не був заброньованим та не надав належних документів, які підтверджують право на відстрочку, зокрема висновку ЛКК, акту про постійний догляд або компенсації за догляд.

2.15. Порядок отримання відстрочки передбачає подання заяви та документів особисто на ім`я голови комісії ТЦК, але ОСОБА_1 не дотримався процедури, встановленої Порядком, затвердженим постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року.

2.16. Висновок ЛКК, поданий ОСОБА_1 , не містить підкресленої інформації щодо потреби в постійному догляді. Відсутні інші документи, які підтверджують факт надання соціальної послуги, згоду особи з інвалідністю чи звернення до органів соцзахисту.

2.17. Закон України «Про соціальні послуги» передбачає чітку процедуру встановлення факту постійного догляду, яка передбачає участь органів соціального захисту та наявність підтверджувальних документів. Цього дотримано не було.

2.18. Без таких документів ТЦК не мав правових підстав для надання відстрочки. Згідно з чинним законодавством, призов таких осіб є законним і обґрунтованим, а обов`язок служби в умовах мобілізації є обов`язком кожного громадянина.

2.19. Також, ІНФОРМАЦІЯ_7 звертає увагу на практику Верховного Суду, яка підтверджує, що призов у період мобілізації є незворотною процедурою, і навіть визнання порушень не тягне автоматичного звільнення з військової служби (постанова КАС ВС у справі №160/2592/23).

2.20. На підставі викладеного ІНФОРМАЦІЯ_7 просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

2.21. ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ВЧ НОМЕР_2 відзив на позов не надали.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Так, відповідно до свідоцтва про шлюб від 28.08.1994 року, серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 одружився на ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ), яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №805784 є особою з інвалідністю (ІІІ група), причина інвалідності загальне захворювання, рекомендаційні заходи щодо відновлення працездатності «Д» нагляд та лікування у гастроентеролога, кардіолога.

3.2. Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 матір`ю ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) є ОСОБА_6 , а батьком ОСОБА_7 .

3.3. Відповідно до висновку ЛКК №222 від 03.03.2025 року ОСОБА_6 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

3.4. Також у справі є Висновок №222 від 03.03.2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо особи ОСОБА_6 .

3.5. Згідно витягу з реєстру територіальної громади, відомості №1081 від 13.03.2025 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та довідки Хотинської міської ради ОСОБА_6 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , який проживає за цією адресою без реєстрації.

3.6. Також, у справі наявні свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 11.09.1971 року ОСОБА_8 , який був сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та свідоцтво про його смерть серія НОМЕР_6 від 10.02.2016 року.

Крім цього, у справі наявне свідоцтво про смерть НОМЕР_7 від 01.07.2000 року ОСОБА_7 , який був чоловіком ОСОБА_6 .

3.7. 09.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявами про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року, №560.

До заяви додано копії: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1082; військовий квиток; свідоцтво про укладення шлюбу; паспорт та РНОКПП ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади; довідка МСЕК ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1081; довідка №1083; висновок №222; висновок ЛКК №222; свідоцтво про смерть ОСОБА_7 ; свідоцтво про народження ОСОБА_8 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_8 .

3.8. 10.03.2025 року згідно довідки військово-лікарської комісії №69/1527 ОСОБА_1 , за наслідками проведеного 10.03.2025 року медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , визнаний придатним до військової служби на підставі статті 23В графи ІІ Розкладу хвороб, граф ___ ТДВ.

3.9. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних та резервістів у складі команди 3113 ОСОБА_1 .

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

4.2. Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.3. У Доповіді Європейської комісії За демократію через право «Про верховенство права» від 04.04.2011 року, дослідження №512/2009 наведені консенсуальні безумовні складник верховенства права, серед яких законність, включаючи прозору, з`ясовну (поясненну) та демократичну процедуру надання юридичної сили актам права.

Цей принцип, по-перше, означає, що слід неухильно додержувати приписів права. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на органи, що їх наділено повноваженнями, публічні й приватні. Позаяк доконечна умова законності висувається до діяльності посадовців публічної влади, то вона також вимагає, щоб вони мали дозвіл на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень.

4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

4.5. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

4.6. Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

4.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

4.8. Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

4.9. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

4.10. Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.

4.11. Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

4.12 Також, на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 року, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

4.13. Зокрема, відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

4.14. Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

4.15. Згідно пункту 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

4.16. Підпункт 9 додатку 5 до Порядку №560: Категорія осіб: 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду

Документи, що підтверджують право на відстрочку: для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

4.17. Також, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 року, №876-VII порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.

4.18. Указом Президента України від 10.08.2012 року, №470/2012, затверджено Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, згідно пункту 115 якого, звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 35 цього Положення, здійснюється наказом командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини у триденний строк після видання наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві надсилає витяг із цього наказу та особову справу резервіста до військового комісаріату, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом розгляду у цій справі є бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відсутність якої призвела його до мобілізації з виданням відповідних наказів відповідачами у справі.

5.2. Отже, для вирішення цього спору суд має перевірити, чи мав позивач право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, чи реалізував він таке право шляхом звернення до територіального центру комплектування та чи законно його було мобілізовано.

5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Щодо суті спору

5.4. Як встановлено судом вище, 09.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявами про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком №560.

До заяви додано копії: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1082; військовий квиток; свідоцтво про укладення шлюбу; паспорт та РНОКПП ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади; довідка МСЕК ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1081; довідка №1083; висновок №222; висновок ЛКК №222; свідоцтво про смерть ОСОБА_7 ; свідоцтво про народження ОСОБА_8 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_8 .

5.5. З аналізу змісту позову та відзиву на позов від ІНФОРМАЦІЯ_8 слідує, що останнім рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не ухвалювалося.

При цьому суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у відзиві на позов не заперечується факт звернення до нього позивача із такою заявою, а виключно акцентується увага на обов`язку особисто подавати такі заяви, та не наданням позивачем до заяви жодного правового підтвердження необхідності матері його дружини у постійному догляді, бажання особи з інвалідністю отримувати соціальну послугу у вигляді постійного догляду та надання соціальних послуг у вигляді «постійного стороннього догляду».

5.6. Викладене дає суду підстави стверджувати, що ІНФОРМАЦІЯ_7 отримано заяву позивача про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та досліджено її зміст разом з додатками до неї.

5.7. Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, окрім іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

5.8. Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, на ім`я голови якої, у відповідності до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

5.9. Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отриману заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

5.10. Проаналізувавши наведені положення Порядку №560, слід прийти до висновку, що він містить чіткий алгоритм дій щодо діяльності комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, за наслідками розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.

5.11. Дослідженням матеріалів справи, встановлено, що комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будь-яких рішень (позитивного чи про відмову) за заявою ОСОБА_1 від 09.03.2025 року, не ухвалювала.

5.12. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правової природи та усталеної судової практики суб`єкт владних повноважень при реалізації своїх владних управлінських функцій може вчиняти наступні делікти: ухвалити протиправне рішення; вчинити протиправні дії; та допустити протиправну бездіяльність.

При цьому під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто, мова йде про протиправну пасивність з боку суб`єкта владних повноважень.

5.13. Як зазначено вище судом, ІНФОРМАЦІЯ_7 , всупереч положень статей 22,23 Закону №3543-XII та пунктів 57,58,60,61 Порядку №560 не розглянув заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», жодного рішення, яке оформлено протоколом (позитивного чи про відмову), не ухвалив.

5.14. Отже, у даному разі суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за заявою ОСОБА_1 , яке він мав ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560.

5.15. Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення, військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

5.16. За цією нормою військовозобов`язаний фактично наділений імунітетом від мобілізації, до розгляду уповноваженою комісією його заяви про надання відстрочки.

5.17. Однак, всупереч наведеному, 10.03.2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №110 «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних та резервістів у складі команди 3113.

5.18. Тобто, у даному разі ІНФОРМАЦІЯ_7 порушено пункт 60 Порядку №560 шляхом призову ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

5.19. Суд вважає наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 протиправним, виходячи з наступного.

5.20. Насамперед, слід звернути увагу на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gдfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

5.21. Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні рішення відповідачів, пов`язані із проходження ним військової служби.

5.22. Окрім цього, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, безумовним складником якого є законність, включаючи прозору, з`ясовну (поясненну) та демократичну процедуру надання юридичної сили актам права (див. Доповідь Європейської комісії За демократію через право «Про верховенство права» від 04.04.2011 року, дослідження №512/2009).

5.23. Сутність принципу законності розкрито у частині 2 статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (аналогічні положення містяться у пункті 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень, якими є відповідачі у справі, зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

5.24. Вище судом доведено протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_8 мобілізації ОСОБА_1 , що свідчить про порушення встановленої законом процедури (порушено пункт 60 Порядку №560), а з нею і принципу законності, як безумовного складника верховенства права.

5.25. Обґрунтовуючи свою позицію, ІНФОРМАЦІЯ_7 звертає увагу на практику Верховного Суду, згідно якої призов у період мобілізації є незворотною процедурою, і навіть визнання порушень не тягне автоматичного звільнення з військової служби (постанова КАС ВС у справі №160/2592/23).

5.26. Однак суд вважає таку позицію ІНФОРМАЦІЯ_8 помилковою, виходячи із наступного.

5.27. По-перше правова позиція, яка викладена у постанові КАС ВС у справі №160/2592/23 є нерелевантною, оскільки оцінені нею правовідносини, стосувалися проходження ВЛК та обрання неналежного способу захисту порушеного права.

5.28. Крім цього, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

5.29. У силу своєї правової природи суд адміністративної юрисдикції не може та немає толерувати свавілля з боку суб`єкта владних повноважень, а навпаки зобов`язаний вживати необхідні заходи для припинення такого свавілля та відновлення порушеного права із врахуванням справедливої сатисфакції.

Для цього Кодекс адміністративного судочинства України надає суду право, окрім наведених у ньому способів захисту порушено права, приймати рішення, яким обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частина 2 статті 245 КАС України).

5.30. Суд не може бути стороннім спостерігачем за порушенням суб`єктом владних повноважень законодавства, оскільки це суперечить його екзистенційні ролі встановлювати справедливість. Наведене вимагає від суду активної протидії свавіллю, шляхом застосування ефективних інструментів для відновлення порушеного права.

Констатація судом порушення права та подальше не усунення такого порушення, не є правосуддям та підриває довіру до суду.

5.31. У разі відсутності таких інструментів у законодавстві, суд має проявити власний розсуд та створити механізм, який забезпечить відновлення порушеного права, на засадах людиноцентризму та розумності.

5.32. При цьому суд звертає увагу, що за усталеною практикою Сухопутних військ ЗСУ, мобілізація військовозобов`язаного не є незворотною процедурою, що зокрема підтверджується наказами про скасування мобілізації ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_12

Наведені обставини є загальновідомими та в силу положень частини 3 статті 78 КАС України не потребують доказування.

5.33. Отже, аналізуючи наведене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що з метою встановлення справедливості та забезпечення законності у досліджуваних правовідносинах, суд має визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_8 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

5.34. Також, з метою забезпечення ефективного способу правового захисту про який просить позивач, використовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», суд визнає протиправним та скасовує наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та зобов`язує військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про виключення останнього, зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

5.35. Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про звільнення його з військової служби Національної гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини, суд зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України не здійснює безпосереднього керівництва військовими частинами Нацгвардії ці повноваження належать Головному управлінню Національної гвардії України.

А відповідно до пункту 115 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, яке затверджене Указом Президента України від 10.08.2012 року, №470/2012, звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 35 цього Положення, здійснюється наказом командира (начальника) військової частини.

5.36. Тобто, з наведеного слідує, що саме військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України має приймати рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби Національної гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини, а не Міністерство внутрішніх справ України.

За таких обставин в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

5.37. Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то з цього приводу суд звертає увагу на те, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_14 із заявою про надання відстрочки не звертався, а отже і надавати таку відстрочку він не може.

Повноваження щодо надання відстрочки належить до того ТЦК та СП, до якого із заявою про відстрочку звертався позивач а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За таких обставин і в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

5.38. Однак, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

5.39. За таких обставин, враховуючи те, що судом вище встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення (яке оформлено протоколом) за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560, суд, з метою захисту права позивача та встановлення справедливості, вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та:

- зобов`язує ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560;

- зобов`язує військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби Національної гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

5.40. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.3. У цій справі судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560.

6.4. А тому з метою відновлення порушеного права позивача, суд зобов`язує відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560, з врахуванням висновків суду, які наведені у мотивувальній частині цього рішення.

6.5. Також, вище судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 всупереч положень пункту 60 Порядку №560 протиправно мобілізувало ОСОБА_1 , внаслідок чого суд визнає протиправним та скасовує наказ ІНФОРМАЦІЯ_8 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

6.6. Окрім цього, з метою забезпечення ефективного способу правового захисту про який просить позивач, використовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», суд визнає протиправним та скасовує наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та зобов`язує військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення позивача із військової служби та про виключення останнього, зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

6.7. За таких обставин, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню частково.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн,

7.3. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2000,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам), за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 , як такого, що допустив порушення прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за заявою ОСОБА_1 від 09.03.2025 року, яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560, з врахуванням висновків суду, які наведені у мотивувальній частині цього рішення.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ).

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ) із військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

7. В інішій частині у задоволенні позову відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 2000,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам), за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_15 .

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_8 );

Відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_16 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Міністерство внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684), Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Суддя О.В. Анісімов