Рішення № 127798110, 02.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 рокуСправа №160/7687/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» до Київської митниці, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

- №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678;

- №UA100330/2024/000004/2 від 06.02.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000081;

- №UA100330/2024/000043/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000773;

- №UA100330/2024/000007/2 від 01.03.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000156;

- №UA100330/2024/000044/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000774;

- №UA100330/2024/000045/1 від 26.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000797.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7687/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

02.04.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2 ст.58 МК України, п.6 ст.54 МК України. Рішення містять причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також, на думку представника відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678, а останнім не наведено поважних та об`єктивних причин пропуску строку для звернення. У зв`язку з чим, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.04.2025 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 закрито провадження у справі №160/7685/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ТАЖ" до Київської митниці в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування:

- рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000004/2 від 06.02.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000081;

- рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000007/2 від 01.03.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000156.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (код ЄДРПОУ 40697101) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.07.2016.

Основним видом діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

19.12.2023 між компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD, Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19-423VIN, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товари на умовах, вказаних в рахунку-фактурі (інвойсі) доданого контракту, згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2020 року.

У відповідності до пункту 1.4 Контракту сторони домовились, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється. Можливе за додатковою згодою сторін.

Згідно з пунктом 1.5 Контракту сторонами встановлено перелік товаросупровідних документів, а саме: пакувальний лист, рахунок-проформа (у разі наявності), рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна CMR (залізнична накладна), та інші документи, відповідно до номенклатури товару.

Положеннями пункту 1.7 Контракту визначено, що країна походження товарів зазначається в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну відповідну партію товарів. Країна призначення - Україна.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту ціна контракту встановлюється в доларах США.

Пунктом 2.2 Контракту становлено, що найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 2.3 Контракту, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних умов Правил Інкотермс в редакції 2020 року.

У відповідності до пункту 3.1 Контракту умови поставки, місце призначення та вид транспорту, що застосовується для перевезення товару від продавця покупцеві визначаються сторонами у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію товару, на базисних умовах, згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2020 року.

Пунктом 4.3 Контракту визначено, що покупець повинен здійснити оплату товару згідно даного контракту, та інвойсів до контракту протягом 90 (дев`яноста) банківських днів від дати, наступної за датою поставки товару.

З метою митного оформлення товару, ТОВ «ВІН-ТАЖ» було подано до Київської митниці електронні митні декларації, а саме: від 09.10.2024 №24UA100330518702U7, від 18.11.2024 №24UA100330521598U4; від 18.11.2024 №24UA100330521597U5; від 26.11.2024 №24UA100330522265U5.

Разом із митними деклараціями позивачем надані митному органу наступні документи: пакувальний лист PACKING LIST №12630907JK від 11.07.2024, рахунок-фактуру INVOICE №12630907JK від 11.07.2024 (код документу 0380), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №15819 від 04.10.2024, документ про походження товару INVOICE №12630907JK від 11.07.2024, висновок експерта №ГO-1068 від 07.10.2024 Дніпропетровської торгово-промислової палати, комерційну пропозицію COMMERCIAL OFFER б/н від 05.07.2024, контракт №19-423VIN від 19.04.2023, додаткові угоди до контракту №19-423 VIN, пакувальний лист PACKING LIST №11631061JK від 16.09.2024, рахунок-фактуру INVOICE №11631061JK від 16.09.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 14.11.2024, документ про походження товару INVOICE №11631061JK від 16.09.2024, висновок експерта №ГO-1204 від 15.11.2024 Дніпропетровської торгово-промислової палати, комерційну пропозицію OFFER б/н від 16.09.2024, пакувальний лист PACKING LIST №11631052JK від 16.09.2024 (код документу 0271), рахунок-фактуру INVOICE №11631052JK від 16.09.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 14.11.2024, документ про походження товару INVOICE №11631052JK від 16.09.2024, висновок експерта №ГО-1203 від 15.11.2024 Дніпропетровської торгово-промислової палати, комерційну пропозицію OFFER б/н від 16.09.2024, пакувальний лист PACKING LIST №11631062JK від 31.08.2024, рахунок-фактуру INVOICE №11631062JK від 31.08.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 20.11.2024, документ про походження товару INVOICE №11631062JK від 31.08.2024, висновок експерта №ГO-1240 від 25.11.2024 Дніпропетровської торгово-промислової палати, комерційну пропозицію OFFER б/н від 31.08.2024.

У митних деклараціях митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ВІН-ТАЖ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

За митними деклараціями від 09.10.2024 №24UA100330518702U7, від 18.11.2024 №24UA100330521598U4; від 18.11.2024 №24UA100330521597U5; від 26.11.2024 №24UA100330522265U5 митним органом встановлено аналогічні порушення, а саме:

1) Відповідно до п. 1.5 контракту від 19.04.2023 № 19-423VIN зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару. Декларантом із наведеного списку не надано коносамент. Згідно статті 335 ч.1 п.2б МКУ документи та відомості, необхідні для митного контролю при перевезенні водним транспортом - декларація про вантаж, яка містить, зокрема, відомості про найменування портів відправки, портів заходу судна, завантаження та вивантаження товарів, першого порту відправки товарів, порту вивантаження товарів, що залишаються на борту, перелік коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, кількість вантажних місць товару, опис та вид упаковки товарів, які підлягають вивантаженню у даному порту.

2) надані декларантом комерційні пропозиції являють собою копію інвойсів, не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм статті 53, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості;

3) висновки експерта Дніпропетровської прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайту www.alibaba.com за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки СРТ

4) Відповідно до інвойсів товар поставляється в Україну на умовах CPT-Київ. Міжнародний торговий термін CPT (Carriage Paid To (... named place of destination), (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) відповідно до Правил Інкортермс-2020 означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Згідно з CMR від 04.10.2024 №15819 країна відправки товару - Румунія. Тобто товар спочатку слідував морським транспортом до порту в Румунії. Декларантом ТОВ "ВІН-ТАЖ" не було надано до митного оформлення договору мультимодального перевезення. Враховуючи те, що товар спочатку слідував морським транспортом, а потім автотранспортом, а також те, що до митного оформлення було надано лише CMR, то видно перевантаження товару з морського транспорту на автотранспорт. Законом України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР «Кодекс Торгівельного мореплавства України (далі - Кодекс), а саме ст. 128 врегульовано морське перевезення вантажів. Згідно з ст. 128 Кодексу, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Приписами статті 1 Закону України від 17 листопада 2021 року № 1887-IX «Про мультимодальні перевезення» встановлено, мультимодальне перевезення - перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного оформлення інвойсах не зазначено, які саме складові включено до ціни товару. Прошу звернути увагу суду Міжнародний торговий термін CPT (Carriage Paid To / перевезення оплачені до ... назва місця призначення) відповідно до Правил Інкотермс-2020 означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. При цьому, відповідно до п. B 9 «Розподіл витрат» покупець (в нашому випадку Позивач) зобов`язаний оплатити: а) усі витрати, пов`язані з товаром, з моменту його поставки відповідно до статті А.2, окрім витрат, що оплачує продавець як передбачено статтею А 9; в) витрати за транзит, якщо такі витрати не покладаються на продавця за договором (контрактом) перевезення; с) витрати на розвантаження, якщо такі витрати не покладаються на Продавця за договором (контрактом) перевезення; d) продавцю за всі витрати та обов`язкові платежі, пов`язані з наданням допомоги в отриманні документів та інформації відповідно до статей А 5 та А 7 (b) е) де це застосовується, мита, податки та будь-які інші платежі, що стосуються очищення для транзиту та імпорту відповідно до статей В7 (b); та f) будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок ненадання повідомлення відповідно до статті В10, з узгодженої дати чи з кінця узгодженого періоду для відвантаження за умови, що товар був точно ідентифікований як товар, зазначений у договорі (контракті). Також просимо звернути увагу суду, що Позивач не заперечує факту про те, що товар походженням з Китаю. Відповідно до CMR місце відправки товару зазначено Гданск, Польща. Тобто товар спочатку слідував морським транспортом до порту в місті Гданск, далі автотранспортом. З урахуванням вказаного видно саме наявність мультимодального перевезення. Законом України від 23 травня 1995 № 176/95-ВР «Кодекс Торгівельного мореплавства України» (далі кодекс), а саме ст.128 врегульовано морське перевезення вантажів. Відповідно до ст.128 Кодексу, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення". Приписами статті 1 закону України від 17 листопада 2021 року № 1887-IX «Про мультимодальні перевезення» встановлено, мультимодальне перевезення - перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення. Позивачем не було надано до митного органу та до суду договору мультимодального перевезення, також позивач категорично відмовляється надати саме документ на підставі якого здійснювалося морське перевезення спірного товару, а саме Коносамент. Враховуючи те, що товар спочатку слідував морським транспортом а потім автотранспортом, а також те, що до митного оформлення було надано лише CMR на перевезення товару автомобілем, то видно перевантаження товару з морського транспорту на автотранспорт. Враховуючи те, що країна Польща, як і Україна, є державами які приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Україна приєдналася до вказаної конвенції 01.10.2022 відповідно до закону № 2555-IX від 30.08.2022), на спірний товар позивач повинен був здійснити митне оформлення транзитного документу форми ТН1. А також сплатити за транзитне перевезення по території країни Конвенції . В той же час, позивач не залучає до митного оформлення жодного доказу, який би підтвердив транзитне переміщення в рамках Конвенції та оплату за транзит. Таким чином, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року , а саме умов поставки CPT частина транспортних витрат, які відповідно до ст. 58 МК України мають додатково включатися до митної вартості товару, входить до обов`язку Покупця, якщо це не передбачено у договорі перевезення. Отже, Київська митниця вважає, що представником позивача не доведено факт оплати витрат на перевезення товару саме покупцем, як того вимагають умови поставки.

Таким чином, Київською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Київська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8)транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (в т.ч. коносамент); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 11)за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

ТОВ «ВІН-ТАЖ» повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678;

- №UA100330/2024/000043/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000773;

- №UA100330/2024/000044/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000774;

- №UA100330/2024/000045/1 від 26.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000797.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як встановлено судом, поставка товару задекларованого у митних деклараціях, здійснювалась на підставі контракту №19-423VIN від 19.12.2023, укладеного між ТОВ «ВІН-ТАЖ» (Покупець) та ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD, Китай (Продавець).

Щодо зауважень митниці, що відповідно до п.1.5 контракту №19-423VIN від 19.12.2023 товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару, однак декларантом із наведеного списку не надано коносамент, то суд зазначає таке.

Аналізуючи наведені зауваження суд, в першу чергу, звертає увагу на те, що вимоги вказаного пункту 1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN не передбачають одночасної наявності таких супровідних документів, як коносамент та автотранспортна накладна (залізнична накладна).

Так, у випадку оформлення пункту 1.5 контракту №19-423VIN від 19.12.2023 використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з`єднані безсполучниковим зв`язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або».

Таким чином, вказана форма речення визначає перелік документів, які можуть бути надані серед наведених за їх наявності, а не одночасно.

Більш того, позивачем як до суду, так і до митного органу, окрім коносаменту, подано всі перелічені документи, які у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати факт постачання товару, його кількість, вартість, умови поставки, а всі дані в наданих позивачем документах відповідають один одному та кореспондуються між собою.

Щодо доводів митного органу, що комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, а отже не відображає дійсну вартість товару, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.13 Висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Щодо тверджень митного органу, що висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати взяті до уваги митницею, але не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, суд зазначає таке.

Так, відповідач указує, що в наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайта www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки СРТ.

Надані декларантом висновки експерта Дніпропетровської ТПП, складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах www.alibaba.com, що є міжнародною он-лайн платформою електронної комерції. Зважаючи на зміст п.2.2 Умов користування даним ресурсом, для отримання доступу та користування Службами даної платформи вимагається реєстрація відповідної особи в якості учасника Сайтів ресурсу.

Повний текст Умов користування розміщений за електронною адресою: https://rule.alibaba.com/rule/detail/2041.htm?spm=a2700.details.footer.38.25913cd3UjiOQa.

Таким чином, у користувача ресурсу є можливість ідентифікувати зареєстровану компанію та сферу її діяльності, а також запропоновані нею цінові дані, розміщені на сайті.

Судом також установлено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертом з метою визначення ринкової вартості товарів.

Вартість за одиницю кожного найменування товару, яку визначав експерт, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною в інвойсах до відповідної партії товару, наданих до митного оформлення.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 №475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених норм права видно, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У вказаних висновках експерта Дніпропетровської ТПП була проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.

Суд зазначає, що висновки експерта ґрунтуються на об`єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі. Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому це зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала».

Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість.

Також митний орган зауважував, що відповідно до інвойсів товар поставляється в Україну на умовах СРТ-Київ. Міжнародний торговий термін СРТ (Carriage Paid To (named place of destination), (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Так, на думку відповідача, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки СРТ.

Згідно з офіційними міжнародними комерційними умовами Інкотермс-2020 за умовами поставки СРТ ((Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем в узгодженому місці, і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Таким чином, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, а покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Судом встановлено, що у відповідності до пункту 2.3 Контракту №19-423VIN від 19.12.2023, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних Правил «Інкотермс в редакції 2020».

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що кінцева ціна, що сплачується за поставку товару, вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати.

3 урахуванням вказаного, укладаючи зовнішньоекономічний контракт, сторони погодили всі його істотні умови, до складу яких належить у тому числі і ціна товару, що придбавається за умовами поставки СРТ, відповідно до яких у фактурну вартість товару вже включені витрати, що впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення).

З аналізу наданих до суду документів видно, що інших додаткових витрат зі страхування товару позивач не поніс, так як відповідно до пункту 1.4 контракту №19-423VIN від 19.12.2023 сторони домовились, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення.

Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися.

Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Цей висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 16.07.2022 у справі №815/324/18.

Крім того, надане відповідачем разом з відзивом на позовну заяву клопотання про витребування у ТОВ «ВІН-ТАЖ» транспортних (перевізних) документів (договір про мультимодальне перевезення), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації щодо оплати за товар, коносаменти та копія митної декларації країни відправлення з перекладом не підлягає задоволенню, оскільки вказані документи є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до пункту 2.3 контракту, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних умов Правил Інкотермс в редакції 2020 року.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Беручи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорювані рішення та, як наслідок картки відмови, прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Системний аналіз норм митного та податкового законодавства України дає суду підстави для висновку про те, що спеціального строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, відмінного від загальних строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем не передбачено.

Отже, законодавцем для оскарження рішення про коригування митної вартості товарів встановлено загальний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений положеннями статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2021 (справа №826/11843/16), від 18.02.2021 (справа №826/14826/16).

Як встановлено судом, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024, прийнято відповідачем в порядку електронного декларування та направлено декларанту електронним повідомленням митниці в день його прийняття.

Із цим позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» звернулось до суду 13.03.2025, тобто без пропуску шестимісячного строку звернення до суду, встановленого законом, оскільки проміжок часу між отриманням спірного рішення та зверненням до суду за його оскарженням становить 5 місяців.

А тому, враховуючи викладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ»» звернулось із позовними вимогами про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678 у визначений законом строк.

Щодо клопотання позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду не надано жодних доказів.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а також безпосередньо договору про надання правової допомоги, робить висновок, що в цій конкретній справі витрати на правову допомогу є непідтвердженими.

Отже, суд робить висновок про необґрунтованість клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та відмовляє у його задоволенні.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19555,03 грн, що підтверджується платіжним документом №585 від 17.02.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено лише в частині визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

- №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678;

- №UA100330/2024/000043/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000773;

- №UA100330/2024/000044/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000774;

- №UA100330/2024/000045/1 від 26.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000797, сплачений судовий збір в сумі 14438,23 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (вул. Театральна, буд. 3, каб. 8, м. Дніпро, 49047, код ЄДРПОУ 40697101) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000042/2 від 09.10.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000678.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000043/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000773.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000044/2 від 18.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000774.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2024/000045/1 від 26.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2024/000797.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14438 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський