Рішення № 127798082, 02.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року Справа № 160/7449/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Пономаренко Д.О. Ярмолич К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.10.2024 року № 0642240412 ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

на момент складання оскаржуваного податкового повідомлення рішення вже існувала податкова вимога від 04.06.2020 року № 319-50, яка не виконана позивачем та не скасована, при цьому податковий орган був позбавлений можливості формувати оскаржуване податкове повідомлення рішення;

на момент прийняття оскаржуваного рішення у електронному кабінеті позивача існували невірні показники податкового боргу позивача, оскільки останні не включали наявність переплати позивача по податкам у вигляді суми зарахованої відповідачем в зарахування пені у розмірі 336433,66 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач вчасно не сплатив суму узгодженого грошового зобов`язання, а тому відповідач нарахував штрафні (фінансові) санкції). Сплата податкового боргу відбулась шляхом подання податкової декларації, якою позивач зменшив суму грошового зобов`язання на суму 1 152 264 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу о судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідач провів камеральну перевірку, за наслідками якої складено акт від 18.09.2024 року № 60866/04-36-04-12/00191017.

У висновках акту перевірки вказано, що позивач несвоєчасно сплатив суму узгодженого грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) згідно податкових декларацій:

з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2024 року від 30.04.2024 року № 9111592786 на суму 381813,82 грн.; граничний термін сплати 20.05.2024 року, фактична сплата 19.08.2024 року; кількість днів прострочення 91 день;

розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку на 1 півріччя 2023 року від 28.07.2023 року № 9188081135 на суму 1152264 грн.; граничний термін сплати 21.08.2024 року, фактична сплата 19.08.2024 року; кількість днів прострочення 364 дні.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення від 15.10.2024 року № 0642240412, яким застосував до позивача штраф у розмірі 150226,40 грн. за порушення граничного строку сплату узгодженого грошового зобов`язання саме на суму 1152264 грн.

Судом встановлено, що позивач самостійно у розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за півріччя 2023 року вказав суму, яка підлягає сплаті у розмірі 17046560 грн., а тому дана сума є узгодженою.

Доказів фактичної сплати зазначеної суми у встановлений строк позивач не надав суду.

У подальшому позивач шляхом подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за півріччя 2024 року зменшив частину чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку на суму 1152264 грн.

Відповідач вважає подання позивачем розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за півріччя 2024 року, яким зменшено суму частину чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку на суму 1 152 264 грн. сплатою грошового зобов`язання позивачем.

Відповідно до статті 1 ПК України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.

Як до внесення змін до ПК України, так і після у зазначеному переліку відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі Закон №185-V). Особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) встановлені статтею 11-1 Закону №185-V (тут і далі в редакції, чинній до 23 травня 2020 року).

Так, частиною першою вказаної статті встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 (далі Порядок №138).

Пунктами 2, 3 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Верховним Судом неодноразово вирішувались спори щодо обсягу наданих контролюючому органу повноважень у питанні контролю правильності нарахування і сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями із застосуванням норм ПК України, що були чинні до 23 травня 2020 року. Так, у постановах від 18 листопада 2021 року (справи №803/919/16, №814/178/15), від 24 травня 2019 року (справа №806/1420/16), від 31 січня 2019 року (справа №819/25/18), від 01 серпня 2018 року (справа №826/19797/16) тощо, предметом позову у яких було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд за наслідками аналізу приписів статей 9, 10, 14 ПК України дійшов висновку, що з нормативного визначення понять «грошове зобов`язання», «податкове зобов`язання» (у редакції ПК України, що була чинна до 23 травня 2020 року) слідує, що частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків і зборів, ні до місцевих податків. З огляду на наведене у вказаних справах Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування платнику податків штрафних санкцій за статтею 126 ПК України з тих підстав, що податковий орган має право визначати суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

У постанові від 13 жовтня 2020 року (справа №640/19757/19), на висновки з якої послались суди попередніх інстанцій, предметом судового розгляду також було податкове повідомлення-рішення. Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень у наведеній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що у контролюючого органу відсутні повноваження на прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України шляхом збільшення основного зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.

Аналогічний висновок щодо застосування положень статей 9, 10, 14 ПК України у розрізі питання нарахування податковим органом частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань зроблено Верховним Судом і у наведених судами попередніх інстанцій постановах від 27 листопада 2019 року (справа №826/14937/15), від 17 вересня 2020 року (справа №640/18375/18). Разом з тим, посилаючись на висновки, викладені у зазначених постановах, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що предметом позову у них було стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань. З огляду на такі обставини у вказаних справах Верховний Суд, застосувавши до спірних правовідносин у такому випадку положення підпункту 19-1.1.45 пункту 19.1-1 статті 19-1, пункту 40.1 статті 40 ПК України, Порядку №138, постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16 лютого 2011 року «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», дійшов висновку, що податковий орган наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Такі висновки слугували підставою для направлення справ на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не досліджувалось питання наявності чи відсутності заборгованості із сплати чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.

Таким чином, практика Верховного Суду щодо особливостей нарахування і стягнення частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств була усталеною і послідовною: податковий орган не був наділений повноваженнями на прийняття на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, статті 126 ПК України податкових повідомлень-рішень про донарахування грошового зобов`язання із спірного платежу, проте, ці обставини не звільняють платника податків від його сплати, тому орган Державної податкової служби України має право звернутись до суду із позовом про стягнення задекларованих сум.

Законами України від 16 січня 2020 року №465-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон №465-ІХ) та №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було внесено зміни в адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Так, відповідно до змін, внесених Законом №465-ІХ, який набрав чинності 27 лютого 2020 року, Податковий кодекс України є складовою законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2 Закону №185-V).

Частину п`яту статті 11 після абзацу восьмого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

"Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України".

Крім того, відповідно до внесених змін, у статтю 16 Закону №185-V включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України».

Законом №466-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено поняття «грошове зобов`язання платника податків», що міститься у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України словами «інше зобов`язання , контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня».

Також указаним Законом розширено функції, які виконують контролюючі органи згідно із статтею 19-1 ПК України, шляхом доповнення указаної статті підпунктом 19-1.1.51 наступного змісту: «здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність». Відповідні зміни, які надають контролюючим органам право визначати суми грошового зобов`язання з інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та приймати відповідне податкове повідомлення-рішення, внесено Законом №466-ІХ і до статей 54, 58 ПК України.

Крім того, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено пунктом 1-1 такого змісту: «Встановити, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу».

Аналіз наведених вище змін дає підстави для висновку, що з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві, у тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Зміст наведених змін свідчить про те, що зазначений платіж з 23 травня 2020 року віднесено до поняття «грошового зобов`язання», на податковий орган на законодавчому рівні покладено функції з контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування цього платежу та, відповідно, прийняття у визначених законом випадках податкових повідомлень-рішень у разі виявлення порушень державним унітарним підприємством при декларуванні та сплаті частини чистого прибутку (доходу).

Разом з тим, податковий орган мав право звертатися до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету, і до внесення Законом №466-ІХ змін до Податкового кодексу України.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі №160/9281/20.

Суд зазначає, що правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугувала норма п.124.1 ст. 124 ПК України.

Згідно п.124.1 ст. 124 України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання; штраф розраховується у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Позивачем подано розрахунок частини чистого прибутку (доходів), дивідендів на державну частку за півріччя 2024 року, якою зменшено суму податкового зобов`язання на 1152264 грн., зокрема на ту суму, яка за позицією ГУ ДПС у Дніпропетровській області, несвоєчасно сплачена позивачем до бюджету.

Отже, контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання нового розрахунку; позивач фактично не сплатив податковий борг грошовими коштами, що також підтверджується поясненнями відповідача та встановлено судом під час розгляду справи. Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а, а також у постановах від 03.05.2018 р. у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 р. у справі № 824/2675/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі №818/1507/17.

Стосовно доводу позивача - на момент прийняття оскаржуваного рішення у електронному кабінеті позивача існували невірні показники податкового боргу позивача, оскільки останні не включали наявність переплати позивача по податкам у вигляді суми зарахованої відповідачем в зарахування пені у розмірі 336 433,66 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл цієї суми у порядку, визначеному п. 131.2 ст. 131 ПК України.

Судом під час розгляду справи встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 року у справі № 160/14215/24 , зокрема, зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника податку Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» шляхом виключення даних про податковий борг в частині нарахованої пені у податковій вимогі №319-50 від 04.06.2020 у розмірі 363 433,66 грн.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено раніше ніж було постановлена постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 року у справі № 160/14215/24, а тому відповідач об`єктивно був позбавлений можливості врахувати її під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

За вказаних обставин, даний довод позивача відхиляється судом.

ПК України не містить заборони для податкового органу приймати нові податкові повідомлення рішення на підставі встановлених порушень податкового законодавства України в інших періодах за наявності податкової вимоги та/або її оскарженні у судовому та/або адміністративному порядку.

За вказаних обставин, позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (50069, м. Кривий Ріг, пр-т. Миру, буд. 15А, код ЄДРПОУ 00191017) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.10.2024 року № 0642240412 ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 червня 2025 року.

Суддя С.В. Златін