Рішення № 127797919, 30.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 рокуСправа №932/1926/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного спеціаліста-інспектора Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Гордієвича Іллі Леонідовича, до Відповідача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного спеціаліста-інспектора Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Гордієвича Іллі Леонідовича, до Відповідача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та просить:

- визнати неправомірними діями нанесення 12.12.2024р. біля 09-30 год. Відповідачем-1 гучних ударів верхніми та нижніми кінцівками у вхідну калитку огорожі домоволодіння №10/2 з метою виклику позивача під приводом проведення позапланової виїзної перевірки за зверненням гр-на ОСОБА_2 ;

- визнати неправомірними діями намагання відповідача-1 отримати 12.12.2024р. біля 09-30 год. Від позивача засобами телефонного зв`язку інформацію особистого характеру під приводом проведення позапланової виїзної перевірки за зверненням гр-на ОСОБА_2 ;

- визнати неправомірними діями відмову відповідача-2 08.01.2025р. у відкритті дисциплінарного провадження відносно відповідача-1 за колективною скаргою від 12.12.2024р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про порушення Присяги державного службовця та перевищення владних повноважень, вчинених 12.12.2025 року за адресою їх постійного проживання АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача-2 відкрити дисциплінарне провадження відносно відповідача-1 за колективною скаргою від 12.12.2024р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про порушення Присяги державного службовця та перевищення владних повноважень, вчинених 12.12.2025 року за адресою їх постійного проживання АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.12.2024р. о 09-30 годині відповідач-1, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , наніс у вхідну хвіртку не менше 4 (чотирьох) ударів ногою, після чого не залишивши жодних письмових повідомлень, зник. Про вказані обставини позивачу повідомила по телефону одразу ОСОБА_6 , яка доглядала за домоволодінням у його відсутність, яка повідомила, що була налякана невгамовними діями невідомої особи у цивільному одязі. У відповідь на такі дії позивачем та трьома членами його сім`ї було надіслано колективну скаргу на адресу відповідача-2, у якій просили провести об`єктивне службове розслідування та дати правову оцінку діям відповідача-1 на предмет порушення морально-етичних норм поведінки та вимог Присяги державного службовця. 08.01.2025р. відповідачем-2 за участі позивача та відповідача-1 було проведено засідання по розгляду його скарги, у ході якого відповідач-1 надав свої усні та письмові пояснення, пояснити причину та мотиви своїх дій відносно вхідної хвіртки домоволодіння не зміг, в свою чергу, відповідач-2 оголосив рішення про відмову у задоволенні скарги, а 15.01.2025р. надіслав лист із копією протоколу засідання від 08.01.2025р. 23.01.2025р. позивач подав заяву про неповноту протоколу засідання комісії та ознайомлення зі всіма матеріалами справи, проте до цього часу відповіді не отримав. Позивач вважає оскаржувані дії відповідача-1 та оскаржуване рішення відповідача-2 протиправними, оскільки приписами ст.8 Закону №2493-Ш, ст.8 Закону №889-УІІІ передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування мають додержуватися прав та свобод людини і громадянина, виявляти шанобливе ставлення до громадян та їх звернень, турботу про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також обов`язок дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, з повагою ставитися до державних символів України, виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування зобов`язані забезпечити дотримання Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» згідно постанови КМ України від 23.05.2011р. №553, а у разі порушення етичних правил поведінки такі посадові особи притягуються до дисциплінарної відповідальності згідно ч.1 ст.64 Закону №889-УІІІ. В той же час, на переконання позивача, відповідачем-1 вказаних положень дотримано не було, оскільки за усними поясненнями відповідача-1 він не отримував від свого безпосереднього керівника письмового розпорядження або доручення на здійснення перевірки за скаргою гр-на ОСОБА_2 , зазначив, що наведена скарга була передана йому на розгляд керівником, проте, таких повноважень на перевірку діяти одноосібно Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачу-1 не надано, а відтак, вважає, що відповідач-1 діяв з перевищенням повноважень. Позивач вказав і на те, що з самого початку отримання скарги гр-на ОСОБА_2 відповідачам-1,2 було зрозуміло, що позивач не є суб`єктом містобудування, тому не міг бути об`єктом контрольних дій зі сторони органів ДАБК, тому відповідач-1 діяв неправомірно, крім того, позивач повідомив у скарзі відповідача-1, що він та його члени сім`ї, є діючими військовослужбовцями ЗСУ, тому були відсутні під час вчинення оскаржуваних дій відповідачем-1, біля їх домоволодіння було розміщено державні символи Державний Прапор, Стяг УПА та Бойовий прапор 20 Окремого мотопіхотного батальйону ТРО м. Дніпропетровська, а на фасаді будинку додатково - зменшена копія Державного Прапору, а відтак, вважає, що нанесення відповідачем-1 не менше 4 гучних ударів ногами по вхідній хвіртці їхнього домоволодіння, на переконання позивача, було сприйнято як демонстративний вияв неповаги до всіх проживаючих у домоволодінні осіб, та до вказаних символів та така неповага була продемонстрована прилюдно і для інших мешканців провулку Радіо. Відповідач-1 у ході засідання комісії свою провину не визнав, разом з тим, визнав факт завдання ударів у вхідну калитку огорожі домоволодіння №10/2 позивача, проте послався, що завдав їх лише верхніми кінцівками. Також позивач зауважив і на тому, що під час розгляду скарги відповідачем-2 голова комісії висловив свою позицію про те, що він не бачить взагалі ніякого криміналу у тому, що робив відповідач-1 та надалі намагався відповідати на запитання позивача замість відповідача-1, що слугувало тиском на інших членів комісії щодо змісту майбутнього рішення на користь відповідача-1 та не було достатньою мірою зафіксовано пояснення самого відповідача-1, який говорив, що він виїхав на об`єкт, робив фотофіксацію. На переконання позивача, зазначене свідчить про те, що відповаідач-2 в особі комісії у своєму рішенні виявив нерозуміння морально-етичних категорій державних службовців та, навпаки, продемонстрував бажання прикрити свавільні по своїй суті дії відповідача-1 і його негідну поведінку. Окремо, позивач вказав на явну упередженість дій відповідача-2, зокрема, голова комісії, який поставив у провину саме позивачеві відсутність у нього доказу-відеозапису незаконних дій відповідача-1, відмовився за пропозицією позивача здійснити виїзд членів комісії на місце вчинення відповідачем-1 оскаржуваних дій, отримати усні пояснення свідка події 12.12.2024р. гр. ОСОБА_6 , фотофіксації фасаду домоволодіння їх державними символами, фотофіксації механічних ушкоджень на вхідній хвіртці, а відтак, вважає, що саме упередженість голови комісії відповідача-2 унеможливила відкриття дисциплінарного провадження відносно відповідача-1 за порушення Присяги державного службовця та перевищення владних повноважень (а.с.1-16).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2025р. матеріали даної справи №932/1926/25 були передані на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за визначеною законом підсудністю згідно п.2 ч.1, ч.5 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.29-30).

Зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.03.2025р. та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Конєвій О.С. (а.с.34).

Ухвалою суду від 31.03.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29 березня 2025 року та зобов`язано, зокрема, відповідачів-1,2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідачу-2 надати суду докази правомірності оспорюваної відмови, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.35).

11.04.2025р. на виконання вищенаведених вимог ухвали суду відповідачем-2 через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, у якому відповідач-2 просив даний позов позивача залишити без задоволення посилаючись на те, що позивач у позові вказав, що відповідачами було порушено його права при здійсненні виїзду за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:129:0005, а також про те, що він не згоден з результатами розгляду скарги на дії посадової особи управління - головного спеціаліста-інспектора Гордієвича І.Л. Відповідач-2 вважає вимоги позову не обґрунтованими з огляду на те, що відповідно до Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 26.01.2022 року №72/15 управління є виконавчим органом Дніпровської міської ради, тобто, органом місцевого самоврядування, а відтак, у своїй роботі керується Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Законом України «Про звернення громадян». 06.12.2024р. на адресу відповідача-2 надійшла скарга громадянина ОСОБА_2 (вх. №13/149 від 06.12.2024), в якій він посилався на неправомірність дій ОСОБА_7 з підготовки до будівництва на захопленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:129:0005. Згідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи, зокрема, місцевого самоврядування у межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги. На підставі зазначеного, з метою перевірки обставин, викладених у вищевказаній скарзі, на підставі усного завдання головним спеціалістом-інспектором Управління Гордієвичем І.Л. було зроблено виїзд за вказаною вище адресою для огляду та встановлення фактичних обставин, що діючим законодавством України не заборонено. Огляд проводився у присутності громадянина ОСОБА_2 , за результатами виїзду 12.12.2024 було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована частково огорожена земельна ділянка з частково видаленими зеленими насадженнями. На момент виїзду будівельні роботи не виконувалися, будівельні матеріали та будівельна техніка були відсутні. Заявником ОСОБА_2 було повідомлено ОСОБА_8 , що особа, яка виконала вищезазначені роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_8 натиснув кнопку дзвінка біля хвіртки цього будинку, але нічого не відбулося, оскільки електроенергія була відсутня через планові відключення, після чого він постукав у хвіртку рукою. Після того, як ніхто із мешканців будинку не вийшов, заявником гр. ОСОБА_2 було надано номер телефону особи, яка здійснила ці роботи - ОСОБА_1 , на який він зателефонував, але відповіді не отримав. Відтак, представник відповідача-2 вважає, що головний спеціаліст-інспектор управління Гордієвич І.Л. діяв в межах повноважень, наданих законом, дотримуючись етики поведінки посадової особи місцевого самоврядування, що може підтвердити ОСОБА_2 . В цей же день до управління надійшла колективна скарга ОСОБА_1 щодо недостойної поведінки відповідача-1 як державного службовця. Однак інформація, зазначена в скарзі та в позові не відповідають одна одній, що, на думку представника відповідача-2, викликає сумніви у правдивості слів позивача. Щодо недостойної поведінки будь-якої особи до державних символів України, то відповідач-2 зазначив, що це може полягати в паплюженні цією особою саме таких символів. Проте такої поведінки з боку ОСОБА_8 не було, позивачем до матеріалів позову доказів неетичної поведінки ОСОБА_8 не надано. Щодо вимоги позивача провести службове розслідування та притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності представник відповідача-2 зазначив, що управління ДАБК Дніпровської міської ради є органом місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування під час проходження служби в органах місцевого самоврядування керуються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому Закон України «Про державну службу №889-УІІІ, про який зазначив позивач у позові, не може бути застосований у даних правовідносинах. Разом з тим, відповідач-2 належним чином відреагував на колективну скаргу позивача від 12.12.2024р., а саме: з метою визначення ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, посадовими особами відповідача-2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 було видано наказ від 23.12.2024р. №87 «Про проведення службового розслідування», про що позивачу відомо, оскільки він приймав участь у засіданні комісії, що підтверджено матеріалами позову. За результатами проведення службового розслідування 08.01.2025р. було складено акт службового розслідування, матеріали службового розслідування надавались позивачу. З огляду на наведене, відповівдач-2 вважає, що твердження позивача щодо упередженості голови комісії з проведення службового розслідування під час засідання цієї комісії по відношенню до позивача є його особистим сприйняттям світогляду, оскільки кожна сторона в будь-якій справі повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. А тому цілком логічним є запрошувати відповідні докази. Також відповідач-2 послався у відзиві на позов і на те, що у трудових відносинах працівник несе дисциплінарну відповідальність тільки перед власником, а не перед державою. Законодавство виділяє два види дисциплінарної відповідальності: загальну і спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність, передбачена ст.ст.147-152 КЗпП України. Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, який полягає у протиправній поведінці особи, яка перебуває у трудових відносинах з власником, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між цими наслідками та поведінкою правопорушника, а також у невиконанні законних наказів власника та адміністрації підприємства, але притягти до відповідальності працівника за невиконання завідомо незаконних розпоряджень адміністрації не можна. Статтею 147 КЗпП України передбачено два види відповідальності: догана та звільнення. Відтак, враховуючи те, що відповідач-1 працює на посаді головного спеціаліста-інспектора управління з вересня 2021 року, на даний час жодних нарікань на виконання ним посадових обов`язків не було, тому підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення немає, у зв`язку із чим вважає позов позивача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.40-44).

Ухвала суду від 31.05.2023р. про відкриття провадження у даній справі разом з копією позову та доданих до неї документів була направлена на зазначену у позові адресу відповідача-1 (головного спеціаліста-інспектора Управління Гордієвича І.Л.) м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29А засобами поштового зв`язку, проте, зазначене відправлення повернуто з відміткою Укрпошти «повертається із закінченням терміну зберігання» 22.04.2025р. (а.с.65).

У відповідності до вимог ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення судом, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка (ухвала суду та копія позову) вручена належним чином.

Відтак, відповідач-1 є повідомленим належним чином про дату, час та місце судового розгляду даної справи з 22.04.2025р. у відповідності до вимог ч.11 ст.126 наведеного Кодексу.

Відповідний правовий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.

Частиною 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 30.05.2025р. відповідачем-1 відзиву на позов не надано, про поважність причин його не надання суд не повідомлено.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи у порядку, встановленому ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов відповідача-1 за наявними матеріалами виходячи з вимог ч.6 ст.162 наведеного Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 30.05.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

06.12.2024р. гр. ОСОБА_2 звернувся до Управління ДАБК Дніпровської міської ради зі скаргою (вх. №13/149 від 06.12.2024р.) про неправомірність дій ОСОБА_1 з підготовки до будівництва на захопленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:129:0005, що підтверджується змістом копії наведеної скарги (а.с.51-52).

Вказана скарга гр-на ОСОБА_2 була передана головному спеціалісту-інспектору управління ДАБК ДМР Гордієвичу І.Л., яким було зроблено виїзд за вказаною вище адресою з метою перевірки викладених у ній обставин.

Огляд наведеної земельної ділянки було здійснено посадовою особою ОСОБА_8 у присутності гр-на ОСОБА_2 12.12.2024р., що не заперечується учасниками справи.

За результатами виїзду вказаною посадовою особою органу місцевого самоврядування було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , навпроти будинків №10,12,14 розташована частково огорожена земельна ділянка з частково видаленими зеленими насадженнями. На момент виїзду будівельні роботи не виконувалися, будівельні матеріали та будівельна техніка були відсутні.

Заявником ОСОБА_2 було повідомлено ОСОБА_8 , що особа, яка виконала наведені вище роботи мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_8 натиснув кнопку дзвінка біля хвіртки цього будинку, але нічого не відбулося, оскільки електроенергія була відсутня через планові відключення, після чого він постукав у хвіртку рукою.

Після того, як ніхто з мешканців будинку не вийшов, заявником гр. ОСОБА_2 було надано номер телефону особи, яка здійснила ці роботи ОСОБА_1 , на який він зателефонував, але відповіді не отримав.

Зазначені обставини підтверджені письмовими поясненнями головного спеціаліста-інспектора Гордієвича І.Л. від 08.01.2025р., копія яких наявна у справі (а.с.21).

Надалі, 12.12.2024р. позивачем та членами його сім`ї було подано Скаргу до управління ДАБК ДМР на поведінку головного спеціаліста-інспектора управління ДАБК ДМР Гордієвича І.Л., яка полягала у нанесенні сильних ударів ногою у вхідну металеву хвіртку домоволодіння, де мешкає позивач та його родина, у якій просили відкрити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_8 за фактом порушення Присяги державного службовця, звільнити його з посади, що підтверджується змістом копії Скарги позивача (а.с.17).

Для перевірки інформації, зазначеної у скарзі ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку посадовою особою ОСОБА_8 стосовно його дій, які мали місце 12.12.2024р. при перевірці інформації, зазначеної у скарзі ОСОБА_2 , було призначено проведення службового розслідування, проведення якого було доручено відповідній комісії з проведення службових розслідувань стосовно посадових осіб управління ДАБК ДМР що підтверджується змістом копії наказу начальника управління ДАБК ДМР Н.Ратич від 23.12.2024р. за №87 (а.с.60).

У подальшому, 08.01.2025р. комісією з проведення службового розслідування стосовно посадових осіб управління ДАБК ДМР, за участю ОСОБА_1 (позивача у справі), було проведено засідання комісії з розгляду скарги позивача, за результатами якого комісією були складені Протокол та Акт службового розслідування за змістом якого встановлено, що у зв`язку із відсутністю доказів щодо порушення службових обов`язків головним спеціалістом інспектором ОСОБА_8 службове розслідування було закрито, голосували «за» - 4 особи, «проти» - 0, «утрималися» - 0 про що свідчить зміст копії наведеного Акту службового розслідування (а.с.19, 61).

Вважаючи дії відповідача-1, які полягають у нанесенні ударів ногами у вхідну хвіртку огорожі його домоволодіння та намагання отримати 12.12.2024р. засобами телефонного зв`язку інформацію особистого характеру під приводом проведення позапланової виїзної перевірки за зверненням гр-на ОСОБА_2 , протиправними, а також протиправними діями відмову відповідача-2 у відкритті дисциплінарного провадження відносно відповідача-1 ( ОСОБА_8 ) та такими, що порушують права позивача, останній звернулася з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог позивача до відповідача-1 головного спеціаліста-інспектора управління ДАБК ДМР Гордієвича Іллі Леонідовича з приводу вчинення ним протиправних дій, які мали місце 12.12.2024р., стосовно прав позивача, суд зазначає про таке.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у редакції, чинній на момент виникненні спірних правовідносин (далі - Закон №2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2493-III передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (частина перша статті 2 Закону №2493-III).

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Статтею 7 Закону №2493-ІІІ встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що доводи позивача з приводу поширення на дані правовідносини положень Закону України «Про державну службу» №889-УШ не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними приписами Закону №2493-Ш.

Таким чином, із аналізу згаданих вище приписів чинного законодавства слідує, що дисциплінарна відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування наведеними приписами не визначена, а дія Закону України «Про державну службу» на них не поширюється, відтак, у даних правовідносинах підлягають субсидіарному застосуванню положення Закону №2493-Ш, якими врегульовані обов`язки посадових осіб органів місцевого самоврядування у взаємозв`язку із загальними приписами трудового законодавства, якими передбачена дисциплінарна відповідальність працівників, зокрема, приписи Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Основні обов`язки посадових осіб місцевого самоврядування перелічені у статті 8 згаданого вище Закону №2493-Ш, а саме:

- додержанняКонституціїі законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

- додержання прав та свобод людини і громадянина;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

- сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі;

- шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч.1 ст.148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, за порушення трудової дисципліни, в тому числі за неналежне виконання посадових обов`язків, зокрема, за порушення обов`язків в частині шанобливого ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, спілкування і поведінки, посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення.

При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов`язків або порушенні обов`язку в частині шанобливого ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, спілкування і поведінки та інших вимог, встановлених законодавством, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач-1 ( ОСОБА_8 ) з вересня 2021 року працює в Управлінні ДАБК Дніпровської міської ради на посаді головного спеціаліста-інспектора, тобто, є посадовою особою органу місцевого самоврядування, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється учасниками справи.

12.12.2024р. з метою перевірки відомостей, які були відображені у скарзі ОСОБА_2 з приводу протиправності дій щодо ОСОБА_1 , які полягають у підготовці до будівництва на захопленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:129:0005, перевірку якої було доручено керівництвом Управління ДАБК, відповідачу-1, останнім було здійснено огляд вказаної земельної ділянки у присутності заявника ОСОБА_2 .

У ході проведення вказаного огляду, з урахуванням того, що заявником- ОСОБА_2 було повідомлено, що видалення земельних насаджень на вказаній ділянці проводив саме ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , тому відповідачем-1 було натиснуто кнопку дзвінка біля хвіртки цього будинку, але нічого не відбулося, оскільки електроенергія була відсутня через планові відключення. Після чого відповідач-1 постукав у хвіртку рукою.

Після того, як ніхто з мешканців будинку не вийшов, заявником гр. ОСОБА_2 було надано номер телефону особи, яка здійснила роботи на земельній ділянці ОСОБА_9 , на який відповідач-1 зателефонував, але відповіді не отримав.

Зазначені встановлені обставини, які мали місце 12.12.2024р. та описані вище, підтверджені письмовими поясненнями головного спеціаліста-інспектора Гордієвича І.Л. від 08.01.2025р., які були надані ним під час проведення службового розслідування (а.с.21).

У подальшому, за вказаними подіями, за скаргою ОСОБА_1 від 12.12.2024р. на протиправні дії відповідача-1, відповідачем-2 було призначене та відповідною комісією було проведене службове розслідування, про що свідчить копія наказу відповідача-2 від 23.12.2024р. №87 (а.с.60).

За результатами проведеного вказаного службового розслідування, за участю, у тому числі і позивача ОСОБА_1 , комісією з проведення службового розслідування було складено Протокол засідання комісії з проведення службового розслідування стосовно посадових осіб управління ДАБК ДМР від 08.01.2025р., а також і Акт службового розслідування від 08.01.2025р., за змістом яких комісія дійшла висновків про те, що звинувачення посадової особи ОСОБА_8 є безпідставними, підстави для притягнення посадової особи до відповідальності відсутні, у зв`язку із чим через відсутність доказів щодо порушення службових обов`язків головним спеціалістом-інспектором ОСОБА_8 службове розслідування було закрито про що члени комісії голосували «за» - 4 особи, «проти»-0, «утримався»-0, пропозиція була прийнята, що підтверджується змістом копії наведених Протоколу та Акту службового розслідування (а.с.19,61).

Як вбачається зі змісту позову, позивач, як на підставу для притягнення відповідача-1 до дисциплінарної відповідальності, посилається на недотримання останнім під час описаних вище подій, які мали місце 12.12.2024р., правил етичної поведінки, яка полягає у не шанобливому ставленні до громадян при спілкуванні, не шанобливого ставлення до державних символів України, перевищенням владних повноважень, оскільки вказаною посадовою особою були вчинені дії по нанесенню 12.12.2024р. біля 09-30 год. гучних ударів верхніми та нижніми кінцівками у вхідну хвіртку огорожі домоволодіння №10/2 та намагання засобами телефонного зв`язку отримати інформацію особистого характеру під приводом проведення позапланової виїзної перевірки за зверненням гр-на ОСОБА_2 , які позивач вважає протиправними діями, вчиненими відповідачем-1 всупереч вимогам ст.8 Закону №2493-Ш.

Разом з тим, ні під час проведення службового розслідування, у якому позивач особисто брав участь, ні у ході судового розгляду цієї справи в суді жодних доказів, які б свідчили про не етичне ставлення (поведінку) під час спілкування з ним чи з членами його сім`ї, до державних символів України, які були розміщені на його домоволодінні, з боку головного спеціаліста-інспектора Гордієвичем І.Л. 12.12.2024р. під час проведення огляду земельної ділянки за скаргою ОСОБА_2 , перевищення владних повноважень щодо позивача, позивачем суду не надано.

При цьому, судом враховується і те, що в матеріалах справи відсутні докази події, які б свідчили про те, що відповідач-1 наносив гучні удари верхніми та нижніми кінцівками (ногами) у вхідну хвіртку огорожі домоволодіння позивача, оскільки, як зазначив позивач, його в цей час не було вдома та він цього не бачив, члени його родини не виходили, тобто не могли бути учасниками згаданої вище події, а жодних доказів, отриманих у встановленому законодавством порядку, зокрема, шляхом виклику працівників поліції та фіксації даного порушення працівниками поліції чи іншими особами (наприклад: сусідами) не зафіксовано, таких доказів суду не надано.

Також як видно із описаних позивачем подій, які мали місце 12.12.2024р. о 09-30 годині біля його домоволодіння, ні його члени сім`ї, ні він сам не були свідками цих подій, оскільки разом з відповідачем-1 був лише заявник гр-н ОСОБА_2 , який жодних пояснень з цього приводу не давав, відсутні вони і у матеріалах справи.

Окрім того, судом враховується і те, що відповідач-1 стосовно прав позивача та його родини жодних розпорядчих документів не складав, не вручав позивачеві, таких доказів суду не надано, а відтак, порушення позивачем його прав у даних правовідносинах шляхом перевищення повноважень судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Що стосується наданих позивачем до позову фотокопій хвіртки, де присутні пошкодження, то суд не може прийняти їх в якості належних доказів не етичної поведінки саме відповідача-1, оскільки докази пошкодження хвіртки саме відповідачем-1 12.12.2024р. о 09.30 год. у встановленому законодавством порядку працівниками поліції не зафіксовано, дане зображення хвіртки не містить ні адреси, ні дати, коли ці фото були зроблені, а тому суд приходить до висновку, що такі фото не є належними, оскільки не доводять факту їх нанесення саме відповідачем-1 і саме 12.12.2024р. о 09-30 год. у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також в матеріалах справи і докази, які б свідчили про намагання відповідача-1 отримати 12.12.2024р. біля 09-30 год. від позивача засобами телефонного зв`язку інформацію особистого характеру під приводом проведення позапланової виїзної перевірки за зверненням гр-на ОСОБА_2 , які розцінені позивачем як не етична поведінка при спілкуванні посадової особи органу місцевого самоврядування відповідача-1, також відсутні.

Судом враховується і те, що описані вище події були предметом перевірки під час службового розслідування за скаргою позивача, у розгляді цієї скарги брав участь позивача, його скарга розглянута у порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством, прийнятий за його результатами Акт службового розслідування 08.01.2025р., цей акт не містить обов`язкових вимог до виконання позивачем, а відтак, не порушує жодних прав позивача.

А відтак, за відсутності факту доведення належними доказами не етичної поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування відповідача-1 під час події, яка мала місце 12.12.2024р. біля 09-30 год., перевищення відповідачем-1 владних повноважень, що є предметом даного спору, у адміністративного суду відсутні правові обґрунтовані підстави для визнання таких дій протиправними чи не правомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що і у відповідача-2 не було жодних правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вищенаведеними фактами, тому закриття службового розслідування комісією з проведення службового розслідування за Актом службового розслідування від 08.01.2025р. є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам вищенаведеного законодавства України.

Відтак, враховуючи все вищенаведене у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-1 у даних правовідносинах слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними діями відмови відповідача-2 від 08.01.2025р. у відкритті дисциплінарного провадження відносно відповідача-1 головного спеціаліста-інспектора управління ДАБК ДМР Гордієвича І.Л. за скаргою позивача та його членів сім`ї про порушення Присяги державного службовця та перевищенням владних повноважень, вчинених 12.12.2024 року за адресою місця їх постійного проживання пров. Радіо 10/2 у м. Дніпро, суд зазначає про таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядок №950).

Відповідно до п. 2 цього Порядку №950 може бути проведено службове розслідування в разі: невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства; внесення подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб; вимоги особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

Дія цього Порядку не поширюється на: державних службовців, крім випадків, визначених абзацами третім і четвертим пункту 2 цього Порядку; осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, права та обов`язки яких у частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування щодо яких встановлюються дисциплінарними статутами або іншими нормативними актами.

Відповідно до п.4 Порядку №950, рішення про проведення службового розслідування приймає орган (посадова особа) (далі - суб`єкт призначення), якому (якій) відповідно до законодавства надано повноваження призначати на посаду та звільняти з посади особу, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, або керівник органу, підприємства, установи, організації, в якому (яких) виявлено порушення (далі - керівник органу).

Згідно з п.5 Порядку №950, рішенням про проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени такої комісії, предмет, дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Період проведення службового розслідування не охоплює час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших поважних причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування.

Службове розслідування проводиться із відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймає відповідно суб`єкт призначення або керівник органу (п.6 Порядку №950).

Пунктом 9 Порядку №950 встановлено, що комісія з проведення службового розслідування має право: отримувати від осіб, щодо яких проводиться службове розслідування, інших працівників органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, або виявлено порушення, усні чи письмові пояснення, консультації осіб, які залучаються до службового розслідування; ознайомлюватися та вивчати, у тому числі з виїздом на місце, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних та фізичних осіб на підставі письмового запиту голови комісії з проведення службового розслідування; використовувати за погодженням з особами, яких опитують (які надають пояснення, консультації) з питань службового розслідування, аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень і свідчень; вести протокол засідання комісії з проведення службового розслідування.

Пункт 10 Порядку №950 визначає, що у разі відмови особи, стосовно якої проводиться службове розслідування або яка вчинила порушення, надати пояснення комісія з проведення службового розслідування складає акт, в якому обов`язково зазначається інформація про осіб, які запитують пояснення, перелік питань та підстави відповідного запиту, відомості про особу, яка відмовляється надати пояснення, та підстави для її відмови.

Відповідно до п.11 Порядку №950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; звертатися із клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати в письмовій формі зауваження до проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися до суб`єкта призначення або керівника органу в письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання, письмово повідомляється особі, стосовно якої проводиться службове розслідування; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого нею представника. У разі коли під час службового розслідування, яке проводиться за фактом виявленого порушення, встановлено особу, яка вчинила таке порушення, ця особа має всі права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, визначені цим Порядком.

За результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт. Члени комісії з проведення службового розслідування мають право викласти письмово свою окрему думку, яка додається до акта пункт 12 Порядку №950.

Згідно пункту 13 Порядку №950 встановлено, що Акт службового розслідування підписує голова, інші члени комісії з проведення службового розслідування, і він подається на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

У відповідності до вимог пункту 14 згаданого Порядку №950 передбачено, що за результатами розгляду акта службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення.

Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено згідно із законодавством пункт 15 Порядку №950.

Із аналізу наведених приписів слідує, що притягненню до дисциплінарної відповідальності посадової особи місцевого самоврядування за фактом події недотримання такою особою своїх посадових обов`язків, встановлених ст.8 Закону №2493-Ш, передує процедури проведення службового розслідування, таке службове розслідування проводиться відповідною комісією, призначеною у органі місцевого самоврядування.

Як встановлено судом із матеріалів справи, за скаргою позивача від 12.12.2024р. з приводу не етичної поведінки відповідача-1, яка ніби то мала місце 12.12.2024р. о 09-30 год. поблизу домоволодіння позивача за адресою : пров. Радіо №10/2 у м. Дніпрі, за вказаним фактом посадовою особою відповідача-2 було призначене службове розслідування згідно до наказу від 23.12.2024р. №87 (а.с.60).

На виконання вказаного наказу комісією з проведення службового розслідування у складі голови комісії Карленко О.В., членів комісії: Скляра К.В., Ховрич О.А., секретаря комісії Лебідь С.М. 08.01.2025р. за участі позивача, було проведене засідання комісії за результатами якої був складений Протокол та Акт службового розслідування від 08.01.2025р. за змістом яких видно, що у зв`язку з відсутністю доказів щодо порушення службових обов`язків головним спеціалістом інспектором ОСОБА_8 службове розслідування за даним фактом було закрито, за яке проголосували «за» всі члени комісії («за» -4), «Проти-0», «Утримався»-0) (а.с.19,61).

Окремих думок у спосіб та порядку встановленому вище, членами комісії зі службового розслідування висловлено не було, такі в матеріалах справи відсутні.

А отже, із аналізу наведених вище встановлених обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, з урахуванням того, що позивачеві було забезпечено відповідачем-2 його право на участь у засіданні комісії зі службового розслідування за його скаргою, незважаючи на те, що вказаними приписами Порядку №950 таке право позивача не визначено та не передбачено, оскільки законодавець визначив обов`язок забезпечити дотримання права на участь у засіданні комісії лише особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, а не скаржника, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 процедура проведення службового розслідування за скаргою позивача від 12.12.2024р. була дотримана та питання викладені у його скарзі були розглянуті.

В той же час, як видно із матеріалів справи, комісією з проведення службового розслідування управління ДАБК ДМР були закрито службове розслідування шляхом прийняття Акту про результати службового розслідування від 08.01.2025р. (а.с.61).

Тобто, із аналізу наведених обставин слідує, що будь-якого рішення за результатами службового розслідування, у тому числі, і дії по відмові у відкритті дисциплінарного провадження стосовно відповідача-1, крім згаданого вище Акту службового розслідування від 08.01.2025р., відповідачем-2 не приймалось.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії по складанню відповідачем-2 Акту службового розслідування від 08.01.2025р. без прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення, у тому числі і дії щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження, не породжують ніяких прав, обов`язків та не несуть негативних наслідків для осіб, щодо яких в акті зроблено висновки та зазначені пропозиції, зокрема, і для позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

В свою чергу, акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Акти службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Водночас, обов`язковою ознакою рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2019р. у справі №808/965/17, від 10.02.2021 у справі №640/9600/20 та від 28.04.2022р. у справі №240/10485/19.

У ході судового розгляду справи жодних доказів, які б свідчили про те, що дії відповідача-1 та дії відповідача-2 щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження стосовно відповідача-1 (головного спеціаліста-інспектора Гордієвича І.Л.) породжують певні правові наслідки, яка мають обов`язковий характер, саме для позивача, позивачем суду не надано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що і у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-2, позивачеві також слід відмовити.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, у ході судового розгляду даної справи протиправність дій відповідачів-1,2, що є предметом спору у даних правовідносинах з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, позивачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, доводи позивача з приводу того, що він не є суб`єктом містобудування, тому не міг бути об`єктом контрольних дій зі сторони органів ДАБК, а відтак, відповідач-1 діяв неправомірно, оскільки, по-перше, жодного контролю відповідач-1 не здійснював та відповідних наказів позивачеві не вручав, такі докази в матеріалах справи відсутні, тому порушення прав позивача з боку відповідача-1 судом не встановлено; по-друге, зазначене не відповідає дійсності, з огляду на те, що суб`єктами містобудування можуть за законодавством України виступати як юридичні особи, так і фізичні особи.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання позивача на явну упередженість дій відповідача-2, зокрема, голови комісії з проведення службового розслідування, оскільки останній продемонстрував бажання прикрити свавільні дії та негідну поведінку відповідача-1, ставлячи у провину позивача відсутність у нього доказу-відеозапису незаконних дій відповідача-1 та відмовився здійснити виїзд членів комісії на місце вчинення відповідачем-1 оскаржуваних дій та отримати усні пояснення свідка події 12.12.2024р. гр. ОСОБА_6 , долучити фотокопії фасаду домоволодіння їх державними символами, фотофіксації механічних ушкоджень на вхідній хвіртці, з огляду на наступне.

По-перше, вимоги голови комісії до позивача надати відповідні докази на підтвердження протиправності дій відповідача-1 відповідають вимогам як трудового законодавства, так і положенням вищенаведеного Порядку №950, оскільки особа, яка ініціювала подання скарги має обов`язок довести ті обставини на які вона посилається належними та достатніми для цього доказами.

По-друге, вимоги позивача до комісії про виїзд на місце події процедурою проведення службового розслідування, встановленою Порядком №950 не передбачено, а відтак, такі вимоги позивача не ґрунтуються на вимогам чинного наведеного законодавства і не можуть свідчити про упередженість комісії з проведення службового розслідування.

До того ж, засідання з проведення службового розслідування відбувалося за участю позивача, проте, доказів того, що позивач заявляв комісії про їх неупередженість, відводи та інше, суду не надано, а відтак, у такому випадку твердження позивача про упередженість комісії є неспроможним.

При цьому, слід зазначити, що у даних правовідносинах не підлягають застосуванню правові висновки постанови Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №480/3995/18, на застосуванні яких наполягав позивач у позові, оскільки вони не є релевантними до правовідносин у даній справі.

Усі інші аргументи позивачки вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність дій відповідача-1 та відповідача-2 у спірних правовідносинах, за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при виконанні ними своїх повноважень по відношенню до прав позивача відповідачі-1,2 діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності дій відповідачів-1,2 у даних правовідносинах, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову у наведеній частині.

А оскільки суд не знайшов жодних правових підстав для задоволення основних позовних вимог позивача (визнання протиправними дій), то і позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії (спонукати відкрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_8 за скаргою позивача), як похідні позовні вимоги, також задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

За викладених обставин та враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, позивач є особою інвалідністю 2 групи згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.9) та звільнений від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного спеціаліста-інспектора Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Гордієвича Іллі Леонідовича, до Відповідача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва