Рішення № 127797794, 02.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 рокуСправа №160/32744/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №050650006583 від 08.11.2024 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 : з 01.09.1980 року по 28.02.1985 року, згідно записів у дипломі НОМЕР_1 від 28.02.1985 року та військовому квитку НОМЕР_2 від 15.11.1981 року;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 : з 02.04.1985 року по 24.02.1994 року, з 25.02.1994 року по 01.08.2002 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 02.04.1985 року;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 04.11.2024 року, з урахуванням рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що недостатньо страхового стажу, проте у позивача наявні всі документи, що підтверджують стаж роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за №050650006583 від 08.11.2024 року зазначено:

«страховий стаж особи становить 15 років 6 місяців 24 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

1) за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди: не враховано період навчання з 01.09.1980 року по 28.02.1985 року, оскільки період навчання перетинається з проходженням військової служби;

робота в колгоспі з 02.04.1985 року по 24.02.1994 року, згідно трудової книжки, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів;

з 25.02.1994 року по 01.08.2002 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу. Окрім того, інформація про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна частково. Відповідно, до страхового стажу зараховано періоди, які наявні в індивідуальних відомостях.

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.»

Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що «формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)..

Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.

Відповідно до пункту 2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду його роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Крім того, відсутність у відповідача даних підприємства іншої держави про сплату ним страхових внесків для нарахування пенсії або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування стажу роботи або врахування розміру виплаченої йому заробітної плати.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Таким чином, період з 25.02.1994 року по 01.08.2002 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Як вбачається з рішення відповідача, підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є те, що період навчання перетинається з військовою службою.

Проте, проаналізувавши наведені доводи та матеріали справи, суд вважає таку позицію ГУПФУ необґрунтованою, оскільки відповідач не зараховує весь період навчання позивача, тоді як він співпадає лише частково.

А тому, має бути зарахований до страхового стажу загальний період з 01.09.1980 року по 28.02.1985 року, згідно записів у дипломі НОМЕР_1 від 28.02.1985 року та військовому квитку НОМЕР_2 від 15.11.1981 року.

Трудова участь у громадському господарстві колгоспу занесена до трудової книжки НОМЕР_3 від 02.04.1985 року в якій зазначена вся необхідна інформація, а тому період з 02.04.1985 року по 24.02.1994 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №050650006583 від 08.11.2024 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 : з 01.09.1980 року по 28.02.1985 року, згідно записів у дипломі НОМЕР_1 від 28.02.1985 року та військовому квитку НОМЕР_2 від 15.11.1981 року.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 : з 02.04.1985 року по 24.02.1994 року, з 25.02.1994 року по 01.08.2002 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 02.04.1985 року.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 04.11.2024 року, з урахуванням рішення суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова