Рішення № 127794938, 07.03.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15300/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Волошина А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 68 025,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2021 р. між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210819-003, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н84156 ( 19.08.2021 18:52:08).

Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту - 35 200,00 грн; строк на який надається кредит - 12 місяців; кількість щомісячних платежів - 12; сума одноразової комісії - 2 640,00 грн; плата за користування кредитом в середньому за місяць від початкової суми кредиту - 7,5% (2 640,00 грн); орієнтовна реальна річна процентна ставка -97,5 %; сума щомісячного платежу - 5 573,33грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 69 520,00грн.

Позивач зазначає, що відповідач станом на 10.07.2023 має заборгованість перед ТОВ «Кредитсервіс», яка становить 68 025,00 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20 505,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 44 880,00 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, відзив на позовну заяву чи інші письмові пояснення від нього до суду не надходили. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи під розписку. Зважаючи на відсутність відомостей про причини неявки відповідача у судове засідання, суд ухвалив розглянути справу без відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв`язку з таким.

Судом встановлено, що 19.08.2021р. між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №210819-003, за умовами кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 35200,00 грн. на умовах строковість, зворотності, платності (надалі - «Кредит»), а позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та зробити оплату за користування кредитом на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користуванням до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого Договором, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці Договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.2 договору плата за користування кредитом складає 7,5 % на місяць від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, стягується разовий процент у розмірі 7,5 % від загального розміру кредиту. Разовий процент стягується із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника.

Сторонами визначено умови кредиту: сума кредиту - 35 200,00 грн; строк на який надається кредит - 12 місяців; кількість щомісячних платежів - 12; одноразова комісія за видачу кредиту 7,5 % від початкової суми кредиту сума - 2 640,00 грн; плата за користування кредитом в середньому за місяць від початкової суми кредиту - 7,5% (2 640,00 грн); орієнтовна реальна річна процентна ставка -97,5 %; сума щомісячного платежу - 5 573,33грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 69 520,00грн.

Договір про надання кредиту №210819-003 від 19.08.2021 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н84156 (19.08.2021 18:53:06).

20.08.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 32 560,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1838 від 20.08.2021 (а.с.30).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, сума заборгованості за договором № 210819-003 від 19.08.2021 за період з 19.08.2021 по 10.07.2023 складає 68 025,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 20 505,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 47 520,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості від 17.07.2023.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 35 560,00 грн.

Судом встановлено, що всупереч умов кредитного договору та норм закону відповідач допустив порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором для погашення його договірних зобов`язань.

Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Кредитсервіс» надало належні та допустимі докази укладення ОСОБА_1 кредитного договору №210819-003 від 19.08.2021 року. ОСОБА_1 отримав кредит за договором № 210819-003, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти своєчасно та в повному обсязі не повернув.

Зокрема, як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір неповернутого тіла кредиту становить 20 505,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 20 505,00 грн..

Позивач також просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, у позовній заяві зазначив, що просить стягнути 44 880,00 грн. відсотків, у долученому розрахунку заборгованості - 47520,00 грн., які нарахував за період з 19.08.2021 по 10.07.2023 (а.с.31).

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

За умовами договору № 210819-003 кредитні кошти надавалися до 19.08.2022. Отже, ТОВ «Кредитсервіс» має право на стягнення процентів у розмірі, встановленому договором, за період до 19.08.2022.

Сума нарахованих відсотків за період з 19.08.2021 по 19.08.2022, згідно розрахунку позивача, становить 31680 грн. (а.с.31). При цьому, відповідач сплатив 13200 грн. на погашення відсотків (а.с.31 зворот), відтак, заборгованість по сплаті відсотків становить 18480,00 грн. за період до 19.08.2022 . Саме у такому розмірі відсотки можуть бути стягнуті з відповідача. Після цієї дати позивач не мав підстав нараховувати відсотки у розмірі, вставленому договором.

Отже, позов ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №210819-003 від 19.08.2021 у розмірі 38 985,00 грн. (20 505,00 грн. основного боргу та 18480,00 грн. відсотків).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи 25.01.2023 р. між Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс» було укладено договір про надання правової допомоги № 25-01/2023, в якому позивачем та адвокатом було погоджено, що: сторони погодили, що адвокат бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах позивача здійснити комплекс дій щодо підготовки позовної заяви, захисту та судового представництва позивача у межах судової справи за позовом ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Погоджено розмір гонорару, що становить: - 7 000,00 грн.

25.01.2023 позивач та адвокат підписали Акт приймання-передачі справ на надання правової допомоги (послуг) до договору про надання правової (правничої) допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №4731 від 08.08.2023 року про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позивач просив стягнути на його користь 68025,00 грн. Суд визнав доведеними вимоги на суму 38985,00 грн.

Отже, суд задовольняє позов на 57 %, відтак, компенсації позивачу підлягають 57 % від сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, тобто 1380,77 грн. судового збору та 3990,00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (код ЄДРПОУ 41125531, м. Київ , вул. Євгена Коровальця, 36-Д, приміщення 65-з) заборгованість за кредитним договором №210819-003 від 19.08.2021 у розмірі 38985,00 грн.

В решті вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Кредитсервіс» 1380,77 грн. судового збору та 3990,00 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Т.В .Войтенко