Рішення № 127794019, 27.05.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 712/13675/24

провадження № 2/691/272/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 у сумі 227723 грн. 65 коп. і судовий збір у сумі 2732 грн. 68 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 25.06.2023 ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 466962-КС-002 про надання кредиту.

25.06.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 466962-КС-002 про надання кредиту, на визначених офертою умовах.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Таким чином 25.06.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 466962-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 47000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

18.10.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 466962-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, за якою внесено зміни до п. 2.7 договору, щодо терміну дії договору до 24.07.2024.

ОСОБА_1 здійснила часткову оплату заборгованості за договором на загальну суму 40750 грн. 54 коп.

Однак, належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 03.11.2024 має заборгованість за договором № 466962-КС-002 про надання кредиту в розмірі 227723 грн. 03 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 44084 грн. 95 коп., суми прострочених платежів по процентах 183638 грн. 08 коп. та суми прострочених платежів за комісією 0 грн.

На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кушнір Т.В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що її довірителька лише частково визнає позовні вимоги в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 44084 грн. 95 коп.

ОСОБА_1 не заперечує отримання грошових коштів у розмірі 47000 грн. строком на 24 тижні до 10.12.2023, згідно договору № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 та не заперечує що нею здійснено часткову оплату в розмірі 40750 грн. 54 коп. Однак не погоджується з іншими позовними вимогами.

ОСОБА_1 не була ознайомлена та не погоджувалась з наданими позивачем правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», що містяться у позовній заяві, на які посилається позивач. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику умови кредитування, що встановлені до укладеного із відповідачем договору № 466962-КС-002 від 25.06.2023, які діяли саме на час підписання договору, неможливо достовірно встановити умови кредитування. Таким чином сторони не погодили всі істотні умови договору, а надана банком/фінансовою установою роздруківка правил та/або посилання на правила не може розцінюватися як стандартна (типова) форма погодження позичальником з даними правилами.

Також позивачем надано пропозицію (оферту) укласти договір № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання даного договору, паспорт споживчого кредиту, що містять відомості про позичальника грошових коштів та кредитодавця, що були підписані ОСОБА_1 . Однак сам договір № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 та правила надання споживчого кредиту позивачем не надано.

Про існування додаткової угоди № 1 від 18.10.2023 до договору № 466962-КС-002, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 24.07.2024, відповідачка не була обізнана та не підписувала її. Отже стягнення процентів за користування кредитом за умовами додаткової угоди № 1 від 18.10.2023 є незаконними.

Таким чином, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування що визначені договором № 466962-КС-002, а саме після 10.12.2023, тому позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами після 10.12.2023 задоволенню не підлягають.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсотками, вони були розрахована за період з 25.06.2023 по 24.07.2024 та становить 183638 грн. 08 коп., однак за погодженими умовами договору та графіком платежів, розмір відсотків на період дії договору з 25.06.2023 по 10.12.2023, має становити 68110 грн. ОСОБА_1 сплатила по відсотках 30785 грн. 49 коп., тому сума не сплачених відсотків за кредитним договором становить 37324 грн. 51 коп.

Крім того, ОСОБА_1 у ході телефонної розмови з позивачем, повідомила, що вона, як дружина військовослужбовця, має право на списання відсотків по кредиту, відповідно до внесених змін до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, їй відмовили у списанні відсотків з даної підстави.

Також за умовами договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 122160 грн., тобто загальні витрати за споживчим кредитом в сумі 47000 грн. становлять 75160 грн., тобто це становлять 159,9 % розміру наданого кредиту, що є несправедливим обрахунком загальних витрат за споживчим кредитом та несправедливою умовою договору.

Представник ТОВ «Бізнес Позика» подав до суду відповідь на відзив, у якому пояснив, що мінлива та непослідовна позиція сторони відповідача є порушенням принципу добросовісної поведінки, зокрема у поданому відзиві відповідачка частково визнає позовні вимоги в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 44084 грн. 95 коп. Також вона не заперечує про отримання грошових коштів в розмірі 47000 грн. строком на 24 тижні, згідно договору № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 та паспорту споживчого кредиту. Проте у прохальній частині відзиву відповідача просить відмовити у позовних вимогах повністю.

ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 466962-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-1567, направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний нею у заявці електронного смс-повідомлення. Також вона вказала номер свого поточного (карткового) рахунку. Отже, шляхом обміну електронними повідомленнями, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між Товариством та ОСОБА_1 було укладено указаний договір № 466962-КС-002.

Аналогічним чином, шляхом обміну електронними повідомленнями була укладена додаткова угода до договору, у порядку, визначеному вище указаної статті, підписана з використанням одноразового ідентифікатора «UА-3614».

Під час укладення кредитного договору та додаткової угоди сторони погодились на їх укладення з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Укладений договір не є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України. Кредитний договір не підписувався відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису, оскільки був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно примірники електронного договору, додаткової угоди, акцептів та оферт на їх укладення, надані до суду, є їх оригіналами, які збережені в первісному та незмінному вигляді.

Також відповідачка не заперечувала факт здійснення нею платежів за кредитним договором. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, позивач вважає, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором, встановлені не у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту, а безпосередньо у договорі, який уклала ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями.

Порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Встановлені у договорі проценти, які нараховуються на залишок заборгованості за договором, відповідають принципу свободи договору, з умовами якого ОСОБА_1 добровільно погодилася.

Щодо посилань відповідача на норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом, які не нараховуються дружинам та чоловікам військовослужбовців, то до указаного Закону було неодноразово внесено зміни та його застосування у даній частині, відбулося лише 18.05.2024. У всіх попередніх редакціях даного Закону указана інформація не міститься.

Також представник ТОВ «Бізнес Позика» подав до суду додаткові пояснення, де зазначив, що ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за кредитним договором та частково здійснила оплату на суму 40750 грн. 54 коп., надавши докази у формі довідок з платіжної системи «Platon», технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» та платіжної системи «TAC Pay» АТ «ТАСКОМБАНК».

АТ «ТАСКОМБАНК» надає посередницькі послуги позивачу на підставі Договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам.

ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою їх платіжних систем.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 2 указаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порядок укладення електронного договору визначений положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Зокрема, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 25.06.2023 ОСОБА_1 , ознайомилася з інформацією необхідною для отримання кредиту, що розміщена на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика» https://bizpozyka.com/ua та, шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету, ввійшла до нього через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС), подала заявку на отримання кредиту, вказавши номер свого поточного (карткового) рахунку.

25.06.2023 ОСОБА_1 погодилася та прийняла пропозицію (оферту) на укладення договору з ТОВ «Бізнес Позика», та уклала договір № 466962-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, з отриманням одноразового ідентифікатора UA-1567 на належний їй номер телефону НОМЕР_1 , в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 47000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

Строк надання кредиту - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14954256, фіксована, комісія за надання кредиту - 7050 грн., термін дії договору до 10.12.2023, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 122160 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 9150,85 %.

За умовами п. 3.2.3 договору, сторони встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Відповідно до п. 4.1.2 договору, позичальник протягом 14 днів з дня укладення договору, має право без будь яких пояснень відмовитися від договору, у тому числі, у разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця у письмовій формі.

За умовами п. 7.4.4. договору, позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє його умови, зміст, суть, об`єм зобов`язань та погодився неухильно дотримуватись їх. Договір уклав за вільним волевиявленням.

18.10.2023 ОСОБА_1 погодилася та прийняла пропозицію (оферту) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023, та уклала додаткову угоду № 1, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, отриманням одноразового ідентифікатора UA-3614 на належний їй номер телефону НОМЕР_1 , в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами додаткової угоди № 1 до договору № 466962-КС-002, ОСОБА_1 підтверджує, що станом на 18.10.2023 має заборгованість у розмірі 88231 грн. 93 коп., що складається з: суми кредиту 44084 грн. 95 коп., суми по процентах за користування кредитом 44146 грн. 98 коп. та суми по комісії 0 грн.

Також ч. 4 додаткової угоди № 1 до договору № 466962-КС-002 визначено, що орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 203688 грн. 81 коп. Орієнтована реальна річна процентна ставка 1028,63 %.

Частиною 5 додаткової угоди № 1 внесено зміни до договору, а саме, п. 2.3, 2.4 договору викладено в новій редакції строк на який надається кредит - 57 тижнів, процентна ставка за кредитом у період з 18.10.2023 по 13.12.2023, пільгова становить 0,8621569 %, у разі прострочення на 3 дні, з четвертого дня становитиме в день 1,14954256, фіксована. П.2.7, 2.11 договору викладено в новій редакції термін дії договору до 24.07.2024, дата повернення кредиту 24.07.2024. Також внесено зміни до п. 3.2 договору щодо нарахування процентів за користування кредитом згідно встановленого графіку платежів.

За довідками, створеними в електронній системі Fondy, 25.06.2023 на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 466962-КС-002 від 25.06.2023, було здійснено два платежі у сумі 25000 грн. та 22000 грн.

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/1390БТ від 04.02.2025, на ім`я ОСОБА_1 було видано банківську платіжну карту НОМЕР_2 . Також додано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , згідно указаної банківської карти з 25.06.2023 по 24.07.2024, на який 25.06.2023 проведено перерахування грошових коштів у загальній сумі 47000 грн.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц роз`яснив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, у разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 роз`яснив, що дії, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17.

18.05.2024 набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, за якими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в наступній редакції: військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таким чином, із 18.05.2024 відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, звільнена від сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 17.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає: сума прострочених платежів по тілу кредиту 44084 грн. 95 коп., сума прострочених платежів по процентах 149177 грн. 04 коп., а всього 193261 грн. 99 коп.

Свого розрахунку відповідач суду не надав, а тому суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, що наданий позивачем.

Договір № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 та додаткова угода від 18.10.2023 на час розгляду справи судом є чинними.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, у п. 25 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17 зауважено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-Ш), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Із договору № 466962-КС-002, а також розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавець вніс у договір плату позичальника «Комісія за надання кредиту в сумі 7050 грн.», яку стягнув із відповідача ОСОБА_1 .

Однак таку суму коштів кредитодавець вчинив на власну користь і такі дії не становлять кредитну послугу, яку замовив позивальник, оскільки відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, кредитодавець не уповноважений стягувати з позичальника таку плату.

Таким чином, заборгованість відповідача слід зменшити на 7050 грн. і стягнути з відповідача 193261,99-7050,00=186211,99 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежності від характеру рішення (Seryavin and Oters v. Ukraine, № 4909/04 від 10.02.2010). Рішення суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (Хірвісаарі проти Фінляндії).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 186211 грн. 99 коп. та судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2234 грн. 54 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, заборгованість договором № 466962-КС-002 про надання кредиту від 25.06.2023 у сумі 186211 грн. 99 коп. та судовий збір у сумі 2234 грн. 54 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Суддя Л. В. Подорога