Рішення № 127789507, 02.06.2025, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/391/2025 Справа № 641/2533/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Харченко Ю.В.,

представника позивача Золотухіної І.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила скасувати арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Друзенко Т.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2012 року у виконавчому провадженні №22516460.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем за законом якої є позивач. Звернувшись до Другої ХМДНК 30.09.2023 року з метою прийняття спадщини позивач дізналась, що на вказану квартиру накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2012 року у виконавчому провадженні №22516460, боржником в якому є відповідач. Вказала, що 04.10.2023 року звернулась до Основ`янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про зняття арешту з вказаної квартири та отримала відповідь від 24.10.2023 року №109052 про відмову у знятті арешту, у зв`язку з тим, що позивач не є стороною виконавчого провадження №22516460. Вважала, що оскільки спірна квартира не належить відповідачу та ніколи йому не належала на праві власності, ні позивач, ні померлий ОСОБА_3 не є боржниками у жодному з виконавчих проваджень, відсутні підстави для існування обтяження у вигляді арешту вище вказаної квартири. Посилалась на вимоги ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.10.1995 року №1023, виданого Комісією з приватизації житлового фонду ХДП «Завод ім. Малишева», квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Комінтернівським РАЦС м. Харкова 02.10.1993 року, актовий запис 730, « ОСОБА_4 » ( рос. мовою) та « ОСОБА_5 » (рос. мовою) ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно Інформації з ДРРП від 30.09.2023 року зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_2 . Тип обтяження- арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження- 12386737, зареєстровано-11.04.2012 реєстратором Харківською філією ДП «Інформаційний центр» МЮУ, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №22516460, 11.04.2012 року Комінтернівським ВДВС ХМУЮ старшим державним виконавцем Друзенко Т.О., заборгованість по аліментам, власник ОСОБА_2 , заявник Комінтернівський ВДВС ХМУЮ.

Згідно відповіді Основ`янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24.10.2023 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного представництва надати більш детальну інформацію за ВП №22516460 не виявляється можливим. Крім того, позивачу роз`яснено право звернутися до суду на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи також містять копію постанови державного нотаріуса Другої ХМДНК про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2024 року, згідно якої нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_2 на підставі пп.4.17 п.4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, у зв`язку з тим, що при здійсненні перевірки відсутності арешту шляхом доступу до ДРРП встановлено, що на спірну квартиру накладено арешт на підставі постанови Комінтернівського ВДВС ХМУЮ від 11.04.2012 року у ВП №22516460.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першоюстатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першійстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження»(абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивача, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

Отже, порушене право ОСОБА_1 як спадкоємця після смерті чоловіка, може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, а позивачем заявлено лише позовну вимогу про зняття арешту, що є неналежним способом захисту.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.4,10-13,76-81,247,263-265,268,273, 354, 355ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту нерухомого майна відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ЄДРПОУ 41430683, місце знаходження: м. Харків, м-н Захисників України, 7/8.

Повний текст рішення проголошено 02.06.2025 року.

Суддя І.В.Зелінська