Рішення № 127789234, 29.05.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7700/24

Провадження № 2-а/461/128/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Богуша І.М.,

представника відповідача Стебко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Богуш Ігор Михайлович, звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 002659 від 17.09.2024, рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 від 13.08.2024 та рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.10.2024 адміністративну справу №461/7700/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішень про скасування посвідки на тимчасове проживання та про примусове повернення до країни походження передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішень про скасування посвідки на тимчасове проживання та про примусове повернення до країни походження.

Позивач подав до суду уточнену позовну заяву, у якій просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.09.2024 ПН МЛВ 002659; визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 17.09.2024 № 4601130100016560.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови та рішення передано на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2025 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження.

Представник позивача Богуш І.М. в судовому засіданні підтримав лише одну позовну вимогу, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 17.09.2024 №4601130100016560. В обґрунтування позовної вимоги зазначив, що 13.08.2024 було прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 в Україні № НОМЕР_1 , про що позивачу стало відомо лише 17.09.2024, коли він був затриманий та доставлений до підрозділу ГУ ДМС у Львівській області. Того ж дня відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Враховуючи те, що позивач не знав та не був повідомлений про скасування посвідки на тимчасове проживання, представник позивача вважає рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 17.09.2024 №4601130100016560 протиправним та просить таке скасувати.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити.

Представник відповідача Стебко І.Ю. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила. Зокрема зазначила, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання було надіслано позивачу на первинну адресу, яка була зареєстрована у ДМС, а саме: АДРЕСА_1 , однак таке повернулось без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Також, зважаючи на те, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи, представник відповідача вважає, що він повинен був розуміти, що це слугуватиме підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, а отже йому було відомо про таке рішення.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3 , який працює разом з позивачем на ринку «Шувар». Свідок розповів, що в 2024 році проживав з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та може стверджувати про те, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на їх адресу не надходило та позивачу не було відомо про нього.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду документів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Порядок перебування, в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначається Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно частини третьої статті 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Згідно п.5. І розділу Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до п.6 І розділу Інструкції примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Судом встановлено, що 27.06.2023 ОСОБА_2 отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії АА №082707 /а.с.21/.

З 03.07.2024 позивач працював комірником на складі ТзОВ «ДАНАЙС», що підтверджується копією трудової книжки /а.с.22/.

22.07.2024 між ТзОВ «ДАНАЙЗ» та ОСОБА_4 припинено трудовий договір, що підтверджується копією наказу №4 /а.с.22/.

07.08.2024 ТзОВ «ДАНАЙС» звернулося до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням його з посади комірника ТзОВ «ДАНАЙС» та скасуванням дозволу від 27.06.2024 №7003 на застосування праці громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на посаді службовця на складі /а.с.101/.

13.08.2024 ГУ ДМС у Львівській області було прийнято рішення про скасування посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання ОСОБА_1 в Україні, яке було скеровано позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , однак таке повернулось без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання /а.с.106, 107-108/.

17.09.2024 посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення №ПН МЛВ 0022659 відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП, та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №ПН МЛВ 0022659 від 17.09.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. /а.с.111-112, 116-117/.

17.09.2024 першим заступником начальника ГУ ДМС у Львівській області Іваночко І.Р. було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 22.09.2024 /а.с.26/.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Приймаючи рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання дії ГУ ДМС у Львівській області повинні відповідати Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (надалі Порядок №322).

Так, відповідно до п.65 Порядку №322 копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.

Відповідно до п.68. Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач отримував копію рішення про скасування посвідки. Отже, суд вважає встановленим факт, що позивач ознайомлений з рішенням про скасування посвідки лише 17.09.2024, коли ОСОБА_2 був доставлений до підрозділу ГУ ДМС у Львівській області.

Тому, посилання відповідача на те, що позивич перевищив дозволений строк перебування на території України є безпідставним, оскільки обов`язок здати посвідку, знятися з місця реєстрації та виїхати з території України у нього виник лише 17.09.2024.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноважена особа ГУ ДМС у Львівській області не дотрималась вимог закону щодо порядку, правил винесення рішення про примусове повренення до країни походження або третої країни іноземця або особи без громадянства та передчасно прийняла оскаржуване рішення.

Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на необхідність дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення принципів пропорційності, розсудливості та обґрунтованості, суд, з огляду на встановлені обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про передчасність рішення першого заступника начальника Головного управління ДМС України у Львівській області Іваночко І.Р. від 17.09.2024 про примусове повернення до країни походження або третьої країни Хусейнова Парвіза, як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, враховуючи надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру в сумі 2422,40 грн.

Враховуючи те, що позивач підтримав лише одну позовну вимогу, яку судом було задоволено, а саме: про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, за яку сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., отже вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ №322, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241, 246, 250, 288 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Іваночко І.Р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №4601130100016560 від 17.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ЄДРПОУ 37821493, адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, електронна адреса: lv@dmsu.gov.ua.

Суддя Зубачик Н.Б.