Ухвала суду № 127786256, 21.05.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.05.2025 Справа №914/827/25

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Надії ВАШКЕВИЧ, розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 853 101 381,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: Онищук М.Б. представник за довіреністю (адвокат, згідно свідоцтва, що міститься в матеріалах справи);

від відповідача: Гарбузюк Р.О. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення заборгованості у сумі 853 101 381,35 грн з них: 424756 822,68 грн заборгованості з оплати добових небалансів, 46 503 260,59 грн пені, 66 244 247,33 грн 3% річних, та 315597050,75 грн. Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить у порядку ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2025.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання, зокрема 07.05.2025 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.05.2025.

18.04.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача поступило клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 1662/25).

13.05.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява (вх. № 12502/25).

19.05.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 13022/25).

20.05.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13297/25).

В підготовче засідання 21.05.2025 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заперечує щодо поданого клопотання відповідача про призначення судової експертизи у даній справі з підстав, які викладено у запереченнях проти клопотання про призначення експертизи та у додаткових поясненнях у справі.

В підготовче засідання 21.05.2025 з`явився представник відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд задоволити подане клопотання про призначення судової експертизи у даній справі за вх. №1662/25 від 18.04.2025 з підстав, які викладено у поданому клопотанні та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

В підготовчому засіданні 21.05.2025 судом розглянуто клопотання відповідача (вх.№1662/25 від 18.04.2025) про призначення судової експертизи, зокрема проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні про призначення судової експертизи за вх. № 1662/25 від 18.04.2025, відповідач зазначає про те, що протягом всього спірного періоду позивач примусово закачував газ у його газопроводи, частину обсягів (понад підтверджені номінації) газу закачував взагалі без правових підстав і всупереч норм Кодексу ГТС.

Як стверджує відповідач, АТ «Львівгаз» посилається на ті обставини, що жодних дій для відбору газу не вчиняв, а саме позивач шляхом регулювання свого обладнання на газорозподільних станціях (далі ГРС), яке забезпечує створення тиску у суміжних газопроводах, та шляхом регулювання запірної арматури на своїх газопроводах здійснював закачування газу.

Ці обставини мають суттєве значення для справи з наступних підстав. Позов заявлено на підставі договору, у якому позивач є Оператором, а відповідач є Замовником. Відповідно до п.2.1. договору за цим Договором Оператор надає Замовнику, а не іншим особам, послуги транспортування газу. Договір регулює відносини сторін в частині транспортування газу Замовника, а не інших осіб.

Одночасно, поза умовами договору, відповідно до ч.2 ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу» та на підставі постанови НКРЕКП від 29.06.2017 № 850, АТ «Львівгаз» у спірному періоді було Оператором газорозподільних систем (далі Оператор ГРМ) та на виконання обов`язків Оператора ГРМ здійснювало розподіл газу споживачам постачальників, які у відносинах з позивачем були самостійними Замовниками послуг транспортування газу.

Постачальники, які мали споживачів у газорозподільній зоні здійснення діяльності АТ «Львівгаз», як Оператора ГРМ, мали з АТ «Укртрансгаз» укладені договори транспортування газу, у яких постачальники були Замовниками послуг Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.04.2025 транспортування газу для потреб своїх споживачів.

Відносини АТ «Укртрансгаз» і АТ «Львівгаз» щодо порядку приймання-передачі газу Замовників послуг транспортування газу у газорозподільні трубопроводи для його розподілу споживачам цих Замовників після його транспортування газотранспортною системою, регулювалися Технічною угодою про умови приймання- передачі природного газу № 2016-ЛТГ/ЛГ від 23.06.2016 (далі Технічна угода, додаток 1).

Відповідно до п.1.1. ця Технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу оператором газотранспортних систем (Сторона 1) до газопроводів оператора газорозподільної системи (Сторона 2) у точках виходу газотранспортної системи.

Ні Технічна угода, ні договір транспортування газу, укладений між АТ «Укртрансгаз» і АТ «Львівгаз» не покладають на АТ «Львівгаз» відповідальності за порушення сторонами умов договорів транспортування газу, укладених між АТ «Укртрансгаз» і іншими Замовниками послуг транспортування газу (постачальниками, які здійснюють свою діяльність у газорозподільній зоні АТ «Львівгаз»).

Небаланс, відповідно до п.5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.

Небаланс підлягає визначенню по кожному Замовнику окремо. Згідно з п.4 розділу 6 глави ХІІ Кодексу ГТС весь обсяг природного газу, відібраний у точці виходу до газорозподільної системи, підлягає розподілу на відповідних замовників послуг транспортування природного газу шляхом визначення алокації.

Згідно з п.7 розділу 6 глави ХІІ Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника, та відноситься на нього оператором газотранспортної системи до моменту припинення постачання природного газу а якому споживачу в установленому порядку.

Цим же пунктом визначено, що у разі письмової вимоги замовника послуг транспортування природного газу, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення транспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу природного газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, алокація фактичного обсягу споживання природного газу таким споживачем після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснюється на оператора газорозподільної системи.

З урахуванням наведених норм права у разі передачі АТ «Укртрансгаз» в розподільну мережу АТ «Львівгаз» газу в межах підтверджених ним номінацій та в обсягах, які були раніше передані Замовниками послуг для транспортування, небаланс у ГТС не міг виникнути, за виключенням випадків невиконання АТ «Львівгаз» письмових розпоряджень про припинення розподілу газу окремим споживачам, або протиправного відбору газу з ГТС.

Відповідач зазначає, що такі твердження грунтуються на тих обставинах, що жодних дій для відбору газу не вчиняв, а саме ГРС (позивач) шляхом регулювання свого обладнання на газорозподільних станціях, яке забезпечує створення тиску у суміжних газопроводах, та шляхом регулювання запірної арматури на своїх газопроводах здійснював закачування газу.

У поданому клопотанні, відповідач вказує на те, що відбір газу і його закачування, є взаємовиключними діями учасників ринку природного газу. Відбір газу в контексті спірних правовідносин, є дією АТ «Львівгаз», яка має наслідком надходження газу у розподільну мережу поза волею Оператора ГТС і без його відома. Для відбору газу з ГТС необхідні дії мають вчинятися АТ «Львівгаз». Натомість, закачування газу в розподільну мережу, є дією Оператора ГТС поза волею АТ «Львівгаз» та без його згоди. При закачуванні газу в розподільну мережу, необхідні для цього дії вчиняються Оператором ГТС.

Відповідачем зазначено, що додаток № 3 до договору транспортування газу підтверджує передачу газу у розподільні газопроводи на пунктах приймання-передачі газу (далі ПППГ) ГРС, які перебувають у володінні позивача.

Акти розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, складені Оператором ГТС і Оператором ГРС на виконання Технічної угоди (додатки 1-108), підтверджують, що на всіх ГРС межа балансової належності газопроводів перебуває за межами ГРС, а ПППГ знаходяться на ГРС. У Додатку 1 до Технічної угоди АТ «Укртрансгаз» вказано стороною, на балансі якої знаходиться ВОГ (вузол обліку газу).

Відповідно до п.7 глави 3 розділу І Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу. З цього слідує, що транспортування газу має три складові частини: приймання Оператором ГТС від Замовника послуг газу в ГТС, переміщення газу газотранспортною системою до точок виходу з неї та передача газу з ГТС в точках виходу.

Відповідач зазначає, що згідно з п.3 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затверджених наказом Мінпаливенерго України 27.12.2005 № 618, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11914, «газорозподільна станція сукупність технологічного та допоміжного обладнання, що призначене для редукування, вимірювання та подачі газу з магістральних газопроводів в газорозподільні мережі». Редукування технологічна операція зменшення тиску газу.

Акти розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін містять схеми, які свідчать про насичення ГРС спеціальним обладнанням та про складність технологічних процесів, які відбуваються на ГРС. З схем облаштування ГРС без спеціальних технічних знань неможливо достовірно встановити обставини, які входять до предмета доказування:

а) закачує Оператор ГТС газ у газорозподільну мережу, чи АТ «Львівгаз» відбирає газ на ГРС;

б) чи має АТ «Львівгаз» технічну можливість на пунктах приймання-передачі газу не приймати у свої газопроводи обсяги газу, які передаються понад обсяги підтверджених Оператором ГТС Замовникам послуг номінацій та без подання Замовниками послуг таких обсягів для транспортування в ГТС.

При цьому, відповідач зазначає, що акти приймання-передачі газу, складені за формою Додатка № 5 до Технічної угоди без посилань на договір транспортування, а в частині актів з осиланнями на Технічну угоду, свідчать саме про передачу газу, яка сторонами не оспорюється. Однак вони не можуть свідчити ні про відбір, ні про закачування.

Схеми облаштування ГРС, які є додатками до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, для їх оцінки потребують спеціальних технічних знань та дослідження об`єктів на місцевості. Тому також не можуть безспірно свідчити про закачування газу.

Як стверджує відповідач, факт передачі газу не може свідчити ні про його відбір, ні про закачування. Саме ці обставини може становити судова експертиза.

На підставі наведеного, відповідач просить суд призначити у даній справі інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Акціонерне товариство Укртрансгаз на газорозподільних станціях, які визначені Додатком 3 до договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015, закачувало газ у розподільні газопроводи, чи АТ Львівгаз на газорозподільних станціях відбирало газ у свої газопроводи ?

- Які саме технологічні операції вчинялися кожною з сторін при передачі газу на ГРС у розподільні газопроводи?

- Чи була у АТ Львівгаз технічна можливість відбирати газ на ГРС у розподільні газопроводи ?

- Чи була у АТ Львівгаз технічна можливість припинити (обмежити) приймання газу у розподільні газопроводи понад обсяги підтверджених Оператором ГТС номінацій безпосередньо на пунктах приймання-передачі газу?

- Чи була у Акціонерного товариства Укртрансгаз технічна можливість припинити (обмежити) закачування газу у розподільні газопроводи безпосередньо на пунктах приймання-передачі газу, виходячи з обсягів підтверджених номінацій замовників послуг транспортування газу?

Проведення вказаної експертизи, відповідач просить суд доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У запереченнях на клопотання відповідача позивач зазначає, що Щодо відбору Відповідачем природного газу у спірний період із газотранспортної системи.

Позивач зазначає, що у постанові від 09.09.2024 у справі №914/2441/21 (за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «Львівгаз» про стягнення вартості перевищення замовленої потужності за період травня грудня 2019 року) Західним апеляційним господарським судом було встановлено «здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам». Тобто АТ «Львівгаз» не міг здійснювати свою господарську діяльністю без отримання обсягів природного газу із газотранспортної системи. В межах справи №914/2441/21 вже встановлено, що Відповідач здійснював відбір із газотранспортної системи та обсяги такого відбору Відповідачем природного газу із газотранспортної системи Позивача у період липня грудня 2019 року.

Технічні характеристики газотранспортної чи газорозподільної систем, не є обставинами, які підтверджують заявлені позовні вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду даної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у даній справі, оскільки у спірний період Договір виконувався, Відповідач здійснював свою ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, а така діяльність потребує виробничо-технологічних витрат (ВТВ) (отримання обсягів природного газу, що були протранспортовані газотранспортною системою Позивача).

Позивач зазначає, що сам факт наявності негативного небалансу та наявність укладеного договору транспортування природного газу є правовою підставою для виникнення обов`язку замовника послуг транспортування (Відповідача) із здійснення оплати за врегулювання щодобових небалансів, тому відсутні підстави для призначення експертизи, так як суд має можливість самостійно, на підставі наявних у справі доказів та встановлених преюдиційних обставин, з`ясувати наявність небалансу Відповідача, який виник у період липня - грудня 2019 року.

На переконання Позивача, оскільки предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості з оплати вартості добових небалансів, що підтверджується як встановленими обставинами в межах справи №914/2441/21, так і доказами, які, в т.ч. складено самим Відповідачем, як суб`єктом ринку природного газу.

Так, обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу є різницею між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень), яку розраховує оператор ГТС (п. 1 гл. 6 розд.XIV Кодексу ГТС оператор ГТС).

У справі №914/2441/21 вже встановлено обсяг відборів Відповідача у період травня грудня 2019 року, а торговими сповіщеннями (копії наявні у матеріалах справи) визначено обсяг подач Відповідача у спірний період, відповідно різниця і є обсягом негативного небалансу.

Відтак, Позивач вважає, що обсяги відбору природного газу Відповідачем із газотранспортної системи, зокрема і у спірний період вже є встановленими судовими рішеннями у справі №914/2441/21, а обсяги подач (закачування) підтверджуються власне звітністю АТ «Львівгаз» та можуть бути встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів - торгових сповіщень, а також звітів АТ «Львівгаз» за формою №8в-НКРЕКП-газмоніторинг, без застосування спеціальних знань.

На думку Позивача, у клопотанні про призначення експертизи питання Відповідача не стосуються предмета спору у даній справі і можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам Договору в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (розрахунками, актами, звітами, актами приймання-передачі природного газу, актом звірки тощо), без призначення комплексної судової експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи за вх.№1662/25 від 18.04.2025, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ Укртрансгаз (оператор) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Львівгаз (замовник) 17.12.2015 року уклали Договір транспортування природного газу №1512000709, згідно з пунктом 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 року

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 853 101 381,35 грн., з яких : 424 756 822,67 грн. заборгованість з оплати добових небалансів, 46 503 260, 59 грн. пеня, 66 244 247,33 грн. три відсотки річних від простроченої суми та 315 597 050,75 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені ним на підставі договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 року в частині здійснення своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу за березень, квітень, травень, червень 2019 року.

У позовній заяві позивач стверджує про виникнення у АТ «Львівгаз» негативних добових небалансів внаслідок відбору АТ «Львівгаз» газу з газотранспортної системи без подання обсягів газу до газотранспортної системи та несанкціонований відбір з газотранспортної системи відповідача природного газу, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу.

Необхідно зазначити, що транспортування газу включає у себе 3 складові частини: приймання-передачу газу на точках входу в ГТС; переміщення газу магістральними газопроводами та передачу газу замовнику після його транспортування на точках виходу з ГТС.

Передача газу на точках виходу могла відбуватись у спосіб відбору газу (несанкціонованого відбору) відповідачем або закачуванням газу у газорозподільчий газопровід позивачем.

Вимоги позову грунтуються на обставинах: безпідставного відбору газу Відповідачем з газотранспортної системи; несанкціонованого відбору газу Відповідачем з газотранспортної системи.

В обґрунтування своїх заперечень АТ «Львівгаз» стверджує, що протягом всього спірного періоду позивач примусово закачував газ у його газопроводи, частину обсягів газу закачував взагалі без правових підстав і всупереч норм Кодексу ГТС.

При цьому позивач мав технічну можливість надлишкові обсяги газу у трубопроводи відповідача не закачувати, а відповідач не мав технічної можливості перешкодити закачуванню цих обсягів газу.

Спір в частині обсягів передачі газу відсутній, ці обсяги підтверджуються актами приймання-передачі газу, складеними на виконання умов Технічної угоди за формою Додатка 5 до неї, які на стадії встановлення обставин справи і перевірки їх доказами будуть досліджуватися судом. Відсутність спору щодо обсягів переданого газу не може мати значення для з`ясування судом обставин відбору або закачування газу.

Суд зазначає, що надання послуг фізичного транспортування газу і врегулювання небалансів не є взаємопов`язаними з наданням доступу до потужності і не реалізуються одночасно.

Ці висновки спростовують доводи позивача, що встановлення судом обставин користування АТ «Львівгаз» потужністю точок виходу з ГТС свідчить про виникнення у АТ «Львівгаз» конкретно визначених небалансів і можуть бути підставою для відмови у призначенні експертизи щодо з`ясування обставин, пов`язаних з транспортуванням газу в частині приймання газу після його транспортування в точках виходу з ГТС.

Слід також зазначити, що постанова від 09.09.2024 у справі №914/2441/21 у справі № 914/2441/21, всупереч доводам позивача, не містить встановлених судом обставин відбору газу з ГТС, а лише обставини передачі газу.

Обставини передачі газу на точках виходу підлягають встановленню судом, як невід`ємна складова частина послуг, що спростовує доводи позивача щодо не входження обставин відбору чи примусового закачування газу та виникнення у відповідача негативного небалансу внаслідок відборів газу з ГТС до предмета доказування.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України і таке призначення не може розцінюватися, як порушення норм процесуального права. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя, суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Дана правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов`язок.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Відтак, за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування за Договором у спірний період, для правильного вирішення цього спору, для можливості повно, об`єктивно та всебічно надати оцінку усім фактичним обставинам справи, суд вважає за необхідне клопотання представника АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз про призначення судової експертизи за вх. № 1662/25 від 18.04.2025 задоволити та призначити у даній справі судову експертизу.

Беручи до уваги пропозицію відповідача щодо експертної установи та відсутність заперечень позивача щодо такої експертної установи, проведення експертизи слід доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з пунктом 2 частини1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із призначенням судової експертизи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 914/827/25 на час проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 98, 99, 100, 182, 228, 229, 234, 235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про призначення судової експертизи за вх. № 1662/25 від 18.04.2025 р. задоволити.

2. Призначити по справі № 914/827/25 судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Акціонерне товариство Укртрансгаз на газорозподільних станціях, які визначені Додатком 3 до договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015, закачувало газ у розподільні газопроводи, чи АТ Львівгаз на газорозподільних станціях відбирало газ у свої газопроводи ?

- Які саме технологічні операції вчинялися кожною з сторін при передачі газу на ГРС у розподільні газопроводи?

- Чи була у АТ Львівгаз технічна можливість відбирати газ на ГРС у розподільні газопроводи ?

- Чи була у АТ Львівгаз технічна можливість припинити (обмежити) приймання газу у розподільні газопроводи понад обсяги підтверджених Оператором ГТС номінацій безпосередньо на пунктах приймання-передачі газу?

- Чи була у Акціонерного товариства Укртрансгаз технічна можливість припинити (обмежити) закачування газу у розподільні газопроводи безпосередньо на пунктах приймання-передачі газу, виходячи з обсягів підтверджених номінацій замовників послуг транспортування газу?

3. Проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вулиця Липинського, 54).

4. Оплату за проведення експертизи попередньо покласти на відповідача - Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, місто Львів, вул. Золота, будинок 42; ЄДРПОУ 03349039).

5. Попередити експерта, який буде давати експертний висновок, про кримінальну відповідальність, передбачену ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків та за завідомо неправдивий висновок.

6. Провадження у справі №914/827/25 на час проведення експертизи зупинити.

7. Матеріали справи направити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

8. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА