Рішення № 127786133, 13.05.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/1072/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Соколюка Антона, розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053,м. Київ, пров. Нестеровський, буд. 3-5, ЄДРПОУ 00135390)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Ч, ЄДРПОУ 31812911)

про стягнення неустойки у розмірі 1905305,5 грн за договором № 13/1460-МТР від 24.04.2024,

за участю представників:

позивача: Пучка Віктора Анатолійовича;

відповідача: Заніна Максима Юрійовича,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" про стягнення неустойки у розмірі 1905305,5 грн за договором про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024.

Ухвалою суду від 28.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 14.04.2025 та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 11.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 14.04.2025 з`явились представник позивача Пучка Віктор Анатолійович та представник відповідача Занін Максим Юрійович. З огляду на надходження відзиву на позовну заяву, судом було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 21.04.2025, а відповідачу - строк для подання заперечення до 28.04.2025 та відкладено розгляд справи у підготовчому провадження на цю дату.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 22.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 24.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 28.04.2025 з`явились представник позивача Пучка Віктор Анатолійович та представник відповідача Занін Максим Юрійович. Враховуючи, що всі необхідні заяви по суті були подані учасниками спору суд, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2025.

У судовому засіданні 13.05.2025, що відбувалося за участю представників позивача та відповідача, судом прийнято рішення та оголошено його вступну і резолютивну частини.

Обставини спірних правовідносин, вимоги позивача та заперечення відповідача.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 1905305,5 грн, що включають в себе 254973,66 грн штрафу та 132942,09 грн пені, нарахованих позивачем у зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки товару відповідно до умов договору про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024, а також 1517389,75 грн штрафу нарахованого позивачем у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо заміни товару неналежної якості на ідентичний належної якості у визначений вказаним договором строк.

При цьому позивачем до позовної заяви долучено копію означеного договору про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024 відповідно до умов якого між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини. З преамбули вказаного договору вбачається, що він був укладений за результатами закупівлі № ID UA-2024-03-13-012924-а та при цьому позивач виступив як покупець, а відповідач виступив як постачальник у цих договірних відносинах. Відповідно до пункту 1.1 договору, на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Інгібітор солевідкладень для умов високомінералізованих пластових систем (постійне дозування в наземні трубопроводи) відповідно до коду ДК 021:2015: 24960000-1 Хімічна продукція різна, (надалі за текстом - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - «специфікація»), яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Поряд із цим пунктом 2.2. договору визначено, що інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (надалі - «додаток № 2»).

Згідно з п. 3.2. договору загальна сума договору становить 5057965,86 грн (п`ять мільйонів п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень, 86 коп), у тому числі ПДВ (20%) - 842 994,31 грн (вісімсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні, 31 коп).

Відповідно до змісту положень п. 4.2. договору розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії товару.

Згідно з п. 5.6. договору у випадку прийняття рішення про відповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). У випадку прийняття рішення про невідповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору покупець зобов`язаний не пізніше 5 робочих днів з дати направлення повідомлення про невідповідність товару здійснити його вивезення за власний рахунок.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що датою поставки товару та моментом отримання товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).

Відповідно до п. 5.17. договору у випадку передачі постачальником товару неналежної якості, виявлення невідповідності товару за результатом приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору, або уразі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можливо усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затримками часу, недоліками які виявилися неодноразово чи з`явились знову після їх усунення) покупець має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вбором:

1) безоплатного усунення недоліків товару;

2) розірвати цей договір в односторонньому порядку, передбаченому цим договором, а у разі сплачених покупцем коштів - вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

3) вимагати заміни товару на товар належної якості.

При цьому пунктом 14.10 договору сторони погодили, що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором, виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються кур`єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним ) зв`язком відповідній стороні (надалі - "Повідомлення") за такими адресами:

14.10.1. Якщо направляється постачальнику:

08200, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд 1-Ч

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

До уваги: Заніна Максима Юрійовича НОМЕР_2

Якщо направляється покупцю:

04053, АДРЕСА_1

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

До уваги: ОСОБА_1, тел. НОМЕР_1

Пунктом 2 додатку № 1 до договору сторони погодили умови поставки: DDP (адреса вантажоотримувача) згідно з «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)».

Відповідно до п. 8 додатку № 1 до договору сторони погодили термін (строк) поставки товару партіями за наступним графіком:

1) Товар у кількості 30 т - до 30 к.д. від дати підпису договору;

2) Товар у кількості 30 т - з 01.07.2024 до 30.07.2024;

3) Товар у кількості 25,3 т - з 01.10.2024 до 30.10.2024.

Умови приймання товару по якості - за результатами вхідного контролю якості відібраного зразку товару, дослідження якого виконується в спеціалізованій лабораторії НДПІ ПАТ «Укрнафта» (Науково-дослідний і проектний інститут м. Івано-Франківськ, Північний бульвар імені Пушкіна, 2). Термін проведення вхідного контролю якості - до 15 робочих днів (п. 10 додатку № 1 до договору).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 16.05.2024 відповідач поставив йому товар у кількості 13 т., а 23.05.2024 - поставив товар у кількості 17 т. про що сторонами було складено відповідні акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024. У цих актах було зазначено про невідповідність поставленого товару за показником «розчинність у воді» з посиланням на відповідні висновки Департаменту технічних служб Лабораторії боротьби з корозією ПАТ «Укрнафта» № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.

Позивач вказує на те, що своїм листом № 01/01/13/10/20/01-02/01/4877 від 05.06.2024 він повідомив відповідача про виявлені недоліки товару оскільки він не відповідає показнику «розчинність у воді» та не може бути використаний позивачем, позаяк є несумісним із технологічним середовищем. У відповідь на цей лист позивача відповідач своїм листом №4-10/06 від 10.06.2024 повідомив позивача про готовність замінити поставлений товар. При цьому позивач вказує на те, що 23.07.2024 сторонами було підписано видаткові накладні № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 та в розумінні п. 5.7 договору означена дата - 23.07.2024 є датою поставки та моментом отримання товару. З огляду на ці обставини позивач стверджує, що відповідач порушив строк поставки товару більше ніж на 30 календарних днів а також 14-денний строк для заміни неякісного товару на товар належної якості, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Поряд із цим позивач також зазначає, що частину другої партії товару у кількості 13 т загальною вартістю 770850,60 грн, який мав бути поставлений у строк до 30.07.2024, відповідачем доставлено лише 02.09.2024 за наслідками чого було складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 10339 від 02.09.2024. При цьому позивач вказує на те, що 11.09.2024 сторонами було підписано видаткову накладну № РН-0000874 від 30.08.2024, що є датою поставки та моментом отримання товару позивачем, яка свідчить про порушення відповідачем строку поставки товару більше ніж на 30 календарних днів і також є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач у свою чергу вказує на те, що у визначений договором строк (16.05.2024 та 23.05.2024) він відвантажив позивачу товар (інгібітор Акризолон 3990) відповідність якого вимогам зазначеним у технічній документації по процедурі відкритих торгів підтверджена відповідними сертифікатами аналізу «Акризолон 3990» (партія № 1UN-2024 та № 2UN-2024, датою виробництва яких значиться травень 2024 року). При цьому в технічному завданні тендерної документації договору в якості критеріїв відповідності товару вказані наступні параметри: зовнішній вигляд, густина, рН, кінематична в`язкість, ефективність реагенту до осадоутворення, концентрація, та розчинність уводі. Як вбачається з висновків № Д-62 від 30.05.2024 та Д-63 від 31.05.2024 (на які також посилався і позивач) товар у загальній кількості 30,0 т повністю відповідає зазначеним вимогам. Натомість позивач самостійно додає у вказані висновки ще один параметр визначення якості - «розчинність у пластовій воді» показники якої не зазначені а ні в технічному завданні тендерної документації, а ні в технічному завданні договору. Крім того, відповідач зауважує, що позивач не веде контроль та моніторинг такого показника як хімічний склад пластових вод.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що він неодноразово постачав позивачу згадуваний товар - інгібітор Акризолон 3990, зокрема на виконання умов договору № 01001/2822/281/23-МТР від 29.11.2023, на підтвердження чого відповідач надав копії видаткової накладної № РН 0000999 від 12.12.2023 та сертифікату аналізу «Акризолон3990»(партія №3UN-2023, дата виробництва - грудень 2023 року). При цьому відповідач вказує на те, що поставлений в травні 2024 року товар був виготовлений з тієї ж сировини є таким самим за характеристиками, що і поставлений в грудні 2023року, а також як і той, який досліджувався в березні 2024року, на підтвердження чого відповідач послався на протокол аналізу № 20240320-10 від 20.03.2024. При цьому відповідач зауважує, що з огляду на звернення позивача про заміну товару, своїм листом від 10.06.2024 відповідач звернувся до позивача з проханням про надання аналізів хімічного складу пластової води за період вересня-грудня 2023року та травень 2024 року, у відповідь на який позивач повідомив, що такі зразки у відповідного структурного підрозділу позивача відсутні.

Висновки господарського суду.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому згідно приписів ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Так, як вбачається з пункту 2.1. Технічної специфікації до предмету закупівлі (таблиця № 1) а також додатку № 2 до договору («Загальні вимоги до технічних і функціональних характеристик предмету закупівлі») пунктом 1.8. технічних вимог до предмету закупівлі зазначено «розчинність у воді».

При цьому в примітках згаданої технічної специфікації до предмету закупівлі зазначено, що технічні вимоги до предмета закупівлі визначені в таблиці № 1 повинні бути підтверджені шляхом проведення випробувань лабораторією ПАТ «Укрнафта» або лабораторією акредитованого згідно національного стандарту що відповідає ISO/IEC 17025 або яка є технічно компетентною згідно національного стандарту ISO 10012.

Також в останньому абзаці додатку № 2 до договору вказано, що лабораторні випробування повинні бути проведені на середовищі зазначеному в технічній специфікації або реальному середовищі об`єкту, для якого здійснюється закупівля реагенту, або аналогічному, показники якого є не нижчими ніж наведені в технічній специфікації.

Як зазначалось вище, позивач повідомив відповідача про те, що поставлений ним товар не відповідає вимогам «розчинність у воді» та просив його замінити, пославшись на проведені ним дослідження, за результатом яких були складені висновки за результатами досліджень проведених лабораторією боротьби з корозією департаменту технічних служб ПАТ «Укрнафта» № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.

В контексті вищевикладених обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що в силу положень частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, у згадуваних вище висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 вказано, що при проведенні аналізу за показником «розчинність у воді» дослідженням встановлені наступні фактичні показники: «- в моделі середовища - розчиняється»; - «в пластовій воді із Головних споруд - утворюється розчин молочного кольору із неоднорідним включенням».

Суд приймає до уваги, що в пункті 2.7. додатку № 3 («Правила приймання та вхідного контролю інгібіторів солевідкладень») зазначено про те яким чином має визначатись розчинність інгібіторів у воді (пластовій, під товарній, технічній).

Водночас суд акцентує увагу на тому, що як технічна специфікація до предмету закупівлі так і додаток № 2 до договору окрім показників модельного середовища, в якому має розчинятися інгібітор не містять жодних вимог(із зазначенням показників) стосовно того, що поставлений позивачем товар - інгібітор солевідкладень Акризол 3990 повинен відповідати критерію розчинності саме у пластовій воді конкретного об`єкту(з конкретними показниками хімічного складу середовища) видобутку (відсутні також і відомості про хімічний склад пластових вод конкретного об`єкту, для якого здійснюється закупівля).

Поряд з цим у висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 так само не зазначено хімічний склад середовища пластових вод розчинність інгібітору в яких додатково перевірялась лабораторію.

Суд приймає до уваги той факт, що специфікою пластових вод є висока мінералізація, показники, якої мали бути надані позивачем відповідачу в технічній специфікації на предмет закупівлі (так зване модельне середовище, в якому має розчинятися інгібітор). Оскільки в додатку до договору наведені показники модельного середовища, в якому має розчинитися інгібітор, суд визнає означені в додатку № 2 показники середовища такими, для використання в яких і здійснювалась закупівля.

Суд констатує, що позивачем, не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ним надавались відповідачу відомості про зміну хімічного складу модельного середовища після укладення договору та доказів внесення з цих підстав сторонами змін до договору в частині вимог до предмету закупівлі.

Вказане також підтверджується листуванням сторін, зі змісту якого вбачається, що після відмови позивача прийняти поставлений товар з підстав нерозчинності у пластових водах конкретного родовища відповідач звертався до позивача із проханням надати зразки пластових вод (аналізи хімічного складу пластової води) (у відповідь на лист позивача № 01/01/13/10/20/01-02/01/4877 від 05.06.2024 щодо заміни товару) проте позивач повідомив, що такі аналізи хімічного складу пластової води у нього відсутні (електронний лист позивача від 26.06.2024).

В силу приписів ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

При цьому за приписами статті 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Нормами ст. 526 ЦК України, про яку вже згадувалось вище, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відтак, оскільки позивач під час прийняття товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 у своїх висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 вказав про невідповідність зразків товару критеріям «розчинність у пластовій воді», що не передбачено умовами додатку № 2 до договору, а також технічною специфікацією до предмету закупівлі, а також враховуючи те, що означені висновки № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024, одночасно підтверджують, також те, що поставлений інгібітор є таким, що «- в моделі середовища - розчиняється», що повністю відповідало вимогам Додатку №2, суд приходить до висновку, що поставлений відповідачем згідно з цими видатковими накладними товар, в розумінні умов договору, був неналежної якості, оскільки повністю відповідав вимогам закупівлі, яким мала відповідати продукція викладеним у Додатку №2 до договору.

Суд приймає до уваги, що означені видаткові накладні були підписані представником позивача 23.07.2024. Разом із цим сам факт надходження товару позивачу підтверджується актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024, а також товарно-транспортними накладними №36-15.05.24 від 15.05.2024 та №41-22.05.24 від 22.05.2024, що засвідчують своєчасну доставку першої партії товару відповідно до умов п. 2 додатку № 1 до договору.

При цьому суд констатує, що затримка з підписанням видаткових накладних відбулася саме з вини позивача, оскільки обумовлена твердженнями останнього про поставку відповідачем товару неналежної якості, що у свою чергу позивачем доведено не було, позаяк судом встановлено протилежне.

Відтак, суд приходить до висновку, що товар за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 був поставлений відповідачем позивачу в обумовлений договором строк, а саме до 24.05.2024 - 30-го календарного дня від дати підписання договору, про який йдеться в п. п. 1) п. 8 додатку № 1 до договору, а факт його неприйняття зумовлений лише недобросовісними діями позивача, як замовника.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд із цим приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору, при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється за весь строк порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Так, позивач на підставі п. 7.1. договору просить стягнути з відповідача:

- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000463 від 15.05.2024 на суму 770850,60 грн - штраф в сумі 77085,06 грн та пеню в сумі 46251,04 грн;

- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000494 від 22.05.2024 на суму 1008035,40 грн - штраф в сумі 100803,54 грн та пеню в сумі 60482,13 грн;

- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 на суму 770850,60 грн - штраф в сумі 77085,06 грн та пеню в сумі 26208,92 грн.

Між тим, оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що поставка товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 є такою, що була здійснена відповідачем вчасно, оскільки товар був поставлений відповідачем належної якості, нарахування штрафу та пені у цій частині вимог є необґрунтованим.

Водночас нарахування позивачем 77085,06 грн штрафу та 26208,92 грн пені за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024, є обґрунтованим, позаяк товар дійсно був фактично доставлений відповідачем із затримкою, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 10339 від 02.09.2024. Відповідачем, у свою чергу, обставини щодо поставки цієї партії товару не заперечуються. Відтак нарахування позивачем пені та штрафу за 34 дні затримки поставки товару а видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 (з 31.07.2024 до 02.09.2024) є обґрунтованим, а здійснений позивачем розрахунок є правильним і арифметично вірним.

Тези відповідача щодо форс-мажорних обставин судом до у ваги не беруться, оскільки відповідачем не дотримано порядку визначеного договором для отримання права посилатись на обставину форс-мажору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку якщо покупець відповідно до п. 5.15 договору приймає рішення про заміну товару на товар належної якості, постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 14 календарних днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк, замінити товар на ідентичний належної якості. При цьому постачальник несе витрати на доставку товару самостійно.

Разом із цим пунктом 7.3. договору визначено, що якщо постачальник не здійснить заміну товару на ідентичний належної якості у визначений п. 7.2 договору строк, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми, визначеної в п. 3.2 договору.

Так, у зв`язку із думкою позивача про порушення відповідачем строків заміни неякісного товару, що поставлявся за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024, на ідентичний належної якості,позивач просить додатково стягнути з відповідача штраф в сумі 1517389,75 грн.

Водночас, як вже зазначалось вище, суд констатував, що позивачем не доведений той факт, що поставлений відповідачем за означеними накладними товар був неналежної якості, натомість суд констатував, що означені дії позивача щодо неприйняття товару, який відповідав умовам закупівлі є недобросовісними, а тому нарахування позивачем означеної суми штрафу на підставі п. 7.3. договору є безпідставним та необґрунтованим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на загальну суму 1905305,50 грн є обґрунтованими лише частково, а саме - в частині стягнення 77085,06 грн штрафу та 26208,92 грн пені за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024, у зв`язку із чим позов підлягає лише частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають тільки зазначені суми пені та штрафу.

При цьому суд також бере до уваги ту обставину, що зазначене вище прострочення відповідача могло бути наслідком визнаних судом недобросовісними дій позивача щодо неприйняття поставлених в строк перших партій товару. Проте, відповідачем перед судом належним чином не доведено означений зв`язок між вказаними подіями та обставинами прострочення поставки партії товару за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024, а відтак, суд не може покласти вказане припущення в основу рішення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати покладаються в цьому випадку пропорційно на обидві сторони. Відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1239,43 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Ч, ЄДРПОУ 31812911) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053,м. Київ, пров. Нестеровський, буд. 3-5, ЄДРПОУ 00135390) 77085,06 грн штрафу, 26208,92 грн пені та 1239,43 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 02.06.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз