Ухвала суду № 127782539, 29.05.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-3311/11

н/п 4-с/953/24/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії головного державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторії Анатоліївни,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії головного державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторії Анатоліївни, в якій скаржник просить:

- визнати незаконність дій головного державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник В.А., під час визначення залишку боргу при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженні №44637839,

- скасувати постанову ВП №44637839 від 23.04.2025 про повернення виконавчого документу стягувану та зобов`язати головного державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник В.А. винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідність, а саме зазначити залишок нестягнутої заборгованості у доларах США.

- зобов`язати головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторію Анатолівну винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності з вимогами Закону, а саме: зазначити залишок нестягнутої заборгованості у доларах США.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 року по справі №2018/2-3311/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у сумі 10128 доларів США 50 центів, судовий збір у сумі 1700 грн та витрати на інформаціно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 26.12.2023 ухвалою суду змінено стягувача на ТОВ «Дебт Форс». 23.04.2025 головним державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник В. А. винесено постанову ВП №44637839 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій зазначено залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 194958,63 грн; сума стягнутого виконавчого збору 158,28 гр.

На адресу Київського районного суду м. Харкова від Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на скаргу, в якому представник ВДВС просить відмовити у задоволенні скарги та зазначає, що у самому виконавчому документі №2/2018/429/2012/15 від 08.08.2014 одразу визначено еквівалентну суму заборгованості у гривні, виконавче провадження №44637839 було закінчено на підставі п.1ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження », а не за фактом сплати заборгованості.

В судове засідання представник стягувача та державний виконавець надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Боржник ОСОБА_3 належним чином повідомлена в судове засідання не з`явилась.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 року по справі 2018/2-3311/11 стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ " АТ "Банк "фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором 10128 доларів США 50 центів, що еквівалентно 80876,07 грн., за курсом долара 7,98 пені в сумі 113872,36 грн., судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суму 120 грн., а всього 196568,43 грн.

Рішення набрало законної сили.

Постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції Близнюковим Ю.В. від 05.09.2014 відкрито виконавче провадження №44637839.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2019 замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2023 замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2018/2-3311/11 на правонаступника стягувача ТОВ «Дебт Форс».

Постановою головного державного виконавця Індустріального ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник В.А. від 23.04.2025 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з положеннями статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Положенням частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до частини третьої зазначеної статті Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 29 червня 2023 року по справі № 641/6959/20 та правової позиції, висловленої в Постанові ВП ВС від 04 лютого 2018 року по справі № 761/12665/14, перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 суд визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню в іноземній валюті (а. с. 174-175, т. 1).

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, а саме 10128,50 дол. США.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржників існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України - гривні.

Враховуючи наведене, постанова головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник В.А. від 23.04.2025 у виконавчому провадженні № 44637839 про повернення виконавчого документа стягнення, якою замість залишку нестягненої суми за виконавчим документом в іноземній валюті зазначено суму коштів в гривневому еквіваленті, є неправомірною та підлягає скасуванню.

Керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 167, 258, 260-261, 447, 449 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії головного державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторії Анатоліївни задовольнити.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 квітня 2025 року у виконавчому провадженні № 44637839, що винесена головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторією Анатолівною.

Зобов`язати головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісник Вікторію Анатолівну винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням залишку нестягнутої заборгованості у доларах США.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.Л. Шаренко