Рішення № 127782298, 26.05.2025, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/176/25

Провадження №2-а/611/7/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

20 травня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересахякого дієпредставник ЗакаблуковАндрій Сергійович, до Департаменту патрульноїполіції, поліцейського 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшого лейтенанта поліції ПушкарАндрія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

11 березня 2025 року ОСОБА_1 , інтересахякого дієпредставник ЗакаблуковАндрій Сергійович, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульноїполіції, поліцейського 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшого лейтенанта поліції ПушкарАндрія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою, серія ЕНА № 4152153 від 26.02.2025 року, поліцейським 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Пушкар А.С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 1 ст. 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, згідно ч.1 ст.128 КУпАП, є незаконною, необґрунтованою, без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, а також такою, що підлягає скасуванню через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Згідно оскаржуваної постанови позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.128КУпАП, в той час як суб`єктом відповідальності за вказаною статтею можуть бути виключно посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, а також громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності - власники таких транспортних засобів.

Згідно наказу БКП «Благоустрій» № 12-ОД від 01.01.2025 року Про призначення відповідальних осіб за безпечну експлуатацію транспортних засобів відповідальною особою є механік БКП «Благоустрій» - ОСОБА_2 .

Контракт позивача № 03 від 03.03.2020 р. з Барвінківською міською радою, який обіймає посаду директора Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» не містить обов`язків, пов`язаних з відповідальністю за технічний стан, експлуатацію транспортних засобів, випуск їх на лінію, тощо.

Відтак, оскільки позивач не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.128КУпАП, представник позивача вважає, що в даному випадку складу вказаного адміністративного правопорушення.

Крім того, представник позивача вказує, що відповідач не встановив за якою саме частиною чи пунктом Закону України «Про дорожній рух», слід кваліфікувати дії позивача.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить скасувати вищезазначену постанову, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 128 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

04 квітня 2025 року від представника відповідача Федюка Д.В. надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями. Вказав, що позовна заява позивача щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385.

Представник відповідача вказав, що 26.02.2025 о 10 год. 37 хв. за адресою: вул. Миру, поблизу буд.№10 в м. Барвінкове, було виявлено транспортний засіб МАЗ 4371N2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було зупинено на підставі пункту другого, третього частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Водій ОСОБА_3 повідомив, що він є працівником Барвінківського комунального І іиємства «Благоустрій». Інспектором було повідомлено водія, про необхідність прибуття на місце зупинки транспортного засобу відповідальної особи за випуск на лінію технічно справних транспортних засобів. Водій в свою чергу зателефонував до БКП «Благоустрій» та повідомив про необхідність прибуття на місце зупинки транспортного засобу відповідальної особи.

Через деякий час на місце події прибув директор БКП «Благоустрій» Сопко А.О. Позивачеві було роз`яснено, що при огляді транспортного засобу було виявлені недоліки:

- відсутній задній захисний пристрій (відбійник) (пункт 31.4.7 е ПДР України);

- місцеві пошкодження шини на задній осі зліва (пункт 31.4.5 б ПДР України);

- пошкодження фар (пункт 31.4.3 а ПДР України);

- не адаптований та не ввімкнений тахограф (пункт 3.6 Наказу Міністерства транспорту та зв язку України № 385 від 24.06.2010; пункт 31.4.7 г ПДР України);

- відсутній протокол обов`язкового технічного контролю (пункт 31.3 б ПДР України);

- відсутній працездатний вогнегасник (пункт 31.4.7 є ПДР України);

- відсутня автомобільна медична аптечка (пункт 31.4.7 є ПДР України);

- відсутні противідкатні упори (пункт 31.4.7 є ПДР України);

- відсутній знак аварійної зупинки (пункт 31.4.7 є ПДР України);

- відсутня гайка кріплення колеса на задній осі зліва (пункт 31.4.5 є ПДР України);

Повідомивши позивачу всі наявні порушення, які були виявлені під час огляду транспортного засобу, інспектором, керуючись статями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною дою статті 128 КУпАП.

Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора.

За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КупАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 128 КУпАП, тому була винесена постанова серії ЕНА № 4152153.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача Федюка Дмитра Володимировича про долучення доказів. Долучити до матеріалів адміністративної справи витяг з Єдиного державного реєстру декларацій щодо декларації ОСОБА_2 за 2024 рік, запит до РСЦ №4184 та відповідь від РСЦ. Вирішено питання щодо виклику та допиту в якості свідка ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Федюк Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, вважає, що директор Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» також несе відповідальність за випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих у встановленому порядку, таких, що не пройшли обов`язкового технічного контролю або без поліса обов`язкового, у тій же мірі, що і механік підприємства.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_2 повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серія ЕНА № 4152153 від 26.02.2025 року поліцейським 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Пушкар А.С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 1 ст. 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові зазначено, що 26.02.2025 року об 10 год. 37 хв., м. Барвінкове, вул. Мира, 10, громадянин ОСОБА_1 , будучи посадовою особою Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій», яка відповідає за технічний стан, експлуатацію ТЗ та випуск його на лінію здійснив випуск ТЗ МАЗ 4371N2 о 08 год.00 хв., під керуванням водія ОСОБА_3 1971 р.н., технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів та правил, що стосується БДР, а саме - відсутній передбачений конструкцією задній захисний пристрій, на задній осі зліва відсутня гайка кріплення колеса та ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.4.5є, 31.3б, 31.4.7є ПДР України, ст.35 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив ст.12 Закону України «Про дорожній рух», участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов`язки посадових осіб у цій сфері.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п.8 ч.1 ст.4КАСУкраїни визначено, що позивачце особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормами п. 19 ч. 1ст. 4 КАС Українивстановлено, що індивідуальний акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo настав визначений строк.

Статтею 6КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2ст. 11 КАС Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами ст.280КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Приписами ст.252КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимогст. 222 КУпАПрозгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1ст. 128 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ.

За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, тощо.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (стаття 1 Закону № 3353-ХІІ).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Суд відмічає, що відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1ст.і 128 КУпАП.

Згідно з вимогамиКодексу України про адміністративні правопорушенняособа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності в її діях складу правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно дост. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

При цьому суд зазначає, що у розумінні положеньст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1статті 73 КАС Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А за правиламистатті 74 КАС Українисуд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми, відповідно до приписівст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, за змістом положень ч. 1ст. 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 2ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, доводи викладені у поданому до суду відзиві не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні положеньст. 72-74 КАС України.

Так, відповідальність за ч. 1ст. 128 КУпАПнастає за випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих у встановленому порядку, таких, що не пройшли обов`язкового технічного контролю або без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), без проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п`ятсот кілометрів.

При цьому, суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 128 КУпАПє спеціальним, ним може бути посадова особа, відповідальна за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, а також громадянин - суб`єкт господарської діяльності.

Разом з тим, у своєму відзиві представник відповідача посилався на наявність обставин в обґрунтування того, що ОСОБА_1 є таким суб`єктом.

Суд відхиляє вказані твердження представника відповідача, у зв`язку з наступним.

Представником позивача надано наказ БКП «Благоустрій» № 12 ОД від 01.01.2025 року «Про призначення відповідальних осіб за безпечну експлуатацію транспортних засобів», а також посадову інструкцію, відповідно до якого механік БКП «Благоустрій» - ОСОБА_2 , є відповідальною особою за безпечну експлуатацію транспортних засобів підприємства (а.с.8-12).

Крім того, в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що дійсно є посадовою особою, відповідальною за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, відповідно до наказу БКП «Благоустрій» № 12 ОД від 01.01.2025 року «Про призначення відповідальних осіб за безпечну експлуатацію транспортних засобів», та Посадової інструкції, затвердженої директором БКП «Благоустрій» 01.01.2024, з якими ознайомлений.

Водночас, жодних доводів на підтвердження вказаних обставин у відзиві представником відповідача не наведено, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є посадовою особою, відповідальною за випуск на лінію транспортних засобів, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, представник відповідача не довів належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 128 КУпАП, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, слід зазначити, що презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Крім того, у силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 128 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи те, що за змістом ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв`язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 128 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Відповідно дост. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що вищевказаними нормамиКАС Україничітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі ч.2ст. 9 КАС Україниз метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржуване ним рішення слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Разом з тим, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, у зв`язку з наступним.

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 213 КУпАП. справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 ст. 222 КУпАП).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року у справі за єдиним унікальним номером 724/716/16-а та номером провадження К/9901/12750/18.

Слід зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до відповідача поліцейського 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Пушкар Андрія Сергійовича, який є неналежним відповідачем, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме до цього відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 19, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересахякого дієпредставник ЗакаблуковАндрій Сергійович, до Департаменту патрульноїполіції, поліцейського 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшого лейтенанта поліції ПушкарАндрія Сергійовича про скасування постанови у справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Пушкар А.С., серія ЕНА № 4152153 від 26.02.2025, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 1 ст. 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 26 травня 2025 року.

Суддя Ю. А. Коптєв