Ухвала суду № 127781081, 02.06.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

№175/12925/24

провадження 8/175/5/25

УХВАЛА

02 червня 2025 року селище Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходилася вище вказана справа.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року позов Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» заборгованість з витрат на утримання спільного майна у розмірі 20903 грн, заборгованість по внеску до ремонтного фонду у розмірі 6 2300 грн, а всього: 27026,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» судові витрати у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року залишено без змін рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року відмовлено увідкритті касаційногопровадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 11жовтня 2024року тапостанову Дніпровськогоапеляційного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, визначено змінити найменування Дніпропетровського районний суд Дніпропетровської області на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. Також визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду".

29 травня 2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області зареєстровано заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі № 175/12925/24 за нововиявленими обставинами, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», разом з вказаною заявою також було подано заяву про зупинення виконання рішення суду по цій справі.

В зазначенійзаяві заявникзазначає, щоостаннім досуду поданозаяву проперегляд судовогорішення усправі №175/12925/24за нововиявленимиобставинами,а томупросить суд зупинити виконання рішення суду до завершення розгляду відповідної заяви.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення суду, з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про зазначені обставини, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключні обставини, що зумовлюють зупинення вчинення виконавчих дій.

Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Цивільно процесуальне законодавство не передбачає право суду першої інстанції, який ухвалив рішення, зупиняти виконавче провадження (дію рішення) під час його виконання під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набрала законної сили 02 червня 2025 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко