Рішення № 127776243, 02.06.2025, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/257/25

Провадження №2/731/175/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2025 року, засобами електронного зв`язку, до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

На обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 15 липня 2021 року між відповідачем по справі ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір про споживчий кредит №102113418. Вказаний Договір був підписаний, шляхом використання електронного підпису позичальника, який був відтворений у виді відповідного одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Відповідно до умов вказаного Договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати позичальниці кредит в сумі - 3 300 грн, шляхом відповідного грошового переказу на її картковий рахунок. У свою чергу позичальниця зобов`язалася повернути використану суму кредиту в обумовлений Договором строк та сплатити платежі у виді відсотків за користування кредитом. Позикодавець ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися коштами на умовах, передбачених відповідним Договором.

У подальшому, 17 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належне їм право вимоги, в тому числі і до відповідачки за Договором про споживчий кредит №102113418. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», на підставі договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року відступило відповідне право вимоги до відповідачки за вище обумовленим договором про споживчий кредит на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

У зв`язку з цим, враховуючи положення ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №102113418 від 15 липня 2021 року.

Всупереч умовам вказаного Договору про споживчий кредит №102113418, позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, через це виникла відповідна заборгованість у розмірі - 17 472,11 грн, з яких: 3 117 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 14 355,11 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з цим, зважаючи на неможливість вирішення вказаного спору у добровільному порядку, позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 відповідну заборгованість за Договором про споживчий кредит №102113418 від 15 липня 2021 року у розмірі - 17 472,11 грн. Також, позивач наполягає на розподілі судових витрат, у виді сплаченого судового збору у розмірі - 2 422,40 грн та понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 9 000 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 02 червня 2025 року.

29 травня 2025 року ОСОБА_1 , використовуючи засоби електронного зв`язку, звернулася до суду із відзивом на позовну заяву (а.с. 98). Відповідно до змісту якого, відповідачка просить суд зменшити суму заборгованості до розумного та обґрунтованого розміру, враховуючи початкову суму кредиту та строки користування коштами, адже вважає нараховані позивачем відсотки несправедливими та непропорційними. Наголошує на відсутності належних документів на підтвердження набуття позивачем відповідних прав вимоги за вказаним борговим зобов`язанням. Поза цим, на думку відповідачки строк позовної давності щодо стягнення заявленої заборгованості минув, у зв`язку з чим на її думку наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» явку свого представника у судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 95, 96). У змісті прохальної частини позову наполягали на здійснення розгляду справи за відсутності представника товариства. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, шляхом використання поштового зв`язку за адресою її зареєстрованого місця проживання (а.с. 97), причину своєї неявки до суду не повідомляла.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 липня 2021 року, використовуючи електронний ресурс - інтернет сайт «tengo.ua», ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» із Анкетою-заявою на кредит №102113418, надавши належні їй персональні дані для можливості її ідентифікації, де також визначено бажаний розмір суми кредиту, строк кредитування та вартість відсотків за отримані послуги кредитування. Крім того, зазначена анкета містить хронологію процесу її оформлення та розгляду, з посиланням на назву конкретного етапу та відповідного часового проміжку (а.с. 63).

За результатами розгляду вказаного звернення 15 липня 2021 року, шляхом використання засобів електронного зв`язку, між ТОВ «МІЛОАН», в особі генерального директора Коршикова С.І. , як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було підписано Договір про споживчий кредит №102113418, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався на строк визначений п. 1.3. Договору - 26 днів, надати позичальнику кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, що становить - 3 300 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін до 10 серпня 2021 року, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1. Договору про споживчий кредит №102113418).

Як вбачається з п. 1.5. Договору про споживчий кредит №102113418, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 8.58 грн у грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат і позичальника за кредитом складає 3308,58 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Проценти за користування кредитом: 8.58 грн, які нараховуються за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору про споживчий кредит №102113418).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору про споживчий кредит №102113418).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована, Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. Договору (п. 1.7. Договору про споживчий кредит №102113418).

Пунктом 2.3. Договору передбачена пролонгація строку кредитування.

Згідно з п. п. 2.3.1.2. позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною базовою ставкою, наведеною в пункті 1.6 Договору.

У пункті 4.2 договору розділу 4 «Відповідальність сторін» передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної базової ставки, передбаченої пунктом 1.6. договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Вказаний Договір був підписаний, шляхом використання відповідачкою ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Z76124», який було направлено позичальниці 15 липня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки про ідентифікацію, виданою представником ТОВ «МІЛОАН» Вініченком О.В. (а.с. 69).

Аналогічним чином відповідачкою також було підписано Графік платежів за Договором про споживчий кредит №102113418 від 15 липня 2021 року (Додаток №1) (а.с. 50) та Паспорт споживчого кредиту №102113418 (Додаток №2) (а.с. 62), які містять тотожні Договору положення.

Крім того, стороною позивача долучено до матеріалів справи копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН» в редакції від 13 липня 2021 року (а.с. 64-68).

У свою чергу, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором №102113418 виконало у повному обсязі, шляхом перерахунку 15 липня 2021 року обумовлених Договором коштів у сумі 3 300 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанцією із системи «LiqPay» (а.с. 70), який є платіжним сервісом АТ КБ «Приватбанк».

У зв`язку з цим, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за вказаним договором виконало у повному обсязі надавши відповідачці у розпорядження обумовлені Договором кредитні кошти.

Суд зважає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином, судом встановлено що, посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору між його сторонами в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позивачем доведено, що відповідачка ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційні системі суб`єкта електронної комерції; надала відповідні данні для заповнення формуляра заявки (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, данні паспорту та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію», погодилася із запропонованими умовами договору та підписала його.

Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється. За таких обставин, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» виникли договірні відносини, оскільки між ними було укладено відповідний Договір споживчого кредиту.

На переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсними у суду відсутні, зустрічний позов стороною відповідача не заявлено.

З метою підтвердження наявності у позивача в межах вищевказаного Договору відповідного права вимоги до позичальника - відповідачки по справі, до матеріалів справи додано документи, які підтверджують наступні обставини.

17 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №17/12-2021-62 (а.с. 12-16), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН», як клієнт та первісний кредитор зобов`язується відступати за плату право грошової вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як фактор, зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п. 2.1. Договору факторингу №17/12-2021-62).

Право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання Акту приймання-передавання реєстру боржників (Додаток №4) який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п. 6.1.4. Договору факторингу №17/12-2021-62).

Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2 503 264,98 грн. Фактор здійснює фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цього Договору (п. 7.1. Договору факторингу №17/12-2021-62).

Факт виконання зазначених умов та здійснення оплати ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» доводиться відповідною копією платіжного доручення №313550009 від 20 грудня 2021 року (а.с. 21).

Згідно з Акту приймання-передавання реєстру боржників в електронній вигляді за Договором факторингу №17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняло реєстр боржників кількістю 3 043 грн, після чого від клієнта до фактора переходять право вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 22).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року та відповідного витягу з нього ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги, у тому числі, до відповідачки - ОСОБА_1 за Договором №102113418, яка значиться під порядковим №159 (а.с. 23-24, 30, 31).

У свою чергу у подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТ» було укладено Договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 32-37), у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як первісний кредитор, відступає шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як новому кредиту, належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, Договорами позики (Кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору №10-03/2023/01).

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором у день належного підписання сторонами Акту приймання передачі Реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4) (п. 5.2. Договору №10-03/2023/01).

Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за Договорам позики (кредитними договорами) новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти у сумі 794 503, 18 грн, без ПДВ (п. 7.1. Договору №10-03/2023/01).

Ціна Договору сплачується новим кредитором кредитору, у будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, у томі числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний у п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог у порядку визначеному п. 5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання Сторонами цього договору (п. 7.2. Договору №10-03/2023/01).

За таких підстав право вимоги, у тому числі, до позичальниці ОСОБА_1 за борговими зобов`язаннями передбаченими Договором №102113418, перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», про що свідчить копія відповідного Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року (а.с. 39, 44), копія відповідного реєстру боржників та витягу з нього, де ОСОБА_1 значиться під порядковим №19980 (а.с. 45-47, 48).

Суд бере до уваги, що доказів на підтвердження того, що вищевказані Договори факторингу, укладені між первісними кредитодавцями відповідача та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», скасовані, відповідачем не надано.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо набуття позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №102113418, укладеним 15 липня 2021 року між нею та ТОВ «МІЛОАН».

Згідно з виконаним первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» розрахунком непогашена заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором №102113418, яка нарахована за період з 15 липня 2021 року до 24 жовтня 2021 року, становить 6 718,46 грн, з яких: 3 117 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 601,46 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 8-9).

Відповідно до розрахунку, виконаного проміжним кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», непогашена заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором №102113418, станом на 10 березня 2023 року, становить 17 472,11 грн, з яких: 3 117 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 601,46 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «МІЛОАН» станом на дату відступлення права вимоги; 10 753,65 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 17 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (а.с. 10).

Розрахунок, виконаний позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», підтверджує, що позивач не нараховував відповідачці ОСОБА_1 нової заборгованості, сума боргу станом на 09 квітня 2025 року залишився незмінним (а.с. 11).

Аналізуючи зазначені розрахунки, суд приходить до переконання, що суми боргу відповідають положенням п. 2.2.3., п. 2.3.1.2., п. 1.6. та п. 4.2. Договору про споживчий кредит №102113418 від 15 липня 2021 року (індивідуальна частина).

Зі змісту ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правого висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після впливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

В разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав».

Строк кредитного договору узгоджений сторонами у договорі та становить 26 днів. Додаткових угод про пролонгацію договору позики позивач не укладав ні з первісним кредитором, ні з його правонаступниками.

За таких обставин суд констатує, що під процентами за понадстрокове користування позикою позивач має на увазі проценти як міру відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, тобто проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, про що і вказано у п. 4.2. розділу 4 «Відповідальність сторін» кредитного договору.

За таких обставин, оскільки відповідачка допустила порушення зобов`язань, встановлених договором, власних розрахунків заборгованості за кредитом, а також доказів своєчасного та належного виконання кредитного договору не надала, що має наслідком наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками, то позовні вимоги підлягають до задоволення, а сума до стягнення становить - 17 472,11 грн.

Окрім того, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи сторони відповідачки щодо пропуску у межах вказаної справи позивачем строку позовної давності.

Так, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

У вказаній справі датою початку перебігу строку позовної давності слід вважати - 10 жовтня 2021 року (86 днів строку кредитування, з яких 26 первісного строку та 60 діб пролонгації), як крайній термін повернення позики.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому дія карантину була подовжена до 30 червня 2023 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з цим, враховуючи дату звернення позивача з вказаним позовом - 29 квітня 2025 року, та те що Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, позовні вимоги, які пред`явлені у межах зазначеної цивільної справи можуть бути задоволені, адже встановлений законом трьох річний строк для звернення до суду з вказаним позовом, у силу вище вказаних обґрунтувань, позивачем пропущено не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн (а.с. 1, 2), який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн, на підтвердження яких подано: копію Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного з АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 57-58), прайс-лист з вартістю юридичних послуг (а.с. 59), заявку на надання юридичної допомоги №420 від 01 березня 2025 року, де перелічено види наданих послуг та вказано їх вартість (надання усної консультації: 2 години, вартість 1 години - 1 500,00 грн, ціна - 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду: 2 години, вартість 1 години - 3 000,00 грн, ціна - 6 000,00 грн) (а.с. 60); витяг з Акта №6 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року, де зазначено вид та вартість юридичних послуг, наданих позивачеві за позовом до ОСОБА_1 (а.с. 61).

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Розподілу підлягають витрати на правничу допомогу адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), відповідно до якого витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Слід наголосити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо (додаткова постанова КГС ВС від 30 серпня 2023 року № 911/3586/21).

Суд зважає на те, що позовна заява стосується спору з невеликою ціною позову та невеликим рівнем складності. За таких обставин суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн за надання клієнту консультацій та підготовку позовної заяви є завищеною та не відповідає критерію розумності.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, співмірність судових витрат із ціною позову та складністю справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 4 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 137, 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, б. 3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №102113418 від 15 липня 2021 року, укладеним з ТОВ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ: 40484607), у сумі 17 472 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 11 копійок.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору в сумі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 4 000 (чотири тисячі) гривень, а всього стягнути 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко